Справа № 200/14297/16-ц
Провадження № 2ві/932/10/21
20 вересня 2021 року м. Дніпро
Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді - Куцевола В.В.
при секретарі - Рибалці В.І.
розглянувши у приміщенні суду у м. Дніпрі у порядку письмового провадження заяву відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про відвід судді Цитульського В.І. від розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , приватного акціонерного товариства «Телевізійна служба Дніпропетровська «34 ТЕЛЕКАНАЛ» про захист честі та гідності, -
В провадженні Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , приватного акціонерного товариства «Телевізійна служба Дніпропетровська «34 ТЕЛЕКАНАЛ» про захист честі та гідності.
15.09.2021 року до суду надійшла заява відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про відвід судді Цитульського В.І. від розгляду зазначеної цивільної справи, яка обґрунтована тим, що 27.05.2021 року відповідачі подали до суду зустрічний позов до ОСОБА_3 , який був розглянутий суддею у засіданні із прийняттям рішення про відмову у прийнятті зустрічного позову у зв'язку з тим, що позови не є взаємопов'язаними і спільний їх розгляд є недоцільним. Суддею оголошено лише вступну та резолютивну частину ухвали, повний текст ухвали суду, навіть за їх клопотанням, а також матеріали зустрічної позовної заяви, вони до цього часу не отримали, що є порушенням ч. 3 ст. 194, ч. 5 ст. 185 ЦПК України. Через це, суддя позбавив їх права на апеляційне оскарження прийнятого ним рішення, а також можливості усунути ймовірні недоліки задля повторного звернення до суду з зустрічним позовом. Суддя не врахував того факту, що ОСОБА_3 навмисно не навела у своєму позові усіх юридично значущих фактів та обставин, а саме: що у позові відсутні посилання на документи, які підтверджують подання відповідачами неправдивої інформації; не вказано із яких правовідносин виникла позовна заява, а виникла вона із тих самих, що і зустрічний позов, внаслідок сімейного конфлікту, спровокованого ОСОБА_3 , яка приймала наркотичні речовини; конфлікт та бездіяльність правоохоронних органів, суду, зумовили їх звернення до телеканалу для участі у телепрограмі «Преступление и наказание», що є реалізацією права, передбаченого ст. 308 ЦК України на збирання, використання та поширення інформації про особисте життя особи без її згоди, але лише в інтересах прав людини, які порушуються. Через це, висновок позивачки, викладений у позові, про поширення стосовно неї недостовірної інформації є незаконним та необґрунтованим. Ці обставини доводять той факт, що суддя не зацікавлений у повному і об'єктивному дослідженні справи, встановленні справжніх взаємовідносин сторін, виключити винесення взаємосуперечливих та взаємовиключних судових рішень. Якби суддя був зацікавлений ретельно розглянути зустрічну позовну заяву, то дійшов би висновку, що надана телеканалу інформація, покладена в основу сюжету телепрограми, є об'єктивною та достовірною, отриманою з офіційних джерел від органів державної влади. Якби первісний позов був розглянутий спільно із зустрічним, було б винесене правильне та законне рішення, оскільки задоволення зустрічного позову у повному обсязі або частково виключило б задоволення первісного позову. Дії судді не відповідали принципу об'єктивності, порушили принцип рівності сторін. За цих обставин, вважають, що суддя Цитульський В.І. прямо чи побічно зацікавлений у прийнятті несправедливого рішення стосовно них, існують підстави, що викликають сумнів у його неупередженості у вигляді порушення Бангалорських принципів поведінки судді.
Ухвалою суду від 15.09.2021 року, постановленою головуючим у справі - суддею Цитульським В.І., заяву про відвід, разом із матеріалами справи, передано до канцелярії суду для визначення судді, що не ходить до складу суду, яким буде вирішено заяву, оскільки відвід заявлений раніше, ніж за три робочі дні до наступного засідання у справі.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.09.2021 року заяву про відвід судді Цитульського В.І. передано у провадження цього складу суду.
