Справа № 686/24089/16-а
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Мазурок О.В.
Суддя-доповідач - Граб Л.С.
15 вересня 2021 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Граб Л.С.
суддів: Іваненко Т.В. Сторчака В. Ю. ,
за участю: секретаря судового засідання: Шпикуляка Ю.В.
позивача: ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27 травня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень, зобов'язання провести перерахунок призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді та виплати різниці,
У травні 2021 року Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі ГУ ПФУ в Хмельницькій області) звернулося до суду з заявою про визнання виконавчого листа по справі № 686/24089/16-а таким, що не підлягає виконанню.
Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27 травня 2021 року в задоволенні заяви відмовлено.
Не погодившись з вказаною ухвалою, заявник посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу скасувати та прийняти нове судове рішення про задоволення заяви.
В обґрунтуванні доводів апеляційної скарги зазначено, що на виконання постанови Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23.12.2016, яка набрала законної сили згідно ухвали Вінницького апеляційного адміністративного суду від 02.03.2017, УПФУ у м. Хмельницькому здійснено перерахунок призначеного ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання з урахуванням суми матеріальної допомоги на оздоровлення, з розрахунку 90 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, починаючи з 03.10.2016 року. Згідно проведеного перерахунку сума доплати за період з 03.10.2016 року по 31.08.2017 року становить 12376,06 грн., з них-сума доплати за період з 03.10.2016 року по 31.12.2016 року в розмірі 5239,05 грн. виплачена в квітні 2017 року, а за період з 01.01.2017 року по 31.08.2017 року в розмірі 7137,01 грн. виплачена в серпні 2017 року. Тобто рішення суду виконане в повному обсязі.
Однак, 05.02.2021 на адресу ГУ ПФУ в Хмельницькій області надійшла постанова державного виконавця про відновлення виконавчого провадження (ВП № 54130404) від 02.02.2021 щодо виконання виконавчого листа 686/24089/16-а.
Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23.03.2021 по справі № 686/24089/16-а замінено сторону у виконавчому проваджені № 686/24089/16-а з УПФУ у м. Хмельницькому на його правонаступника ГУ ПФУ в Хмельницькій області, яка надійшла на адресу останнього 28.04.2021.
Скаржник просить звернути увагу, що постанова державного виконавця про відновлення виконавчого провадження (ВП № 54130404) від 02.02.2021 щодо виконання виконавчого листа 686/24089/16-а та виконавчий лист містять резолютивну частину постанови Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23.12.2016, тоді як постановою Верховного Суду від 02.04.2019 у даній справі постанову Хмельницького міськранонного суду Хмельницької області від 23.12.2016 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 02.03.2016 в частині зобов'язання УПФУ у м.Хмельницькому здійснити перерахунок призначеного ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання з урахуванням суми матеріальної допомоги на оздоровлення скасовано, та прийнято в цій частині нову постанову про відмову в задоволені позовних вимог.
В зв'язку з вищезазначеним, Управління вважає, що виконавчий лист не може перебувати на виконанні в зв'язку з невідповідністю резолютивної частини, вимогам встановленим п.5 ч.1 ст.4 Закону України "Про виконавче провадження".
01.09.2021 від позивача, через канцелярію суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вказав на безпідставність доводів апеляційної скарги, у зв'язку із чим просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги.
В судовому засіданні позивач заперечив щодо задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Відповідач, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, уповноваженого представника в судове засідання не направив.
У відповідності до вимог ч.2 ст.313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23.12.2016 по справі № 686/24089/16-а, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 02.03.2017, зобов'язано УПФУ у м. Хмельницькому здійснити перерахунок призначеного ОСОБА_1 щомісячною довічного грошового утримання з урахуванням суми матеріальної допомоги на оздоровлення із розрахунку 90% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, починаючи з 03.10.2016; зобов'язано УПФУ у м. Хмельницькому виплатити ОСОБА_1 різницю між виплаченим та перерахованим розміром щомісячного довічного грошового утримання; зобов'язано УПФУ у м.Хмельницькому подати звіт про виконання судового рішення.
06.03.2017 на виконання постанови Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23.12.2016 судом видано виконавчий лист №686/24089/16-а.
За змістом наявного у справі звіту УПФУ у м.Хмельницькому від 03.04.2017, поданого до Хмельницького міськрайонного суду, останнім на підставі розпорядження начальника Управління від 20.03.2017 №891493 на виконання постанови Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23.12.2016 здійснено перерахунок довічного грошового утримання ОСОБА_1 з урахуванням суми матеріальної допомоги на оздоровлення, з розрахунку 90% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді починаючи з 03.10.2016.
Згідно листа Управління Державної казначейської служби України у Хмельницькому районі Хмельницької області від 06.04.2017 № 02-21/0494, виконавчий лист №686/24089/16-а від 06.03.2017 повернуто до Хмельницького міськрайонного суду у зв'язку з повним виконанням виконавчого документа.
