Справа № 214/7583/20
2/214/490/21
Іменем України
31 серпня 2021 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:
головуючого - судді Прасолова В.М.
при секретарі - Шевченко Ю.С., Петренко К.І.
за участю позивача - ОСОБА_1
за участю представника позивача - ОСОБА_2
з участю представника відповідача - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , поданого його представником ОСОБА_2 , до Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» про захист прав споживачів, суд -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до АТ «Криворізька теплоцентраль», змінивши який, просить: визнати протиправними та скасувати Наказ №295 від 31.12.2018 року «Про зняття з абонентського обліку приладів теплової енергії» АТ «Криворізька теплоцентраль» за підписом в.о. правління ОСОБА_4 та заступника голови правління зі збуту ОСОБА_5 в частині, що стосується безпосередньо адреси АДРЕСА_1 ; визнати протиправними дії АТ «Криворізька теплоцентраль» щодо відмови здійснення нарахувань за спожиту теплову енергію в квартирі належної ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 за показниками внутрішньо квартирних приладів обліку, та щодо відмови у розпломбуванні та опломбуванні приладів обліку для проходження планової повірки приладів; зобов'язати АТ «Криворізька теплоцентраль» проводити нарахування за спожиту теплову енергію в квартирі АДРЕСА_2 згідно з показниками внутрішньо квартирних приладів обліку спожитої теплової енергії; зобов'язати АТ «Криворізька теплоцентраль» здійснити перерахування оплати за послуги з теплопостачання за показниками приладів обліку теплової енергії, встановлених в квартирі за адресою АДРЕСА_1 починаючи з січня 2019 року; зобов'язати АТ «Криворізька теплоцентраль» проводити на запит власника квартири АДРЕСА_2 роспломбування та опломбування внутрішньо квартирних приладів обліку спожитої енергії для проходження їх планової повірки; стягнути з АТ «Криворізька теплоцентраль» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 10 000,00 грн.; стягнути АТ «Криворізька теплоцентраль» на користь ОСОБА_1 витати на правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.
В обґрунтування уточненої позовної заяви зазначає наступне. 05.11.2012 року ймоу, ОСОБА_1 , як власнику квартири за адресою: АДРЕСА_1 , КП ТМ «КРИВОРІЖТЕПЛОМЕРЕЖА» погоджено робочий проект №01/3.09.2012-ТС на внутрішньо квартирний вузол обліку використаної теплової енергії. Згідно технічних умов №4638/05 від 26.10.2012 на установку приладів обліку тепла квартири, виданих КП ТМ «КРИВОРІЖТЕПЛОМЕРЕЖА», погоджено установити прилади обліку тепла в житлових кімнатах АДРЕСА_3 . Також погодження отримані від дільниці Контрольно-вимірювальних приладів і автоматизації, Виробничо-технічного відділу, Відділу управління обліку і контролю енергоспоживання та територіальним органом центрального органу виконавчої влади у сфері метрології. Після отримання всіх необхідних погоджень, він за свої кошти придбав та змонтував прилади обліку. Встановлені прилади обліку були введені в експлуатацію 07.11.2012 року, про що свідчать Акти вводу в експлуатацію приладів обліку, підписані представниками КПТС «Криворожтеплосеть» та ГП «Кривбасстандартметрология». Вказує, що з моменту вводу в експлуатацію приладів обліку споживаної енергії, на протязі 7 років, з 2012 року по 2019 роки, на підставі даних внутрішньо квартирних приладів обліку спожитої енергії, які подавав власник квартири, ОСОБА_6 здійснювалися нарахування за спожиту теплову енергію. За увесь вказаний вище час, боргів за спожиту теплову енергію по квартирі АДРЕСА_2 не було. Не зважаючи на погодження проекту, технічних умов, підписання Актів вводу в експлуатацію приладів обліку, приймання даних приладів обліку та нарахувань за спожиту теплову енергію продовж 7 років, з 2019 року, на даний період часу відповідач відмовляється здійснювати нарахування за спожиту теплову енергію позивачу, згідно показників встановлених в квартирі приладів обліку. Вказує, що згідно наданих відповідей відповідача, на заяви ОСОБА_1 , від 18.03.2019 року вих.1367/30, від 27.03.2019 року вих.1528/30 та від 13.05.2019 року вих.2000/30, АТ «Криворізька теплоцентраль» зазначилл, що відсутні правові підстави для здійснення нарахувань за спожиту теплову енергію за показанням приладів обліку теплової енергії, встановлення яких не відповідає вимогам чинного законодавства, відповідно нарахування буде здійснюватись за будинковим приладом обліку теплової енергії. При цьому у період з 2014 року відповідачем складались Акти переопломбування приборів обліку споживання теплової енергії, а саме 21.03.2014 року, 20.02.2017 року, 31.07.2017 року, а на заяву позивача в 2019 році про роспломбування та опломбування внутрішньо квартирних приладів обліку спожитої енергії для проходження їх планової повірки, листом від 19.11.2019 року відповідач відмовляє в роспломбуванні внутрішньо квартирних приладів обліку проходження планової перевірки. Щодо обставин зазначених в поясненні відповідача, а саме стосовно меж різниці температури не весь час відповідали вимогам п. 4 дод.4 Технічного регламенту щодо суттєвих вимог до засобів вимірювальної техніки, затвердженої постановою КМУ від 08.04.2009 року №3, у звіті від 25.04.2019 року межі різниці температур -1 С, від 29.03.2014 р. - 2С, 25.12.2014 р.-2С,13.04.2015 р.