Відповідно до вимог ст. 40 ЦПК України, питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу. Питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження. Суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід судді може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід судді, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід судді. Питання про самовідвід судді вирішується в нарадчій кімнаті ухвалою суду, що розглядає справу. За результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.
З наведених вище підстав, заява відповідачів про відвід судді Цитульського В.І. розглядається без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.
Розглянувши заяву відповідачів, дослідивши матеріали цивільної справи, суд дійшов висновку про безпідставність заявленого відводу та про залишення його без задоволення з наступних підстав.
Відповідно до положень п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Згідно з вимогами ч.ч. 2, 3 ст. 39 ЦПК України, з підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, судді, секретарю судового засідання, експерту, спеціалісту, перекладачу може бути заявлено відвід учасниками справи. Відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 17.08.2016 року ОСОБА_3 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ПрАТ «Телевізійна служба Дніпропетровська «34 ТЕЛЕКАНАЛ» про захист честі та гідності.
29.05.2017 року відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_3 про відшкодування майнової шкоди.
Ухвалою суду від 30.05.2017 року у прийнятті зустрічного позову було відмовлено, через те, що спір виник з інших правовідносин, а також тому, що задоволення зустрічного позову не виключатиме повністю або частково задоволення первісного.
Ухвалою суду від 17.08.2017 року залишено без задоволення заяву відповідачів про роз'яснення ухвали суду від 30.05.2017 року.
29.08.2017 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 знову звернулись до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_3 про відшкодування майнової та моральної шкоди.
Ухвалою суду від 25.05.2018 року у прийнятті зустрічного позову було відмовлено, оскільки вимоги за зустрічним позовом мають інший предмет та підстави, їх прийняття до спільного розгляду із первісним позовом призведе до ускладнення розгляду первісного позову, а тому прийняття зустрічного позову не є доцільним.
Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 26.06.2018 року апеляційну скаргу відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на ухвалу суду від 25.05.2018 року повернуто.
Ухвалою суду від 29.10.2018 року відмовлено у прийнятті зустрічного позову відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування майнової та моральної шкоди, що надійшов до суду 29.10.2018 року.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.09.2020 року цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , приватного акціонерного товариства «Телевізійна служба Дніпропетровська «34 ТЕЛЕКАНАЛ» про захист честі та гідності, передано у провадження судді Цитульського В.І.
Ухвалою судді Цитульського В.І. від 11.09.2020 року справу прийнято ним до провадження та вирішено розглядати її за правилами загального позовного провадження із проведенням підготовчого засідання.
12.02.2021 року відповідачем ОСОБА_2 заявлено судді Цитульському В.І. відвід, який обгрунтований тим, що суддя не пред'явив йому своє службове посвідчення.
Ухвалою суду від 12.02.2021 року у задоволенні заяви відповідача ОСОБА_2 про відвід судді відмовлено.
27.05.2021 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 знову звернулись до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди.
27.05.2021 року підготовче провадження у справі було закрито. Участь у підготовчому засіданні брали обидва відповідачі - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які заяв про відвід не мали. У підготовчому судовому засіданні ними надано пояснення щодо доцільності спільного розгляду їх зустрічного позову із первісним позовом.
Ухвалою суду від 27.05.2021 року, вступна та резолютивна частина якої оголошені у підготовчому судовому засіданні, зустрічну позовну заяву повернуто відповідачам. 31.05.2021 року складено повний текст ухвали суду від 27.05.2021 року, з якої вбачається, що підставою повернення зустрічного позову є те, що його спільний розгляд із первісним позовом не є доцільним, предметом дослідження є різні обставини.
Згідно до вимог ст. 15 Кодексу суддівської етики, неупереджений розгляд справ є основним обов'язком судді.
Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 13 червня 2007 року «Про незалежність судової влади» визначено, що відповідно до закону суддя не може брати участь у розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо він заінтересований у результаті розгляду справи або є інші обставини, які викликають сумнів в об'єктивності та неупередженості судді.
