Справа № 946/6451/21
Провадження № 2/946/2991/21
17 вересня 2021 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області
в складі: головуючого - судді Пащенко Т.П.,
при секретарі - Топтигіній О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Ізмаїлі в загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Саф'янської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області про визнання договору купівлі-продажу дійсним, -
В серпні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Саф'янської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним і визнання права власності на житловий будинок АДРЕСА_1, укладеного 10.01.2001 року між ОСОБА_2, яка діяла від імені та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_1, та ОСОБА_3, зареєстрованого на Одеській товарній біржі. Свої вимоги позивачка обґрунтовує тим, що відповідно до даного договору ОСОБА_2, яка діяла від імені та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_1, придбала у ОСОБА_3 вказаний житловий будинок та стала її власницею. Договір купівлі-продажу нерухомого майна від 10.01.2001 року №6051 містить усі необхідні істотні умови, грошовий розрахунок по даному договору здійснений, про що свідчить п.5 договору, на виконання умов укладеного договору позивачкою було проведено реєстрацію договору, про що свідчить технічний паспорт на квартиру. Вищевказаний договір зареєстрований на Одеській товарній біржі за №6051 відповідно до Закону України «Про товарну біржу», який діяв станом на момент укладання договору. Позивачка зареєструвала право власності в КП «Ізмаїльське МБТІ», що підтверджується відповідним записом на договорі. Таким чином, між сторонами відбулося повне виконання умов договору купівлі-продажу нерухомого майна, проте, через те, що договір не посвідчений нотаріально, позивачка позбавлена права розпорядитися своїм майном - житловим будинком АДРЕСА_1. Враховуючи викладене, позивачка просить суд визнати договір купівлі-продажу нерухомого майна, посвідчений на Одеській товарній біржі 10.01.2001 року, реєстровий номер №6051, дійсним, та визнати за нею право власності на даний житловий будинок.
В судове засідання позивачка не з'явилася, про час та місце розгляду справи сповіщена належним чином, надала суду заяву, в якій вказала, що підтримує позовні вимоги та наполягає на їх задоволенні, просила розглядати справу без її участі (а.с.18).
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, сповіщений про дату, час та місце судового розгляду належним чином, надав суду заяву, в якій вказав, що просить розглянути справу без його участі (а.с.20).
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що згідно договору купівлі-продажу нерухомого майна №6051 від 10.01.2001 року, а саме, житлового будинку з надвірними спорудами та господарськими АДРЕСА_1, укладеного між ОСОБА_2, яка діяла від імені та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_1, та ОСОБА_3, власницею вказаного будинку стала ОСОБА_1 (а.с.10-11).
Всі зобов'язання за договором купівлі-продажу нерухомого майна №6051 від 10.01.2001 року сторонами виконані в повному обсязі, а саме, відповідно до п.5 договору житловий будинок продано за 1000,00 грн., які отримані продавцем до підписання даного договору.
На теперішній час вказаний договір не оскаржений та не скасований.
Договір купівлі продажу нерухомого майна №6051 від 10.01.2001 року посвідчений Одеською товарною біржею, право власності зареєстровано КП «Ізмаїльське МБТІ», про що свідчить реєстраційний напис (а.с.11).
Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 27.06.2014 року після реєстрації шлюбу ОСОБА_1 отримала прізвище чоловіка - ОСОБА_1 (а.с.6).
Як вбачається з довідки КП «Ізмаїльське МБТІ» №972 від 17.09.2021 року відповідно до матеріалів інвентаризаційної справи КП «Ізмаїльське МБТІ» на об'єкт нерухомості по АДРЕСА_1 власницею зареєстрована ОСОБА_2 (1/1 частка) на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна, реєстр №6051 від 10.01.2001 року, посвідчений Одеською товарною біржею, зареєстрований в реєстрі прав власності на нерухоме майно в реєстровій книзі за №1-189 від 02.07.2001 року.
Державний реєстр речових прав на нерухоме майно та Реєстр прав власності на нерухоме майно не містить інформації щодо зареєстрованих власників нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.19).
Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК 2003 року передбачено, що положення зазначеного Кодексу застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.
Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК 2003 року положення цього Кодексу застосовується до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Оскільки правовідносини виникли до набрання новим Кодексом чинності, так як договір купівлі-продажу нерухомого майна був укладений до вступу в законну силу Цивільного Кодексу України в редакції 2003 року, і не мають подовжувального характеру, тому суд при розгляді справи керується положеннями ЦК 1963 року.
