16 вересня 2021 рокуЛьвівСправа № 140/1277/21 пров. № А/857/10600/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі :
головуючого судді Большакової О.О.,
суддів Качмара В.Я., Мікули О.І.
з участю секретаря судового засідання Юрченко М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно департаменту державної реєстрації Луцької міської ради про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2021 року (суддя першої інстанції Плахтій Н.Б., м. Луцьк)
ОСОБА_1 звернулася до Волинського окружного адміністративного суду з позовом до Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно департаменту державної реєстрації Луцької міської ради про визнання дій державного реєстратора Герасимюк Юлії Вікторівни щодо відкриття розділу №110016507101 неправомірними та зобов'язання виправити помилки, допущені державним реєстратором Реєстраційної служби Луцького міського управління юстиції Волинської області Герасимюк Юлії Вікторівни шляхом: закриття розділу №110016507101 як помилково відкритого; перенесення запису права власності за номером 1732443 до відкритого розділу №1914750710 з вказівкою дати виникнення права - 16.07.2013.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2021 року у задоволенні позову було відмовлено.
Із таким судовим рішенням не погодилася позивач та подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, неповноту дослідження обставин справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просила скасувати рішення суду і постановити нове - про задоволення позову. Обґрунтовуючи незгоду, вказала, що 18.11.2020 вона звернулась до приватного нотаріуса міста Луцька з бажанням відчужити свою частку у праві спільної часткової власності на приміщення секції в гуртожитку та дізналась, що державним реєстратором Реєстраційної служби Луцького міського управління юстиції Волинської області Герасимюк Ю.В. було відкрито розділ на житлове приміщення секції в гуртожитку як на окремий об'єкт нерухомого майна замість внесення відповідної частки на секцію до вже відкритого розділу. Тобто, державним реєстратором неправомірно технічно відкрито розділ №110016507101 на житлове приміщення секції в гуртожитку як на окремий об'єкт нерухомого майна. Апелянт зауважила, що право власності на 17/100 частки повинно бути зареєстровано у розділ №19147507101. Вказані дії державного реєстратора порушили її право користуватися майном. Тому 21.12.2020 позивач подала скаргу до Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції. Згідно отриманої відповіді від 27.01.2021 управління не наділене повноваженнями щодо розгляду заяви на виправлення технічної помилки, так як вказані дії вчинені до 1 січня 2016 року. Отже, так як Реєстраційна служба Луцького міського управління юстиції Волинської області ліквідована, а юридичною структурою, яка здійснює державну реєстрацію прав в м.Луцьку є відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Департаменту державної реєстрації Луцької міської ради, яка підвідомча Західному міжрегіональному управлінню Міністерства юстиції та Міністерству юстиції було прийнято рішення про звернення зі скаргою та заявою про виправлення помилки до вищого органу.
Відзив на апеляційну скаргу подано не було.
Учасники справи у судове засідання не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи.
Так, позивач була належним чином повідомлена про дату, час та місце судового розгляду шляхом надіслання судової повістки на вказану нею адресу, яка отримана 26.08.2021, що підтверджено рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду шляхом надіслання судової повістки на офіційну електронну адресу, судова повістка одержана відповідачем 19.08.2021 о 10:53 год, що підтверджено звітом про доставку електронного листа.
Представник відповідача подав заяву про розгляд справи за його відсутності.
Розглянувши матеріали справи, доводи апелянта, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач є власником 17/100 частини житлового приміщення спільного заселення №703 в АДРЕСА_1 , що підтверджено свідоцтвом про право власності від 27.06.2013, виданим Відділом реєстру житлового фонду департаменту житлово-комунального господарства Луцької міської ради (а.с.6).
19.07.2013 державним реєстратором Реєстраційної служби Луцького міського управління юстиції Волинської області Герасимюк Ю.В. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу №110016507101) індексний номер 4146113, відповідно до якого проведено державну реєстрацію права спільної часткової власності ОСОБА_1 на 17/100 частки на житлове приміщення секції в гуртожитку з номером запису про право власності: 1733443 від 16.07.2013 (а.с.7).
18.11.2020 позивач звернулась до приватного нотаріуса Луцького міського нотаріального округу Волинської області Зубенко Т.І. з метою відчуження належного їй на праві власності нерухомого майна. При розгляді поданих документів нотаріус встановив розбіжності в зареєстрованому праві власності та в правовстановлюючих документах, внаслідок чого рекомендовано привести у відповідність та зареєструвати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності згідно з правовстановлюючими документами (а.с.8).
