09 вересня 2021 рокуЛьвівСправа № 159/2676/21 пров. № А/857/11410/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Носа С. П.,
суддів - Іщук Л. П., Шевчук С. М.;
за участю секретаря судового засідання - Кахнич Г. П.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 02 червня 2021 року у справі № 159/2676/21 (головуючий суддя Логвинюк І. М., м. Ковель) за позовом ОСОБА_1 до поліцейського роти з обслуговування м. Ковеля Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції Кроля Юрія Івановича, Департаменту патрульної поліції Національної поліції про визнання дії відповідача поліцейського - незаконними та протиправними; визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі,-
12 травня 2021 року Ковельським міськрайонним судом Волинської області зареєстровано позовну заяву ОСОБА_1 до поліцейського роти з обслуговування м. Ковеля Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції Кроля Юрія Івановича, Департаменту патрульної поліції Національної поліції про визнання дій поліцейського роти з обслуговування м. Ковеля Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції Кроля Юрія Іванович щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності та складення постанови серії ДПО18 № 674718 від 29 квітня 2021 року незаконними та протиправними; визнання протиправною та скасування постанови серії ДПО18 № 674718 від 29 квітня 2021 року про накладення на позивача адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 850,00 грн.; закриття провадження по адміністративній справі відносно позивача у зв'язку із відсутністю в діях позивача складу адміністративного правопорушення.
Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 02 червня 2021 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивачем - ОСОБА_1 , подано апеляційну скаргу, в якій висловлено прохання скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови було порушено норми матеріального та процесуального права. Також вказано, що 29 квітня 2021 року ОСОБА_1 без порушення Правил дорожнього руху України їхав транспортним засобом (далі т/з) і був зупинений поліцейськими, який, не представившись, заявив, що у його автомобілі не працює лампочка підсвітки заднього номерного знака; почав вимагати пред'явити документи. він же зауважив, що спочатку слід представитись та пред'явити свої документи, пояснити причину зупинки і суть звернення і вимог. Після короткої суперечки поліцейський заявив, що щодо нього складе постанову про порушення ПДР України. Апелянт заперечував порушення вимог ПДР України, так як перед початком руху на т/з усі світлові прилади працювали, тому у факті вичерпання свого ресурсу лампочкою підсвітки в ході руху його винуватості немає і він при першій же нагоді замінить її; зауважив про обов'язок повідомити йому з його правами і зазначив, що йому не пред'явлено жодних доказів умисного порушення ПДР України. Також вказано, що апелянт заявляв усне клопотання про надання доказів вчинення ним правопорушення та надання можливості скористатись послугами захисника при розгляді справи, що було проігноровано патрульними. Також апелянт вважає, що поліцейський виніс оскаржувану постанову без обов'язкового складання протоколу та прийняття рішення за його клопотанням; без врахування його зауважень та усних пояснень.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України, тому відповідно до ч.4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 308 КАС України).
Заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін з таких підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Встановлено, що як вбачається зі змісту копії оскаржуваної постанови, така винесена відповідачем 29.04.21 р. у м. Ковелі Волинської області, на 82 км + 500 м а/д М - 19 Доманово Ковель Чернівці Тереблече щодо ОСОБА_1 як водія.
У постанові зафіксовано, що ОСОБА_1 о 23 год. 05 хв. 29.04.21 р. на 82 км а/д М 19 керував т/з марки «Мерседес Бенц 180 », н. з. НОМЕР_1 , у якого у темну пору доби не освітлювався державний номерний знак, чим порушив п. 2.9, пп. «в» ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 6 ст. 121 КУпАП, та на нього було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 850 грн. До оскаржуваної постанови додано: відео з боді - камери DM 4208 та із реєстратора. Копія оскаржуваної вручена позивачеві під розпис 29.04.21 р..
Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Судом апеляційної інстанції здійснено перевірку висновків суду першої інстанції щодо відповідності дій відповідача вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України, внаслідок чого суд апеляційної інстанції погоджується з такими та вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ст. 222 КУпАП, розгляд справ про правопорушення, передбачене ч. 6 ст. 121 КУпАП, покладено на органи Національної поліції.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
За змістом ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Як слідує із змісту ст. 245 КУпАП, завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобіганню правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Ч. 6 ст. 121 КУпАП, дійсно, передбачає адміністративну відповідальність водіїв транспортних засобів за, зокрема, керування водієм транспортним засобом з неосвітленим номерним знаком, у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає суму 850 грн.
За змістом пп. «в» п. 2.9 ПДР України, водієві забороняється керувати транспортним засобом з номерним знаком, що неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості).
Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам,установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
П. п. 1.3 та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожньою руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи. які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Суд апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що позивач у вказаний у оскаржуваній постанові час, у вказаному у ній місці керував автомобілем, у якому у темну пору доби був неосвітлений номерний знак, стверджується доданими до неї доказами: аудіовідео- та відеозаписами із боді камери та реєстратора, які надані відповідачем юридичною особою суду на носії цифрової інформації - диску.
