02 вересня 2021 рокуЛьвівСправа № 140/17601/20 пров. № А/857/7535/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Глушка І.В.,
суддів: Довгої О.І., Матковської З.М.,
за участю секретаря судового засідання: Пославського Д.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 01 березня 2021 року, ухвалене суддею Лозовським О.А. у м.Луцьку Волинської області у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження, у справі №140/17601/20 за адміністративним позовом Селянського (фермерського) господарства "Юско-Агро" до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
29 грудня 2020 року позивач - Селянське (ферменське) господарство «Юско -Агро» звернувся до суду із позовом до відповідача - Головного управління ДПС у Волинській області, у якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.11.2020 №0010990904.
Водночас заявлено клопотання про здійснення розподілу судових витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що оскаржуване рішення податкового органу прийняте на підставі помилкових висновків акту перевірки. Наголошує, що суб'єктом господарювання не здійснювалось зберігання пального, пальне було придбано для власних потреб та використовувалось у власній господарській діяльності, весь обсяг пального знаходився у паливних баках транспортних засобів, що перебували у власності та користуванні господарства. Крім того, у господарства відсутня будь-яка стаціонарна ємність для зберігання пального та будь які ємності об'ємом понад 5 літрів для зберігання пального.
Вказане підтверджується також оборотно-сальдовими відомостями за період лютий-вересень 2020 в розрізі робіт та оброблених полів, доказами перебування у користуванні господарства земель площею подад 390 га.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 01 березня 2021 року адміністративний позов задоволено. Здійснено розподіл судових витрат.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення ухвалене з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що дизельне пальне згідно акцизних накладних, оборотно-сальдових відомостей по рахунку 203 та облікових листів тракториста-машиніста в розрізі виконаних робіт та оброблених полів надходило партіями, більшими за ємність транспортних засобів, що перебували у власності та користуванні господарства. Згідно доводів скаржника, перебування у оренді позивача земель площею понад 390 га та наявність у власності та користуванні техніки не свідчить про те, що ця земля постійно обробляється, тобто використовується пальне при залученні техніки.
Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача та представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.
При цьому, при дослідженні доказів, суд виходить з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України.
Так, судом першої інстанції достовірно встановлено, матеріалами справи підтверджено, що 05.10.2020 працівниками управління контролю за підакцизними товарами Головного управління ДПС у Волинській області на підставі наказу від 25.10.2020 №2025 та згідно направлень від 05.10.2020 №452 та №453 проведено фактичну перевірку місця зберігання пального за адресою: Волинська область, Ківерцівський район, село Звірів, вулиця Шкільна, будинок 9, де здійснює господарську діяльність СФГ «Юско-Агро».
За результатами перевірки складено акт про результати фактичної перевірки з питань додержання суб'єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, від 07.10.2020 №03/187/09-05/37669556, з якого слідує, що аналізом єдиного реєстру акцизних накладних «Системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового» за період з 01.01.2020 по 05.10.2020 встановлено, що СФГ «Юско-Агро» придбало важкі дистиляти (газойлі)) у ТзОВ «Волинь-Зерно-Продукт» та ТзОВ «Компанія «Панхім» загальним обсягом 23887,21 л, а саме: згідно акцизної накладної №640 від 26.02.2020 - 1987,37 л; згідно акцизної накладної №102 від 19.03.2020 - 5050,09 л; згідно акцизної накладної №1781 від 05.05.2020 - 2529,33 л; згідно акцизної накладної №1934 від 14.05.2020 - 2479,3 л; згідно акцизної накладної №2121 від 26.05.2020 - 2503,32 л; згідно акцизної накладної №2893 від 24.07.2020 - 2486,24 л; згідно акцизної накладної №3000 від 31.07.2020 - 2464,41 л; згідно акцизної накладної №3432від 28.08.2020 - 2479,93 л; згідно акцизної накладної №3869 від 25.09.2020 - 1907,22 л.
Доставка пального згідно з акцизними накладними здійснювалась на адресу місця зберігання пального, яке не є акцизним складом та на якому суб'єкт господарювання неплатник податку зберігає пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки за юридичною адресою: 45250, Волинська область, Ківерцівський район, село Звірів, вул. Шкільна, 9.
На момент проведення фактичної перевірки ліцензії на право зберігання пального не було.
