ЗАОЧНЕ рішення
ІМЕНЕМ УКрАЇНи
Справа № 495/2215/20
Номер провадження 2/495/845/2021
26 липня 2021 рокум. Білгород-Дністровський
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області в складі:
головуючого судді Боярського О.О.,
за участі секретаря судових засідань Рачицької І.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в м. Білгород-Дністровському цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики, -
Короткий зміст та обґрунтування позовних вимог.
14.04.2020 року ОСОБА_1 звернулася до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_2 у якому просить суд:
- стягнути ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) борг за розпискою, складеною 10 жовтня 2015 року, у розмірі 150000,00 доларів США, що еквівалентно згідно курсу НБУ станом на 01.04.2020 року - 4105950,00 гривень:
- стягнути ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) борг за розпискою, складеною 23 серпня 2017 року, у розмірі 250000,00 доларів США, що еквівалентно згідно курсу НБУ станом на 01.04.2020 року - 6843250,00 гривень.
Позов мотивований тим, що 10 жовтня 2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики, що підтверджується борговою розпискою від 10 жовтня 2015 року, за якою відповідач отримала на лікування чоловіка від позивача кошти в розмірі 150000,00 доларів США. Відповідно до розписки ОСОБА_2 зобов'язалась повернути позику у жовтні 2018 року.
23 серпня 2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики, що підтверджується борговою розпискою від 23 серпня 2017 року, за якою відповідач отримала на лікування чоловіка від позивача кошти в розмірі 250000,00 доларів США. Відповідно до розписки ОСОБА_2 зобов'язалась повернути позику у серпні 2019 року.
Станом на час звернення позивача до суду з вказаним позовом зобов'язання за договором позики відповідачем ОСОБА_2 не виконано, у зв'язку з чим ОСОБА_1 звернулася до суду.
Процесуальні дії.
Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 15.04.2020 року позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики була залишена без руху та позивачу надано строк для усунення недоліків, визначених в ухвалі суду. (а.с. 13)
17.04.2020 року до суду представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Стрезєвим Анатолієм Івановичем, який діє на підставі ордеру, надано на виконання ухвали суду від 15.04.2020 року заяву про усунення недоліків. (17-25)
Ухвалою суду від 21.04.2020 року провадження по справі відкрито за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання. (а.с. 26 -27)
06.05.2020 року на електронну пошту суду надійшло клопотання ОСОБА_3 про залучення його до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору та зупинення провадження, копія якого надійшла до суду поштою 13.05.2020 року.
03.11.2021 року представник позивачки - адвокат Стрезєв А.І. подав через канцелярію суду заяву, відповідно до якої просив відмовити у ОСОБА_3 у задоволенні клопотання про залучення у справу у якості третьої особи. Також просив розгляд справи проводити за відсутності позивачки ОСОБА_1 та її представника, зазначив, що позов підтримують у повному обсязі.
Ухвалою суду від 30.11.2020 року клопотання задоволено ОСОБА_3 про залучення його до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 (адреса: АДРЕСА_1 ). (а.с. 145)
26.07.2021 року сторони у судове засідання не з'явились.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, відзив до суду не надала, заяв про відкладення розгляду справи або розгляд справи у її відсутність до суду не надходило. 12.07.2021 року на електронну адресу суду надійшло клопотання представника відповідача - адвоката Сільницького І.В.. відповідно до якого просив судове засідання, призначене на 26.07.2021 року о 11:35 год. провести в режимі відеоконференції поза межами суду з використанням власних технічних засобів за допомогою сервісу EASYCONсourt, однак представник відповідача у призначений час на зв'язок із судом не вийшов.
Третя особа ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся, відзив до суду не надав, заяв про відкладення розгляду справи або розгляд справи у його відсутність до суду не надходило.
Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно з ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Суд, у зв'язку з неявкою відповідача та неповідомленням про поважні причини такої неявки в судове засідання, враховуючи відсутність відзиву відповідача в порядку статті 280 ЦПК ухвалив слухати справу за відсутності відповідача, що не з'явився, в порядку заочного розгляду справи.
З'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.
Фактичні обставини справи
Судом встановлено, що 10 жовтня 2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики, що підтверджується борговою розпискою від 10 жовтня 2015 року, за якою відповідач отримала на лікування чоловіка від позивача кошти в розмірі 150000,00 доларів США.