Тому суд вважає, що факт вчинення позивачем як водієм адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 121 КУпАП поліцейським зафіксований та задокументований.
З цього ж запису вбачається, що після зупинення автомобіля під керуванням ОСОБА_1 , поліцейський представився йому, пояснив причину зупинення, встановив його особу, довів до нього суть виявленого вчиненого ним як водієм адміністративного правопорушення, роз'яснив позивачеві належно обсяг його процесуальних прав та обов'язків при розгляді справи про адміністративне правопорушення, положення ст. 63 Конституції України; заслухав його доводи і пояснення, у т. ч. - визнання факту того, що номерний знак його автомобіля, дійсно, неосвітлений, однак, не згідний із тим, що вчинив адміністративне правопорушення, та встановив, що інші клопотання, крім наміру якнайшвидше виправити технесправність авта, відсутні; і вирішив справу відповідно до вимог чинного законодавства. Після цього оголосив позивачеві як водію суть оскаржуваної постанови та вручив її копію невідкладно під розпис
Також з аудіовідеозапису слідує, що позивач не заперечував вчинення ним такого правопорушення, вказуючи лише на неумисність своїх дій та заявляв клопотання про застосування у зв'язку з цим правопорушенням до нього усного попередження і надання можливості невідкладно усунути недолік щодо технічного стану свого авта.
Тому таким аудіовідеозаписом у повному обсязі спростовуються доводи позивача у тій їх частині, що він жодного правопорушення не вчиняв, був зупинений безпідставно та поліцейський не пояснив йому причини зупинки, суті виявленого правопорушення, не роз'яснив прав та обов'язків, виніс оскаржувану постанову без врахування та вирішення ряду його клопотань.
Ст. 213 КУпАП передбачено, що справи про адміністративні правопорушення розглядаються, зокрема, органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом.
П. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію " визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань, регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично - дорожній мережі.
Оскаржувана постанова винесена поліцейським, який діяв від імені органів Національної поліції.
Відповідно до ст. 280 КУпАП,орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Як вбачається із змісту ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Отже притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та винуватості особи у його вчиненні, що підтверджена належними доказами.
Відповідно до змісту ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь - які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Факт порушення водієм Правил дорожнього руху України фіксується відповідно до норм Кодексу України про адміністративні правопорушення та повинен бути достатньо обґрунтованим належними та допустимими доказами, які б усували будь - які сумніви щодо наявності такого порушення.
Згідно з ч. 1 ст. 40 Закону України "Про Національну поліцію", поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото - і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото - і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; забезпечення дотримання правил дорожнього руху. Законом України "Про Національну поліцію" та "Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі" (надалі - Інструкція), затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року № 1395, передбачена можливість застосовувати відеофіксацію обставин правопорушення, в тому числі використовувати відеореєстратори.
До оскаржуваної постанови додано відеозаписи із відеореєстратора з нагрудної камери поліцейського та з автореєстратора.
Як вбачається із носія цифрової інформації диска, наданого суду відповідачем юридичною особою, дійсно підтверджено факт вчинення порушення Правил дорожнього руху України позивачем як водієм та те, що оскаржувана постанова щодо нього була винесена за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 121 КУпАП, відповідно до вимог чинного законодавства.
Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджена наказом МВС України від 07.11.15 р. № 1 395, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 10.11.15 р. за № 1 408/27 853 (далі - Інструкція № 1395), визначає процедуру оформлення поліцейськими патрульної поліції матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі (п. 1 розд. І Інструкції № 1 395).
Згідно з п. 4 розд. І Інструкції № 1 395, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Нацполіції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Постанова виноситься у разі виявлення адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбаченого, зокрема, ч. 6 ст. 121 КУпАП.
Відтак, посадова особа Національної поліції наділена повноваженнями щодо здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками, які реалізуються, зокрема, таким чином, що у разі виявлення правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зокрема, порушення, передбаченого ч. 6 ст. 121 КУпАП, розглядати справи про адміністративне правопорушення та винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення, без складення відповідного протоколу про адміністративне правопорушення на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові ВС від 08.11.18 р. у справі № 725/2 755/17 (№ К/9 901/5 670/17), від 11.04.18 р. у справі № 592/8 797/16 - а (№ К/9 901/10 822/18) .
Згідно з частиною другою статті 6 КАС та статтею 17 Закону України “Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини” передбачено застосування судами Конвенції та практики Європейського Суду з прав людини як джерела права.
Суд апеляційної інстанції застосовує позицію Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), викладену у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України», де вказано, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно з ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.
Керуючись статтями 241, 250, 308, 310, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 02 червня 2021 року у справі № 159/2676/21 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя С. П. Нос
судді Л. П. Іщук
С. М. Шевчук
Повне судове рішення складено 20 вересня 2021 року.