-2С, не відповідають зазначеним вимогам, що похибка вимірювання перевищувала значення максимально допустимої похибки, відповідно нібито прилади обліковували теплову енергію не вірну, зазначає, що період 2014 р, 2015 р. і до 2018 року включно у АТ «Криворізька Теплоцентраль» не було жодних претензій щодо приладів обліку, що підтверджується актами підписаними відповідачем, щодо показників за 2019 рік, які вже не брались до уваги для перерахунку, саме з вини відповідача не було здійснено роспломбування та опломбування внутрішньо квартирних приладів обліку спожитої енергії для проходження їх планової повірки. Крім того, відповідно до листа від 28.10.2019 року АТ «Криворізька Теплоцентраль» зазначені показники за 2018 рік за даними внутрішньо квартирних теплових лічильників, 2019 рік нараховується по площі квартири. Звертає увагу суду на ту обставину, що відповідач, як орган, який погодив установку приладів обліку теплової енергій ОСОБА_1 та здійснював їх опломбування і нарахування за теплову енергію за показниками згідно встановлених приладів, на даний період часу відмовляється вчиняти дії щодо здійснення нарахувань за спожиту теплову енергію в квартирі належної йому, позивачу, за адресою АДРЕСА_1 за показниками внутрішньо квартирних приладів обліку, та щодо роспломбування і опломбування приладів обліку для проходження планової повірки приладів, чим ставить позивача у невигідне становищу, як монополіст відповідного ринку. Зазначає, що наданні в письмових пояснення посилання на норми Закону України «Про архітектурну діяльність» жодним чином не спростовують того факту, що прилад обліку теплової енергії був встановлений у квартирі належній ОСОБА_1 законно, а винесення односторонньо Наказу про зняття такого приладу з абонентського обліку без належного повідомлення власника квартири є грубим порушенням основного Закону України, Конституції, відповідно до норм якої закріплено статтею 22, що права і свободи людини і громадянина, закріплені Конституцією України, не є вичерпними; конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Конституційний Суд у Рішенні від 28 квітня 2009 року № 9-рп/2009, вказуючи на недопустимість звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, закріплених у законах України, наголосив, що невиконання державою своїх соціальних зобов'язань призводить до порушення принципів соціальної, правової держави, ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави (абзац п'ятий пункту 5 мотивувальної частини). Отже, оскільки положення статті 22 Конституції України забороняють законодавцю погіршувати становище людини у суспільстві та закріплюють принцип недопущення звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, то не можуть бути звужені не тільки конституційні, а й усі права та свободи, передбачені законами України (відповідно до пункту 1 частини першої статті 92 Конституції України ці права та свободи так само, як і їх гарантії, визначаються виключно законами України), та зміст і обсяг конституційних прав і свобод розкривається не тільки в Основному Законі України, а й в інших законах України. Статтею 64 Конституції України передбачено принцип заборони свавільного обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина. Згідно з цим принципом наявні певні межі цих прав і свобод, які мають визначатися лише Конституцією України. Із системного аналізу статей 8, 64 Основного Закону України випливає, що якщо будь-який закон чи нормативно-правовий акт передбачає певні обмеження (або скасування) тих чи інших прав і свобод людини і громадянина, крім тих, що визначені Конституцією України, то ці обмеження не є правомірними, суперечать Конституції України, тому не повинні братися до уваги. Наполягає, що з урахуванням зазначеного винесення АТ «Криворізька Теплоцентраль» Наказу №295 від 31.12.2018 року про зняття з абонентського обліку локальних приладів теплової енергії по АДРЕСА_1 , яка належить позивачу, є грубисм порушенням Контитуційні права ОСОБА_1 , так як значно погіршує його становище. Крім того, відповідно до Наказу зазначено на виконання Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання №2119» від 22.06.2017 року, у відповідності до Постанови КМУ №829 від 10.10.2018 року та п. 10 Порядку оснащення окремих приміщень у будівлях вузлами обліку/приладами-розподілювачами теплової енергії та обладнання інженерних систем для забезпечення такого обліку затвердженого наказом Мінрегіону №205 від 09.08.2018 року, тобто посилання йде в основному на нормативні акти прийнятті після встановлення приладів обліку у квартирі позивача, крім того згідно зазначених нормативних актів немає жодного посилання на зняття з обслуговування встановлених до винесення зазначених актів, приладів обліку з абонентського обслуговування, дані підзаконні акти регламентують порядок в тому числі щодо установки, переоснащення та інше. Також звертає на ту обставину, що Наказ від 31.12.2018 року, який не був доведений до відома споживача, та винесений з порушенням тих норм закону, на які в Наказі міститься посилання, так як жодна з цих норм не містить підстав та права зняття з абонентського обліку приладів теплової енергії АТ «Криворізька Теплоцентраль», і на підставі яких прийняли рішення в.о. голови правління Ю.