ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
20 вересня 2021 року 12:04 № 640/32536/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Федорчука А.Б., при секретарі судових засідань Левкович А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи
за позовом Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (01001, м. Київ,
вул. Госпітальна, 12-г)
до Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві
Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)
(01011, м. Київ, вул. Різницька, буд. 11-б)
про визнання протиправними дій, скасування постанови, -
за участю:
представника позивача - Кокольський С.І.
представник відповідача - не прибув
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» (надалі по тексту також - позивач) із адміністративним позовом до Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (надалі по тексту також - відповідач), у якому просить суд:
- визнати неправомірними дії державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Маріуци Тетяни Вадимівни з винесення постанови про відкриття виконавчого провадження №63893032 з примусового виконання постанови Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпро Південно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від 05.10.2020 про притягнення АТ «Ощадбанк» до адміністративної відповідальності у вигляді накладення штрафу у розмірі 1700,00 грн.;
- скасувати постанову державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Маріуци Тетяни Вадимівни від 11.12.2020 про відкриття виконавчого провадження №63893032 з примусового виконання постанови Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпро Південно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від 05.10.2020 про притягнення АТ «Ощадбанк» до адміністративної відповідальності у вигляді накладення штрафу у розмірі 1700,00 грн.
Заявлені позовні вимоги представник позивача обґрунтовує тим, що позивачем 15 жовтня 2020 року оскаржено в судовому порядку постанову Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпро Південно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від 05.10.2020 про притягнення АТ «Ощадбанк» до адміністративної відповідальності у вигляді накладення штрафу у розмірі 1700,00 грн., відтак станом на дату її пред'явлення органу виконавчої служби така постанова не набрала законної сили, а встановлений в частині 1 статті 307 Кодексу України про адміністративні правопорушення строк для сплати штрафу не розпочав свій відлік.
На думку представника позивача, державний виконавець повинен був повернути виконавчий документ стягувачу без прийняття до виконання, адже рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 лютого 2021 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні.
В ході судового розгляду даної справи представник позивача адміністративний позов підтримав повністю та просив суд його задовольнити.
Представник відповідача не надав до суду відзиву на адміністративний позов, на виконання вимог ухвал суду надав копії матеріалів виконавчого провадження.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
Начальником Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Лисенком Дмитром Борисовичем, за результатами розгляду протоколу від 25 вересня 2020 року №3 і доданих до нього матеріалів встановлено, що вимога державного від 25 серпня 2020 року за вих. №17-5-34/23964/8, яка була направлена до Акціонерного товариства «Ощадбанк» за адресою: вул. Госпітальна, 12г, м. Київ, не виконана; платіжна вимога №В8 від 19 серпня 2020 року на суму 2 690812,24 грн. не виконана та повернена без виконання.
У зв'язку з наведеним, 05 жовтня 2020 року начальником Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Лисенком Дмитром Борисовичем прийнято постанову про накладення адміністративного стягнення, якою притягнено Акціонерне товариство «Ощадбанк» до адміністративної відповідальності у вигляді накладення штрафу в сумі 1 700,00 грн. за порушення статті 188-13 Кодексу України про адміністративні правопорушення, статті 76 Закону України «Про виконавче провадження».
Як вбачається з наявної в матеріалах виконавчого провадження копії зазначеної постанови від 05 жовтня 2020 року, ця постанова набирає чинності з 15 жовтня 2020 року.
Листом від 04 грудня 2020 року №35846/8 примірник постанови про накладення адміністративного стягнення від 05 жовтня 2020 року направлено до Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) для виконання, яка отримана органом виконавчої служби 10 грудня 2020 року за вх. №45988.
11 грудня 2020 року старшим державним виконавцем Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання вищевказаної постанови про притягнення Акціонерного товариства «Ощадбанк» до адміністративної відповідальності у вигляді накладення штрафу в сумі 1 700,00 грн.
