20 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 620/1459/19
адміністративне провадження № К/9901/34479/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
судді-доповідача - Радишевської О.Р.,
суддів - Мацедонської В.Е., Шевцової Н.В.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 липня 2019 року і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2019 року в справі №620/1459/19 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, стягнення заборгованості та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність щодо непроведення повного розрахунку при звільненні;
- стягнути заборгованість із виплати заробітної плати, а саме: компенсацію вартості за неотримане під час проходження військової служби речове майно у сумі 111141,94 грн, без утримання із зазначеної суми податку з доходів фізичних осіб та військового збору;
- визнати протиправними дії щодо ненарахування та невиплати грошової компенсації за невикористані календарні дні соціальної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2017, 2018, 2019 роки;
- зобов'язати нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористані календарні дні соціальної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2017, 2018, 2019 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день виключення позивача зі списків особового складу - 23 квітня 2019 року;
- стягнути заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період із 23 квітня 2019 року по день винесення судового рішення з розрахунку середньоденної заробітної плати 1152,33 грн за кожен день затримки у виплаті.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 липня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2019 року, позов задоволено частково:
- стягнуто з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за належне, але неотримане речове майно, у сумі 111141, 94 грн без урахування обов'язкових податків та зборів;
- визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні соціальної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2017, 2018, 2019 роки;
- зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні соціальної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за 2017, 2018, 2019 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день виключення позивача зі списків особового складу - 23 квітня 2019 року;
- у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
15 вересня 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 липня 2019 року і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2019 року в справі №620/1459/19.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Проаналізувавши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав.
Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Водночас пунктом 2 частини п'ятої цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які, у розумінні Закону України «Про запобігання корупції», займають відповідальне та особливо відповідальне становище.
Предметом розгляду цієї справи є: визнання протиправною бездіяльності щодо непроведення повного розрахунку при звільненні; стягнення заборгованості з виплати заробітної плати; визнання протиправними дій щодо ненарахування та невиплати грошової компенсації за невикористані календарні дні соціальної додаткової відпустки як учаснику бойових дій; зобов'язання нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористані календарні дні соціальної додаткової відпустки як учаснику бойових дій; стягнення заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Зі змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій убачається, що ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
Відомостей про те, що позивач є службовою особою, яка займає відповідальне та особливо відповідальне становище відповідно до пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України у системному зв'язку з положеннями примітки до статті 50 Закону України “Про запобігання корупції” (у редакції, чинній на момент відкриття провадження у справі), суду касаційної інстанції не надано і у судових рішеннях така інформація відсутня.
За таких обставин і правового регулювання публічно-правовий спір у цій справі відноситься до справ незначної складності.
У касаційній скарзі скаржник посилається на те, що вона справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для нього.
Суд касаційної інстанції відхиляє зазначені доводи скаржника з огляду на те, що твердження скаржника, що справа становить значний суспільний інтерес, не підтверджені належними доказами та не обґрунтовані обставинами, які б виділяли вимоги скаржника у цій справі особливу категорію спорів або свідчили про наявність заінтересованості необмеженої кількості осіб в результатах розгляду саме цієї справи.
Не підтвердженим є те, що рішення у цій справі, у контексті індивідуальних ознак цього спору, тягне за собою наслідки, які мають особливості, характерні виключно для особи, яка подає касаційну скаргу.
Отже, наведені відповідачем в касаційній скарзі обставини є загальними і в контексті обставин справи не дають підстав для висновку, що саме ця справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.
Інші, наведені у касаційній скарзі доводи та мотиви не дають підстав для висновку, що судові рішення, постановлені у зазначеній справі, можливо віднести до випадків, передбачених підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Оскільки скаржник, оскаржуючи судові рішення у справі незначної складності, не обґрунтував випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, у відкритті касаційного провадження у цій справі необхідно відмовити.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру, або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Суд ураховує позицію, висловлену Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) в ухвалі від 09 жовтня 2018 року, щодо неприйнятності заяви у справі «Азюковська проти України» (заява №26293/18), в якій заявником оскаржувалася відмова суду касаційної інстанції у відкритті касаційного провадження у зв'язку з віднесенням справи до категорії справ незначної складності. Так, ЄСПЛ указав, що застосування критерію малозначності у цій справі було передбачуваним, справа розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.
Керуючись статтями 12, 328, 333 КАС України, Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 липня 2019 року і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2019 року в справі №620/1459/19.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач: О.Р. Радишевська
Судді: Н.В. Шевцова
В.Е. Мацедонська