16 вересня 2021 рокуЛьвівСправа № 460/6676/20 пров. № А/857/10911/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Большакової О.О.,
суддів Качмара В.Я., Мікули О.І
з участю секретаря судового засідання Юрченко М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГОЛД С» до Поліського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про визнання протиправними та скасування постанов за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ГОЛД С» на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 24 березня 2021 року (суддя першої інстанції Зозуля Д.П, м. Рівне, повний текст складено 29.03.2020)
Товариство з обмеженою відповідальністю «Голд С» звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Укртрансбезпеки у Рівненській області про скасування постанов про застосування адміністративно-господарських санкцій № 204424, № 204425, прийняті 07.07.2020 начальником Управління Укртрансбезпеки у Рівненській області.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 24 березня 2021 року у задоволенні позову було відмовлено.
Із таким судовим рішенням не погодився позивач та подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, неповноту дослідження обставин справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просив скасувати рішення суду і постановити нове - про задоволення позову. Обґрунтовуючи незгоду, вказав, що під час рейдової перевірки 26.05.2020 на автомобільній дорозі М-06 Київська область, 36 км, був зупинений належний ТзОВ «Голд С» транспортний засіб марки DAF FT XE 105.460 з напівпричепом JANMIL NW-15 для проведення рейдової перевірки. За результатами перевірки складений акт № 235168 від 27.05.2020, в якому зафіксовано порушення перевищення габаритно-вагових норм, зокрема, навантаження на одиничну вісь склало 12,8 т, що перевищує допустиму норму на 16,36 % при перевезенні вантажу без відповідного дозволу, відповідальність за яке передбачено абз.15 ч.1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». Однак, такі відомості не відповідають дійсності, оскільки перевозився подільний вантаж (солод), який має здатність переміщуватися, і водій транспортного засобу привів габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами шляхом часткового переміщення вантажу на напівпричепі, що підтверджено чеком (квитанцією) зважування від 27.05.2020 № 05687. Так як перевозився сипучий вантаж, який є рухомим під час руху автомобіля, то його маса не є сталою у різних точках автомобіля під час руху, що в свою чергу не дає можливості за відсутності відповідної методики зважування з достовірністю встановити, що перевезення вантажу здійснювалось з перевищенням вагових обмежень. Проведення зважування у статиці шляхом поосьового заїзду тягача на платформу ваг не може дати достовірних результатів навантаження на одну вісь транспортного засобу, адже не дозволяє врахувати перерозподіл тиску на осі та зсув центру ваги під час нахилу тягача при заїзді на платформу ваг. Також відповідач не довів, що габаритно-ваговий контроль позивача було здійснено у спеціально відведеному та належно облаштованому для нього місці, та здійснено на обладнанні, яке відповідає вимогам законодавства. Місце розташування пересувного пункту габаритно-вагового королю та Схема організації дорожнього руху під час під'їзду до пункту та виїзду з нього на автомобільній дорозі М-06 Київ-Чоп ,36 км, де проводився огляд, не визначено Укртрансбезпекою і не погоджено з власником автомобільної дороги та уповноваженим органом Національної поліції, чим порушено пункти 2, 3 розд.ІІ Вимог до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю на автомобільних дорогах загального користування, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України 28.07.2016 №255. Пункт габаритно-вагового контролю, розташований на автодорозі М-06 Київ-Чоп, 36 км не відповідає вимогам №255. Також суд безпідставно не взяв до уваги, що після повторного зважування автомобіля вага відповідала нормі. При цьому не доведено, що мало місце часткове розвантаження водієм солоду. Суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про виклик свідка ОСОБА_1 , який міг підтвердити обставини зважування. Звернув увагу, що ваги електронні «Лахта У», якими здійснювалося зважування, не відповідають вимогам чинного законодавства щодо приладу автоматичного для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантаження на вісь. Також 27.05.2020 під час рейдової перевірки відповідачем встановлено невиконання ТзОВ «Голд С» припису, однак перевірка виконання вимог припису може здійснюватися під час позапланової, а не рейдової перевірки. Крім того, позивач у становлений строк повідомив про виконання припису листом від 8 листопада 2019 року №14 і претензій висловлено не було. Враховуючи вищевикладене, спірні постанови є протиправним.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечує проти задоволення апеляційної скарги та просить суд залишити рішення суду першої інстанції без змін, з мотивів аналогічних тим, що викладені судом першої інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
Учасники справи у судове засідання не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи.
