20 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 343/2428/16-а
провадження № К/9901/17638/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Бевзенка В.М., Берназюка Я.О., розглянувши у письмовому провадженні в касаційному порядку справу за позовом ОСОБА_1 до Долинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області, правонаступником якого є Калуське об'єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області про визнання дій протиправними та здійснення перерахунку пенсії, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Макарика В.Я., Большакової О.О., Шлушка І.В. від 06 квітня 2017 року,
Короткий зміст позовних вимог
1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Долинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області про визнання дій протиправними та здійснити перерахунок пенсії, у якому просив:
- визнати неправомірними дії Долинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області щодо зменшення йому розміру пенсії з 01 листопада 2011 року;
- зобов'язати Долинське об'єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області провести перерахунок та виплату призначеної ОСОБА_1 пенсії по інвалідності (II група) відповідно до статей 49, 50, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції на момент призначення пенсії, виходячи із розміру основної пенсії не менше 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії 75% від мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, визначеного в Законах України «Про Державний бюджет України» на відповідні роки із врахуванням статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з виплатою підвищення інваліду армії, прирівняного до інваліда війни II групи, щомісячної грошової допомоги на прожиття інвалідам війни та з нарахуванням на отримані суми 20% підвищення за проживання в гірському населеному пункті і виплатою індексації без зміни базового місяця для проведення індексації, провести виплату заборгованості з врахуванням виплачених сум.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2. Постановою Долинського районного суду Івано-Франківської області від 18 січня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено частково.
Визнано протиправними дії Долинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано- Франківської області щодо зменшення ОСОБА_1 з 01 листопада 2011 року розміру призначеної пенсії як учаснику ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, інваліду II групи.
Зобов'язано Долинське об'єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області провести ОСОБА_1 перерахунок розміру та виплату призначеної пенсії по інвалідності відповідно до вимог статей 49, 50, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції, чинній на момент призначення йому пенсії), з нарахуванням на отримані суми 20% підвищення за проживання в гірському населеному пункті, виходячи з розміру основної пенсії не менше 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії' 75% від мінімальної пенсії за віком, враховуючи вимоги статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з виплатою підвищення інваліду армії, прирівняного до інваліда 2 групи щомісячної грошової допомоги на прожиття інвалідам війни відповідно до вимог статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», з проведенням індексації пенсії згідно Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» без зміни базового місяця для проведення індексації' та з врахуванням фактично отриманих сум.
3. Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами.
4. Суд указав на те, що посилання відповідача на положення постанови Кабінету Міністрів України від 06 липня 2011 року № 745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансується за рахунок коштів державного бюджету» та постанови Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є безпідставним і такими, що звужує обсяг передбачених законом прав позивача.
5. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2017 року постанову Долинського районного суду Івано-Франківської області від 18 січня 2017 року скасовано та ухвалено нову постанову.
Позов в частині вимог про зобов'язання Долинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату призначеної пенсії по інвалідності (II група) відповідно до статей 49, 50, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 01 листопада 2011 року по 26 червня 2016 року залишено без розгляду.
У задоволенні позову про зобов'язання Долинське об'єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату призначеної пенсії по інвалідності (II група) відповідно до статей 49, 50, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 27 червня 2016 року по 27 грудня 2016 року відмовлено.
6. Залишаючи без розгляду позовні вимоги про зобов'язання вчинити дії за період з 01 листопада 2011 року по 26 червня 2016 року, апеляційний суд виходив із того, що позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду, установлений частиною другою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року).
7. Відмовляючи у задоволенні позову в частині позовних вимог за період з 27 червня 2016 року по 27 грудня 2016 року, суд апеляційної інстанції виходив з того, що Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року № 76-VIII установлено, умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань.
8. Зазначені нормативні акти на час виникнення спірних правовідносин є чинними і неконституційними не визнавались, а тому нарахування та виплата позивачу основної та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а починаючи з 03 серпня 2014 року виплати, передбачені, зокрема, статтями 50 та 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», повинні здійснюватися в порядку та розмірах, визначених відповідними Постановами Кабінету Міністрів України № 1210 та № 112.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
9. Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ОСОБА_1 звернувся із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2017 року та залишити в силі постанову Долинського районного суду Івано-Франківської області від 18 січня 2017 року.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, УСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
10. Судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_1 є інвалідом II групи внаслідок захворювання, пов'язаного з аварією на Чорнобильській АЕС та отримує пенсію, призначену згідно із Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
11. У зв'язку із порушенням прав щодо визначення розміру пенсії, ОСОБА_1 у 2009 році звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Долинському районі Івано-Франківської області про перерахунок пенсії та зобов'язання вчинити певні дії.
12. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2010 року у справі № 82640/09/9104 зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Долинському районі Івано-Франківської області здійснити перерахунок виплаченої ОСОБА_1 пенсії відповідно до вимог статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, визначеного в Законах України про державний бюджет України на відповідні роки за період з 01 січня 2005 року по 31 грудня 2007 року та, починаючи з 22 травня 2008 року, виплатити недоплачену суму пенсії із врахуванням статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум.
13. На виконання вищевказаного рішення суду ОСОБА_1 було проведено перерахунок пенсії. Розмір його пенсії по 31 жовтня 2011 року складав 8457,89 грн.