В. Лісніченко та заступник голови правління зі збуту ОСОБА_5 , в частині, що стосується безпосередньо адреси АДРЕСА_1 . Наполягає, що прийняте рішення відповідача, ставить у невигідне становище позивача та які своїми неправомірними діями продовжують його погіршувати, так як ОСОБА_1 в 2012 році витратив значну суму коштів на виготовлення технічної документації, проекту та прилади обліку та їх установку, крім того зняття приладів обліку з абонентського обслуговування призвело до нарахування теплової енергії в його квартирі за середнім показником, що значно збільшило його витрати на опалення та побавило можливості здійснювати перерахунок за показниками приладів установлених без порушення вимог закону, які діяли станом на 2012 рік, що підтверджується погодженням керуючої компанії та тривалий час їх обслуговування. Згідно з положенням ст.1 Закону України «Про теплопостачання» споживач теплової енергії - це фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору, теплогенеруюча організація - суб'єкт господарської діяльності, який має у своїй власності або користуванні теплогенеруюче обладнання та виробляє теплову енергію, теплопостачальна організація - суб'єкт господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії. Відповідно до ч.1 ст.6 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», який набрав чинності з 02.08.2017 р., обслуговування та заміна вузлів комерційного обліку здійснюються оператором зовнішніх інженерних мереж відповідно до цього Закону з урахуванням вимог Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність». Згідно п.10 ч.1 ст.1 цього Закону обслуговування вузлів обліку - огляд, опломбування/розпломбування, періодична повірка (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж), ремонт засобів вимірювальної техніки, які є складовою частиною вузла обліку, забезпечення дистанційної передачі результатів вимірювання (за наявності), ремонт та заміна допоміжних засобів вузла обліку, а за згодою власника (співвласників) будівлі також охорона або страхування вузла обліку. Отже, Законом України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» обов'язок з обслуговування (до якого входить і періодична повірка) вузлів комерційного обліку покладено на оператора зовнішніх інженерних мереж (ч.1 ст.6 Закону). Згідно положення ч.2 ст.32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. У разі наявності засобів обліку оплата комунальних послуг здійснюється виключно на підставі їх показників на кінець розрахункового періоду згідно з умовами договору, крім випадків, передбачених законодавством. Згідно ст.4 ЦПК України кожна особа, має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Положенням ст.16 ЦК України передбачено право кожної особи звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади; Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Правовий аналіз положень ЦПК України, ЦК України, Закону України «Про житлово-комунальні послуги» дозволяє позивачу обрати спосіб захисту своїх прав такий , як захист його прав як споживача та зобов'язання відповідача, виконавця послуг з теплопостачання, вчинити певні дії, що не суперечить положенням статті 16 ЦК України. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду № 61-29391св18 від 05.12.2018 р.
Під час розгляду справи заявлялися клопотання про відкладення розгляду справи, долучення доказів, поновлення процесуального строку, які задоволені.
У судовому засіданні позивач позов підтримав та підтвердив його зміст.
Представник позивача у судовому засіданні позов підтримала та підтвердила його зміст. Також підтвердила письмові пояснення, подані позивачем та його представником, в яких зазначено наступне. ОСОБА_1 звернувся до суду щодо захисту та поновлення своїх прав, як споживача з тих підстав, що 05.11.2012 року йому, як власнику квартири за адресою: АДРЕСА_1 , КП ТМ «КРИВОРІЖТЕПЛОМЕРЕЖА» погоджено робочий проект №01/3.09.2012-ТС на внутрішньо квартирний вузол обліку використаної теплової енергії. Згідно технічних умов №4638/05 від 26.10.2012 на установку приладів обліку тепла квартири, виданих КП ТМ «КРИВОРІЖТЕПЛОМЕРЕЖА», погоджено установити прилади обліку тепла в житлових кімнатах АДРЕСА_3 . Також погодження отримані від дільниці Контрольно-вимірювальних приладів і автоматизації, Виробничо-технічного відділу, Відділу управління обліку і контролю енергоспоживання та територіальним органом центрального органу виконавчої влади у сфері метрології. Після отримання всіх необхідних погоджень, власник квартири ОСОБА_1 за свої кошти придбав та змонтував прилади обліку. Встановлені прилади обліку були введені в експлуатацію 07.11.2012 року, про що свідчать Акти вводу в експлуатацію приладів обліку, підписані представниками КПТС «Криворожтеплосеть» та ГП «Кривбасстандартметрология». З моменту вводу в експлуатацію приладів обліку споживаної енергії, на протязі 7 років, з 2012 року по 2019 роки, на підставі даних внутрішньо квартирних приладів обліку спожитої енергії, які подавав власник квартири, ОСОБА_6 здійснювалися нарахування за спожиту теплову енергію. Вказує, що за увесь вказаний вище час, боргів за спожиту теплову енергію по квартирі АДРЕСА_2 не було. Не зважаючи на погодження проекту, технічних умов, підписання Актів вводу в експлуатацію приладів обліку, приймання даних приладів обліку та нарахувань за спожиту теплову енергію продовж 7 років, з 2019 року, на даний період часу відповідач відмовляється здійснювати нарахування за спожиту теплову енергію позивачу, згідно показників встановлених в квартирі приладів обліку. Так згідно наданих відповідей відповідача, на заяви ОСОБА_1 , від 18.03.2019 року вих.1367/30, від 27.03.2019 року вих.1528/30 та від 13.05.2019 року вих.2000/30, АТ «Криворізька теплоцентраль» зазначено, що відсутні правові підстави для здійснення