Так, позивач був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду шляхом надіслання судової повістки на вказану ним адресу, яка отримана 25.08.2021, що підтверджено рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду шляхом надіслання судової повістки на офіційну електронну адресу, зазначену в апеляційній скарзі, судова повістка одержана відповідачем 27.08.2021, що підтверджено звітом про доставку електронного листа.
Розглянувши матеріали справи, доводи апелянта, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково з таких мотивів.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 26.05.2020-27.05.2020 контролюючими особами Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, відповідно до направлення на перевірку № 000186 від 21.05.2020, на а/д М-06, 36 км Київ-Чоп проводилась рейдова перевірка транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів.
У межах проведення рейдової перевірки був зупинений належний позивачу транспортний засіб марки DAF FT XE 105.460, номерний знак НОМЕР_1 , з напівпричепом JANMIL NW-15, номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 ..
За результатами габаритно-вагового контролю вказаних транспортних засобів встановлено, що навантаження на одиничну вісь складає 12,8 т при допустимих 11 т, тобто має місце перевищення встановленої норми.
Після габаритно-вагового контролю інспекторами Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки складені довідка про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 27.05.2020 № 043343, акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 024353 від 27.05.2020, розрахунок плати за проїзд від 27.05.2020 № 024353 та акт проведення перевірки № 2235168 від 27.05.2020.
Справа про порушення законодавства про автомобільний транспорт була розглянута начальником Управління Укртрансбезпеки у Рівненській області 07.07.2020 з участю представника ТОВ «ГОЛД С» адвоката Ващишина О.П.
Постановою начальника управління Укртрансбезпеки у Рівненській області №204424 від 7 липня 2020 року за порушення ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» на ТОВ «Голд С» накладено адміністративно-господарський штраф в розмірі 17000 гривень .
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про законність вказаної постанови з таких підстав.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України «Про автомобільний транспорт» від 5 квітня 2001 року № 2344-ІІІ(далі - Закон № 2344-ІІІ).
Вказаний Закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень (ст. 3 Закону № 2344-ІІІ).
Відповідно до ч. 4ст. 6 Закону № 2344-ІІІ реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.
На виконання вимог абзацу 4 пункту 1постанови Кабінету Міністрів України № 442 від 10 вересня 2014 року «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» утворено Державну службу України з безпеки на транспорті, реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з безпеки на морському та річковому транспорті, Державну інспекцію з безпеки на наземному транспорті та підпорядкувавши Службі, що утворюється, Державну спеціальну службу транспорту.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 103 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (далі - Постанова № 103).
Відповідно до п. 1 Постанови № 103, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).
Згідно з п.п.1 п. 4 Постанови № 103 основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема, реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування міському електричному, залізничному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті.
Відповідно до п. 8 Постанови № 103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Пунктом 3постанови Кабінету Міністрів України № 592 від 26 червня 2015 року «Деякі питання забезпечення діяльності Державної служби з безпеки на транспорті» утворені територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті як структурні підрозділи апарату Служби за переліком згідно з додатком 3, зокрема Управління Укртрансбезпеки у Рівненській області.
В силу вимог пп. 15, 27 п. 5 Постанови № 103 Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.
Водночас, процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, зокрема, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом встановлено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року № 1567(далі - Порядок № 1567).
Відповідно до п. 2 Порядку № 1567 державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб'єктів господарювання, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.
За приписами п. 4 Порядку № 1567 державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Відтак, саме на Укртрансбезпеку покладені повноваження щодо реалізації державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, в тому числі державного контролю шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Згідно з п. 14 Порядку № 1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об'єктах, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.
Відповідно до абз. 2 п. 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.
Статтею 48 Закону № 2344-ІІІ передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п'яти відсотків.
За змістом статті 33 Закону України «Про автомобільні дороги» від 8 вересня 2005 року № 2862-ІV рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 1994 року № 198 затверджені Єдині правила ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правила користування ними та охорони, відповідно до пункту 16 яких перевезення небезпечних, великогабаритних і великовагових вантажів автомобільним транспортом по дорожніх об'єктах допускається за окремим дозволом в порядку і за плату, що визначається окремими актами законодавства.
