08 вересня 2021 рокуЛьвівСправа № 460/6620/20 пров. № А/857/11811/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гуляка В.В.
суддів: Гудима Л.Я., Святецького В.В.
за участі секретаря судового засідання: Вовка А.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 ,
на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 10 березня 2021 року (суддя - Борискін С.А., час ухвалення - 09:36 год., місце ухвалення - м.Рівне, дата складання повного тексту - 18.03.2021р.),
в адміністративній справі №460/6620/20 за позовом ОСОБА_1 до Поліської митниці Держмитслужби,
про скасування рішення і картки відмови,
встановив:
У вересні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача Поліської митниці Держмитслужби, в якому просив скасувати рішення Поліської митниці Держмитслужби України №UА204000/2020/000123/1 від 22.06.2020 про коригування митної вартості товарів, а саме, легкового автомобілю марки "КІА" модель "SORENTO", 2011 року випуску, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204000/2020/00165.
Відповідач позовних вимог не визнав, в суді першої інстанції подав відзив на позовну заяву, просив відмовити повністю у задоволенні позову у зв'язку з їх безпідставністю та необґрунтованістю.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 10.03.2021 року у задоволенні позову відмовлено повністю.
З цим рішенням суду першої інстанції від 10.03.2021 року не погодився позивач ОСОБА_1 та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що судом першої інстанції при винесенні рішення було неправильно та неповно досліджено докази і встановлено обставини у справі, а також порушено ряд норм матеріального та процесуального права, а тому рішення суду підлягає скасуванню з підстав, наведених в апеляційній скарзі.
В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що з метою розмитнення автомобіля марки "КІА" модель "SORENTO", 2011 року випуску, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 Поліській митниці було надано всі необхідні документи для розмитнення автомобіля за ціною договору (вартістю операції), проте, застосовуючи резервний метод, митним органом проігноровано усі надані документи в підтвердження реальної ціни придбання транспортного засобу. Вважає апелянт, що судом не надано правову оцінку наданим доказам щодо понесення позивачем транспортних витрат на перевезення розмитнюваного товару. Вважає апелянт, що суд першої інстанції при розгляді справи застосував застарілу судову практику. Суд не дослідив усі докази у справі. Також поза увагою суду першої інстанції залишилось грубе порушення митним органом процедури застосування методів коригування митної вартості. Судом першої інстанції не досліджено та не надано правової оцінки застосуванню Поліською митницею Держмитслужби резервного (останнього) методу коригування митної вартості, не досліджено саме числове значення скоригованої митної вартості, не досліджено джерела які використовувались Поліською митницею для визначення митної вартості. Судом першої інстанції не вірно оцінено законність вимоги митного органу надати додаткові документи, оскільки при здійснені митного оформлення автомобіля марки «КІА» модель «SORENTO» 2011 року випуску ідентифікаційний номер НОМЕР_2 до Поліської митниці Держмитслужби було надано всі обов'язкові документи, що підтверджують заявлену митну вартість за першим (основним) методом.
За результатами апеляційного розгляду апелянт ОСОБА_1 просить оскаржене рішення суду від 10.03.2021р. скасувати повністю та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задоволити повністю.
Відповідач не погодився з доводами апеляційної скарги за їх необґрунтованість та подав відзив. Просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційну скаргу позивача слід залишити без задоволення, з урахуванням наступного.
Судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 22.06.2020 декларантом позивача оформлено та подано відповідачу митну декларацію №UA204020/2020/221242 для митного оформлення легкового автомобіля, що був у використанні, марки "КІА", модель "SORENTO", ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_2 , 2011 року виготовлення. Митну вартість визначено за ціною договору в розмірі 2013 доларів США (а.с. 49).