Відповідно до розписки ОСОБА_2 зобов'язалась повернути позику у жовтні 2018 року.
23 серпня 2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики, що підтверджується борговою розпискою від 23 серпня 2017 року, за якою відповідач отримала на лікування чоловіка від позивача кошти в розмірі 250000,00 доларів США.
Відповідно до розписки ОСОБА_2 зобов'язалась повернути позику у серпні 2019 року.
Станом на час звернення позивача до суду з вказаним позовом зобов'язання за договором позики відповідачем ОСОБА_2 не виконано.
Позиція суду та оцінка аргументів сторін.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до статей 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором чи законом.
Частина 1 ст. 1046 ЦК України: за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ч. 2 ст. 1047 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно до ч.1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлено договором. При цьому боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видає боржник кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей. Про викладене вище зазначив Верховний Суд України в правовій позиції, викладеній в постанові від 12 квітня 2017 року у справі за № 6-487цс17. Аналогічні за змістом правові позиції викладено у постановах Верховного Суду України від 08 червня 2016 року у справі № 6-1103цс16, від 18 січня 2017 року у справі за № 6-2789цс16.
Так, виходячи з вищенаведеного та наявних у справі доказів, суд вважає, що розписки від 10.10.2015 року та від 23.08.2017 року як боргові документи свідчать про існування між сторонами договірних відносин, а також підтверджують факт укладення договору позики і засвідчують отримання боржником від кредитора певної грошової суми.
В зазначений та обумовлений термін боржник - ОСОБА_2 , кошти, взяті у борг у ОСОБА_1 не повернула, що кореспондує право кредитора - позивачки звернутися до суду за захистом своїх майнових прав, а саме з вимогою про стягнення з відповідачки суму боргу.
З роз'яснень, наданих Пленумом Верховного Суду України у пункті 14 постанови від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» вбачається, що при задоволенні позову про стягнення грошових сум суди повинні зазначати в резолютивній часині рішення розмір суми, що підлягає стягненню, цифрами і словами у грошовій одиниці України - гривні. У разі пред'явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суду слід у мотивувальній частині рішення навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення або на день подачі позову згідно з позовними вимогами (правовий висновок Верховного суду України від 21 грудня 2016 року у справі за № 6-1672цс16).
Борг відповідачки за невиконаними зобов'язаннями складає - 150000,00 доларів США, що еквівалентно згідно курсу НБУ станом на 01.04.2020 року - 4105950,00 гривень; 250000,00 доларів США, що еквівалентно згідно курсу НБУ станом на 01.04.2020 року - 6843250,00 гривень.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Надані позивачем докази суд визнає належними та допустимими, достовірними і достатніми, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов'язані з тими обставинами, які підтверджують наявність підстав для стягнення боргу за договором позики.
Відповідач не надав суду жодних доказів на заперечення позову, у зв'язку з чим суд розглянув справу на підставі наявних у ній доказів та прийшов до висновку про обґрунтованість позову.
Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE , № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
У контексті вказаної практики суд вважає наведене обґрунтування цього рішення достатнім.
Висновки за результатами розгляду справи
Дослідивши наявні у справі докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов до переконання про те, що вимоги позивачки є обґрунтованими, законними та підлягають задоволенню повністю, оскільки між сторонами виникли договірні відносини з приводу позики коштів, умови яких щодо своєчасного повернення грошових коштів відповідачкою на час розгляду справи в суді не виконані, у зв'язку з чим позов ОСОБА_1 підлягає задовленню.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 526, 527, 530, 533, 625, 1046-1049 ЦК України, ст.ст. 11, 13, 12, 81, 83, 89, 141, 223, 247, 258, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) борг за розпискою, складеною 10 жовтня 2015 року, у розмірі 150000,00 доларів США, що еквівалентно згідно курсу НБУ станом на 01.04.2020 року - 4105950,00 гривень.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) борг за розпискою, складеною 23 серпня 2017 року, у розмірі 250000,00 доларів США, що еквівалентно згідно курсу НБУ станом на 01.04.2020 року - 6843250,00 гривень.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя О.О. Боярський