ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
17 вересня 2021 року м. Київ № 640/11667/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Каракашьяна С.К., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 ; ОСОБА_2
доПечерської районної в місті Києві державної адміністрації в особі відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб
провизнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (позивачі) звернулись до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Печерської районної в місті Києві державної адміністрації в особі відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб (відповідач), в якому просять суд:
- скасувати рішення (відмову) Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Печерської районної в місті Києві державної адміністрації від 21.12.2020 р. про відмову у реєстрації місця проживання малолітньої дитини - ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та зобов'язати Відділ з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Печерської районної в місті Києві державної адміністрації зареєструвати місце проживання малолітньої дитини - ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.05.2021 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
В обґрунтування позовних вимог позивачі зазначають, що відповідач, відмовляючи у здійсненні реєстрації місця проживання малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за місцем реєстрації та місцем проживання матері, хоча й діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений пунктами 11, 18 Правил № 207, однак, без урахування інтересів самої дитини, як це визначено вимогами Конвенції про права дітей та Закону України «Про охорону дитинства».
Відповідач проти позову заперечував з підстав правомірності прийнятого рішення, оскільки положення нормативно-правових актів щодо надання письмової згоди іпотекодержателя або довірчого власника на реєстрацію проживання особи діяло на момент розгляду заяви позивача про реєстрацію місця проживання, а отже відповідач не міг не врахувати зазначену норму, у зв'язку з чим, за відсутності зазначеної згоди, позивачу було відмовлено у реєстрації місця проживання з огляду на подання неповного пакету документів.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва
18 грудня 2020 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулись до відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Печерської районної в місті Києві державної адміністрації із заявою про реєстрацію місця проживання малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_2 .
Відділом з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Печерської районної в місті Києві державної адміністрації відмовлено у реєстрації місця проживання з огляду на відсутність згоди іпотекодержателя.
Вважаючи вказане рішення відповідача протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а свої законні права та охоронювані інтереси порушеними, позивачі звернулись з даним позовом до суду.
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" відповідно до Конституції України регулює відносини, пов'язані зі свободою пересування та вільним вибором місця проживання в Україні, що гарантуються Конституцією України і закріплені Загальною декларацією прав людини, Міжнародним пактом про громадянські та політичні права, Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод і протоколами до неї, іншими міжнародними договорами України, а також визначає порядок реалізації свободи пересування та вільного вибору місця проживання і встановлює випадки їх обмеження.
Відповідно до статті 6 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов'язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання. Батьки або інші законні представники зобов'язані зареєструвати місце проживання новонародженої дитини протягом трьох місяців з дня державної реєстрації її народження. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена органом реєстрації з одночасним зняттям з попереднього місця проживання. У разі якщо особа не може самостійно звернутися до органу реєстрації, реєстрація може бути здійснена за зверненням її законного представника або представника на підставі довіреності, посвідченої в установленому законом порядку (далі - представник). Для реєстрації особа або її представник подає органу реєстрації (у тому числі через центр надання адміністративних послуг): письмову заяву; документ, до якого вносяться відомості про місце проживання. Якщо дитина не досягла 16-річного віку, подається свідоцтво про народження; квитанцію про сплату адміністративного збору; документи, що підтверджують право на проживання в житлі, перебування або взяття на облік у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту, проходження служби у військовій частині, адреса яких зазначається під час реєстрації; військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку).
Згідно зі статтею 9-1 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" орган реєстрації відмовляє в реєстрації або знятті з реєстрації місця проживання, якщо: особа не подала передбачені цим Законом документи або інформацію; у поданих особою документах містяться недостовірні відомості або подані нею документи є недійсними; для реєстрації або зняття з реєстрації звернулася особа, яка не досягла 14-річного віку. Рішення про відмову приймається в день звернення особи. Заява про реєстрацію чи зняття з реєстрації місця проживання повертається особі із зазначенням у ній причин відмови.