Для митного оформлення відповідачу разом з митною декларацією було подано такі документи: - рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) №5157-39 від 25.03.2020 (а.с. 15, 86, 87); - акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу UA205020/2020/106314 (а.с. 16-17); - свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 від 22.04.2020 (а.с. 18, 88, 89-90); - повідомлення ОСОБА_1 б/н від 22.06.2020 про вартість доставки автомобіля (а.с. 22); - експертну довідку №200615/013 від 15.06.2020 (а.с. 21); - платіжне доручення SW24K326032178 від 26.03.2020 з АТ КБ "Приват Банк" (а.с. 20, 91, 92); - копії паспорта та ІПН ОСОБА_1 (а.с. 23-24).
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 від 22.04.2020 власником цього автомобіля є американське підприємство JIMEX USA, INC (Джімекс США, інк.), Орландо, Флорида.
У наданому до митного оформлення рахунку-фактурі (інвойсі) від 25.03.2020 №5157-39 продавцем товару зазначено компанію СOPART SOLD THROUGH COPART 138 CHRISIAN LANE NEW BRITAIN (КОПАРТ СОЛД СРУКОПАРТ 138 КРІСТІАН ЛЕЙН НОВА БРИТАНІЯ),- компанія Копарт.Інк., адреса групи: Велс Фарго Банк 420, вул.Монтгомері, 7-1 поверх, Сан Франциско.
Відповідно до інформації джерела www.autoastat.com продавцем транспортного засобу станом на 25.03.2020 є компанія State Farm Insurance (а.с. 80-83).
Згідно з платіжним дорученням SW24K326032178 від 26.03.2020 з АТ КБ "Приват Банк" підставою для оплати зазначено Інвойс 816054.
У повідомленні від 22.06.2020 б/н, наданим Поліській митниці Держмитслужби, ОСОБА_1 вказав, що на доставку автомобіля КІА SORENTO, номер кузова НОМЕР_2 до кордону України (п/п "Ягодин-Дорогуск") - склали 500 доларів США, з них: морський транспорт - 250 доларів, автомобільний транспорт - 150 доларів, витрати на складі - 100 доларів (а.с. 50).
За результатами аналізу документів, поданих декларантом для митного оформлення, відповідачем зроблено висновок, що такі документи містять розбіжності і не дають достатніх даних для підтвердження обраного декларантом методу визначення митної вартості. Враховуючи цю обставину, митний орган 22.06.2020 направив декларанту повідомлення, яким зобов'язав його надати додаткові документи: висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією, касові або товарні чеки, ярлики, інші документи роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості імпортованого транспортного засобу та наданих транспортних послуг; документи про вартість перевезення оцінюваного товару відповідно до частини другої статті 53 МКУ, з урахуванням положень, передбачених графою 20 Розділу 3 "Правил заповнення декларації митної вартості", затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 з урахуванням усіх складових витрат, виходячи з поданих документів; копію митної декларації країни відправлення; коносамент. Також повідомлено про можливість надати інші документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів (а.с. 51).
22.06.2020 декларантом подано повідомлення б/н про те, що додаткові документи подаватися не будуть (а.с. 52).
22.06.2020 Поліською митницею Державної митної служби України прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA204000/2020/000123/1 по митній декларації UA2040020/2020/221242, за яким митну вартість легкового автомобіля марки - "КІА", модель - "SORENTO", ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_2 , збільшено з 2013 доларів США (за курсом НБУ на дату подання митної декларації до митного оформлення - 2513 доларів США) до 5175 доларів США (а.с. 11-12).
У графі 33 «Обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» зазначено, що митна вартість імпортованого товару не може бути визнана за вартістю, визначеною декларантом щодо товарів, які імпортуються, у зв'язку з відмовою в наданні усіх додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.2-4 ст.53 МКУ та у відповідності до ч.5 ст.54 МКУ, де зазначено, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів митниця має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, що позиціонується з положеннями статті 17 угоди про застосування статті VII ГАТТ/СОТ від 1994 року.