Згідно з пунктом 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30 (далі - Правила № 30), транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5Правил дорожнього руху.
Відповідно до п. 22.5 ПДР за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.
Пунктом 4 Правил № 30 передбачено, що рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879 затверджений Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - Порядок № 879).
Підпунктом 4 пункту 2 Порядку № 879 встановлено, що габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.
Також положеннями пункту 3 Порядку № 879 передбачено, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.
Згідно з пунктами 16-18 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль. У разі коли за допомогою автоматичних зважувальних пунктів виявлено факт перевищення встановлених габаритно-вагових параметрів, габаритно-ваговий контроль транспортного засобу здійснюється на найближчому стаціонарному та/або пересувному пункті габаритно-вагового контролю. За результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення.
Відповідно п. 28 Порядку № 879 плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.
Матеріалами справи підтверджено, що 26.05.2020 посадовими особами відповідача був проведений габаритно-ваговий контроль транспортного засобу, що використовується позивачем, що передбачало визначення його фактичної маси та навантаження на осі із застосуванням зважувального обладнання.
Після проведення зважування була сформована квитанція транзакція № 05672 від 26.05.2020 (час зважування 23:32год.), згідно з якою навантаження на одиничну вісь склало 12 т 800 кг.
Відповідно до п. 23 Порядку № 879 власник великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу або уповноважена ним особа має право привести габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами шляхом часткового розвантаження, перевантаження на інший транспортний засіб або у будь-який інший спосіб.
Згідно з п. 24 Порядку № 879 після приведення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами і внесення плати за проїзд такий засіб спрямовується для здійснення повторного габаритно-вагового контролю. Якщо під час здійснення повторного габаритно-вагового контролю фактів перевищення габаритно-вагових параметрів не виявлено, транспортний засіб може продовжити подальший рух.
Матеріалами справи підтверджено, що 27.05.2020 був проведений повторний габаритно-ваговий контроль транспортного засобу позивача. Квитанція транзакція № 05687 (час зважування 0:55 год.), згідно якої навантаження на одиничну вісь склало 11 т 260 кг. Тобто за наслідками повторного зважування після вчинення водієм автомобіля окремих маніпуліцій з грузом маса на вісь стала відповідати встановленій нормі ( з врахуванням похибки).
Будь-яких письмових застережень з приводу неправильного (недостовірного) визначення маси на одиничну вісь зважувальним обладнанням, порушення процедури проведення габаритно-вагового контролю (як при першому зважування, так і при повторному) чи виконання неналежним обладнанням водієм ТОВ «Голд С» ні у довідці про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 27.05.2020 року, ні в акті перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 27.05.2020 року заявлено не було.
Поряд з цим, в акті № 235168 від 27.05.2020 в графі «Пояснення водія про причини порушень», водій зазначив, що «за перевантаження не знав».
В акті зафіксовано порушення вимог статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» - дозвіл на рух автомобільними дорогами загального користування з перевищенням вагових обмежень, у водія автомобіля під час проведення рейдової перевірки відсутні.
Щодо доводів апелянта про відсутність доведеного порушення внаслідок перевезення саме сипучого вантажу, який має властивість переміщення про автомобілю, апеляційний суд зазначає таке.
Здійснюючи перевезення сипучого вантажу (в даному випадку солоду пивоварного), перевізник повинен був врахувати, що під час руху по дорозі можливе пересипання вантажу та зміна ваги по осям, а відтак він мав би здійснити таке розміщення вантажу, щоб не допустити його надмірного пересипання (завантажити менше солоду, або зафіксувати його на напівпричепі), рівномірно розмістивши).
Наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.2014 "Про затвердження Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні" на водія та перевізника покладено ряд обов'язків щодо навантаження, розміщення, закріплення та перевезення сипучого вантажу, які позивачем не були виконані.
Відповідно до пунктів 8.14 та 8.15 зазначених Правил, завантажені предмети слід розміщувати і закріпляти так, щоб запобігти їх падінню, волочінню, травмуванню ними супровідних осіб чи створенню перешкод для руху.
Вантаж повинен бути належним чином закріплений засобами кріплення (ременями, ланцями, розтяжками, тросами, розпірними перекладинами, якірними рейками (балками), сітками тощо) відповідно до національних стандартів щодо правил безпечного закріплення вантажів і засобів кріплення. Кількість засобів кріплення вантажу повинна бути достатньою для здійснення його безпечного перевезення.