нарахувань за спожиту теплову енергію за показанням приладів обліку теплової енергії, встановлення яких не відповідає вимогам чинного законодавства, відповідно нарахування буде здійснюватись за будинковим приладом обліку теплової енергії. При цьому у період з 2014 року Відповідачем складались Акти пере опломбування приборів обліку споживання теплової енергії, а саме 21.03.2014 року, 20.02.2017 року, 31.07.2017 року, а на заяву позивача в 2019 році про роспломбування та опломбування внутрішньо квартирних приладів обліку спожитої енергії для проходження їх планової повірки, листом від 19.11.2019 року відповідач відмовляє в рос пломбуванні внутрішньо квартирних приладів обліку проходження планової перевірки. Крім того, відповідно до листа від 28.10.2019 року АТ «Криворізька Теплоцентраль» зазначені показники за 2018 рік за даними внутрішньо квартирних теплових лічильників, 2019 рік нараховується по площі квартири. Звертає увагу на ту обставину, що відповідач, як орган, який погодив установку приладів обліку теплової енергій ОСОБА_1 та здійснював їх опломбування і нарахування за теплову енергію за показниками згідно встановлених приладів, на даний період часу відмовляється вчиняти дії щодо здійснення нарахувань за спожиту теплову енергію в квартирі належної ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 за показниками внутрішньо квартирних приладів обліку, та щодо роспломбування і опломбування приладів обліку для проходження планової повірки приладів, чим ставить позивача у невигідне становищу, як монополіст відповідного ринку. Згідно з положенням ст.1 Закону України «Про теплопостачання» споживач теплової енергії - це фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору, теплогенеруюча організація - суб'єкт господарської діяльності, який має у своїй власності або користуванні теплогенеруюче обладнання та виробляє теплову енергію, теплопостачальна організація - суб'єкт господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії. Відповідно до ч.1 ст.6 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», який набрав чинності з 02.08.2017 р., згідно з яким обслуговування та заміна вузлів комерційного обліку здійснюються оператором зовнішніх інженерних мереж відповідно до цього Закону з урахуванням вимог Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність». Згідно п.10 ч.1 ст.1 цього Закону обслуговування вузлів обліку - огляд, опломбування/розпломбування, періодична повірка (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж), ремонт засобів вимірювальної техніки, які є складовою частиною вузла обліку, забезпечення дистанційної передачі результатів вимірювання (за наявності), ремонт та заміна допоміжних засобів вузла обліку, а за згодою власника (співвласників) будівлі також охорона або страхування вузла обліку. Отже, Законом України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» обов'язок з обслуговування (до якого входить і періодична повірка) вузлів комерційного обліку покладено на оператора зовнішніх інженерних мереж (ч.1 ст.6 Закону). Згідно положення ч.2 ст.32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. У разі наявності засобів обліку оплата комунальних послуг здійснюється виключно на підставі їх показників на кінець розрахункового періоду згідно з умовами договору, крім випадків, передбачених законодавством.
Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнала та підтвердила зміст заперечень, в обґрунтування яких наведено наступне. Вважає вимоги позивача, незаконними та такими, що не підлягають задоволенню у повному обсязі. АТ «Криворізька теплоцентраль» є суб'єктом господарювання з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії для об'єктів усіх форм власності та населення. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, Розпоряджень КМУ - з метою забезпечення своєчасного початку та сталого проходження опалювального сезону та рішенням Криворізької міської ради «Про початок опалювального сезону » - АТ «Криворізька теплоцентраль» визнана постачальником у Саксаганському районі та інших районах з надання послуг з централізованого опалення та гарячої води (щороку). Згідно рішення виконавчого комітету Криворізької міської ради № 343 від 12.10.2011 року «Про надання згоди на передачу окремих об'єктів теплопостачання від Комунального підприємства «Криворіжтепломережа» до Державного підприємства «Криворізька теплоцентраль» до Державного підприємства «Криворізька теплоцентраль» передано об'єкти теплопостачання у Довгинцівському, Жовтневому, Інгулецькому та Саксаганському районах міста. Таким чином, з 01.10.2013 року виконавцем послуги теплопостачання та гарячого водопостачання для будинку АДРЕСА_4 є АТ «Криворізька теплоцентраль». Відповідно до постанови у справі № 922/404/19 ВС від 09.07.2020 року Верховний Суд зазначив, що позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Під збільшенням розміру позовних вимог не може розумітися заявлення ще однієї чи кількох вимог, додатково до викладених у позовній заяві. Неправомірно під виглядом збільшення розміру позовних вимог висувати нові вимоги, які не були зазначені у тексті позовної заяви. Відповідно ч.3 ст. 49 ЦПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п'ять днів до початку першого судового засідання у справі. Цивільні процесуальні строки - це встановлені ЦПК України проміжки часу для вчинення процесуальних дій судом і учасниками процесу в цивільному судочинстві. Зазначає, що позивачем пропущені