20 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 420/4268/20
адміністративне провадження № К/9901/34483/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Радишевської О.Р.,
суддів - Мацедонської В.Е., Шевцової Н.В.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2020 року і постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2021 року в справі №420/4268/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (далі - ГУ ДМС України в Одеській області), у якому просила:
- визнати протиправним і скасувати рішення від 07 травня 2020 року №51032300003140 про відмову в оформленні (видачі) посвідки на постійне проживання в Україні;
- зобов'язати здійснити обмін посвідки на постійне проживання громадянки у зв'язку із досягненням 45-річного віку.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2020 року, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2021 року, позов задоволено частково:
- визнано протиправним і скасовано рішення ГУ ДМС України в Одеській області від 07 травня 2020 року №51032300003140 про відмову в оформленні (видачі) громадянці Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , посвідки на постійне проживання в Україні;
- зобов'язано ГУ ДМС України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 28 лютого 2020 року №281070000 про обмін посвідки на постійне проживання у зв'язку із досягненням нею 45-річного віку та прийняти рішення з урахуванням висновків та правової позиції суду;
- стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДМС України в Одеській області судовий збір у розмірі 840,80 грн;
- у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Верховного Суду від 13 серпня 2021 року касаційну скаргу ГУ ДМС України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2020 року і постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2021 року в справі №420/4268/20 повернуто особі, яка її подала.
09 вересня 2021 року до Суду вдруге надіслано касаційну скаргу ГУ ДМС України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2020 року і постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2021 року в справі №420/4268/20.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Суд зазначає, що предметом спору в справі №420/4268/20 є: визнання протиправним і скасування рішення про відмову в оформленні (видачі) посвідки на постійне проживання в Україні; зобов'язання здійснити обмін посвідки на постійне проживання громадянки у зв'язку із досягненням 45-річного віку.
Отже, спірні правовідносини виникли у зв'язку з перебуванням іноземця на території України.
У розумінні пункту 11 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справи щодо перебування іноземців або осіб без громадянства на території України є справами незначної складності.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондують норми статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 КАС України.
Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Водночас пунктом 2 частини п'ятої цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
У касаційній скарзі скаржник посилається на те, що вона стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, касаційна скарга має виняткове значення для нього.
Суд касаційної інстанції відхиляє зазначені доводи скаржника з огляду на те, що жодним чином не обґрунтовано в чому саме полягає фундаментальне значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням засадничих, раніше ґрунтовно недосліджуваних питань права, відповідь суду касаційної інстанції на які мала б надати уніфікованого тлумачення та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного кола суб'єктів правовідносин.
Не підтвердженим є те, що рішення у цій справі, у контексті індивідуальних ознак цього спору, тягне за собою наслідки, які мають особливості, характерні виключно для особи, яка подає касаційну скаргу.
Інші, наведені у касаційній скарзі доводи та мотиви не дають підстав для висновку, що судові рішення, постановлені у зазначеній справі, можливо віднести до випадків, передбачених підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За такого правового регулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
Керуючись статтями 12, 13, 248, 333 КАС України, Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2020 року і постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2021 року в справі №420/4268/20.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач: О.Р. Радишевська
Судді: В.Е. Мацедонська
Н.В. Шевцова