ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
20 вересня 2021 року м. Київ № 640/21984/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Каракашьяна С.К., при секретарі судового засідання Мині І.І., за участі представника позивача Тищенко А.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовомАкціонерного товариство "Укргазвидобівання" в особі філії Бурове управління "Укрбургаз" Акціонерного товариства "Укргазвидобування"
до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)
провизнання протиправними дій, визнання протиправною та скасування постанови
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов Акціонерного товариство "Укргазвидобівання" в особі філії Бурове управління "Укрбургаз" Акціонерного товариства "Укргазвидобування" , в якому позивач просить суд :
визнати протиправними дії Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) з винесення постанови про стягнення виконавчого збору від 15.07.21р. ВП 4027876
визнати протиправною та скасувати постанову про стягнення виконавчого збору від 15.07.21р. ВП 4027876.
Позовні вимоги мотивовано тим, що :
відповідачем, на думку позивача, винесено постанову про стягнення виконавчого збору в межах зупиненого виконавчого провадження;
позивачем, на його думку, добровільно, виконано рішення після отримання ухвали суду про заміну сторони виконавчого провадження, шляхом перерахування коштів на рахунок відповідача, що, на думку позивача, унеможливлює стягнення виконавчого збору, у відповідності до законодавства, яке діяло на момент відкриття виконавчого провадження;
також позивач стверджує про те, що відповідачем не було направлено позивачу постанови про поновлення виконавчого провадження, а згідно з даними автоматизованої системи виконавчого провадження, провадження є зупиненим.
Відповідачем заперечення на позов не надано, представник відповідача в судове засідання не з'явився. Відповідачем було надано матеріали виконавчого провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Як вбачається з матеріалів справи, на виконанні у Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебуває виконавчий лист № 2-648, виданий 01.12.2006,
Ярмолинецьким районним судом Хмельницької області про стягнення з ДК "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України" у рівних частинах на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 матеріальних збитків у розмірі 6748,41 грн., витрат на правову допомогу у розмірі 500,00 грн., а всього на загальну суму 7248,41 грн.
20 червня 2006 року відповідачем було відкрито виконавче провадження, постановою 29.06.2006р. виконавче провадження було зупинено, у зв'язку з тим, що ДК "Укргазвидобування" НАК " Нафтогаз України" входить до реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України " Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".
Ухвалою Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 28.09.2020 року, Дочірню Компанію «Укргазвидобування» Національної Акціонерної Компанії "Нафтогаз України" замінено його правонаступником - Акціонерним Товариством "Укргазвидобування" (ЄДРПОУ: 30019775, адреса: 04053, м. Київ, вул. Кудрявська, буд. №26/28) у виконавчому провадженні № 4027876 з примусового виконання виконавчого листа № 2-648.
Постановами від 12 січня 2021 року відповідачем було поновлено вчинення виконавчих дій та замінено сторону виконавчого провадження.
З огляду на наявність вказаної постанови в матеріалах справи суд відхиляє посилання позивача на вчинення оскаржуваних дій в межах зупиненого виконавчого провадження. Відсутність відомостей про винесення такої постанови в автоматизованій системі виконавчого провадження, на думку суду, не спростовує винесення такого рішення.
Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження, зокрема, розпорядження про розподіл коштів, грошові кошти у сумі 7248, 41 грн., що надійшли 02.10.2020 р. на рахунок з обліку депозитних сум при примусовому виконанні виконавчого документа № 2-648, виданого 01.12.2006 р.
15.07.2021 відповідачем було винесено постанову про стягнення виконавчого збору, якою було стягнуто з позивача 724,84грн. виконавчого збору.
Вважаючи протиправною постанову та дії щодо її прийняття, позивач звернувся з цим позовом до суду. Суд, розглянувши позовні вимоги, висловлює наступну правову позицію.
Так, згідно положень Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII, у разі закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених статтею 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня після завершення (закінчення) такого виконавчого провадження, відкриває виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору.
Відповідно до пункту 6 Розділу XIII Закону №1404-VIII, рішення, які виконувалися органами державної виконавчої служби до набрання чинності цим Законом, продовжують виконуватися цими органами до настання підстав для завершення виконавчого провадження.
