Справа № 199/7184/21
(2-о/199/195/21)
іменем України
20.09.2021 м. Дніпро
Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді Спаї В.В.,
секретар судового засідання Подварченко А.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву ОСОБА_1 , де заінтересована особа: Амур-Нижньодніпровський районний у місті Дніпрі відділ державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Дніпро), про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території,
До суду надійшла заява ОСОБА_1 про встановлення факту смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Горлівка Донецької області. Відповідно до вказаної заяви отримати свідоцтво про смерть у відділі державної реєстрації актів цивільного стану неможливо, оскільки документ про смерть останньої був виданий на території, на якій органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження.
Учасники справи не скористалися правом брати участь у судовому засіданні.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла, про що Міським відділом ЗАГС Горлівського міського управління юстиції Міністерства юстиції Донецької Народної Республіки складено акт про смерть за №770 та видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 .
Згідно довідки про причину смерті №734 від 03.06.2021 р. причиною смерті ОСОБА_2 зазначено наступне: COVID-19, вірус не ідентифіковано.
Заявник проживає та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Дослідивши докази, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення заяви, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території» Україна вживає всіх необхідних заходів щодо гарантування прав і свобод людини і громадянина, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, усім громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території.
Згідно Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» від 16.09.2014 року, Постанови Верховної Ради України «Про визначення окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей, в яких запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування» від 17.03.2015 року, п.15 Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1275-р від 12.12.2015 року, м. Горлівка знаходиться на тимчасово окупованій території Донецької області.
Як передбачено ч. 2 та ч. 3 ст. 9 цього Закону будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
Враховуючи, що Міський відділ ЗАГС Горлівського міського управління юстиції Міністерства юстиції Донецької Народної Республіки створений та діє на тимчасово окупованій території, тому видане ним свідоцтво про смерть ОСОБА_2 в розумінні ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» є недійсним та не створює правових наслідків на підконтрольній Україні території.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, п.п.1,13 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.
Відповідно до ст.ст. 3, 8, 9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосована до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».
Європейський суд з прав людини послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці. Так, якщо у справі «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republicof Moldova and Russia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих defacto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]» (Mozer v. the Republicof Moldova and Russia, 23.02.2016, §142).
Таким чином, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів про смерть особи, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки суд розуміє, що можливості збору доказів смерті особи на окупованій території можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини, включаючи право власності (спадкування), право на повагу до приватного та сімейного життя тощо.
Враховуючи те, що пред'явлена заявником вимога про встановлення факту смерті ОСОБА_2 на тимчасово окупованій території має для заявника юридичне значення, оскільки створює можливість державної реєстрації смерті останньої та надає право на реалізацію заявником спадкових прав (здійснення спадкування за заповітом, посвідченим державним нотаріусом Першої Горлівської державної нотаріальної контори Фоменко О.М. (реєстр 3-1076)), іншої можливості підтвердити факт її смерті заявник не має, в той час такий факт знайшов своє підтвердження в ході судового розгляду, тому для суду наявні підстави для задоволення заяви.
Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 256, ч. 3 ст. 256, ст.ст. 259, 264, 265, 267, п. 8 ч. 1 ст. 315, ст.ст. 317, 319 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ), де заінтересована особа - Амур-Нижньодніпровський районний у місті Дніпрі відділ державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Дніпро) (Дніпропетровська область, м. Дніпро, пр. Слобожанський, 15) про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території задовольнити повністю.
Встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на території м. Горлівка Донецької області, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 , причина смерті: COVID-19, вірус не ідентифіковано.
Копію рішення видати заявникові негайно після його проголошення та невідкладно надіслати до Амур-Нижньодніпровський районний у місті Дніпрі відділ державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління юстиції для державної реєстрації смерті ОСОБА_2 .
Факт смерті ОСОБА_2 підлягає державній реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану. Рішення суду є підставою для складання актового запису про смерть та видачі свідоцтва про смерть.
Рішення суду підлягає негайному виконанню. Оскарження рішення не зупиняє його виконання.
Рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.
Дата складення повного судового рішення 20.09.2021 р.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська або безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.В.Спаї