усі процесуальні строки. Звертає увагу, що одночасно змінювати предмет і підставу позову не можна; по - третє, Поняття «наказ» законодавством не визначене. На практиці під наказом розуміють розпорядчий документ, який видається керівником підприємства, організації, установи в рамках його компетенції. Разом з тим законодавством не встановлено, які види наказів повинні вести комерційні підприємства. У ст. 16 розд. I Переліку типових документів, які створюються в діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, інших підприємств, установ та організацій, із зазначенням строків зберігання документів, затвердженого наказом Мін'юсту від 12.04.12 р. № 578/5 (далі - Перелік № 578/5), виділено три групи наказів: щодо основної діяльності; з кадрових питань; адміністративно-господарських питань. Накази щодо основної діяльності - це документи, якими оформляють рішення керівника щодо організації роботи підприємства в цілому або роботи його структурних підрозділів. Накази щодо основної діяльності видають з питань: створення, реорганізації, ліквідації, перейменування; зміни виду діяльності; затвердження статутів, положень, інструкцій, правил, структури, штатного розпису; унесення змін до внутрішніх нормативно-правових документів; проведення заходів щодо роботи з персоналом; ціноутворення; охорони праці; проведення рекламних акцій; нормування витрат тощо. Наполягає, що зв'язку з вищевикладеним Товариство здійснювало всі дії на законних підставах. Вказує, що «Базова формула моральної шкоди» визначає коло обставин, які підлягають з'ясуванню під час вирішення судом питання щодо відшкодування моральної шкоди. Згідно з ч. 2 п. 5 Постанови, доведенню підлягають: наявність моральної шкоди; протиправність діяння її заподіювача; наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача; наявність вини останнього в заподіянні шкоди. Зазначає, що суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Таке тлумачення допомогло закріпити у правовому полі своєрідну чотирискладову «формулу відшкодування моральної шкоди», яку можна відобразити наступним чином: МШ = Д + В + Н + ПНЗ, де МШ - це моральна шкода, яка має місце лише у випадку одночасної наявності (суми) таких елементів як: Д - діяння особи, яке має бути таким, що порушило право потерпілого; В - вина особи, яка заподіяла шкоду; Н - наслідки у вигляді моральної шкоди, яка була спричинена винним діянням порушника; ПНЗ - причинно-наслідковий зв'язок між діянням винної особи та моральними стражданнями, який підтверджує, що ці страждання були викликані саме протиправним діянням. Вказує, що витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. У справі №821/1594/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив, що належним доказом для відшкодування витрат на правову допомогу є документи, у яких конкретизовано справу, в якій таку допомогу надано. При цьому суд виходив з практики Європейського суду з прав людини. Хоча вказана справа розглядалася в адміністративному процесі, це не знецінює висновок суду з точки зору теорії права. Звертає увагу на те, що у жодному із перерахованих вище документів, які були додані позивачем до позовної заяви, не зазначена справа по якій надається правова допомога. Також, відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Отже, враховуючи викладене, вважаємо, що позовні вимоги та заяву про зміну позовних вимог позивача повинні бути залишені без задоволення в повному обсязі.
У судовому засіданні безпосередньо досліджені наступні письмові докази: витяг про державну реєстрацію прав (а.с. 6), перелік робіт ( а.с. 7), робочий проект (а.с. 8-18), технічний паспорт (а.с. 19), технічні умови (а.с. 20), відповідь відповідача від 19 листопада 2019 року на звернення позивача від 23 жовтня 2019 року (а.с.21), відповідь позивачу від 22 серпня 2012 року надання технічних умов (а.с.22), відповіді відповідача від 13 травня 2019 року, 27 березня 2019 року, 8 березня 2019 року на звернення позивача від 6 травня 2019 року, 26 березня 2019 року та 6 березня 2019 року(а.с.23, 24, 25), звернення позивача (а.с.23, зв., 24, зв., зв.25 зв.), акти (а.с. 26-39), відповідь позивачу від головного управління Держпроспоживслужби в Дніпропетровській області від 3 листопада 2020 року (а.с.40), відповідь позивачу від Антимонопольного комітету України від 5 травня 2020 року (а.с.41), відповідь позивачу від Міністерства регіонального розвитку від 1 жовтня 2012 року( а.с.42, 63-64), звернення позивача від 3 листопада 2020 року до управління Держенергонагляда та відповідь (а.с.43-44, 45-47), акти (а.с. 50-54), відповідь відповідача від 18 березня 2019 року на звернення позивача від 6 березня 2019 року та звернення позивача (а.с.55), відповідь позивачу від Антимонопольного комітету України від 17 вересня 2012 року (а.с.57), відповідь відповідача від 19 листопада 2019 року на звернення позивача від 23 жовтня 2019 року (а.с.62), рішення (а.с. 95), наказ (а.с.111), довідка (а.с. 112), відомості про обсяг наданих послуг та оплату (а.с.135-137).
Суд, керуючись вимогами ст.77 ЦПК України, згідно якої предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, оцінюючи з точки зору належності досліджені у судовому засіданні докази, приходить до наступних висновків.
Суд вважає належним доказом: витяг про державну реєстрацію прав (а.с. 6), так як цей доказ стосується обставин, що підтверджують заявлені вимоги, а саме що квартира за адресою: АДРЕСА_1 , є приватною власністю позивача.
