Справа № 185/10086/19
Провадження № 2/185/1053/21
02 вересня 2021 року м.Павлоград
Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Зінченко А.С., за участю секретаря Молчанової Н.Ю., представника позивача - ОСОБА_1 , представника відповідача - Фурман В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 185/10086/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Спліт» до ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості за договором застави,
В листопаді 2020 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 в якому просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором та договором застави.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що 02.07.2012 року між Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський Банк Розвитку» та ОСОБА_2 було укладено Кредитний договір № ІКSPA.2587.021 згідно умов якого останній отримав кредит в сумі 60 634,00 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 14 % річних строком до 01.07. 2017 року з метою придбання автомобіля. 02.07.2012 року між Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський Банк Розвитку» та ОСОБА_2 було укладено договір застави рухомого майна ZXA019500.2587.022, в забезпечення виконання зобов'язань вищезазначеного кредитного договору. Банк свої зобов'язання по наданню кредиту виконав у повному обсязі. Однак, ОСОБА_2 не виконав належним чином умови договору і має заборгованість - 50 917,86 грн., з яких: 32 683,61 грн. - сума заборгованості по тілу кредиту, 18 234,25 грн. - сума заборгованості по відсоткам. 06 березня 2019 року між ПАТ «Всеукраїнський Банк Розвитку» та ТОВ «ГЛОБАЛ СПЛІТ» укладено Договір № 146 про відступлення прав вимог, у тому числі й за Кредитним договором № ІКSPA.2587.021 від 02.07.2012 року. Тому, позивач просить стягнути з відповідача вищезазначену суму заборгованості за договором та судові витрати. Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16.03.2020 відкрито провадження по справі, справу призначено до розгляду у порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
03 липня 2020 року по справі було ухвалено заочне рішення суду, яке було скасовано ухвалою від 10 грудня 2020 року за заявою представника відповідача про перегляд заочного рішення.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позовну заяву, зазначив, що оригінал кредитного договору, докази отримання відповідачем кредитних коштів (платіжне доручення, витяг по розрахунковому рахунку тощо) надати він не може, так як вони в нього відсутні, зазначити про її наявність також не може, так як тільки вступив в справу, чому попередній представник не виконав ухвали суду про витребування доказів він не знає, інших поважних причин невиконання ухвал суду зазначити не може, доказом наявності заборгованості відповідача є наявна справі довідка про стан кредитної заборгованості, даних коли було зроблено останній платіж за кредитним договором він надати не може.
Представник відповідача в судовому засіданні просила відмовити в задоволенні позовних вимог, дала пояснення відповідно до письмових заяв по суті справи, зазначила, що оригінали документів, що підтверджують наявність заборгованості відповідача відсутні, докази отримання відповідачем грошових коштів від позивача відсутні, факт укладення кредитного договору відповідач не визнає.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до копії кредитного договору № ІКSPA.2587.021 від 02.07.2012, між Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський Банк Розвитку» та ОСОБА_2 02.07.2012 було укладено Кредитний договір № ІКSPA.2587.021 згідно умов якого п.1.2., 1.3., 1.4., 1.7. останній отримав кредит в сумі 60 634,00 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 14 % річних строком до 01.07. 2017 року з метою придбання автомобіля. Відповідно до п. 2.4. Період сплати кредиту; комісії та процентів: з 1-го по 10-те число кожного місяця, починаючи з наступного, місяця, після дати підписання даного договору. При несплаті кредиту, комісії та процентів у зазначений строк вони вважаються простроченими. (а.с. 5-7).
Відповідно до копії договору застави 02.07.2012 року між Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський Банк Розвитку» та ОСОБА_2 було укладено договір застави рухомого майна ZXA019500.2587.022, в забезпечення виконання зобов'язань вищезазначеного кредитного договору, відповідно до якого заставодержатель має право в разі невиконання заставодавцем зобов'язань забезпечених заставою, одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмету застави переважно перед іншими кредиторами заставодавця. (а.с. 10-12).
06 березня 2019 року між ПАТ «Всеукраїнський Банк Розвитку» та ТОВ «ГЛОБАЛ СПЛІТ» укладено Договір № 146 про відступлення прав вимог, у тому числі й за Кредитним договором ІКSPA.2587.021 від 02.07.2012 року (а.с. 13-15). В судовому засіданні було оглянуто оригінал зазначеного договору № 146 про відступлення прав вимог, оригінал додатку №1 до нього, та оригінал платіжного доручення № від 05.03.2019 (а.с. 140).
Отже позивачем належними доказами підтверджено, що 06.03.2019 відбулась заміна сторони у зобов'язанні та «Глобал Спліт» як новий кредитор набув статусу сторони за кредитним договором № ІКSPA.2587.021 від 02.07.2012.
Представник відповідача заперечує укладення зазначеного кредитного договору та отримання відповідачем за ним коштів.
В підтвердження наявності у відповідача заборгованості перед ТОВ «ГЛОБАЛ СПЛІТ», позивачем надано довідку, в якій зазначена сума заборгованості в розмірі 50917,86 грн (а.с.4). Розрахунок даної суми заборгованості в матеріалах справи відсутній.