Згідно з пунктом 12.1 зазначених Правил при транспортуванні вантажів слід дотримувати вимог Правил дорожнього руху України.
Пунктом 12.5 вказаних Правил передбачено, що для транспортування вантаж треба рівномірно розміщувати в кузові таким чином, щоб не була порушена стійкість автомобіля і не утруднювалося керування ним. Вантаж не повинен зміщуватися під час руху, випадати з кузова; волочитися і створювати небезпеку для пішоходів та інших учасників дорожнього руху.
Пунктом 8.20 зазначених Правил визначено, що водій зобов'язаний перевірити відповідність кріплення і складання вантажу на рухомому складі умовам безпеки руху та забезпечення цілості рухомого складу, а також сповістити Замовника про виявлені недоліки у кріпленні та складанні вантажу, які загрожують його збереженню.
Відповідно до п. 8.21 зазначених правил, виходячи з вимог безпеки руху, водій зобов'язаний перевірити відповідність габаритів вантажу розмірам, що зазначені у Правилах дорожнього руху України.
Правовими нормами не передбачено можливості звільнення перевізника від відповідальності за порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом у випадку переміщення вантажу у вантажному відсіку автомобіля.
Також, переміщення вантажу під час руху не є припустимим, оскільки його переміщення спричиняє збільшення динамічної маси транспортного засобу при гальмуванні, а також порушує стійкість транспортного засобу, що є загрозою для безпеки дорожнього руху.
Завантажуючи вантажний автомобіль в межах дозволеної фактичної маси, перевізник зобов'язаний враховувати дозволені навантаження на осі транспортного засобу, нерівномірний розподіл маси вантажу на осі, зміну маси транспортного засобу та можливе перевищення вагових параметрів після здійснення заправки автомобіля пальним, та використовувати, в таких випадках, транспортний засіб з відповідними технічними параметрами.
Отже, оскільки під час зважування було встановлено відхилення ваги від допустимого навантаження на вісь, суд першої інстанції правильно встановив наявність порушення.
Також апеляційний суд відхиляє доводи апелянта щодо невідповідності даних первісного зважування і необхідності врахування даних повторного зважування з таких підстав.
Під час фіксації транспортного засобу з перевищенням вагових параметрів перевізник або його уповноважена особа мають право привести габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами шляхом часткового розвантаження, перевантаження на інший транспортний засіб або у будь-який інший спосіб.
Як встановлено судом і не заперечується сторонами після проведення зважування водій автомобіля вжив заходів для приведення ваги до нормативно допустимої, автомобіль мав можливість продовжувати рух.
Проте, результат повторного зважування після виконання водієм певних маніпуляцій з вантажем не спростовує відомостей про перевищення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу при первинному зважуванні, що свідчить про те що автомобіль до перевірки здійснював рух з перевищенням граничної норми навантаження на одну вісь.
Щодо посилання позивача на те, що матеріали перевірки не містять інформації про засіб вимірювальної техніки, яким проводилось зважування, суд зазначає, що реквізити Акта перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом затверджені додатком №3 до Порядку №1567; Довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю затверджені додатком №1 до Порядку взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України, Міністерства внутрішніх справ України 10.10.2013 №1007/1207. Зазначені документи є встановленої форму, затверджені реквізити яких не передбачаються внесення інформації щодо засобу вимірювальної техніки.
Аргументи щодо відсутності відповідної Методики, передбаченої в пп.2 п.2 Порядку № 879, що свідчить про неможливість встановлення достовірного та точного показника навантаження на вісь з відповідним сипучим вантажем є безпідставними з огляду на таке.
Наявність у терміні «вимірювання (зважування)» посилання на методику, затверджену спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології, не розцінюється судом як наявність у відповідача обов'язку під час здійснення габаритно-вагового контролю керуватися такою методикою.
Доводи апелянта про невідповідність засобів контролю нормам чинного законодавства апеляційний суд відхиляє з таких підстав.
За приписами пункта 9 розділу 2 Вимог до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю на автомобільних дорогах загального користування, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України від 28.07.2016 за № 255, вагове обладнання повинно забезпечувати поосьове зважування у русі і визначати повну масу вантажного транспортного засобу з похибкою не більше ніж 2 відсотки та дискретністю вимірювання в межах технічних характеристик вагового обладнання, визначених виробником.