Суд вважає належними доказами: робочий проект (а.с. 8-18), технічний паспорт (а.с. 19), технічні умови (а.с. 20), відповідь позивачу від 22 серпня 2012 року надання технічних умов (а.с.22), акти (а.с. 26-39), відповідь позивачу від Міністерства регіонального розвитку від 1 жовтня 2012 року( а.с.42, 63-64), звернення позивача (а.с.23, зв., 24, зв., зв.25 зв.), акти (а.с. 50-54), так як ці докази стосуються обставин, що підтверджують заявлені вимоги, а саме, встановлення вузлу обліку, погодження проекту на внутрішньо квартирний вузол обліку використаної теплової енергії, проведення перевірок.
Суд вважає належними доказами: відповіді відповідача від 13 травня 2019 року, 27 березня 2019 року, 8 березня 2019 року на звернення позивача від 6 травня 2019 року, 26 березня 2019 року та 6 березня 2019 року(а.с.23, 24), звернення позивача (а.с.23, зв., 24, зв., зв.25 зв.), відповідь відповідача від 18 березня 2019 року на звернення позивача від 6 березня 2019 року та звернення позивача (а.с.55, 56), так як ці докази стосуються обставин, що підлягають доказуванню по справі, а саме, звернень позивача щодо перевірки вузла обліку та відмови в цьому відповідача.
Суд вважає належним доказом: рішення (а.с. 95), так як цей доказ стосується обставин, що підтверджують заявлені вимоги, а саме, що АТ «Криворізька теплоцентраль» є постачальником централізованого опалення.
Суд вважає належними доказами: довідку (а.с. 112), відомості про обсяг наданих послуг та оплату (а.с.135-137), так як ці докази стосуються обставин, що підлягають доказуванню по справі, а саме, розміру оплати за теплопостачання.
Суд вважає належними доказами: відповідь позивачу від головного управління Держпроспоживслужби в Дніпропетровській області від 3 листопада 2020 року (а.с.40), відповідь позивачу від Антимонопольного комітету України від 5 травня 2020 року (а.с.41), звернення позивача від 3 листопада 2020 року до управління Держенергонагляду та відповідь (а.с.43-44, 45-47), відповідь позивачу від Антимонопольного комітету України від 17 вересня 2012 року (а.с.57), відповідь відповідача від 19 листопада 2019 року на звернення позивача від 23 жовтня 2019 року (а.с.62), так як ці докази стосуються обставин, що підлягають доказуванню по справі, а саме, звернень позивача стосовно дій відповідача.
Суд вважає належним доказом наказ (а.с.111), так як це доказ стосується обставин, що підлягають доказуванню по справі, а саме, припинення відповідачем обліку приладу обліку в квартирі позивача.
Суд, відповідно до ст.78 ЦПК України, вважає досліджені у судовому засіданні зазначені письмові докази допустимими, так як ці докази одержані без порушення порядку, встановленого законом.
Оцінюючи докази з точки зору їх достовірності, суд приходить до висновку, що досліджені у судовому засіданні письмові докази є достовірними.
Керуючись вимогами ст. 80 ЦПК України, суд вважає, що сукупність визнаних судом допустимими, належними та достовірними доказами є достатньою для встановлення наступних фактів та обставин.
Згідно рішення виконавчого комітету Криворізької міської ради № 343 від 12.10.2011 року «Про надання згоди на передачу окремих об'єктів теплопостачання від Комунального підприємства «Криворіжтепломережа» до Державного підприємства «Криворізька теплоцентраль» до Державного підприємства «Криворізька теплоцентраль» передано об'єкти теплопостачання у Довгинцівському, Жовтневому, Інгулецькому та Саксаганському районах міста. Таким чином, з 01.10.2013 року виконавцем послуги теплопостачання та гарячого водопостачання для будинку АДРЕСА_4 є АТ «Криворізька теплоцентраль», що встановлено рішення (а.с.95).
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом про державну реєстрацію прав. (а.с. 6).
05.11.2012 року ОСОБА_1 , як власнику квартири за адресою: АДРЕСА_1 погоджено робочий проект №01/3.09.2012-ТС на внутрішньо квартирний вузол обліку використаної теплової енергії (а.с. 8-18).
Згідно технічних умов №4638/05 від 26.10.2012 на установку приладів обліку тепла квартири, виданих КПТМ «Криворіжтепломережа», погоджено установити прилади обліку тепла в житлових кімнатах АДРЕСА_3 (а.с.20).
Також погодження отримані від дільниці Контрольно-вимірювальних приладів і автоматизації, Виробничо-технічного відділу, Відділу управління обліку і контролю енергоспоживання та територіальним органом центрального органу виконавчої влади у сфері метрології. Після отримання всіх необхідних погоджень, власник квартири ОСОБА_1 за свої кошти придбав та змонтував прилади обліку. Встановлені прилади обліку були введені в експлуатацію 07.11.2012 року, про що свідчать акти вводу в експлуатацію приладів обліку, підписані представниками КПТМ «Криворіжтепломережа» та ДП «Кривбасстандартметрологія» (а.с. 26-39).
Даний прилад обліку введений в експлуатацію 7 листопада 2012 року, що встановлено поясненнями позивача, які не оспорює відповідач, та узгоджується з актом (а.с.26).
З моменту вводу в експлуатацію приладів обліку споживаної енергії, на протязі 7 років, з 2012 по 2019 роки, на підставі даних внутрішньо квартирних приладів обліку спожитої енергії, які подавав позивач, відповідачем здійснювалися нарахування за спожиту теплову енергію, боргів за спожиту теплову енергію по квартирі АДРЕСА_2 не було, відповідач за заявами позивача проводив відповідні перевірки. Вказані обставини встановлені судом на підстав пояснень позивача, які не заперечуються відповідачем, актів (а.с. 50-54).