Відповідно до статті 10 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" правила здійснення реєстрації місця проживання, форми необхідних для цього документів, порядок передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Тобто, визначення механізму здійснення реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб законодавцем віднесено до повноважень Кабінету Міністрів України.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року № 207 затверджено Правила реєстрації місця проживання (далі - Правила).
Зокрема, пунктом 18 Правил визначено, що для реєстрації місця проживання особа або її представник подає: 1) заяву за формами, наведеними відповідно у додатках 6, 7 або 8; 2) документ, до якого вносяться відомості про місце проживання. Якщо дитина не досягла 16 років, подається свідоцтво про народження. Реєстрація місця проживання дітей, які є іноземцями чи особами без громадянства, здійснюється за умови внесення даних про дітей до посвідки на постійне або тимчасове проживання їх батьків та копії свідоцтва про народження. Документи, видані компетентними органами іноземних держав, підлягають легалізації в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами; 3) квитанцію про сплату адміністративного збору (у разі реєстрації місця проживання одночасно із зняттям з попереднього місця проживання адміністративний збір стягується лише за одну послугу); 4) документи, що підтверджують: право на проживання в житлі, - ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди), рішення суду, яке набрало законної сили, про надання особі права на вселення до житлового приміщення, визнання за особою права користування житловим приміщенням або права власності на нього, права на реєстрацію місця проживання або інші документи. У разі відсутності зазначених документів реєстрація місця проживання особи здійснюється за згодою власника/співвласників житла, наймача та членів його сім'ї (зазначені документи або згода не вимагаються при реєстрації місця проживання неповнолітніх дітей за адресою реєстрації місця проживання батьків/одного з батьків або законного представника/представників); право на перебування або взяття на облік у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту особи, - довідка про прийняття на обслуговування в спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту особи за формою згідно з додатком 9, копія посвідчення про взяття на облік бездомної особи, форма якого затверджується Мінсоцполітики (для осіб, які перебувають на обліку у цих установах або закладах); проходження служби у військовій частині, адреса якої зазначається під час реєстрації, - довідка про проходження служби у військовій частині, видана командиром військової частини за формою згідно з додатком 10 (для військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової служби); 5) військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку); 6) заяву про зняття з реєстрації місця проживання особи за формою згідно з додатком 11 (у разі здійснення реєстрації місця проживання одночасно із зняттям з реєстрації попереднього місця проживання).
У разі подання заяви представником особи, крім зазначених документів, додатково подаються: документ, що посвідчує особу представника; документ, що підтверджує повноваження особи як представника, крім випадків, коли заява подається законними представниками малолітньої дитини - батьками (усиновлювачами).
Реєстрація місця проживання особи за заявою законного представника здійснюється за згодою інших законних представників. У разі реєстрації місця проживання батьків за різними адресами місце проживання дитини, яка не досягла 14 років, реєструється разом з одним із батьків за письмовою згодою другого з батьків у присутності особи, яка приймає заяву, або на підставі засвідченої в установленому порядку письмової згоди другого з батьків (крім випадків, коли місце проживання дитини визначено відповідним рішенням суду або рішенням органу опіки та піклування).
У разі перебування житла в іпотеці, довірчій власності як способу забезпечення виконання зобов'язань для реєстрації місця проживання особи додатково подається письмова згода відповідного іпотекодержателя або довірчого власника.
Забороняється вимагати для реєстрації місця проживання особи інші документи.
Пунктом 19 Правил, зокрема, передбачено, що працівник органу реєстрації також з метою перевірки належності особі, що подала заяву для реєстрації місця проживання, відповідного житла на праві власності чи належності власнику/співвласникам, що надали згоду особі для реєстрації місця проживання, відповідного житла на праві власності, а також з метою перевірки перебування такого житла в іпотеці або довірчій власності як способу забезпечення виконання зобов'язань використовує відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідно до Порядку доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127.
Так, при розгляді заяви позивача про реєстрацію місця проживання, працівником відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Печерської районної в місті Києві державної адміністрації виявлено, що відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно міститься запис про іпотеку квартири та арешт майна.