Вимоги до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю визначаються Мінінфраструктури.
28.07.2016 наказом Міністерства інфраструктури України № 255 затверджено Вимоги до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю на автомобільних дорогах загального користування (далі Наказ № 255).
Зазначений Наказ № 255 встановлює перелік облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю на автомобільних дорогах загального користування.
Пунктами 1-3, 5 розділу II Вимоги до пересувного пункту габаритно-вагового контролю Наказу № 255 передбачено, що габаритно-ваговий контроль пересувними пунктами здійснюється на спеціально обладнаних ділянках доріг І-ІV категорій.
Пересувний пункт габаритно-вагового контролю влаштовується на автомобільних дорогах загального користування з урахуванням параметрів видимості для певної категорії дороги згідно з вимогами ДБН В.2.3-4:2015 Автомобільні дороги. Частина І. Проектування. Частина II. Будівництво у спеціально обладнаних для проведення габаритно-вагового контролю місцях або на майданчиках для відпочинку, стоянках та майданчиках для короткочасної зупинки автомобілів, обладнаних перехідно-швидкісними смугами.
Пересувний пункт габаритно-вагового контролю повинен мати: 1) позначення відповідними тимчасовими дорожніми знаками; 2) рівну поверхню із поздовжнім та поперечним ухилом J 3 проміле; 3) тверде покриття (асфальтобетонне або цементобетонне) без деформацій дорожнього одягу; 4) ширину не менше ніж 7,0 м.
Згідно пункту 5 розділу II Вимоги до пересувного пункту габаритно-вагового контролю Наказу № 255 пересувний пункт повинен бути укомплектований таким технічним обладнанням:
1) спеціалізований транспортний засіб;
2) комплект пересувних автомобільних ваг для осьового зважування транспортних засобів у русі, до складу якого входять дві вагові платформи, ваговий індикатор у футлярі та чотири вирівнювальні доріжки;
3) рулетка стрічкова, рейка телескопічна завдовжки 6 м для вимірювань параметрів висоти транспортних засобів, рулетка електронна в комплекті зі світловідбивачем;
4) комп'ютерна техніка;
5) акумулятор для резервного електроживлення;
6) бензиновий (дизельний) електрогенератор;
7) засоби зв'язку;
8) свідоцтво про повірку ваг та свідоцтво про державну метрологічну атестацію;
9 )платіжний термінал для розрахунку електронним платіжним засобом.
Також відповідно до Вимог до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю, вимірювальне і вагове обладнання пересувного пункту повинно бути атестовано на проведення вимірювань та мати відповідне свідоцтво спеціально уповноваженого органу у сфері метрології (пункт 8 Розділу II).
Апеляційний суд зазначає, що доказів невідповідності пункту габаритно-вагового контролю, розташованого на автодорозі М-06 Київ-Чоп, 36 км, нормам чинного законодавства суду не надано.
Такий контроль транспортного засобу скаржника було здійснено на об'єкті, що відповідає Графіку режиму роботи та місць розташування пересувного пункту вагового та габаритного контролю на травень 2020 року, який був погоджений з відповідними органами поліції (а.с. 120).
До того ж, законодавством не передбачено долучення до матеріалів перевірки акту комісійного обстеження дороги, яка використовується для здійснення габаритно-вагового контролю на автомобільній дорозі.
Щодо зважувального обладнання, яке було задіяне у габаритно-ваговому контролю транспортних засобів позивача, слід зазначити таке: зважування проводилося вагами автомобільними тензометричними типу «Лахта-У» СВ-80000А/18.
На засіб вимірювальної техніки видано свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки від 08.05.2020 № П 40М 0470 4920 з терміном дії до 08.05.2021.
За результатами повірки встановлено, що засіб вимірювальної техніки відповідає вимогам ДСТУ ЕN 45501:2017 та експлуатаційної документації фірми-виробника.
Отже, вага якою проводилося зважування транспортного засобу є справною і такою, що відповідає вимогам законодавства.