Незгода позивача із постановою державного виконавця від 11 грудня 2020 року про відкриття виконавчого провадження зумовила його звернення до суду з даним адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII, в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин).
Пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону №1404-VIII визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.
Згідно частини 3 статті 373 Кодексу адміністративного судочинства України виконавчий лист, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Виконавчий лист, ухвала мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.
Вимоги до виконавчого документа визначені статтею 4 Закону №1404-VIII.
Згідно частини 1 статті 4 Закону №1404-VIII у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред'явлення рішення до виконання.
У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв'язку та адреси електронної пошти.
Частиною 4 статті 4 Закону №1404-VIII передбачено перелік підстав, за наявності яких виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, а саме, якщо:
1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання);
2) пропущено встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа до виконання;
3) боржника визнано банкрутом;
4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника;
5) юридичну особу - боржника припинено;
6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону;
7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень;
8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов'язковим;
9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем;
10) виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю;
11) Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про початок процедури тимчасової адміністрації або ліквідації банку.
Відповідно до вимог статті 26 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Аналіз наведених у сукупності норм чинного законодавства свідчить, що при вирішенні питання щодо відкриття виконавчого провадження державний виконавець перевіряє виконавчий документ на відповідність вимог статті 4 Закону №1404-VIII, зокрема, дату набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню) та строк пред'явлення рішення до виконання.
Підставою адміністративного позову позивачем вказано факт оскарження ним постанови про притягнення Акціонерного товариства «Ощадбанк» до адміністративної відповідальності у вигляді накладення штрафу в сумі 1 700,00 грн у судовому порядку, а відтак стверджував, що дана постанова не набрала законної сили.
Так, відповідно до пункту 3 частини 1 статті 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови (частина 1 статті 289 Кодексу України про адміністративні правопорушення).
Також, відповідно до положень частини 2 статті 286 Кодексу адміністративного судочинства України позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови).
Наявними матеріалами справи підтверджується, що постанова про накладення адміністративного стягнення, якою Акціонерне товариство «Ощадбанк» притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді накладення штрафу в сумі 1 700,00 грн., прийнята 05 жовтня 2020 року.
Відтак, останнім днем оскарження в судовому порядку вказаної постанови було 15 жовтня 2020 року.
Вимогами частини 1 статті 291 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що постанова адміністративного органу (посадової особи) у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови.
Оскільки, як встановлено вище, останнім днем оскарження в судовому порядку постанови про накладення адміністративного стягнення від 05 жовтня 2020 року було 15 жовтня 2020 року, то така постанова набирає законної сили після закінчення строку оскарження постанови, тобто 16 жовтня 2020 року.
При цьому, стосовно доводів позивача, що постанова про накладення адміністративного стягнення від 05 жовтня 2020 року не набрала законної сили і станом на момент звернення до суду з даним адміністративним позовом є безпідставними, оскільки оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення не зупиняє її виконання.
В той же час, в наявній в матеріалах виконавчого провадження копії постанови про накладення адміністративного стягнення вказано, що постанова набирає чинності з 15 жовтня 2020 року, тобто в останній день можливості оскарження такої постанови в судовому порядку, що не узгоджується з вимогами чинного законодавства.
Крім того, вимогами статті 12 Закону №1404-VIII врегульовано питання строків пред'явлення виконавчих документів до виконання.
Виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців (частина 1 статті 12 Закону №1404-VIII).
Відповідно до частини 2 статті 12 Закону №1404-VIII строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.
З виконавчого документа, на примусове виконання якого державним виконавцем прийнято оскаржувану постанову про відкриття виконавчого провадження від 11 грудня 2020 року, вбачається, що датою набрання чинності постанови вказано 15 жовтня 2020 року.