14. У період з 01 листопада 2011 року по 31 грудня 2011 року відповідачем пенсія позивачу виплачувалась на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 06 липня 2011 року № 745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», а з 01 січня 2012 року по час звернення з позовом до суду - відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
15. Станом на 01 грудня 2016 року розмір пенсії ОСОБА_1 складав 3227,52 грн, у тому числі підвищення інваліду армії, прирівняного до інваліда війни II групи та щомісячна грошова допомога на прожиття інвалідам війни.
16. Не погоджуючись із діями відповідача щодо визначення розміру пенсії, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом.
17. Касаційна скарга обґрунтована тим, що апеляційним судом до спірних правовідносин за період з 01 листопада 2011 року по 26 червня 2016 року неправильно застосовані положення статей 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України. У зв'язку із цим, позивач уважає, що суд безпідставно залишили його позов без розгляду.
18. Скаржник звертає увагу на положення частини другої статті 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення», згідно якої суми пенсії не одержані з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
19. Щодо позовних вимог, у задоволенні яких судом апеляційної інстанції відмовлено, ОСОБА_1 вказує на те, що у відповідності до частини четвертої статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції від 09 липня 2007 року згідно з рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008), в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими, зокрема по II групі інвалідності 8 мінімальних пенсій за віком.
20. Згідно із частиною першою статті 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції від 09 липня 2007 року згідно з рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008) особам, віднесеним до першої категорії, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду заподіяну здоров'ю у розмірах, зокрема інвалідам II групи - 75% мінімальної пенсії за віком.
21. Подальші зміни, внесені в законодавство щодо пенсійного забезпечення громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, на думку скаржника, є такими, що не відповідають Конституції України, оскільки суттєво звужують зміст та обсяг прав і свобод громадян.
22. Згідно із частинами першою, другою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції чинній до 15 грудня 2017 року) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
23. Статтею 100 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції чинній до 15 грудня 2017 року) передбачено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.
24. Законом України VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року № 76 внесено зміни, зокрема, до статей 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Указаний закон набрав чинності з 01 січня 2015.
25. Згідно зі статтею 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
26. Відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством. В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу у зоні відчуження у 1986-1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців. Умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань.
26. Постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 затверджений Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі - Порядок № 1210).
27. Згідно із пунктом 11 Порядку № 1210 мінімальний розмір пенсії для осіб з інвалідністю ІІ групи, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою - 125 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
28. Пунктом 13 Порядку № 1210 в редакції, що діяла у спірний період, установлено, що щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виплачується у таких розмірах: для осіб з інвалідністю ІІ групи, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою - 227,76 гривні.
Оцінка доводів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції
29. При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись».
30. Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
31. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 грудня 2020 року у справі № 510/1286/16-а вказала на те, що у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді (листа-відповіді, листа-роз'яснення) на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів (про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку), на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.
32. Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини ухвалення рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення ухвалене або які дії вчинені.
33. Суд наголошує на тому, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.
34. Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком із цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, у розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. У такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.
35. Щодо посилання позивача на положення статті 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення», то таке є безпідставним, оскільки за змістом наведених норм строк давності не застосовується лише до вимог щодо нарахованих пенсій, в спірних же правовідносинах суми пенсії не були нараховані пенсійним органом.
36. До того ж, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 грудня 2020 року у справі № 510/1286/16-а дійшла висновку, що норми, зокрема статі 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (щодо необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії), підлягають застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб'єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов:
1) ці суми мають бути нараховані пенсійним органом;
2) ці суми мають бути не виплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу.
37. З урахуванням наведеного, Суд зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
38. Ураховуючи, що пенсія є щомісячним платежем, а щодо її отримання, на думку позивача, в меншому розмірі, ніж передбачено законом, та про порушення своїх прав позивач мав дізнатися, отримуючи таку виплату за відповідний місяць. Позивач, звернувшись 27 грудня 2017 року до суду з позовними вимогами за період з 01 листопада 2011 року, пропустив строк звернення до суду, не навівши при цьому поважних та об'єктивних причин пропуску вказаного строку.
39. За вищевказаних підстав, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для залишення позовних вимог з 01 листопада 2011 року по 26 червня 2016 року без розгляду.
40. Стосовно періоду з 27 червня 2016 року, колегія суддів зазначає наступне.
41. Виплата державної пенсії по інвалідності, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, проводилась у розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
42. Рішеннями Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 та від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012 підтверджена конституційність повноважень Кабінету Міністрів України щодо реалізації політики у сфері соціального захисту, в тому числі, регулювання порядку та розмірів соціальних виплат і допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, виходячи з фінансових можливостей держави.
43. Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
44. Отже, колегія суддів зазначає, що у спірний період (з 27 червня 2016 року) відсутні правові підстави для перерахунку та виплати позивачеві державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та 75% мінімальної пенсії за віком відповідно, а тому позов задоволенню не підлягає.
45. Також щодо посилань позивача на те, що зміни в редакції Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», які набули чинності з 01 січня 2015 року, звужують права громадян та суперечать Конституції України, колегія суддів зазначає, що вказані зміни не визнані Конституційним Судом України неконституційними, а тому підлягають застосуванню.
46. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 08 серпня 2019 року у справі № 813/5002/17 та від 31 березня 2021 року у справі № 240/12017/19.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
47. За вищенаведених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду апеляційної інстанції є законним і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до цих правовідносин; у ньому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2017 року - без змін.
Постанова є остаточною і не оскаржується.
Суддя-доповідач Н.В. Коваленко
Судді В.М. Бевзенко
Я.О. Берназюк