Так, згідно висновків акту перевірки, під час перевірки встановлено порушення позивачем статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (а. с. 10-13).
На підставі акту перевірки Головним управлінням ДПС у Волинській області було винесено податкове повідомлення-рішення від 10.11.2020 №0010990904, яким до СФГ «Юско-Агро» застосовано штрафні (фінансові) санкції в cумі 500 000,00 грн (а. с. 8).
Позивач, вважаючи податкове повідомлення-рішення Головного управлінням ДПС у Волинській області від 10.11.2020 №0010990904 протиправним, звернувся до суду з вимогою про його скасування.
Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального та процесуального права, з огляду на таке.
Статтею 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцієюта законами України.
Так, за визначеннями, наведеними в абзацах 52 та 56 ст.1 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» (далі - Закон № 481/95-ВР) місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування; зберігання пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик.
Відповідно до ст.15 Закону №481/95-ВР суб'єкти господарювання (у тому числі іноземні суб'єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва.
Оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб'єктами господарювання (у тому числі іноземними суб'єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії.
Ліцензії на право зберігання пального видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем розташування місць зберігання пального терміном на п'ять років.
Встановлено річну плату за ліцензії на право зберігання пального у розмірі 780 гривень.
Плата за ліцензії справляється органом, що видає ліцензії, у розмірах, встановлених цим Законом, і зараховується до місцевих бюджетів.
Ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються:
-підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету;
-підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву;
-суб'єктами господарювання (у тому числі іноземними суб'єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.
Згідно з ст.17 за порушення норм цього Закону № 481/95-ВР щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами, пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.
Цією ж нормою Закону № 481/95-ВР визначено, що до суб'єктів господарювання (у тому числі іноземних суб'єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: оптової торгівлі пальним або зберігання пального без наявності ліцензії - 500000 гривень.
Положеннями статті 15 Закону № 481/95-ВР передбачено, що ліцензія видається за заявою суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво), до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію.
У заяві зазначається вид господарської діяльності, на провадження якого суб'єкт господарювання (у тому числі іноземний суб'єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) має намір одержати ліцензію (оптова, роздрібна торгівля алкогольними напоями, тютюновими виробами, оптова, роздрібна торгівля пальним або зберігання пального).
Ліцензія або рішення про відмову в її видачі видається заявнику не пізніше 10 календарних днів (щодо пального - не пізніше 20 календарних днів) з дня одержання зазначених у цьомуЗаконідокументів.
Отже, ліцензія на право зберігання пального повинна бути видана органом, визначеним Кабінетом Міністрів України, не пізніше 20 календарних днів з дня одержання визначених ст. 15 Закону № 481/95-ВР документів.
Відповідно до Переліку органів ліцензування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 609 від 5 серпня 2015 року (в редакції станом на 01.07.2019) видача ліцензій на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, як і зберігання пального віднесено до повноважень територіальних органів ДФС.
Згідно з частиною 1статті 16 Закону № 481/95-ВР контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України. Контроль за дотриманням вимог відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства до малих виробництв виноробної продукції здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів.
Суд апеляційної інстанції, здійснивши перевірку рішень суб'єкта владних повноважень щодо відповідності критеріям правомірності, визначених ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з ч.1ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст. 90 КАС України).
Зі змісту аку перевірки слідує, що в ході проведення фактичної перевірки контролюючим органом встановлено, що СФГ «Юско-Агро» придбавало у значних обсягах дизельне пальне, зберігання якого здійснювалось за адресою АДРЕСА_1 без отримання ліцензії на право зберігання пального.
Згідно тверджень позивача придбане пальне було розвантажене по паливним бакам транспортних засобів в кількості відповідно до вказаної у відомостях обліку видачі дизельного пального від 05.05.2020, від 14.05.2020, від 26.05.2020, від 24.07.2020, від 31.07.2020, від 28.08.2020, від 25.09.2020 (а. с. 15-21).
Однак, контролюючим органом зроблено висновки, що суб'єкт господарювання станом на проведення перевірки у порушення ст.15 Закону № 481/95-ВР здійснював зберігання ПММ у значних обсягах без отримання відповідної ліцензії.
Позивач не заперечує та не спростовує факту відсутності у нього ліцензії на дату здійснення фактичної перевірки, а лише вказує на відсутність такого обов'язку.