31 грудня 2018 року АТ «Криворізька теплоцентраль» видало наказ №295 про зняття з абонентського обліку локальних приладів теплової енергії по АДРЕСА_1 , яка належить позивачу, після чого нарахування позивачу за спожиту теплову енергію здійснювалося не по показникам приладів обліку, за зверненнями позивача відповідач не проводив перевірки вузла обліку, його розпломбування та опломбування, що встановлено відповідями відповідача від 13 травня 2019 року, 27 березня 2019 року, 8 березня 2019 року на звернення позивача від 6 травня 2019 року, 26 березня 2019 року та 6 березня 2019 року(а.с.23, 24), зверненнями позивача (а.с.23, зв., 24, зв., зв.25 зв.), відповіддю відповідача від 18 березня 2019 року на звернення позивача від 6 березня 2019 року та зверненням позивача (а.с.55, 56).
З приводу зазначених дій позивач звертався до різних органів, що встановлено відповіддю позивачу від головного управління Держпроспоживслужби в Дніпропетровській області від 3 листопада 2020 року (а.с.40), відповіддю позивачу від Антимонопольного комітету України від 5 травня 2020 року (а.с.41), зверненням позивача від 3 листопада 2020 року до управління Держенергонагляда та відповіддю (а.с.43-44, 45-47), відповіддю позивачу від Антимонопольного комітету України від 17 вересня 2012 року (а.с.57), відповіддю відповідача від 19 листопада 2019 року на звернення позивача від 23 жовтня 2019 року (а.с.62).
Встановленим судом фактам та обставинам відповідають правовідносини, які регулюються нормами ЦК України, Закону України «Про теплопостачання», Закону України «Про захист прав споживачів», Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
Згідно з положенням ст.1 Закону України «Про теплопостачання» споживач теплової енергії - це фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору, теплогенеруюча організація - суб'єкт господарської діяльності, який має у своїй власності або користуванні теплогенеруюче обладнання та виробляє теплову енергію, теплопостачальна організація - суб'єкт господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії.
Відповідно до ч.1 ст.6 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», який набрав чинності з 02.08.2017 р., згідно з яким обслуговування та заміна вузлів комерційного обліку здійснюються оператором зовнішніх інженерних мереж відповідно до цього Закону з урахуванням вимог Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність».
Згідно п.10 ч.1 ст.1 Закону «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», обслуговування вузлів обліку - огляд, опломбування/розпломбування, періодична повірка (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж), ремонт засобів вимірювальної техніки, які є складовою частиною вузла обліку, забезпечення дистанційної передачі результатів вимірювання (за наявності), ремонт та заміна допоміжних засобів вузла обліку, а за згодою власника (співвласників) будівлі також охорона або страхування вузла обліку.
Таким чином, обов'язок з обслуговування (до якого входить і періодична повірка) вузлів комерційного обліку покладено на оператора зовнішніх інженерних мереж.
Згідно положення ч.2 ст.32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», в редакції яка втратила чинність на підставі Закону № 2189-VIII від 09.11.2017 і яка діяла на час встановлення вузлу обліку позивачем, розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку; у разі наявності засобів обліку оплата комунальних послуг здійснюється виключно на підставі їх показників на кінець розрахункового періоду згідно з умовами договору, крім випадків, передбачених законодавством.
Згідно вимог п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» , споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України для задоволення своїх особистих потреб мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.
Судом встановлено, що установка приладів обліку теплової енергії ОСОБА_1 була погоджена з підприємством, яке на той час здійснювало теплопостачання до квартири позивача - КП «Криворіжтепломережа», нарахування оплати за теплову енергію здійснювалося позивачем за показниками приладів обліку. Ці дії позивача та КП «Криворіжтепломережа» відповідають вимогам ч.2 ст.32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», в редакції яка втратила чинність на підставі Закону № 2189-VIII від 09.11.2017 і яка діяла на час встановлення вузлу обліку позивачем.
З 1 жовтня 2013 року виконавцем послуги теплопостачання та гарячого водопостачання для будинку АДРЕСА_4 стало АТ «Криворізька теплоцентраль», яке здійснювало перевірки вузла обліку та нарахування по показникам вузлу обліку. Такі дії позивача та відповідача відповідають вимогам ч.2 ст.32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», в редакції яка втратила чинність на підставі Закону № 2189-VIII від 09.11.2017 і яка діяла на час встановлення вузлу обліку позивачем.
31 грудня 2018 року АТ «Криворізька теплоцентраль» видало наказ №295 від 31.12.2018 року про зняття з абонентського обліку локальних приладів теплової енергії по АДРЕСА_1 , яка належить позивачу, після чого нарахування позивачу за спожиту теплову енергію здійснювалося не по показникам приладів обліку, за зверненнями позивача відповідач не проводив перевірки вузла обліку, його розпломбування та опломбування. Цей наказ порушує право позивача на оплату послуг відповідно до згаданої норми Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
Також суд бере до уваги, що в даному наказі не наведені підстави, з яких прилад обліку знятий з абонентського обліку, а містить лише посилання на Закон України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», Постанову КМУ, наказ Міненерго. При цьому в наказі відповідача не наведені будь які положення вказаного Закону, Постанови КМУ та наказу Міненерго, які є підставою для видання такого наказу. Разом з тим, Закон України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», не містить положень, які забороняють проводити нарахування за засобами обліку, які встановлені в квартирах споживачів до моменту набрання чинності цим Законом.