Позивач оскаржила рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Луцького міського управління юстиції Волинської області Герасимюк Юлії Вікторівни від 19.07.2013 №4146113 про відкриття розділу №110016507101 до Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
За результатами розгляду скарги позивача Західним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції 18.01.2021 на підставі висновку Колегії з розгляду скарг на рішення, дії, бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації від 15.01.2021 прийнято наказ №9/6 про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_1 (а.с.12-13).
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову до заявленого відповідача з таких мотивів.
Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні правовідносини врегульовані нормами Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 №1952-IV (далі -Закон №1952-IV).
Згідно з частиною першою статті 2 Закону №1952-IV (в редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об'єкти та суб'єктів цих прав.
Державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав. Держава гарантує достовірність зареєстрованих прав на нерухоме майно та їх обтяжень (ч.1, 2 ст.3 Закону №1952-IV).
Відповідно до частини третьої статті 3 Закону №1952-IV права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Згідно з частиною першою статті 4 Закону №1952-IV обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, зокрема, право власності на нерухоме майно.
Державний реєстр прав містить відомості про зареєстровані права і обтяження, суб'єктів прав, об'єкти нерухомого майна, документи, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав. Невід'ємною складовою частиною Державного реєстру прав є база даних про реєстрацію заяв і запитів та реєстраційні справи (ч.1 ст.10 Закону №1952-IV).
За приписами статті 11 Закону №1952-IV Державний реєстр прав складається з розділів, які відкриваються на кожний об'єкт нерухомого майна під час проведення державної реєстрації права власності на нього. Кожний розділ Державного реєстру прав складається з чотирьох частин, які містять відомості про: нерухоме майно; право власності та суб'єкта (суб'єктів) цього права; інші речові права та суб'єкта (суб'єктів) цих прав; обтяження прав на нерухоме майно та суб'єкта (суб'єктів) цих прав. Порядок ведення Державного реєстру прав визначає Кабінет Міністрів України.
Згідно з частиною першою статті 20 Закону №1952-IV у Державному реєстрі прав на кожний об'єкт нерухомого майна, право власності на який заявлено вперше, за рішенням державного реєстратора відкривається відповідний розділ та реєстраційна справа.
Частинами першою та другою статті 25 Закону №1952-IV визначено, що реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна є індивідуальний номер, який присвоюється кожному окремо визначеному об'єкту нерухомого майна при проведенні державної реєстрації права власності на нього, не повторюється на всій території України і залишається незмінним протягом усього часу існування такого об'єкта. У разі переходу права власності на об'єкт нерухомого майна або зміни опису (даних) об'єкта нерухомого майна його реєстраційний номер залишається без змін.
Постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 №1141 затверджений Порядок ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Порядок №1141, в редакції, чинній на дату прийняття спірного запису).
Пунктом 17 Порядку №1141 передбачено, що розділ Державного реєстру прав відкривається державним реєстратором на кожний окремий об'єкт нерухомого майна, право власності на який заявлено вперше.
З аналізу наведених правових норм вбачається, що на кожний окремий об'єкт нерухомого майна відкривається лише один розділ і такому об'єкту нерухомого майна присвоюється номер, який є його ідентифікатором.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивач є власником 17/100 частки секції гуртожитку загальною площею 21.30 кв.м., житловою площею 13,50 кв.м. (а.с.6).
У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно секція в гуртожитку №4а як окремий об'єкт нерухомого майна зареєстрована за номером 19147507101, про що слідує з листа приватного нотаріуса Луцького міського нотаріального округу Волинської області Зубенко Т.І. від 18.11.2020 (а.с.8).
Водночас при реєстрації права власності позивача на 17/100 частки секції в гуртожитку №4а державним реєстратором відкрито новий розділ та присвоєно реєстраційний номер 110016507101.
Тобто, замість проведення державної реєстрації права спільної часткової власності у вже відкритому на секцію в гуртожитку № 4 а розділі державним реєстратором помилково було відкрито новий розділ на частку у даній секції як на окремий об'єкт нерухомого майна з присвоєнням йому іншого реєстраційного номеру.
Частиною першою статті 14 Закону №1952-IV встановлено, що у разі наявності в Державному реєстрі прав двох і більше розділів на один об'єкт нерухомого майна в результаті допущення технічної помилки закривається розділ Державного реєстру прав та реєстраційна справа, відкриті пізніше.
Відповідно до частини шостої статті 14 Закону №1952-IV у разі закриття розділу Державного реєстру прав у зв'язку з наявністю в цьому реєстрі двох і більше розділів на один об'єкт нерухомого майна в результаті допущення технічної помилки розділ Державного реєстру прав та реєстраційна справа, відкриті пізніше, закриваються, а реєстраційний номер такого об'єкта скасовується.
