Справа № 522/15029/21
Провадження № 3/522/10452/21
14 вересня 2021 року м. Одеса
Суддя Приморського районного суду м. Одеси Федчишена Т. Ю., розглянувши матеріали, які надійшли з Відділення поліції № 1 Одеського районного управління поліції № 1 Головного управління національної поліції в Одеській області відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 154 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
10.08.2021 близько 22:00 год. за адресою: м. Одеса, вул. Скісна, 2, собака бігіль-триколор гр. ОСОБА_1 порвала брюки на лівій нозі ОСОБА_2 та спричинила шкоду його здоров'ю, за що передбачена відповідальність за ч. 2 ст. 154 КУпАП.
Розгляд указаної справи неодноразово відкладався.
Так, 12 серпня 2021 року у судовому засіданні ОСОБА_1 заявив усне клопотання про відкладення розгляду справу у зв'язку з необхідністю ознайомитися з матеріалами справи та скористатися правовою допомогою. Указане клопотання судом задоволено, розгляд справи відкладено на 19.08.2021.
19 серпня 2021 року до початку судового засідання ОСОБА_1 через канцелярію суду подав клопотання про призначення йому безоплатного захисника, оскільки після ознайомлення з матеріалами справи йому стало зрозуміло, що захищати свої права особисто він не зможе без допомоги адвоката. За результатами розгляду указаного клопотання, у його задоволенні судом було відмовлено, оскільки останнім жодним чином не обґрунтовано підстав для призначення йому захисника від Центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги та не надано жодних доказів, які б свідчили про його належність до категорій осіб, які мають право на безоплатну вторинну правову допомогу, роз'яснено ОСОБА_1 право звернутися до Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги в Одеській області із заявою про надання одного з видів безоплатної вторинної правової допомоги, подавши при цьому документи, що підтверджують його належність до однієї з вразливих категорій осіб, передбачених частиною першою статті 14 Закону України «Про безоплатну правову допомогу».
У судовому засіданні 31 серпня 2021 року захисник Белашова В. О. за договором про надання правової допомоги - адвокат Токаєва Ю. В. заявила усне клопотання про відкладення розгляду справу у зв'язку з необхідністю узгодження правової позиції по справі з клієнтом. Указане клопотання судом задоволено, розгляд справи відкладено на 14.09.2021.
У судове засідання 14.09.2021 особа, що притягається до адміністративної відповідальності та його захисник, які належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, про що свідчить розписка з їх власноручним підписом, не з'явилися.
14 вересня 2021 року до канцелярії суду через підсистему «Електронний суд» від захисника ОСОБА_1 - адвоката Токаєвої Ю. В. надійшла заява про відкладення розгляду справи, оскільки ОСОБА_1 знаходиться на самоізоляції після контакту з особою, хворою на COVID-19, особа, яка є власницею собаки є хворою на COVID-19, а сама захисник ОСОБА_1 - адвокат Токаєва Ю. В. знаходиться у терміновому відрядженні з 13.09.2021 по 17.09.2021. Указувала, що покази та пояснення, які ОСОБА_1 надав під час складання протоколу та надалі не відповідають дійсності.
Розглянувши подану заяву, суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення, оскільки жодних доказів на підтвердження обставин, наведених у заяві про відкладення розгляду справи, захисником не надано.
Суд, беручи до уваги практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана добросовісно користуватись належними їй процесуальними правам та неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зважаючи на неодразове відкладення розгляду справи за клопотанням особи, що притягається до адімінстративної відповідальності та його захисника та відсутність будь-яких доказів про поважність причин неявки в судове засідання, вважає за можливе провести розгляд справи у відсутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Указане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
Згідно зі ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, дослідити в судовому засіданні наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Відповідно до частини другої статті 154 КУпАП тримання собак і котів у місцях, де це заборонено відповідними правилами, чи понад установлену кількість, чи незареєстрованих собак, або приведення в громадські місця, або вигулювання собак без повідків і намордників (крім собак, у реєстраційних свідоцтвах на яких зроблено спеціальну відмітку) чи в невідведених для цього місцях, що спричинили заподіяння шкоди здоров'ю людей або їх майну, а так само повторне протягом року вчинення порушення з числа передбачених частиною першою цієї статті - тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від трьох до п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією тварин і на посадових осіб - від чотирьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визначається, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку передбачено адміністративну відповідальність.
Об'єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері ветеринарної безпеки та охорони здоров'я населення.
Об'єктивна сторона правопорушення виражається у триманні собак і котів у місцях, де це заборонено відповідними правилами, чи понад установлену кількість, чи незареєстрованих собак, або приведення в громадські місця, або вигулювання собак без повідків і намордників (крім собак, у реєстраційних свідоцтвах на яких зроблено спеціальну відмітку) чи в невідведених для цього місцях, що спричинило заподіяння шкоди здоров'ю людей або їх майну (матеріальний склад).
Суб'єкт адміністративного проступку - як громадяни, так і посадові особи.
Суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 154 КУпАП.
Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 154 КУпАП, підтверджується зібраними у порядку ст. 251 КУпАП доказами, а саме даними, що містяться у протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 575715 від 10 серпня 2021 року (а. с. 1), письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 10 серпня 2021 року (а. с. 6), рапортом старшого інспектора ВП № 1 Одеського районного управління поліції № 1 ГУНП в Одеській області Бакумова О. І. від 11.08.2021 (а. с. 2), рапортом ДОП СП ВП № 1 ОРУП № 1 ГУНП в Одесьій області Татарінова А. П. (а. с. 13), рапортом спеціаліста-криміналіста ВП № 1 ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області Пасічного М. (а. с. 14), довідкою Комунального некомерційного підпиємства Міська клінічна лікарня № 1 Одеської міської ради від 11.08.2021 (а. с. 12).
Отже, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 порушено правила тримання собак, собака бігль-триколор під час вигулювання була без намордника та вкусила ОСОБА_2 , завдавши шкоди його здоров'ю, у зв'язку з чим була викликана швидка медична допомога, що також підтверджується довідкою Комунального некомерційного підпиємства Міська клінічна лікарня № 1 Одеської міської ради від 11.08.2021, також шкоду було завдано його майну.
Статтею 3 Конституції України встановлено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
При накладенні адміністративного стягнення суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, та вважає за необхідне накласти на нього адміністративне стягнення у межах санкції частини другої статті 154 КУпАП, а саме у виді штрафу в розмірі трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією тварини - собаки бігіль-триколор.
Крім того, відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується судовий збір 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що на день винесення постанови складає 454 гривні.
На підставі вищезазначеного, керуючись ст. ст. 33-38, 154, 268, 279, 280, 283, 287, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 154 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51 (п'ятдесят одну) гривню, з конфіскацією тварини - собаки бігіль-триколор.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 454 (чотириста п'ятдесят чотири) гривні.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду через Приморський районний суд м. Одеси.
Згідно з ч. 1 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Відповідно до ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений ч. 1 ст. 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу.
Суддя Т. Ю. Федчишена