Сквирський районний суд Київської області
Справа № 376/1383/21
Провадження № 2/376/1061/2021
"12" серпня 2021 р. Сквирський районний суд Київської області
у складі: Головуючого судді - Коваленка О.М.,
за участі секретаря - Щур Л.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду м. Сквира Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,
Встановив:
У липні 2021 року позивачка звернулася до суду з зазначеним позовом.
В обґрунтування позовних вимог позивачка вказала, що є власником житлового будинку АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 08.11.2013 року, індексний номер 124 807 34, номер запису про право власності 3299314, в якому зареєстрований відповідач.
ОСОБА_2 з 2013 року не проживає у житловому будинку АДРЕСА_1 .
Відповідач не доглядає за будинком, не сплачує комунальні послуги, власні речі відповідача в будинку відсутні.
Домовленості між сторонами щодо збереження за відповідачем права користування житлом позивача у разі його тимчасової відсутності немає.
Реєстрація місця проживання відповідача у вказаному житлі створює для позивача перешкоди у вільному користуванні майном, отриманні житлових соціальних пільг, оскільки в їх розрахунку визначається сукупний дохід та кількість усіх зареєстрованих осіб за вказаною адресою.
З урахуванням наведеного, позивачка просить суд:
Визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування жилим приміщенням, а саме: житловим будинком АДРЕСА_1 .
Відповідно до ч. 4 ст. 19 ЦПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Згідно з ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.
Ухвалою від 06.07.2021 року призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами та надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву (а.с.28).
Відповідач ОСОБА_2 правом на подання відзиву не скористався.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною 1 ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з вимогами ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 ЦПК України.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 є власником житлового будинку АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 08.11.2013 року, індексний номер 124 807 34 (а. с. 9), в якому зареєстрований відповідач, що також підтверджується Довідкою Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС в м. Києві та Київський області та Витягом № 227 про зареєстрованих у житловому будинку осіб (а. с. 11,34) .
ОСОБА_2 з 2013 року не проживає у житловому будинку АДРЕСА_1 , що підтверджується Актом обстеження умов проживання громадянки ОСОБА_3 від 14 червня 2021 року та показами свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (а. с. 12, 25, 26).
Відповідач не доглядає за будинком, не сплачує комунальні послуги, власні речі відповідача в будинку відсутні.
Домовленості між сторонами щодо збереження за відповідачем права користування житлом позивача у разі його тимчасової відсутності немає.
Реєстрація місця проживання відповідача у вказаному житлі створює для позивачки перешкоди у вільному користуванні майном, отриманні житлових соціальних пільг, оскільки в їх розрахунку визначається сукупний дохід та кількість усіх зареєстрованих осіб за вказаною адресою.
Відповідно до вимог ст. 150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати а оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені угоди.
Відповідно до вимог ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Частиною 1 ст. 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Відповідно до вимог ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Згідно з вимогами частини 1 ст. 71 ЖК Української РСР при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.
Статтею 72 ЖК Української РСР передбачено, що визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
За таких обставин суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги, оскільки право позивачки як власника будинку, дійсно порушується тим, що в будинку, який належить їй на праві приватної власності, зареєстровано відповідача ОСОБА_2 , який не проживає у будинку з 2013 року, а тому його слід визнати таким, що втратив право на користування житловим приміщенням - будинком АДРЕСА_1 .
На підставі викладеного та керуючись ст. 41 Конституції України, ст. 319, 386, 391 ЦК України, ст. ст.71,72,150 ЖК України, ст. 2, 4, 12, 13, 76, 81, 223, 247, 258, 259, 263 -265,274, 351, 352, 354 ЦПК України, суд
Вирішив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити в повному обсязі.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування жилим приміщенням, а саме: житловим будинком АДРЕСА_1 .
З текстом рішення можливо ознайомитися за адресою: court.gov.ua
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції протягом 30 днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або в разі розгляду справи (вирішення справи) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Суддя О.М. Коваленко