Відомості про речові права, обтяження речових прав, що містяться в розділі Державного реєстру прав, що закривається як помилковий, одночасно із закриттям такого розділу переносяться до розділу Державного реєстру прав, відкритого раніше на об'єкт нерухомого майна.
У разі наявності зареєстрованих речових прав, похідних від права власності, та/або обтяжень речових прав, відомості про які містяться в розділі Державного реєстру прав, що закривається як помилковий, за результатом перенесення відомостей про такі права, обтяження державний реєстратор обов'язково невідкладно повідомляє відповідного користувача, обтяжувача про закриття розділу Державного реєстру прав та перенесення відомостей про речові права, обтяження.
У разі якщо у зв'язку з наявністю в Державному реєстрі прав двох і більше розділів на один об'єкт нерухомого майна в результаті допущення технічної помилки виявлено суперечності між зареєстрованими речовими правами, закриття розділу Державного реєстру прав здійснюється виключно на підставі судового рішення.
Згідно з частиною п'ятою статті 26 Закону №1952-IV виправлення технічної помилки у відомостях Державного реєстру прав, виявленої після отримання заявником документів за результатом розгляду заяви, скасування рішень державного реєстратора про зупинення державної реєстрації прав, про зупинення розгляду заяви або про відмову в державній реєстрації прав, здійснюється в порядку, передбаченому для державної реєстрації прав (крім випадків, якщо такі дії здійснюються в порядку, передбаченому статтею 37 цього Закону).
Відповідно до пункту 4 Порядку №1141 ведення Державного реєстру прав передбачає, зокрема, внесення змін до записів Державного реєстру прав, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), скасування записів Державного реєстру прав.
Пунктом 38 даного Порядку визначено, що зміни до записів Державного реєстру прав вносяться у разі зміни ідентифікаційних даних суб'єкта права, визначення часток у праві спільної власності чи їх зміни, зміни суб'єкта управління об'єктами державної власності, відомостей про об'єкт нерухомого майна, у тому числі зміни його технічних характеристик, виявлення технічної помилки в записах Державного реєстру прав чи документах, виданих за допомогою програмних засобів ведення зазначеного Реєстру (описка, друкарська, граматична, арифметична чи інша помилка).
Внесення змін до записів Державного реєстру прав здійснюється за заявою особи, записи про яку містяться у зазначеному Реєстрі, а також у порядку, передбаченому статтею 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Отже, як Законом №1952-IV, так і Порядком №1141 визначено чіткий алгоритм дій в разі виявлення технічної помилки в Державному реєстрі прав, який передбачає подання заявником відповідної заяви до державного реєстратора про виправлення такої помилки в Реєстрі в порядку, передбаченому для державної реєстрації прав.
Позивач оскаржувала рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Луцького міського управління юстиції Волинської області Герасимюк Ю. В. від 19.07.2013 №4146113 про відкриття розділу №110016507101 до Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, яке відмовило у задоволенні скарги позивача з огляду на відсутність компетенції для розгляду питань, порушених у скарзі (а.с.14-15).
Разом з тим, позивач не зверталась у встановленому частиною п'ятою статті 26 Закону №1952-IV порядку до відповідача - відділу державної реєстрації прав із заявою про виправлення технічної помилки в Державному реєстрі прав, і відповідно відсутні докази відмови у задоволенні вказаної заяви.
Суд апеляційної інстанції враховує також, що позивач подавала заяву до Міністерства юстиції України, яка у подальшому була скерована Західному міжрегіональному управлінню юстиції, про виправлення помилки. Однак , листом від 27 січня 2021 року вищевказаним органом було відмовлено у її задоволенні з огляду на відсутність компетенції (а.с.37-38).
Тобто не відповідач, а інший суб'єкт владних повноважень відмовив позивачу у здійсненні виправлення технічної помилки.
Таким чином, висновки суду першої інстанції щодо відсутності порушення прав та охоронюваних законом інтересів саме відповідачем, підтверджено матеріалами справи й апелянтом не спростовано.
Отже, відсутні підстави для задоволення позову.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про те, що суд першої інстанції вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, при цьому судом були повно і всебічно з'ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки аргументам учасників справи, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують.
Враховуючи, що апеляційний суд залишає в силі рішення суду першої інстанції, то в силу вимог частини шостої статті 139 КАС України судові витрати новому розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2021 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення
Головуючий суддя О. О. Большакова
судді В. Я. Качмар
О. І. Мікула
Повне судове рішення складено 20.09.2021.