Зокрема, вказано наступне:
1) транспортний засіб (далі - ТЗ) придбано на підставі інвойсу від 25.03.2020 5157-39, згідно якого вартість транспортного засобу на експорт становить 2012 USD (далі - Інвойс). Згідно з Інвойсом покупцем товару являється Matvienko Ivan. Згідно з наданою декларантом до митного оформлення Довіреності Shepeliuk Ihor є уповноваженою особою Матвієнка Івана на придбання ТЗ, його перевезення, сплати коштів у період з 11.06.2020 року по 11.06.2021. Тобто, на момент здійснення купівлі ТЗ, згідно дати зазначеної в Інвойс (25.03.2020), Shepeliuk Ihor не мав таких повноважень.
2) декларантом не надано документів, що свідчили про факт оплати Т3 (чеки, касові документи тощо), для підтвердження формування вартості транспортного засобу на експорт. Вказане свідчить про наявність ризиків заявлення до митного оформлення неправдивих відомостей стосовно умов придбання транспортного засобу, в тому числі і стосовно розміру фактично сплачених коштів за імпортований транспортний засіб. Згідно витягу з джерела www.autoastat.com продавцем автомобіля є компанія State Farm Insurance. Разом з тим дане не ідентифікується з продавцем Copart, який зазначений у інвойсі;
3) подане додатково декларантом платіжне доручення в графі 70 посилається на інвойс, реквізити якого відрізняються від реквізитів інвойсу, поданого декларантом до митного оформлення.
У рішенні також вказано, що відповідно до п.6 ч.2 ст.53 Митного кодексу України документами (далі - МК України), що підтверджують митну вартість товарів є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
Зауважено, що вказане свідчить про наявність ризиків заявлення до митного оформлення неправдивих відомостей стосовно умов придбання транспортного засобу, в тому числі і стосовно розміру фактично сплачених коштів за імпортований транспортний засіб.
З огляду на це, відповідачем було скориговано митну вартість на підставі наявних у нього відомостей (інформації щодо вартості аналогічних транспортних засобів згідно сайту www.nadaguids.com) із застосуванням другорядного (резервного) методу згідно положень статті 64 МК України. Вартість транспортного засобу визначено на підставі інформації щодо вартості аналогічних транспортних засобів згідно сайту мережі інтернет (www.nadaguides.com), яка становить 4675 USD, та наданих декларантом відомостей щодо вартості перевезення (500 USD). Також вказано, що визначення митної вартості, із врахуванням його фактичної кількості, та з урахуванням курсу НБУ на день подання митної декларації до митного оформлення, у національній валюті України становить 138279,6225 грн, або у валюті фактури - 5175 USD.
У цьому ж рішенні про коригування митної вартості товарів митним органом вказано про неможливість застосування інших другорядних методів визначення митної вартості (статті 58-63 МК України) у зв'язку з відсутністю інформації щодо угод на ідентичні та подібні (аналогічні) товари (статті 59, 60 МК України) та даних, на підставі яких можливе визначення митної вартості згідно методів на основі віднімання вартості та на основі додавання вартості (статті 62, 63 МК України).
Відповідно до цього, відповідачем винесено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204000/2020/00165, якою відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів за митною декларацією №UA204020/2020/221242 від 22.06.2020 (а.с. 13-14). Причиною відмови зазначено, що митна вартість товару не може бути визнана за вартістю, визначеною декларантом щодо товарів, які імпортуються, у зв'язку з неподанням декларантом додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частині третій статті 53 Митного кодексу України і для можливості проведення митного оформлення вказано на проведення декларування, здійснивши коригування митної вартості відповідно до Рішення про коригування митної вартості товарів № UA204000/2020/000123/1 від 22.06.2020.
Випуск транспортного засобу у вільний обіг здійснено за митною декларацією від 25.06.2020 №UA204020/2020/221906 (а.с. 25-26).
Не погодившись з рішенням про коригування митної вартості товарів та карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справляння митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України, Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.
Відповідно до ч.1 ст.246 МК України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Частиною 1 статті 248 МК України передбачено, що митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст.257 МК України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи. Електронне декларування здійснюється з використанням електронної митної декларації, засвідченої електронним цифровим підписом, та інших електронних документів або їх реквізитів у встановлених законом випадках, а також електронних (сканованих) копій паперових документів, засвідчених електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.
Умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (ч.6 ст.257 МК України).
Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (ст.49 МК України).
Стаття 51 МК України регулює питання визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, згідно частини 1 митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно ч.2 ст.51 МК України, митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації (ст.52 МК України).
Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (ч.4 ст.58 МК України).
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (ч.5 ст.58 МК України).
Відповідно до ч.1, ч.2 ст.53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. До переліку документів, які декларант повинен подавати для підтвердження митної вартості товару, заявленої у декларації, і методу, обраного для її обчислення, належать: декларація митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності, рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу), якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню, якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частиною 3 статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи (ч.4 ст.53 МК України).
Отже, орган доходів і зборів має повноваження на висунення письмової вимоги про надання додаткових документів у тому разі, коли у документах, поданих декларантом для митного оформлення, наявні розбіжності, ознаки підробки або відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, наявні обґрунтовані підстави вважати, про наявність взаємозв'язку між продавцем і покупцем, який впливає на заявлену декларантом митну вартість. Водночас цим повноваженням митниці на витребування додаткових документів кореспондує обов'язок належним чином обґрунтувати наявність підстав вважати та належним чином обґрунтувати причини, з яких заявлена митна вартість не може бути перевірена на підставі документів, наданих декларантом разом із митною декларацією.
Крім цього, наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Однак, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічні правові висновки висловлені Верховним Судом в постанові від 19.02.2019р. (справа №805/2713/16-а).
Крім цього, відповідно до ч.5 статті 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Згідно ч.ч. 1-3 ст.54 цього Кодексу, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Колегія суддів звертає увагу, що в частині четвертій статті 54 МК України визначено виключний перелік підстав, за яких митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.
Частиною 6 ст.54 МК України визначено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: - невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; - неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 зазначеного Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; - невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 зазначеного Кодексу; - надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Аналогічний перелік причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), наведено у Правилах заповнення рішення про коригування митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012р..
Наведені норми зобов'язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Частинами 1, 2, 5, 6 ст.55 МК України встановлено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. Декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів. На вимогу декларанта консультації проводяться у письмовому вигляді.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст.57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Відповідно до ч.1 ст.58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Згідно з ч.2 ст.58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Відповідно до ч.4, ч.5 ст.58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Згідно з ч.3 ст.58 МК України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 вказаного Кодексу. У разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 вказаного Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.
Частинами 1, 2 ст.64 цього Кодексу встановлено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.
З матеріалів справи видно, що спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості транспортного засобу - автомобіля марки "КІА" модель "SORENTO", 2011 року випуску, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , та ненадання відповідачу необхідних документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, у зв'язку з чим митну вартість товару визначено відповідачем за резервним методом на рівні 4675,00 USD + 500,00 USD транспортні витрати.
Під час митного оформлення відповідачу було надано митну декларацію №UA204020/2020/221242, до якої додано рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice) №5157-39 від 25.03.2020, платіжне доручення SW24K326032178 від 26.03.2020, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 від 22.04.2020, повідомлення ОСОБА_1 б/н від 22.06.2020 про вартість доставки автомобіля, при перевірці яких митним органом встановлено, що документи містять розбіжності і не дають достатніх даних для підтвердження обраного декларантом методу визначення митної вартості.
Судом встановлено, що після дати придбання ОСОБА_1 транспортного засобу - 25.03.2020, відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 від 22.04.2020 власником цього автомобіля зазначено американське підприємство JIMEX USA, INC (Джімекс США, інк.), Орландо, Флорида. У наданому до митного оформлення рахунку-фактурі (інвойсі) від 25.03.2020 №5157-39 продавцем товару вказано компанію Copart, Сан Франциско. Відповідно до інформації джерела www.autoastat.com продавцем транспортного засобу є компанія State Farm Insurance, що не ідентифікується з продавцем Copart відповідно до поданого до митного оформлення інвойсу.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідно до досліджених доказів американська фірма State Farm Insurance була власником автомобіля на момент продажу 25.03.2020, а згідно з свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 від 22.04.2020 (після дати придбання автомобіля позивачем) власником цього автомобіля стало американське підприємство JIMEX USA, INC (Джімекс США, інк.), Орландо, Флорида, у зв'язку з чим у відповідача виникли обґрунтовані сумніви щодо правомірності визначення митної вартості позивачем.
