20 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 240/3951/20
адміністративне провадження № К/9901/24702/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мацедонської В.Е.,
суддів - Данилевич Н.А., Шевцової Н.В.,
перевіривши касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1
на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2020 року
та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду 16 листопада 2020 року
у справі №240/3951/20 за адміністративним позовом Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення завданої шкоди, -
Військова частина НОМЕР_1 звернулась до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення завданої шкоди.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2020 року позовну заяву залишено без розгляду.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2020 року апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишено без задоволення, а ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2020 року залишено без змін.
Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, скаржник звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою.
Ухвалою Верховного Суду від 01 лютого 2021 року касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 повернуто скаржнику у зв'язку із неусуненням недоліків касаційної скарги, а саме - несплатою судового збору.
06 липня 2021 року касаційна скарга Військової частини НОМЕР_1 повторно надійшла на адресу Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 22 липня 2021 року касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишено без руху з установленням позивачу строку у 10 днів для усунення її недоліків шляхом надання до суду касаційної інстанції заяви про поновлення строку на касаційне оскарження та надання відповідних доказів на обґрунтування вказаного клопотання.
Вищезазначена ухвала отримана скаржником 09 серпня 2021 року.
26 серпня 2021 року від скаржника надійшла заява про поновлення строку на касаційне оскарження, яка обгрунтована тими ж доводами, що були вказані в заяві, яка була подана із касаційною скаргою, а саме, що 14 грудня 2020 року Військовою частиною НОМЕР_1 до Верховного Суду було подано касаційну скаргу на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2020 року по справі №240/3951/20 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2020 року по справі № 240/3951/20.
Ухвалою Верховного Суду від 30 грудня 2020 року касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 було залишено без руху у зв'язку з несплатою судового збору та надано строк для усунення недоліків касаційної скарги.
Військова частина НОМЕР_1 надіслала на адресу Верховного Суду клопотання від 12 січня 2021 року про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги.
Ухвалою від 01 лютого 2021 року Верховний Суд відмовив Військовій частині НОМЕР_1 у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору та повернув касаційну скаргу скаржнику.
Для подання повторної касаційної скарги військовій частині НОМЕР_1 необхідно було сплатити судовий збір. Оскільки, у відповідача були відсутні кошти на оплату судового збору, він не міг вчасно подати касаційну скаргу.
30 червня 2021 року позивач повторно звернувся до Верховного Суду, сплативши судовий збір.
Разом з тим, крім зазначення, що Військова частина НОМЕР_1 є державною неприбутковою організацією, яка фінансується за рахунок бюджетних коштів, а також відсутність коштів на оплату судового збору, скаржником не вказано інших причин поважності пропуску строку на касаційне оскарження.
Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, в частині строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
У клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень скаржник зазначив про неможливість подання повторної касаційної скарги у зв'язку із відсутністю коштів на сплату судового збору.
Разом з тим, сплата судового збору є обов'язком скаржника, а тому невиконання цього обов'язку, а також зловживання іншими процесуальними правами не може вважатися об'єктивною причиною пропуску строку.
Також, суд зазначає, що законодавством передбачено право, а не обов'язок суду щодо звільнення сторони від сплати судового збору. Крім того законодавець ставить у залежність право суду звільнити від сплати судового збору саме враховуючи майновий стан сторони.
За змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Колегія суддів, не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, вважає, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини восьмої статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.
Також Європейський Суд з прав людини в рішенні у справі "Перес де Рада Каванілес проти Іспанії" зазначає, що право на доступ до суду, не є абсолютним; воно підлягає обмеженням, дозволеним за змістом, зокрема, коли умови прийнятності скарги визначені, оскільки за своєю природою вона потребує регулювання з боку держави, яка користується певною свободою розсуду в цьому відношенні.
У цій справі у скаржника було достатньо часу для приведення своєї касаційної скарги у відповідність із вимогами КАС України.
Сукупність цих обставин свідчить про допущення позивачем необґрунтованих зволікань щодо реалізації свого права на касаційне оскарження судових рішень з дотриманням вимог КАС України. Отже, враховуючи обставини справи, відсутні підстави вважати, що скаржником пропущено строк з поважних причин, оскільки такі не пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.
За таких обставин, суд касаційної інстанції зазначає, що неналежне використання наданих процесуальних прав не може визнаватись судом як поважна причина пропуску процесуального строку, а відтак зазначені скаржником причини пропуску строку касаційного оскарження є неповажними.
Відповідно до пункту 6 частини п'ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Отже, учасники справи, мають право оскаржити судові рішення у встановлений Кодексом строк та у передбаченому процесуальним законом порядку. КАС України передбачає можливість поновлення пропущеного строку лише у разі його пропуску з поважних причин.
Установлення процесуальних строків процесуальним законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України процесуальних обов'язків.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.
Разом з тим, Суд зазначає, що невиконання позивачем вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об'єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов'язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.
Слід зазначити, що право на касаційний перегляд судових рішень кореспондується з обов'язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов'язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.
У контексті наведеного, зважаючи на приписи вказаних правових норм законодавства, невиконання позивачем вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об'єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов'язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчать про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.
Ураховуючи зазначене, зважаючи на те, що з моменту прийняття оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції до моменту подання повторної касаційної скарги пройшло більше 6 місяців, доводи заяви про поновлення строку на касаційне оскарження є необґрунтованими та не можуть бути визнані Судом поважною причиною пропуску строку, встановленого КАС України.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 333 КАС України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.
З огляду на викладене, зважаючи на те, що наведені скаржником підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані судом неповажними, наявні підстави для відмови у відкритті касаційного провадження.
Внаслідок відсутності складу колегії суддів, які визначені протоколом автоматизованого розподілу судових справ між суддями для розгляду цієї касаційної скарги, у зв'язку з відпустками суддів Мацедонської В. Е., Данилевич Н.А., розгляд цієї скарги відбувся після їх виходу на роботу.
На підставі викладеного, керуючись статтями 121, 333, 355, 359 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Військової частини НОМЕР_1
на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2020 року
та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду 16 листопада 2020 року
у справі №240/3951/20 за адміністративним позовом Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення завданої шкоди.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В. Е. Мацедонська
Судді Н. А. Данилевич
Н. В. Шевцова