Оригінал кредитного договору для вирішення питання про призначення відповідної експертизи, докази отримання відповідачем кредитних коштів (платіжне доручення, витяг по розрахунковому рахунку тощо) позивачем суду не надано.
Ухвали суду про витребування доказів від 15.06.2021, 04.08.2021 позивачем не виконані, жодних поважних причин невиконання ухвал суду позивачем, представником позивача в судовому засіданні суду не повідомлено.
Однією з підстав цивільних прав та обов'язків згідно ч. 2 ст. 11 ЦК України є договори та інші правочини, як узгоджене волевиявлення всіх його учасників (сторін договору).
Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Тобто, позивач як сторона по справі, зобов'язаний довести ті обставини на які він посилається як на правову підставу своїх вимог, зокрема щодо невиконання відповідачем взятих на себе за договором грошових зобов'язань, суму боргу подавши суду належні і допустимі докази, оскільки обов'язок подання доказів покладається на сторони.
Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір, тому подання позивачем доказів на підтвердження наведених вище обставин є обов'язковим, оскільки в цій частині між позивачем та відповідачем виник спір про право, і такі докази матимуть значення для ухвалення рішення у справі.
Виходячи з вимог цивільного процесуального законодавства, позивач повинен подати належні та допустимі докази на обґрунтування тих обставин на які він посилається як на підставу для задоволення його вимог, і на підставі яких суд в подальшому встановить наявність підстав для задоволення позову чи відмови у його задоволенні.
Відповідно до роз'яснень, що надані в п. 23, 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12.06.2009 року № 2 розглядаючи справи, судам слід неухильно виконувати вимоги статей про належність і допустимість доказів. Виходячи з принципу процесуального рівноправ'я сторін та враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.
Позивач не надав суду оригінал кредитного договору, доказів отримання відповідачем кредитних коштів (платіжне доручення, витяг по розрахунковому рахунку тощо), не навів обґрунтованого розрахунку сум, які просить стягнути з відповідачів, який повинен містити відомості щодо розміру залишку непогашеного кредиту, розміру відсоткової ставки, порядку нарахованих відсотків, суми коштів які надходили в рахунок погашення заборгованості, суму використаних коштів, періоду нарахування, відомості щодо розміру простроченого зобов'язання. Додана до позовної заяви довідка про стан кредитної заборгованості з зазначенням суми заборгованості, не може слугувати підтвердженням існування боргу, оскільки не містить зазначення періоду, за який утворилась заборгованість та відповідних періодам сум нарахованої заборгованості.
Ухвали суду про витребування доказів від 15.06.2021, 04.08.2021 позивачем не виконані, жодних поважних причин невиконання ухвал суду позивачем, представником позивача в судовому засіданні суду не повідомлено, чи наявні взагалі у позивача оригінал кредитного договору, підтвердження отримання відповідачем кредитних коштів представник позивача в судовому засіданні зазначити не зміг.
Відповідно до ч. 10 ст. 84 ЦПК України у разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами.
Порушенням принципу змагальності сторін та диспозитивності цивільного судочинства буде звільнення позивача від обов'язку доказування, та не припустимим є ґрунтування судового рішення на припущеннях.
Так само рішення суду не може обґрунтовуватись лише самими правовими підставами або аргументами на які робиться посилання в позовній заяві без встановлення відповідних фактів.
Відповідно до ч. 1 та 3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Ненадання суду оригіналу кредитного договору позбавляє суд достеменно встановити істотні умови цього договору щодо його укладення та підписання відповідачем, призначити відповідну експертизу, з урахуванням заперечення відповідачем його укладення. Також суду не надано жодного належного і допустимого доказу видачі кредитних коштів відповідачу.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Позивачем за період розгляду справи після скасування заочного рішення 10.12.2020 не надано суду належних на допустимих доказів наявності у відповідача заборгованості за кредитним договором № ІКSPA.2587.021 від 02.07.2012 в сумі 50917,86 грн, при цьому представник позивача неодноразово ознайомлювався з матеріалами справи, але належних доказів суду так і не надав. Ухвали суду про витребування доказів залишились без виконання, навіть після застосування судом ухвалою від 04.08.2021 заходів процесуального примусу у виді штрафу. Жодних поважних причин невиконання ухвал суду представником позивача в судовому засіданні не зазначено. Такі дії позивача на думку суду є зловживанням своїми процесуальними правами.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено належними на допустимими доказами наявність у відповідача заборгованості за кредитним договором № ІКSPA.2587.021 від 02.07.2012 в сумі 50917,86 грн, а тому у задоволені позову слід відмовити у повному обсязі.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. 12,13,81,89,259,265,280-282 ЦПК України, суд
У задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Спліт» до ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості за договором застави - відмовити.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Глобал Спліт», код ЄДРПОУ:41904846, місцезнаходження: 01033, м. Київ, вул. Жилянська, будинок 5-Б, офіс 5.
Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , проживає: АДРЕСА_1 .
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк, з дня його проголошення, апеляційної скарги.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження відповідно та в порядку і строки, визначені ст. 354 ЦПК України.
Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).
Рішення знаходиться в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя А. С. Зінченко