Що ж стосується виявлених розбіжностей, де згідно з платіжним дорученням SW24K326032178 від 26.03.2020 підставою для оплати компанії Copart зазначено не інвойс від 25.03.2020 №5157-39, а інвойс 816054, який до митного оформлення стороною позивача не подавався, то як правильно вказав суд першої інстанції, визначальним для митного органу є подача декларантом документів, що стосуються оплати саме імпортованого товару і містять реквізити, які дають змогу контролюючому органу ідентифікувати такий товар.
Також судом встановлено, що на підтвердження транспортних витрат декларантом подавалося повідомлення від 22.06.2020 б/н, в якому він вказав, що на доставку автомобіля КІА SORENTO, номер кузова НОМЕР_2 до кордону України (п/п "Ягодин-Дорогуск") склали витрати 500 доларів США, з них: морський транспорт - 250 доларів, автомобільний транспорт - 150 доларів, витрати на складі - 100 доларів.
Інших транспортних (перевізних) документів стороною позивача під час митного оформлення надано не було і лише суду першої інстанції надано сертифікат транспортних витрат UAB "Rolidas" (Литва) від 30.11.2020 (а.с. 96).
Відповідно до розділу ІІІ Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України №599 від 24.05.2012, у графі 20 митної декларації зазначаються витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо ці витрати відповідно до умов поставки (графа 3 ДМВ) не були включені до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті (графа 14(а) ДМВ). Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Якщо відсутні будь-які відомості про фактичні витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, для розрахунку зазначених витрат використовуються тарифи, які застосовуються перевізниками для відповідного виду транспорту, що діяли на дату транспортування товару.
Сторонами не заперечується, що транспортний засіб - автомобіль марки КІА SORENTO, номер кузова НОМЕР_2 , доставлявся по території США з Штату Флорида до порту Нью-Йорк, від порту Нью-Йорк морським транспортом до порту Європи, з Литви автомобільним транспортом до кордону України.
Попри те, позивачем не надано жодного документу (коносамент, CMR, договір на перевезення, акт виконаних робіт, платіжні доручення) на підтвердження маршруту перевезення та документи про вартість перевезення оцінюваних товарів, сплату вказаних у повідомленні від 22.06.2020 б/н витрат.
Надане позивачем повідомлення (власна довідка) б/н від 22.06.2020 про понесені транспортні витрати на доставку придбаного автомобіля в силу вимог ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» не є первинним бухгалтерським документом.
Таким чином, на дату здійснення митного оформлення відповідач не міг пересвідчиться як у фактичній оплаті імпортованого автомобілю, так і у достовірності його вартості, відтак ним було правомірно витребувано додаткові документи, зокрема: касові або товарні чеки, ярлики, інші документи роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості імпортованого транспортного засобу та наданих транспортних послуг; документи про вартість перевезення оцінюваного товару відповідно до частини другої статті 53 МКУ, з урахуванням положень, передбачених графою 20 Розділу 3 Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 з урахуванням усіх складових витрат, виходячи з поданих документів; копію митної декларації країни відправлення; коносамент.
На спростування зазначених неузгодженостей між поданими декларантом до митного оформлення документами не надано жодного доказу.
Враховуючи встановленні обставини справи, колегія суддів констатує про обґрунтованість доводів митного органу, що надані декларантом до митної декларації документи не містили всіх відомостей, що підтверджували числові значення складових митної вартості транспортного засобу, заявленого за першим методом, містили розбіжності та суперечності.
Таким чином, позивачу правомірно було відмовлено у митному оформленні товару за заявленою ним митною вартістю відповідно до вимог митного законодавства.