Пунктом 7 Розділу XIII Закону №1404-VIII передбачено, що виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
В даному випадку, Закон №1404-VIII від 02.06.2016 набрав чинності 05 жовтня 2016 року, а тому порядок прийняття оскаржуваної постанови про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні регулювався положеннями Закону №1404-VIII.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов'язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об'єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Положеннями частин 1, 2 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень) передбачено, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
На підставі пункту восьмого Розділу 3 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, виконавчий збір стягується з боржника на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору.
Розрахунок нарахування виконавчого збору обчислюється державним виконавцем в автоматизованій системі виконавчого провадження та долучається до матеріалів виконавчого провадження.
В той же час, частиною 5 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» визначені вичерпні підстави коли виконавчий збір не стягується, а саме:
1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню;
2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини;
3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»;
4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону;
5) у разі виконання рішення приватним виконавцем;
6)за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.
Також, відповідно до частини 9 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
Суд звертає увагу, що згідно з частиною 3 статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини 1 статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Беручи до уваги вказане, суд звертає увагу, що нормами Закону України «Про виконавче провадження» прямо передбачено, що виконавчий збір не стягується лише у тому випадку, коли рішення суду боржником виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. У випадку, коли державним виконавцем було відкрито виконавче провадження за виконавчим документом, вимоги якого станом на час відкриття виконавчого провадження не виконані, та в подальшому закінчено виконавче провадження, нормами законодавства чинними станом на час прийняття оскаржуваної постанови, прямо передбачено обов'язок державного виконавця стягнути з боржника виконавчий збір та витрати виконавчого провадження.
Таким чином, доводи позивача, що виконавчий збір за своєю правовою природою є збором, який сплачується боржником за примусове виконання виконавчого документа та розраховується виходячи з фактично стягнутої або повернутої суми, судом не беруться до уваги, оскільки відповідно до частини 2 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
Вказану норму Закону України «Про виконавче провадження» викладено в такій редакції відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання» від 03 липня 2018 року № 2475, який набрав чинності 28 серпня 2018 року.
Суд зауважує, що зміст викладених правових норм дає підстави для висновку про те, що умовою для стягнення виконавчого збору (за виключенням визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) є початок примусового виконання, відкриття якого здійснюється з огляду на відповідний виконавчий документ. При цьому виконавець одночасно із відкриттям виконавчого провадження повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору.
Стягнення з боржника виконавчого збору є обов'язком виконавця, спрямованим на перерахування цих коштів до Державного бюджету України.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17 вересня 2020 року у справі № 640/16620/19, від 28 січня 2021 року у справі № 640/24233/19.
Так, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання» від 03 липня 2018 року, який набрав чинності 28 серпня 2018 року, у частині 2 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» слова «фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом» замінено словами «підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів».
Отже, з наведеного слідує, що після 28 серпня 2018 року розмір виконавчого збору розраховується не від суми фактичного стягнення, а від суми яка підлягає стягненню.
Зазначені висновки відповідають правовій позиції викладеній у постановах Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 26 червня 2020 року у справі № 360/3324/19 та від 23 грудня 2020 року у справі № 620/334/20.
Крім того, у вищевказаній постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 26 червня 2020 року вказано, що «стягнення виконавчого збору є безумовною дією державного виконавця у межах виконавчого провадження та ефективним засобом стимулювання боржника до намагання виконати рішення суду самостійно до відкриття виконавчого провадження».
Також, суд звертає увагу, що правова позиція щодо застосування статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції Закону України від 03 липня 2018 року № 2475 викладена в постановах Верховного Суду від 19 вересня 2019 року у справі № 420/1373/19, від 20 листопада 2019 року у справі № 480/1558/19, яку суд враховує при вирішенні цієї справи, згідно якої фактичне виконання судового рішення, крім випадку такого виконання до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, та вжиття виконавцем заходів примусового виконання рішень не є обов'язковими умовами для стягнення виконавчого збору.
Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З огляду на наведені правові норми та фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що відповідачем правомірно прийнято оскаржувану постанову про стягнення виконавчого збору, у зв'язку з чим, керуючись статтями 2-5, 72-77 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва , -
В задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому частиною 1 статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини 6 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення та оскаржені у порядку, передбаченому статтями 292, 293, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України
Суддя С.К. Каракашьян