Судом встановлено, що 01.02.2020 між СФГ «Юско-Агро» («замовник») та ФОП ОСОБА_1 («виконавець») було укладено договір на виконання робіт №1 згідно умов якого «виконавець» передає, а «замовник» приймає на зберігання комбайни Ліда-1300 та КЕЙС-525.
За умовами другого розділу вказаного договору ФОП ОСОБА_1 виконує роботи по механізованому збиранню озимої пшениці на площі 100 гектарів, ярого ячменю на площі 20 гектарів, сої на площі 125 гектарів, озимого ріпака на площі 83 гектари, соняшника на площі 50 гектарів, гречки на площі 10 гектарів.
Умовами договору передбачено, що ФОП ОСОБА_1 надав право на зберігання дизельного пального у своїх транспортних засобах (а.с. 22-28).
Також, 01.02.2020 між СФГ «Юско-Агро» («користувач») та ОСОБА_2 («позичкодавець») укладено Договір позики №2, згідно умов якого «позичкодавець» надає, а «користувач» приймає в користування трактор-бульдозер марки ДТ-75Н/ДЗ-60, р. н НОМЕР_1 , рік випуску 1986 та договір позики №3 між СФГ «Юско-Агро» («користувач») та ОСОБА_3 («позичкодавець»), згідно умов якого позивачем отримано в позику автомобіль марки ЗИЛ-131, р.н НОМЕР_2 (а. с. 29-30).
Крім того, у власності або користуванні позивача знаходяться інші транспортні засоби: трактор Беларусь-892, р. Н. НОМЕР_3 , трактор ХТЗ-17021 р. н. НОМЕР_4 , трактор ДТ-75Н/ДЗ-60, р. н. НОМЕР_5 , автомобіль ЗИЛ-ММЗ, р. н. НОМЕР_6 , що стверджується актом приймання-передачі за договором купівлі-продажу №43/9 093 від 06.03.2017 (а.с.31), свідоцтвом про реєстрацію машини серії НОМЕР_7 (а.с.32), свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_8 (а. с. 33), договором оренди від 01.09.2015 (а.с. 34).
Наведеним та копіями оборотно сальдових відомостей за період лютий-вересень 2020 року щодо руху пального, копіями облікових листів тракториста-машиніста за лютий-вересень 2020 року в розрізі робіт та оброблених полів підтверджується факт використання пального виключно у господарській діяльності позивача шляхом заливання пального у паливні баки транспортних засобів (а. с. 35-71).
Крім того, в користуванні позивача з метою проведення сільськогосподарської діяльності в оренді перебуває більше як 390 гектарів землі, про що свідчить довідка від 11.06.2020, видана Звірівською сільською радою Ківерцівського району Волинської області та довідкою від 19.06.2020, виданою Хорлупівською сільською радою Ківерцівського району Волинської області (а. с. 72, 73).
Позивач наголошує на тому, що у нього не має визначених ст.1 Закону № 481/95-ВР місць зберігання пального, тобто, місць (території), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.
На думку позивача, транспортні засоби, які ним використовуються на договірних засадах за договорами позички, не є місцем зберігання пального в розумінні ст. 15 ст. Закону № 481/95-ВР, пп. 14.1.6. п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України, а відтак вважає, що у нього не виникав обов'язок отримання ліцензії на провадження діяльності із зберігання пального.
Матеріали справи не містять належних і достатніх доказів на підтвердження висновків контролюючого органу. Натомість, доводи позивача щодо неправомірності рішення податкового органу на підставі наданого позивачем переліку документів підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами.
Таким чином, оскаржуване податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області від 10.11.2020 №0010990904 не може вважатись правомірним, що має наслідком його скасування.
Наведені обставини враховані судом першої інстанції при перевірці законності та обґрунтованості рішень відповідача на відповідність критеріям правомірності, визначених ч.2 ст. 2 КАС України.
Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства Українирішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає.
Керуючись статтями 242, 308, 309, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 01 березня 2021 року у справі №140/17601/20 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І. В. Глушко
судді О. І. Довга
З. М. Матковська
Повне судове рішення оформлене суддею-доповідачем 13 вересня 2021 року згідно з ч.3 ст.321 Кодексу адміністрптивного судочинства України .