Вказане також підтверджується наявним в матеріалах справи Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна - квартири, за адресою: АДРЕСА_2 , номер запису про іпотеку: 6368562, іпотечний договір, серія та номер: 601, вданий 30.03.2010, видавник: ПН КМНО Анохіна В.М., іпотекодавець: ОСОБА_4 , іпотекодержатель: ОСОБА_5 .
Однак, в порушення пункту 18 Правил позивачем до заяви про реєстрацію місця проживання не надано письмову згоду відповідного іпотекодержателя або довірчого власника.
При цьому, пунктом 11 Правил передбачено, що орган реєстрації відмовляє в реєстрації/знятті з реєстрації місця проживання, зокрема, якщо особа не подала необхідних документів або інформації.
Слід зазначити, що положення Правил щодо необхідності надання іпотекодержателем згоди на реєстрацію місця проживання є чинним як на момент подання позивачем заяви про реєстрацію місця проживання, так і на момент розгляду цієї справи, та не скасовувались у судовому порядку.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відділ з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Печерської районної в місті Києві державної адміністрації правомірно відмовив позивачу у реєстрації місця проживання.
Щодо посилань позивачів на те, що в Законі України «Про іпотеку» не зазначено, що необхідно отримання згоди іпотекодержателя, суд зазначає, що положення частини третьої статті 9 та частини другої статті 10 Закону України «Про іпотеку» не врегульовують правовідносини, пов'язані зі свободою пересування та вільним вибором місця проживання в Україні і не визначають порядок реалізації свободи пересування та вільного вибору місця проживання, як і не встановлюють випадки їх обмеження, що є предметом регулювання Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».
Постанову від 02.03.2016 №207 прийнято відповідно до статті 10 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».
Щодо інших доводів позивачів, суд зазначає наступне.
Законом України «Про іпотеку» від 05 червня 2003 року № 898-IV визначено, що іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Положення статті 9 Закону №898-IV передбачають, що іпотекодавець має право володіти та користуватись предметом іпотеки відповідно до його цільового призначення, якщо інше не встановлено цим Законом. При користуванні предметом іпотеки іпотекодавець повинен не припускати погіршення стану предмета іпотеки та зменшення його вартості понад норми його звичайної амортизації (зносу).
Згідно частини другої статті 10 Закону №898-IV іпотекодавець повинен своєчасно повідомляти іпотекодержателя про будь-яку загрозу знищення, пошкодження, псування чи погіршення стану предмета іпотеки, а також про будь-які. обставини, що можуть негативно вплинути на права іпотекодержателя за іпотечним договором.
Статтею 9 Закону №898-IV, передбачено, що іпотекодавець має право володіти та користуватись предметом іпотеки відповідно до його цільового призначення, якщо інше не встановлено цим Законом, та має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя передавати предмет іпотеки в користування, хоча об'єкт іпотеки залишається у власності іпотекодавця на весь період дії договору іпотеки.
Згідно вимог статті 316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до статті 317 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Враховуючи викладене, на зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
З наведеного вбачається, що власник квартири, яка знаходиться в іпотеці, вправі, відповідно до положень наведеного законодавства, здійснити реєстрацію місця проживання, а також інших осіб при відповідній наявності належного дозволу іпотекодержателя такої квартири.
Інші посилання позивачів є необґрунтованими в межах спірних правовідносин і не виключають необхідність подання документів за переліком, визначеним пунктом 18 Правил, оскільки вирішуючи публічно-правових спір дослідженню підлягають виключно владні управлінські рішення та дії відповідача як суб'єкта владний повноважень.
Суд наголошує, підставою прийняття спірного рішення відповідачем визначено ненадання відповідних документів або інформації, що відповідає змісту пункту 11 Правил.
Таким чином, суд зазначає, що оскільки позивач до органу реєстрації не подав документи або інформацію, передбачену пунктом 18 Правил №207, то відповідач обґрунтовано відмовив у здійсненні реєстрації його та його сина місця проживання.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем доведено правомірність своїх дій з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов не підлягає задоволенню.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - відмовити повістю.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.
Суддя С.К. Каракашьян