ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
місто Київ
20 вересня 2021 року справа №640/24451/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 )
доГоловного управління ДПС у м. Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ДПС)
про1) визнання протиправними дій та скасування акта від 28 квітня 2014 року, згідно якого винесено податкове повідомлення-рішення від 11 жовтня 2017 року №0000011700; 2) визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення-рішення від 11 жовтня 2017 року №0000011700; 3) визнання протиправними дій та скасування акта від 23 грудня 2019 року, згідно якого винесено податкове повідомлення-рішення від 13 лютого 2020 року №00866773305; 4) визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення-рішення від 13 лютого 2020 року №00866773305
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва, зазначаючи про протиправність визначенням суми податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, оскільки висновки акта перевірки про отримання ОСОБА_1 доходу у вигляді додаткового блага, виплаченого ПАТ «Омега Банк», без утримання податку та без відображення в декларації про майновий стан і дохід за 2011 рік, базуються на недостовірній інформації ПАТ «Омега Банк» в звіті №1ДФ, про що встановлено в рішенні Оболонського районного суду міста Києва від 21 листопада 2019 року у справі №756/7419/18.
Як зазначає позивач, банк надав неправдиві відомості про анулювання боргу ОСОБА_1 за кредитами. ОСОБА_1 у 2011 році не виплачувався дохід банком ПАТ «Омега Банк» у вигляді додаткового блага в розмірі 2 052 095,28 грн. ОСОБА_1 повністю погасила кредити, що встановлено рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 21 листопада 2019 року у справі №756/7419/18.
Крім того, позивач зазначає, що податкове повідомлення-рішення від 11 жовтня 2017 року №0000011700 та акт перевірки ОСОБА_1 не вручалися, так само як і податкове повідомлення-рішення від 13 лютого 2020 року №00866773305 з актом перевірки.
Ухвалою від 04 листопада 2020 року Окружний адміністративний суд міста Києва відкрив провадження в адміністративній справі №640/24451/20 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.
Відповідач у відзиві на позов вказав про безпідставність позовних вимог, зазначивши про порушення позивачем термінів сплати узгоджених сум податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб згідно податкового повідомлення-рішення від 11 жовтня 2017 року №0000011700. Інших мотивів, зокрема щодо правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення від 11 жовтня 2017 року №0000011700, відзив не містить.
Позивач у відповіді на відзив додатково наголосив, що ОСОБА_1 не отримувала додаткового блага від банку, і що банк надав неправдиві відомості щодо анулювання боргу ОСОБА_1 за кредитами.
Дослідивши наявні у справі докази, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив такі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи.
Відповідно до податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 11 жовтня 2017 року №0000011700 за порушення підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 248 079,61 грн.
Зазначене податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі акта ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 28 квітня 2014 року №1037/26-55-17-0-2980916388 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб фізичною особою - приватним нотаріусом Кравченко Іриною Сергіївною за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2011 р.» (далі по тексту - акт перевірки 1).
В акті перевірки зазначено, що відповідно до наявної в ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві податкової інформації ОСОБА_1 в 2011 році отримала дохід у вигляді додаткового блага (анулювання частини боргу), який в порушення вимог статті 178 Податкового кодексу України не включено до загального річного оподатковуваного доходу за 2011 рік та в декларації не відображено. Відповідно до листа ПАТ «Омега Банк» від 08 січня 2014 року №19 в період з 11 квітня 2011 року по 30 червня 2011 року фізична особа ОСОБА_1 отримала дохід у вигляді додаткового блага (анулювання частини боргу) у розмірі 2 052 095,28 грн.
Відповідно до податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС від 13 лютого 2020 року №00866773305 за порушення строку сплати суми грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, за затримку на 267-609 календарних днів сплати в сумі 134 174,30 грн., ОСОБА_1 зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 26 834,86 грн.
Це податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі акта ГУ ДПС від 23 грудня 2019 року №986/26-15-33-05-11/ НОМЕР_1 про результати камеральної перевірки своєчасності сплати податку на доходи фізичних осіб за актом документальної перевірки від 28 квітня 2014 року №1037/26-55-17-0-2980916388 (далі по тексту - акт перевірки 2).
В акті перевірки 2 встановлено порушення термінів сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб на підставі податкового повідомлення-рішення від 11 жовтня 2017 року №0000011700, а саме:
сума боргу 22 103,00 грн. виникла 01 листопада 2017 року, сплачена 03 липня 2019 року із затримкою 609 днів;
сума боргу 30 000,00 грн. виникла 01 листопада 2017 року, сплачена 21 червня 2019 року із затримкою 597 днів;
сума боргу 30 000,00 грн. виникла 01 листопада 2017 року, сплачена 13 червня 2019 року із затримкою 589 днів;
сума боргу 30 000,00 грн. виникла 01 листопада 2017 року, сплачена 27 травня 2019 року із затримкою 572 дні;
сума боргу 22 071,30 грн. виникла 01 листопада 2017 року, сплачена 26 липня 2018 року із затримкою 267 днів.
Вирішуючи питання правомірності збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, суд виходить з таких мотивів.
Відповідно до підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент можливого вчинення порушення) додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).