Статтею 2 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що рішення Європейського суду з прав людини є обов'язковими для виконання Україною. Вказаний Закон прямо закріплює, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
За приписами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Європейський суд з прав людини розрізняє чи в конкретній справі існує яке-небудь переконання або особиста зацікавленість даного судді та вимоги, чи суддя забезпечує достатню гарантію, щоб виключити підозру в цьому. Крім того, згідно принципу, який є стабільним, суд має бути неупередженим і безстороннім.
З огляду на це, навіть зовнішні прояви можуть мати певну важливість або, іншими словами, " правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться " ( рішення у справі "Де Куббер проти Бельгії" (" De. Belgium "), від 26 жовтня 1984 року, п.26).
У справі "П'єрсак проти Бельгії" Європейський суд з прав людини висловив позицію, згідно з якою, незважаючи на той факт, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередженості, або, навпаки, її наявність може бути перевірено різноманітними способами провів розмежування між суб'єктивним підходом, який відображає особисте переконання громадянина у конкретній справі, та об'єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь - які сумніви з цього приводу. Таким чином, на основі вищезазначеного, слід зробити висновок, що при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб'єктивний та об'єктивний аспект.
Так, у справі «Гаусшильдт проти Данії», «Мироненко і Мартиненко проти України» зазначається, що наявність безсторонності, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. Щодо суб'єктивної складової даного поняття, то у справі «Гаусшильдт проти Данії» вказано, що потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного.
В п.105 рішення ЄСПЛ у справі «Олександр Волков проти України» від 09.01.2013 року (заява № 21722/11) суд дійшов висновку про те, що «між суб'єктивною та об'єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об'єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача ( об'єктивний критерій), а й може бути пов'язана з питанням його або її особистих переконань (суб'єктивний критерій).
Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з'являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об'єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі.
У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (рішення у справі «Мироненко і Мартиненко проти України»).
У своєму рішенні по справі "Фельдман проти України" Європейський суд з прав людини порушенням ст. 6 Конвенції визнав незабезпечення суддею достатніх гарантій для виключення будь-якого розумного сумніву з приводу його безсторонності (див. рішення у справі "Фельдман проти України", заяви N 76556/01 та 38779/04, рішення від 8 квітня 2010 року, п. 97).
Тобто, якщо говорити у ракурсі безсторонності суду, то слід ураховувати те, що визначення юридичного змісту оціночної категорії «безсторонній суд» зумовлює необхідність врахування суб'єктивного та об'єктивного критеріїв безсторонності. Перший з них означає, що суддя має бути суб'єктивно вільним від упередженості при розгляді справи; другий - що суддя має забезпечити достатні гарантії для усунення будь-яких обґрунтованих сумнівів щодо його неупередженості.
Конкретизуючи суб'єктивний критерій, Суд підкреслює, що поки не доведено інше, діє презумпція особистої безсторонності судді (рішення ЄСПЛ від 23.06.1981 у справі «Ле Комт (Le Compte), Ван Левен (Van Leuven) и Де Мейер (De Meyere) проти Бельгії»), як наслідок таку презумпцію спростувати досить складно, адже критерієм суб'єктивної безсторонності є відсутність з боку судді умисних або необережних дій чи висловлювань, які б свідчили про пряму чи опосередковану особисту зацікавленість у вирішенні справи або іншим чином давали б підстави сумніватися в його неупередженості.
Об'єктивно безстороннім є судовий орган, діяльність якого відповідає таким критеріям: забезпечується не лише здійснення правосуддя, а й зовнішній вияв того, що відбувається; суддею створено достатні гарантії для усунення об'єктивно виправданих підстав (і навіть потенційної можливості) побоюватися, що він, незалежно від особистої поведінки, не є безстороннім.
При цьому, ЄСПЛ у справі «Ушаков та Ушакова проти України» 18 червня 2015 року вказує на те, що Суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Згідно з його усталеною практикою доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою. Більше того, слід нагадати, що під час провадження на підставі Конвенції застосовується принцип affirmanti incumbit probatio (той, хто стверджує щось, повинен довести це твердження).