При цьому, прийняттю рішення про коригування передувала процедура консультацій щодо обрання методу визначення митної вартості товару та обмін наявною інформацією, в ході якої митний орган прийшов до обґрунтованого висновку, що митна вартість товару не може бути визнана у зв'язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом.
Відносно застосування митним органом резервного методу, слід вказати наступне.
Відповідно до вищезазначених положень статті 57 МК України при визначені митної вартості транспортного засобу, якщо немає можливості застосування основного методу, застосовуються другорядні.
В даному випадку митний орган при митному оформленні ввезеного автомобіля не міг застосувати жоден із другорядних методів, крім резервного.
Так, у разі якщо митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), за митну вартість береться вартість операції з ідентичними товарами, які продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами.
У разі якщо митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору щодо ідентичних товарів, за митну вартість береться вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продаються на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. Під подібними (аналогічними) розуміють товари, які хоч і є однаковими за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються із схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.
Використання двох попередніх методів не здійснюється через те, що можливості знайти ідентичний, аналогічний або подібний товар немає, бо характеристики бувших у використанні автомобілів різняться.
Метод на основі віднімання вартості не був використаний у зв'язку із відсутністю в органу доходів і зборів інформації щодо основи для віднімання вартості.
Відповідно до статті 63 МК України, для визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) за основу береться надана виробником товарів, що оцінюються, або від його імені інформація про їх вартість, яка повинна складатися із сум: вартості матеріалів та витрат, понесених виробником при виробництві оцінюваних товарів. Така інформація повинна базуватися на комерційних рахунках виробника за умови, що такі рахунки сумісні із загальновизнаними принципами бухгалтерського обліку, які застосовуються в країні, де ці товари виробляються; обсягу прибутку та загальних витрат, що дорівнює сумі. яка звичайно відображається при продажу товарів того ж класу або виду, що й оцінювані товари, які виготовляються виробниками у країні експорту для експорту в Україну; загальних витрат при продажу в Україну з країни вивезення товарів того ж класу або виду, тобто витрат на завантаження, розвантаження та обробку оцінюваних товарів, їх транспортування до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, витрат на страхування цих товарів.
Посадова особа митного органу не може вимагати або примушувати будь-яку особу, яка не є резидентом, надавати для вивчення або дозволяти доступ до будь-якого рахунка чи інших записів для цілей визначення обчисленої вартості. Проте, інформація від виробника не була надана митному органу, що унеможливило застосування методу на основі додавання.
Згідно із частиною першою статті 64 МК України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі.
При цьому, відповідач при проведенні консультацій з декларантом надавав йому можливість підтвердити заявлену за основним методом митну вартість товару додатковими документами, що не було ним здійснено.
Таким чином, митним органом обґрунтовано використання при здійсненні митного оформлення легкового автомобіля марки - марки "КІА" модель "SORENTO", 2011 року випуску, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , резервного методу на підставі наявної у митниці інформації.
Відповідно частин 1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, у пункті 23 рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Ураховуючи вищевикладене, колегія суддів констатує відсутність у даному конкретному випадку підстав для задоволення цього позову, про що правильно вказав і суд першої інстанції, тоді як апеляційна скарга не містить належних, настільки вагомих і обґрунтованих міркувань, переконливих доводів та аргументів, які б спростовували викладені у оскаржуваному судовому рішенні висновки й давали підстави вважати інакше.
Враховуючи встановленні обставини справи та норми чинного законодавства колегія суддів дійшла переконання, що митним органом обґрунтовано прийнято оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів і картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, які скасуванню не підлягають.
З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи всебічно і об'єктивно встановлено обставини справи, оскаржуване рішення суду про відмову у задоволенні позовних вимог винесене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому немає підстав для його скасування.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 10 березня 2021 року в адміністративній справі №460/6620/20 за позовом ОСОБА_1 до Поліської митниці Держмитслужби про скасування рішення і картки відмови - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її прийняття (проголошення), а у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення - протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя В. В. Гуляк
судді Л. Я. Гудим
В. В. Святецький
Повний текст постанови суду складено 20.09.2021 року