Суд приходить до переконання, що оспорюваний наказ порушує право позивача на оплату послуг в порядку, який відповідає закону.
Дії відповідача щодо відмови проводити перевірки вузла обліку позивача, суперечать положенням ч.1 ст.6 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання».
Тому суд знаходить обґрунтованими позовні вимоги стосовно визнання протиправним та скасування згаданого наказу, визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у здійсненні нарахувань за спожиту теплову енергію за показниками внутрішньо квартирних приладів обліку та щодо відмови у розпломбуванні та опломбуванні приладів обліку для проходження планової повірки приладів.
Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Судом встановлено, що протиправним діями відповідача було порушено право позивача на оплату послуг у відповідності до вимог закону, чим йому завдана моральна шкода. Визначаючи розмір моральної шкоди, суд бере до уваги тривалість цього порушення та грубий характер цього порушення; витрачання часу позивачем на вжиття досудових заходів щодо захисту свого права. Виходячи з викладеного, враховуючи вимоги розумності і справедливості, суд приходить до переконання, що позов в частині відшкодування моральної шкоди підлягає частковому задоволенню, з відповідача належить стягнути на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди 2000 грн. 00 коп.
Що стосується позовної вимоги, в якій позивач просить зобов'язати АТ «Криворізька теплоцентраль» проводити на запит власника квартири АДРЕСА_2 розпломбування та опломбування внутрішньо квартирних приладів обліку спожитої енергії для проходження їх планової повірки, суд приймає до уваги, що відповідач відмовляв у вчинення таких дій на підставі оскаржуваного наказу. Судом не встановлено, що в разі скасування цього наказу, відповідач не стане проводити розпломбування та опломбування, ця думка позивача є припущенням. А тому в цій частині позов є необґрунтованим і в цій частині в задоволенні позову належить відмовити.
Таким чином, суд приходить до переконання, що позивач як в частині визнання протиправним наказу та дій відповідача щодо непроведення оглядів, так і в частині відшкодування моральної шкоди, обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 15, 16 ЦК України, звернувся до суду за захистом свого права.
Отже, дослідивши письмові докази, суд на підставі ст. 12 ЦПК України, згідно якої кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, та ст. 13 ЦПК України, згідно якої цивільні справи розглядаються в межах заявлених вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.
Також суд враховує, що часткове задоволення позову буду відповідати такому, передбаченому ст. 2 ЦПК України завданню цивільного судочинства, як справедливе вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушеного права позивача.
Згідно ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» позивач звільнений від сплати судового збору, судовий збір за подання позову не сплачував.
В силу ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь держави належить стягнути витрати по сплаті судового збору в сумі 2102 грн. 00 коп.
Отже судові витрати по сплаті судового в збору в сумі 2102 грн. 00 коп. належить компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Як передбачено ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами; для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Суду наданий договір (а.с. 3) та акт виконаних робіт (а.с.103), в якому сума витрат на правову допомогу визначена в розмірі 5000 грн. 00 коп. Але суду, в порушення вимог ст. 137 ЦПК України, не надано доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачені або підлягають сплаті позивачем. Тому суд вважає, що відсутні підстави для стягнення з відповідача витрат на правову допомогу.
Керуючись ст.ст.15, 16, 23 ЦК України, ст.1 Закону України «Про теплопостачання», ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів», ст.ст.6, 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції яка втратив чинність на підставі Закону № 2189-VIII від 09.11.2017), ст.ст. 2, 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) до Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» (ЄДРПОУ 00130850, ІПН 001308504833, юридична адреса: м. Кривий Ріг, вул. Електрична, 1) про захист прав споживачів - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати наказ №295 від 31.12.2018 року «Про зняття з абонентського обліку приладів теплової енергії» АТ «Криворізька теплоцентраль» в частині, що стосується квартири АДРЕСА_2 .
Визнати протиправними дії АТ «Криворізька теплоцентраль» щодо відмови у здійсненні нарахувань за спожиту теплову енергію в квартирі належній ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 за показниками внутрішньо квартирних приладів обліку, та щодо відмови у розпломбуванні та опломбуванні приладів обліку для проходження планової повірки приладів.
Зобов'язати АТ «Криворізька теплоцентраль» проводити нарахування за спожиту теплову енергію в квартирі АДРЕСА_2 згідно з показниками внутрішньо квартирних приладів обліку спожитої теплової енергії.
Зобов'язати АТ «Криворізька теплоцентраль» (ЄДРПОУ 00130850, ІПН 001308504833, юридична адреса: м. Кривий Ріг, вул. Електрична, 1) здійснити перерахування оплати за послуги з теплопостачання за показниками приладів обліку теплової енергії, встановлених в квартирі за адресою АДРЕСА_1 , починаючи з січня 2019 року.
Стягнути з АТ «Криворізька теплоцентраль» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 2000,00 грн.
Судові витрати по сплаті судового в збору в сумі 2102 грн. 00 коп. компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя: В.М. Прасолов