Щодо оформлення довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю, зокрема, зауваження позивача про підписання довідки посадовою особою Укртрансбезпеки, а не Укртрансінспекції, як того вимагає форма, суд першої інстанції правильно врахував, що Державна служба України з безпеки на транспорті була утворена відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 № 442 Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади, реорганізувавши шляхом злиття Укртрансінспекції та Державної інспекції з безпеки на морському та річковому транспорті. Відповідно до пункту 5 цієї постанови Кабінету Міністрів України центральні органи виконавчої влади, що утворюються шляхом реорганізації інших центральних органів виконавчої влади, є правонаступниками органів, які реорганізовуються. Відтак, Укртрансбезпека є правонаступником Укртрансінспекції.
Не приведення Кабінетом Міністрів України документів у відповідність до діючих нормативно правових-актів не свідчить про недостовірність відомостей зазначених в таких документах.
Також судом встановлено, що згідно постанови № 204425 від 7 липня 2020 року ТОВ «Голд С» 27 травня 2020 року на 36 км а/д М-06 о 00 год. 00 хв було невиконано припис №0172032, чим порушено пункт 31 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, відповідальність за яке передбачена ч. 1 абз. 13 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
За вказане порушення позивача притягнуто до відповідальності у вигляді штрафу в сумі 680 гривень.
Апеляційний суд не погоджується з висновком суду першої інстанції про законність вказаної постанови з таких підстав.
Згідно з ч.ч.14-18 ст.6 Закону України «Про автомобільний транспорт» державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Планові перевірки проводяться не частіше одного разу на рік. Орган державного контролю не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку проведення планової перевірки письмово повідомляє про це автомобільного перевізника, якого буде перевіряти.
Позапланові перевірки проводяться лише на підставі заяви (повідомлення в письмовій формі) про порушення автомобільним перевізником вимог законодавства про автомобільний транспорт уповноваженими особами органів, яким надано право здійснення державного контролю, з метою перевірки наведених фактів та виконання припису про порушення зазначеного законодавства.
Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
У разі проведення позапланових і рейдових перевірок автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.
Приписами п.15 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006 передбачено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно:
наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом;
додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону;
додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода);
відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам;
оснащення таксі справним таксометром;
відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу;
додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху;
наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення;
додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів;
виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.
Таким чином, перевірка виконання припису про порушення законодавства про автомобільний транспорт здійснюється лише шляхом проведення позапланової перевірки.
Під час проведення відповідачем рейдової перевірки не здійснювалася перевірка виконання позивачем припису № 0172032 .
Таким чином, відповідачем неправомірно притягнуто позивача до адміністративної відповідальності за порушення абз.13 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт», оскільки позапланова перевірка щодо виконання припису № 0172032 відповідачем не проводилася, через що є наявними правові підстави для скасування спірної постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 680 гривень.
Оцінюючи в сукупності наведене, колегія суддів дійшла висновку, що позов в цій частині є підставним та обґрунтованим, а рішення суду підлягає скасуванню.
З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги в цій частині є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права (незастосування закону, який підлягав застосуванню), що призвело до неправильного вирішення справи, через що рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення заявленого позову, з вищевикладених мотивів.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи ), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Відповідно ч.6 ст.139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Враховуючи, що позовні вимоги було задоволено частково, на користь позивача слід стягнути суму сплаченого судового збору при поданні позову в розмірі 1051,00 грн. та апеляційної скарги у розмірі 1576,50 грн.
Керуючись ст.243, ст.310, п.2 ч.1 ст.315, п.п.1, 4 ч.1 ст.317, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ГОЛД С» задовольнити частково.
Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 24 березня 2021 року скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ГОЛД С» задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати постанову начальника управління Укртрансбезпеки у Рівненській області №204425 від 7 липня 2020 року.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Поліського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (вул. Небесної Сотні, 34, м.Рівне, 33013; ЄДРПОУ 39816845) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГОЛД С» (вул. Гагаріна, 30, м.Рівне, 33022; ЄДРПОУ 38610592) судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1051 (одна тисяча п'ятдесят одна) грн. 00 коп. та за подання апеляційної скарги у розмірі 1576 (одна тисяча п'ятсот сімдесят шість) грн. 50 коп.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути, у разі відповідності вимогам ст.328 КАС України, оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя О. О. Большакова
судді В. Я. Качмар
О. І. Мікула
Повне судове рішення складено 20.09.2021.