Відповідно до п. 1.1 Бангалорських принципів поведінки суддів, суддя повинен здійснювати свою судову функцію незалежно, виходячи виключно з оцінки фактів, відповідно до свідомого розуміння права, незалежно від стороннього впливу, спонукання, тиску, загроз чи втручання, прямого чи опосередкованого, що здійснюється з будь-якої сторони та з будь-якою метою.
Об'єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття. Забезпечення рівного ставлення до всіх сторін судового засідання має першочергове значення для належного виконання суддею своїх обов'язків.
Згідно із п.п.2.2-2.5, 5.2-5.3 цих принципів, при виконанні своїх обов'язків суддя вільний від будь-яких схильностей, упередженості чи забобонів. Поведінка судді в процесі засідання та за стінами суду має сприяти підтримці та зростанню довіри суспільства, представників юридичної професії та сторін у справі до об'єктивності суддів та судових органів. Суддя по можливості обмежує себе у здійсненні дій, що можуть стати приводом для позбавлення його права брати участь у судовому засіданні та виносити рішення у справах. Перед розглядом справи (про який відомо, що він відбудеться, або це тільки передбачається) суддя утримується від будь-яких коментарів, що могли б з огляду на розумну оцінку ситуації якимось чином вплинути на перебіг цієї справи чи поставити під сумнів справедливе ведення процесу. Суддя утримується від публічних та інших коментарів, оскільки це може перешкодити неупередженому розгляду справи стосовно певної особи чи питання. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді. При виконанні своїх судових обов'язків суддя не повинен словами чи поведінкою демонструвати прихильність чи упередженість до будь-якої особи чи групи осіб, керуючись причинами, що не стосуються справи. Суддя виконує судові функції, належним чином враховуючи інтереси всіх осіб, а саме сторін у справі, свідків, адвокатів, співробітників суду та колег по суду, не розрізняючи осіб на підставах, що не є суттєвими для належного відправлення таких функцій.
Вбачається, що доводи відповідачів в обґрунтування заявленого відводу щодо існування обставин, які свідчать про упередженість судді, ґрунтуються на незгоді з постановленою раніше головуючим у цій справі суддею ухвалою, якою повернуто зустрічну позовну заяву відповідачів. При цьому, оскільки зустрічну позовну заяву подано відповідачами у день засідання, то і питання про її прийняття вирішувалось судом у підготовчому судовому засіданні, із заслуховуванням пояснень відповідачів щодо доцільності прийняття до спільного розгляду зустрічного позову. Зазначені дії суду відповідають вимогам п. 4 ч. 2 ст. 197 ЦПК України.
Покликання відповідачів на неправомірне проголошення судом 27.05.2021 року лише вступної та резолютивної частин ухвали, якою повернуто зустрічний позов, не ґрунтується на нормах чинного цивільного процесуального законодавства, згідно із яким, для забезпечення можливості складення повного тексту ухвали суду, у випадку складності справи, складання повного тексту ухвали може бути відкладено на строк не більш як п'ять днів з дня оголошення вступної та резолютивної частин ухвали (ч. 6 ст. 259 ЦПК України).
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 36 ЦПК України, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
При вирішенні питання про відвід головуючому судді, інший склад суду не повноважний надавати оцінку процесуальним діям та постановленим у справі рішенням судді, оскільки зазначене є виключною компетенцією судів вищих інстанцій. Така заборона перебуває у безпосередньому взаємозв'язку із положеннями ч. 4 ст. 36 ЦПК України.
Оскільки відвід повинен бути вмотивованим, і, в силу вимог ч. 4 ст. 36 ЦПК України, не може ґрунтуватись на незгоді з процесуальними рішеннями судді, а інших підстав для відводу не встановлено, у задоволенні заяви відповідачів слід відмовити.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 258, 259, 260, 261, 352-355 ЦПК України, -
У задоволенні заяви відповідачів про відвід судді - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя В.В. Куцевол