Ленінський районний суд м.Полтави
Справа № 948/569/21
Провадження № 1-кп/553/210/2021
Іменем України
20.09.2021м. Полтава
Ленінський районний суд м. Полтави в складі:
головуючого - судді: ОСОБА_1 ,
при секретарі: ОСОБА_2 ,
за участі прокурора: ОСОБА_3 ,
обвинуваченого: ОСОБА_4 ,
захисника - адвоката: ОСОБА_5 ,
представника потерпілої: ОСОБА_6 ,
розглянувши у закритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтава матеріали кримінального провадження № 12021170250000302 від 27.05.2021 року по обвинуваченню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст. 152 КК України,-
У липні 2021 року з Полтавського апеляційного суду на розгляд до Ленінського районного суду м. Полтави передано матеріали кримінального провадження № 12021170250000302 від 27.05.2021 року з обвинувальним актом та відповідними додатками за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст. 152 КК України.
У судовому засіданні прокурор заявила клопотання про продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зазначила на наявності ризиків передбачених ст. 177 КПК України, а саме, що ОСОБА_4 може переховуватися від суду, він обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за яке покарання передбачене у виді позбавлення волі на строк до 12 років, офіційно не працює, не одружений, дітей неповнолітніх на утриманні не має, тобто не має сталих соціальних зв'язків, не має сталого джерела доходу.
Захисник- адвокат ОСОБА_5 та обвинувачений ОСОБА_4 не заперечували щодо клопотання прокурора.
Представник потерпілої підтримував клопотання прокурора.
Заслухавши прокурора, захисника, обвинуваченого, представника потерпілого, вивчивши наявні у суду матеріали справи, суд приходить до наступного.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 23.07. 2021 року клопотання прокурора було задоволено. Кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 152 КК України призначено до розгляду на 10 год. 30 хв. 30 липня 2021 року. Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вигляді тримання під вартою було продовжено на строк 60 (шістдесят) днів, без одночасного визначення розміру застави. Строк застосування запобіжного заходу рахувати з 23 липня 2021 року 12 год. 30 хв. по 21 вересня 2021 року 12 год. 30 хв. включно.
Відповідно до ч.1 статті 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Частиною 1 статті 183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.02.2010 року у справі „Гарькавий проти України" зазначив, що особа не може бути позбавлена або не може позбавлятися свободи, крім випадків, встановлених у п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
У відповідності до ст. 5 п. „С" Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, нікого не може бути позбавлено свободи інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, і в таких випадках, як: законний арешт або затримання особи, здійснені з метою припровадження її до встановленого законом компетентного органу на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо є розумні підстави вважати за необхідне запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Таким чином, право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які чітко визначені в законі.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст.ст.177, 178, 183 КПК України.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Необхідно зазначити, що на даний час встановлено ряд наявних ризиків, передбачених п. 1,3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які мають в ході судового розгляду, а саме:
- обвинувачений може переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення відповідальності за вчинене ним кримінальне правопорушення, оскільки усвідомлює тяжкість покарання, передбаченого санкцією інкримінованого йому кримінального правопорушення (злочин є особливо тяжким, покарання загрожує у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років), вчинив злочин відносно статевої свободи та статевої недоторканості неповнолітньої особи, з якою перебуває у родинних відносинах; не має законного джерела прибутку, не працює; з метою уникнення відповідальності може виїхати за межі місця проведення судового розгляду, що унеможливлюватиме його явку до суду.
- обвинувачений ОСОБА_4 може незаконно впливати на свідків по кримінальному провадженню з метою зміни їх показів на свою користь, що унеможливить якісне проведення судового розгляду;
Суд, у відповідності до ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про продовження строку запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, також враховує те, що є ризики того, що ОСОБА_4 може переховуватися від суду, він обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за яке покарання передбачене у виді позбавлення волі на строк до 12 років, офіційно не працює, не одружений, дітей неповнолітніх на утриманні не має, тобто не має сталих соціальних зв'язків, не має сталого джерела доходу.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Інші більш м'які запобіжні заходи не зможуть запобігти від настання вищеперерахованих ризиків, а також не зможуть забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього законом процесуальних обов'язків.
Застосування до ОСОБА_4 більш м'якого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, не можливо запобігти вищевказаним ризикам, оскільки всі вони передбачають перебування на волі, що дає можливість вчинити дії, вказані у наведених ризиках, тим самим негативно вплинути на повне та всебічне встановлення об'єктивної істини у кримінальному провадженні.
Застосування запобіжних заходів у вигляді особистого зобов'язання, особистої поруки, застави та домашнього арешту в даному випадку недоцільно в зв'язку з наступним:
- у відповідності ст. 179 КПК України особисте зобов'язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов'язання виконувати покладені слідчим суддею, судом обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України, які відповідним чином не зарадять вищезазначеним ризикам, тобто дадуть можливість обвинуваченому ОСОБА_4 , як переховуватися від суду, так і вчинити інше кримінальне правопорушення;
- відсутність осіб, яких слідчий суддя, суд вважав би такими, що заслуговують на довіру та які могли б дати письмове зобов'язання про те, що вони поручаються за виконання підозрюваною покладених на нього обов'язків передбачених до ст. 194 КПК України і зобов'язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу про те вимогу, унеможливлюють застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 такого запобіжного заходу, як особиста порука, який передбачено ст. 180 КПК України;
- відсутність коштів та самостійного заробітку в обвинуваченого ОСОБА_4 унеможливлюють застосування до нього такого запобіжного заходу, як застава, передбаченого ст. 182 КПК України;
- застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, передбаченого ст. 181 КПК України до обвинуваченого ОСОБА_4 не можливе, так як останній зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , де фактично проживає і неповнолітня потерпіла ОСОБА_7 .
Зважаючи на те, що злочин у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , передбачений ч. 3 ст. 152 КК України, вчинений із застосування насильства, відповідно до вимог ст. 183 КПК України суд вважає за необхідне не визначати розмір застави при продовженні виду запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
У відповідності до ч.1 ст.197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
Враховуючи те, що на даний час обвинувачений ОСОБА_4 утримується в Державній установі «Полтавська установа виконання покарань «№23» Міністерства юстиції України, в нього закінчується строк тримання під вартою, обставини, які стали підставою для обрання щодо обвинуваченого вищевказаного запобіжного заходу не змінились, а тому суд приходить до висновку, що клопотання прокурора підлягає задоволенню та вважає за необхідне продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 (шістдесят) днів, оскільки існують ризики передбачені ст. 177 КПК України,
Керуючись ст.ст. 27, 177, 178, 182, 183, 197, 331 КПК України, суд,-
Клопотання прокурора - задовольнити.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вигляді тримання під вартою - продовжити на строк 60 (шістдесят) днів, без одночасного визначення розміру застави.
Строк застосування запобіжного заходу рахувати з 20 вересня 2021 року 11 год. 55 хв. по 19 листопада 2021 року 11 год. 55 хв. включно.
Ухвала може бути оскаржена протягом 5 днів з дня її оголошення.
Суддя Ленінського районного суду м. ПолтавиОСОБА_1