02.02.2021 постановою державного виконавця відновлено виконавче провадження (ВП № 54130 404) щодо виконання виконавчого листа 686/24089/16-а, який виданий 03.04.2017 Хмельницьким міськрайонним судом Хмельницької області.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 04.02.2021 старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області Ніколовим А.В. подано до суду заяву про заміну сторони виконавчого провадження УПФУ у м.Хмельницькому на ГУ ПФУ в Хмельницькій області, яка ухвалою від 23.03.2021 задоволена.
ГУ ПФУ в Хмельницькій області вважаючи, що постанова Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23.12.2016 виконана в повному обсязі, звернулося до суду з заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.
Відмовляючи в задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив із того, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження обставин добровільного та в повному обсязі виконання боржником судового рішення, а тому підстави для визнання виконавчого листа по справі №686/24089/16-а таким, що не підлягає виконанню відсутні.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі, колегія суддів виходить із наступного.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування зобов'язані діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст.129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
За приписами ч. 2, 3 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Конституційний Суд України, розглядаючи справу N 1-7/2013 у Рішенні від 26.06.2013 року, звернув увагу, що вже неодноразово вказував на те, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 року N 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 року N 11-рп/2012).
Ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини в пункті 40 рішення у справі "Горнсбі проти Греції" вказав, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов'язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін.
Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі "Піалопулос та інші проти Греції", пункт 68).
В рішенні у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004 року Європейський Суд з прав людини вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (п. 43).
У справі "Сорінг проти Об'єднаного Королівства" від 07.07.1989 Європейський суд визначив, що на державі лежить прямий обов'язок дотримуватися громадянських прав осіб і забезпечувати належне та своєчасне виконання рішення суду, що набрало законної сили. Виконання будь-якого судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам ст. 6 Конвенції. Поза сумнівом, вирішення справи в суді без невиправданого і необґрунтованого зволікання є запорукою ефективного захисту особою своїх прав. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвим, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням, зазначено в Концепції Пункт 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру.
Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень-складовою права на справедливий судовий захист.
Таким чином, обов'язок виконати судове рішення виникає з моменту набрання ним законної сили.
У ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII закріплено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
П.1 ч.1 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" врегульовано, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
В свою чергу, частинами першою та другою статті 374 КАС України передбачено, що суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.
Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Колегією суддів під час апеляційного розгляду справи з'ясовано, що на виконанні в Управлінні забезпечення примусового виконання рішень Хмельницькій області Центрально-захіного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) перебуває виконавчий лист № 686/24089/16-а від 03.04.2017, виконання якого відновлено на підставі постанови державного виконавця від 02.02.2021.
В свою чергу, ГУ ПФУ в Хмельницькій області вважає, що постанова Хмельницького міськрайонного суду у справі № 686/24089/16-а виконана в повному обсязі ще в серпні 2017 року. А виконавчий лист не відповідає нормам чинного законодавства, оскільки постановою Верховного Суду від 02.04.2019, вищезазначена постанова суду першої інстанції в частині зобов'язання УПФУ у м. Хмельницькому здійснити перерахунок призначеного ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання з урахуванням суми матеріальної допомоги на оздоровлення, починаючи з 03 жовтня 2016 - скасована. В цій частині прийнято нову постанову про відмову в задоволенні позову.
В той же час, апелянт вважаючи, що рішення у справі № 686/24089/16-а виконано ним ще в серпні 2017 року, не порушував питання про неправомірність рішення державного виконавця про поновлення виконавчого провадження у справі № 686/24089/16-а, прийнятого 22.02.2021.
При цьому, матеріали справи не містять відомостей про те, що ГУ ПФУ в Хмельницькій області подавало до органу ДВС копію постанови Верховного Суду від 02.04.2019 у справі № 686/24089/16-а для врахування під час примусового виконання судового рішення у даній справі.
Саме лише посилання відповідача на здійснення перерахунку призначеного ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання з урахуванням суми матеріальної допомоги на оздоровлення, з розрахунку 90 відсотків станом на серпень 2017 року не може бути достатньою підставою вважати, що постанова Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23.12.2016 виконана в повному обсязі, оскільки остання не містить граничної дати по яку необхідно здійснювати позивачу розрахунок довічного грошового утримання з 90 відсотків, а як стверджує ОСОБА_1 , відповідачем в подальшому самостійно зменшено відсотковий розмір його грошового утримання. При цьому, належних розрахунків щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 з серпня 2017 року відповідачем не надано.
Слід зазначити, що апеляційний розгляд даної справи призначався у відкритому судовому засіданні, однак представник відповідача в судове засідання не з'явився та не надав жодних доказів на обгрунтування апеляційної скарги.
З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку про необгрунтованість та передчасність заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 242, 243, 250, 308, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27 травня 2021 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 20 вересня 2021 року.
Головуючий Граб Л.С.
Судді Іваненко Т.В. Сторчак В. Ю.