Згідно з пунктом 163.1 статті 163 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб резидента є: загальний; місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).
Пунктом 164.1 статті 164 Податкового кодексу України визначено, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Відповідно до підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: дохід, отриманий платником податку як додаткове благо у вигляді: суми боргу платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності.
Якщо кредитор повідомляє платника податку-боржника про анулювання боргу та включає суму анульованого боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано, такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.
Аналіз наведеної норми дає підстави вважати, що склад цього податкового правопорушення наявний за сукупності таких умов:
- анулювання (прощення) основної суми боргу платника податку кредитора за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності;
- належне повідомлення платника податків про анулювання (прощення) боргу;
- включення кредитором суми анульованого боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого на користь платника податку, за підсумками звітного періоду.
При цьому додатковим благом є тільки основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, до якої не входять проценти, нараховані за користування кредитом, комісії та/або штрафні санкції (пеня), прощені (анульовані) кредитором.
Аналогічна правова позиція неодноразово висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 06 травня 2020 року у справі №820/6319/16, від 08 вересня 2020 року у справі №820/19262/14.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Суд звертає увагу, що відповідач, на якого покладено тягар доказування, не надав суду доказів, які б підтверджували, що ОСОБА_1 в 2011 році отримала дохід у вигляді додаткового блага, а саме - анулювання частини боргу ПАТ «Омега Банк» у розмірі 2 052 095,28 грн. або в іншому розмірі.
Зокрема у справі відсутні докази існування боргу ОСОБА_1 перед ПАТ «Омега Банк» станом на 2011 рік, на момент проведення перевірки та прийняття податкового повідомлення-рішення від 11 жовтня 2017 року №0000011700.
Відповідач не надав суду жодних доказів анулювання (прощення) банком ПАТ «Омега Банк» основної суми боргу позивача за його самостійним рішенням та, що анулювання боргу відбулося до закінчення строку позовної давності.
У справі також відсутні докази, які б свідчили, що ОСОБА_1 повідомлено про анулювання (прощення) боргу, як і відсутні докази, що підтверджують включення ПАТ «Омега Банк» суми анульованого боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого на користь платника податку, за підсумками звітного періоду.
Крім того, відповідач не надав суду копії листа ПАТ «Омега Банк» від 08 січня 2014 року №19, яким повідомлено про отримання позивачем доходу у вигляді додаткового блага (анулювання частини боргу) у розмірі 2 052 095,28 грн.
Відсутність у справі доказів на підтвердження висновків акта перевірки 1 вказує на помилковість висновків про порушення позивачем за порушення підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України та протиправність визначення податкового зобов'язання.
Таким чином, податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 11 жовтня 2017 року №0000011700 є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги у цій частині - задоволенню.
Водночас суд не приймає до уваги посилання позивача на те, що ОСОБА_1 повністю погасила кредити, що встановлено рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 21 листопада 2019 року у справі №756/7419/18, оскільки наявні у справі докази не дають можливості встановити обставини кредитних взаємовідносин між ОСОБА_1 та ПАТ «Омега Банк» та, що вказане рішення суду стосується цього спору.
Щодо позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від 13 лютого 2020 року №00866773305 суд керується таким.
Як встановлено вище, відповідно до податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС від 13 лютого 2020 року №00866773305 до позивача застосовано штраф за порушення строку сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб на підставі податкового повідомлення-рішення від 11 жовтня 2017 року №0000011700 зі затримкою 609, 597, 589, 572 та 267 днів.
Пункт 126.1 статті 126 Податкового кодексу України встановлює, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:
при затримці більше 30 календарних днів, наступних за днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Однак, відповідач не надав суду доказів на підтвердження висновків акта перевірки 2 щодо порушення строку сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб на підставі податкового повідомлення-рішення від 11 жовтня 2017 року №0000011700, у зв'язку з чим суд позбавлений можливості визначити наявність чи відсутність порушення граничних строків їх сплати позивачем.
Відповідач також не надав суду доказів отримання позивачем податкового повідомлення-рішення від 11 жовтня 2017 року №0000011700.
Крім того, з урахуванням того, що суд визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 11 жовтня 2017 року №0000011700, застосування штрафних санкцій за його несвоєчасну сплату є протиправним.
Враховуючи викладене, податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС від 13 лютого 2020 року №00866773305 є протиправним та підлягає скасуванню.
Проте, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій та скасування актів перевірки, оскільки позивач не вказує, які дії відповідача або Головного управління ДФС у м. Києві є протиправними та з яких підстав, у свою чергу акти перевірки не є рішеннями суб'єкта владних повноважень та не створюють для позивача жодних правових наслідків.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
Частина третя статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, на користь позивача належить присудити сплачений ним судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 11 жовтня 2017 року №0000011700.
3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 13 лютого 2020 року №00866773305.
4 В іншій частині адміністративного позову відмовити.
5. Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені нею витрати по сплаті судового збору розмірі 3 454,43 грн. (три тисячі чотириста п'ятдесят чотири гривні 43 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві.
Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 );
Головне управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, ідентифікаційний код 43141267).
Суддя В.А. Кузьменко