Згідно ст.ст.128,224,227 ЦК УРСР (1963 рік), діючого на час розгляду справи, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності визнається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону або договору. За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває у податковій заставі.
Відповідно до роз'яснень, даних в п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 28.04.78 р., із змінами від 25.05.98 р. «Про судову практику у справах про визнання угод недійсними» угоди купівлі-продажу (зокрема при придбанні на біржових торгах) житлового будинку (квартири) або його (її) частини підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню.
При цьому, якщо така угода виконана повністю або частково однією із сторін, а інша сторона ухиляється від її нотаріального посвідчення, суд на підставі ч.2 ст.47 ЦК на вимогу сторони, що виконала угоду має право визнати її дійсною.
На час укладення зазначеного договору діяла ст.15 Закону України «Про товарну біржу», згідно якої не вимагалось подальше нотаріальне посвідчення угоди, укладеної на біржі.
Відповідно до пунктів 1.1., 1.4., 1.7., 1.9 Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, які знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб, затвердженої наказом Державного комітету України з житлово-комунального господарства від 09.06.98 року №121, Інструкція визначала порядок здійснення державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна в Україні. Державній реєстрації в бюро технічної інвентаризації підлягають об'єкти нерухомості, розташовані на всій території України. Реєстрація права власності на об'єкти нерухомого майна здійснюється на підставі правовстановлюючих документів за рахунок коштів власників нерухомого майна. Пунктом 2 Інструкції визначений порядок здійснення державної реєстрації, підпунктом 2.1. д) якого зазначено, що на оригіналі правовстановлюючого документу робиться реєстраційний напис.
Додатком 1 до вказаної Інструкції визначений перелік правовстановлюючих документів, на підставі яких здійснюється державна реєстрація права власності на об'єкти нерухомого майна. Відповідно до пункту 9 Переліку зазначено: «Договори купівлі-продажу, обміну, зареєстровані біржею».
Відповідно до п.49 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 18.06.1994 року і чинної на момент укладення договору між сторонами (10.01.2001 року), - договір купівлі - продажу, зареєстрований на біржі є документом, що підтверджує право власності на житловий будинок, що відчужується.
Згідно зі ст.220 ч.2 ЦК України якщо сторони домовились відносно всіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне чи часткове виконання договору, проте одна зі сторін ухиляється від нотаріального його посвідчення, суд може визнати цей договір дійсним. В цьому разі подальше нотаріальне посвідчення договору не потрібне.
При укладенні договору всі вимоги, передбачені ст.15 Закону України «Про товарні біржі», між сторонами виконано належним чином, про що свідчить сам договір.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що реєстрація 10.01.2001 року за ОСОБА_1 права власності на житловий будинок АДРЕСА_1, здійснена відповідно до діючого на той час законодавства.
З оглядом на вищевказане, враховуючи, що сторони домовились щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне виконання договору, суд визнає вищевказаний договір дійсним.
У відповідності зі ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Статтями 15 та 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Стаття 76 ЦПК України, передбачає, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до вимог ст.ст.12,13,77,78,79,80,81,82 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, обставини, визнані сторонами, не підлягають доказуванню, а обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про задоволення позову ОСОБА_1 щодо визнання дійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, а саме, житлового будинку АДРЕСА_1, укладеного 10.01.2001 року між ОСОБА_2, яка діяла від імені та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_1, та ОСОБА_3, зареєстрований на Одеській товарній біржі за №6051, та визнання за ОСОБА_1 права власності на вказаний житловий будинок.
Керуючись ст.ст.12,13,76,81,83,223,258,259,263,265,268,272,273,354,355 ЦПК України, ст.47, 224, 227 ЦК України в редакції 1963 року, суд -
Позов ОСОБА_1, адреса реєстрації: АДРЕСА_2, до Саф'янської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, адреса місцезнаходження: 68670, Одеська область, Ізмаїльський район, с.Саф'яни, вул.Грушевського,85, код ЄДРПОУ 04379433, про визнання договору купівлі-продажу дійсним - задовольнити.
Визнати дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме житлового будинку з надвірними спорудами та господарськими будівлями АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_2, яка діяла від імені та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_1, та ОСОБА_3, зареєстрований на Одеській товарній біржі 10 січня 2001 року за №6051.
Визнати за ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової кратки платника податків «НОМЕР_2», право власності на житловий будинок з надвірними спорудами та господарськими будівлями АДРЕСА_1.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя: Т.П.Пащенко