Відповідно, в контексті положень частини 2 статті 12 Закону №1404-VIII, строк пред'явлення рішення до примусового виконання встановлюється з наступного дня після набрання ним законної сили
Водночас, як вбачається з наявних матеріалів справи, у постанові про накладення адміністративного стягнення вказано у графі «постанова набирає чинності» з 15 жовтня 2020 року, а у графі «постанова може бути пред'явлена до виконання в строк до» - 15 січня 2021 року, що не узгоджується з вимогами частини 2 статті 12 Закону №1404-VIII, адже у виконавчому документі початком перебігу строку, передбаченого частиною 1 статті 12 Закону №1404-VIII, визначено день рішення (постанови), а не наступний день після її прийняття, як того вимагають норми чинного законодавства.
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що державним виконавцем при вирішенні питання щодо відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого документа, а саме постанови про накладення адміністративного стягнення від 05 жовтня 2020 року, не здійснено належної перевірки виконавчого документа на відповідність його вимогам, передбаченим частиною 1 статті 4 Закону №1404-VIII, зокрема дати набрання чинності постанови та зазначення строку пред'явлення такої постанови до виконання.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Виходячи з критеріїв правомірності прийняття рішення суб'єктом владних повноважень, передбачених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, оскаржувана постанова про відкриття виконавчого провадження від 11 грудня 2020 року №63893032 прийнята державним виконавцем без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а відтак підлягає скасуванню в судовому порядку як протиправна.
Згідно із частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У відповідності до частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Отже, судовому захисту в адміністративних судах підлягають порушені права, свободи та законні інтереси особи в публічно-правових відносинах. При цьому визначальним для вирішення питання про обґрунтованість вимог особи у розв'язанні публічно-правового спору є встановлення факту порушення відповідних прав, свобод чи інтересів такої особи.
У свою чергу, як вже зазначалось, порушення прав, свобод та інтересів особи наявне тоді, коли сталися зміни стану суб'єктивних прав та обов'язків особи, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку в публічно-правових відносинах.
Відповідні зміни або перешкоди можуть бути створені протиправними рішеннями, діями або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень.
Якщо відповідні рішення, дії чи бездіяльність протиправно, на думку особи, спричинили виникнення, зміни чи припинення прав та обов'язків особи (тобто є юридично значимими), особа може порушити питання про визнання протиправними таких рішень, дій чи бездіяльності в судовому порядку.
Таким чином, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або має місце інше ущемлення прав чи свобод.
При цьому, позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Водночас, задоволення відповідних вимог особи можливе лише в разі об'єктивної наявності порушення, тобто встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.
З урахуванням того, що відповідачем при вчиненні оскаржуваних дій щодо відкриття виконавчого провадження фактично була реалізована його компетенція на здійснення виконавчих дій, суд приходить до висновку, що визнання таких дій в судовому порядку не призведе до відновлення порушених прав та законних інтересів позивача, адже саме скасування в судовому порядку постанови про відкриття виконавчого провадження є належним та достатнім способом захисту порушених прав позивача.
Відтак, суд приходить до висновку про часткове задоволення адміністративного позову.
Відповідно до положень частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
В силу частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в частині.
Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Керуючись ст.ст. 72-73, 76-77, 139, 143, 243-246, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Маріуци Тетяни Вадимівни від 11.12.2020 про відкриття виконавчого провадження №63893032 з примусового виконання постанови Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпро Південно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від 05.10.2020 про притягнення АТ «Ощадбанк» до адміністративної відповідальності у вигляді накладення штрафу у розмірі 1700,00 грн.
В іншій частині адміністративного позову відмовити.
Стягнути на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (01001, м. Київ, вул. Госпітальна, 12-г, код ЄДРПОУ 00032129) понесені ним судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 102 (дві тисячі сто дві) гривні 00 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (01011, м. Київ, вул. Різницька, буд. 11-б, код ЄДРПОУ 34979022).
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому частиною першою статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини шостої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення та оскаржені у порядку, передбаченому статтями 292, 293, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону №2147-VIII).
Суддя А.Б. Федорчук