27 серпня 2021 року справа № 580/1945/21
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кульчицького С.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,
До Черкаського окружного адміністративного суду звернулося Черкаське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - позивач) з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач), в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача 52 153, 63 грн адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця особами з інвалідністю у 2019 році та 3 212, 44 грн пені за несвоєчасну сплату зазначених санкцій.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що з урахуванням вимог частини 1 статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» кількість осіб з інвалідністю, які б мали працювати у відповідача, згідно з нормативом складає 2 (дві) особи, однак відповідно до інформації Головного управління ДПС у Черкаській області від 24.02.2020 № 4761/23-00-33-0115 у відповідача працювала одна особа з інвалідністю. Позивач зазначив, що відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» та Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 №70, відповідач до 15 квітня 2020 року зобов'язаний був сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 52 152, 63 грн., однак у зв'язку з простроченням сплати адміністративно-господарських санкцій йому нарахована пеня у сумі 3 212, 44 грн.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 12.04.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі за даним позовом без повідомлення учасників справи (письмове провадження).
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив, надавши до суду 28.04.2021 відзив на позовну заяву у якому зазначив, що ним подано до Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2019 рік згідно якого середньооблікова кількість штатних працівників, яким встановлена інвалідність становить 2 особи. Відповідач вказує, що неподання ним звіту за формою №3-ПН до Державної служби зайнятості обумовлено відсутністю вільних вакансій. Крім того вказане місце було зайняте особою яка підтверджувала статус особи з інвалідністю. Вважає, що позивачем пропущено строк звернення до суду, оскільки підстави для стягнення несплачених санкцій з відповідача в нього виникли з 16.04.2020, а до суду він звернувся з пропуском трьохмісячного строку звернення до суду, встановленого положеннями статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
13.05.2021 позивачем подано до суду відповідь на відзив, у якому зазначено, що за результатаими розгляду звіту відповідача встановлено, що середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно чинного законодавства встановлено інвалідність складають ОСОБА_2 - відпрацьовано 12 міс (прийнята 01.03.2011) та ОСОБА_3 - відпрацьовано 2 міс. (прийнята 11.05.2016, але інвалідність встановлена 15.11.2019), що у загальному складає - 1 особа (12 міс+2 міс = 14 міс.: 12 м (звітний період - рік) = 1,2 осіб, застосовуючи заокруглення = 1 особа). Доказів, які б підтверджували вжиття відповідачем заходів з метою створення 2 робочих місць та пошук осіб з інвалідністю для подальшого їх працевлаштування до 15.11.2019 відсутні. Пояснення відповідача про те, що друге робоче місце створено зайнято ОСОБА_3 , яка протягом 2019 року підтверджувала статус особи з інвалідністю не звільняють його від обов'язку створити робочі місця. Відповідач вважає, що ним не пропущено строк звернення до суду у зв'язку із встановленням Кабінетом Міністрів України на всій території України карантину з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19).
18.05.2021 від відповідача до суду надійшли заперечення у яких вказано, що законодавством не встановлено обов'язок подачі звіту до Державної служби зайнятості в зв'язку з відсутністю необхідності та відповідно попиту на вакансію. Крім того, вільних чи відкритих вакансій відповідач не мав у зв'язку з тим, що наказом № 7 від 16.11.2016 року ОСОБА_3 прийнята на роботу до ФОП ОСОБА_1 на посаду продавця та продовжує працювати на даній посаді. Відповідно до довідки до акту огляду МСЕК від 15.11.2019 ОСОБА_3 отримала внаслідок загального захворювання II групу інвалідності. Враховуючи той факт, що фактично ОСОБА_3 не була звільнена з займаної посади, у вілловідача не з'явилась вільна вакансія та не збільшилась серелньооблікова кількість штатних працівників для подання звіту до Державної служби зайнятості за формою № 3-ШІ.
Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає таке.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зареєстрована фізичною особою-підприємцем 24.04.2000 за №20170170000000785 основним видом діяльності якої є роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (КВЕД 47.11).
Згідно з даними звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2019 рік (форма 10-ПI), поданого фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 13.01.2020, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу (осіб) у 2019 році складала 38 осіб. У графі «середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (осіб)» зазначено 2 особи. У графі «кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» вказано 2 особи.
Відповідно до витягу з додатку 1 до листа Головного управління ДПС у Черкаській області від 24.02.2020 №4761/23-00-33-0115 середньооблікова кількість працівників-осіб з інвалідністю за яких сплачено ЄСВ у розмірі 8,41 відсотка, як передбачено пунктом 13 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» у відповідача становила 1 особу.
Листом від 31.03.2020 №771/01 -27 позивача повідомлено про не зарахування вказаного нормативу та виявлені розбіжності показників звіту та звітів щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, поданих до ГУ ДПС.
Листом від 16.10.2020 № 2017/01-27 позивач повідомив відповідача про відсутність будь-яких даних, які б засвідчували виконання ним вказаного нормативу у звітному 2019 році та можливість вирішення порушених питань у судовому порядку.
Згідно листа Черкаської районної філії Черкаського обласного центру зайнятості від 22.10.2020 №33.06-23/929 фізична особа-підприємець ОСОБА_1 у 2019 році звітність форми №3-Пн “Інформація про попит на робочу силу”, для осіб з обмеженими фізичними можливостями до Черкаської районної філії Черкаського обласного центру зайнятості не подавала.
13.11.2020 від відповідача на адресу Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів надійшов пакет документів (копії довідок до акта огляду медико-санітарною експертною комісією, копії трудових договорів, копії наказів про прийняття на роботу ОСОБА_3 та ОСОБА_2 )
Розглянувши надані позивачем документи, посадовою особою Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів встановлено наступне: ОСОБА_2 відпрацьовано 12 місяців (прийнята на роботу 01.03.2012), ОСОБА_3 - 2 місяці (прийнята на роботу 11.05.2016, але інвалідність встановлено з 15.11.2019, що у загальному складає 1 особу (12 міс.+2 міс. (як особа з інвалідністю) = 14 міс.: 12 міс. (звітний період - рік) = 1, 2 осіб, застосовуючи закруглення = 1 особа).
Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Фонд соціального захисту інвалідів відповідно до пункту 1 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 14 квітня 2011 року№129 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 квітня 2011 року за N 528/19266 (далі Положення №129), є неприбутковою бюджетною установою, діяльність якої спрямовується, координується та контролюється Міністерством соціальної політики України.
Згідно з пунктом 12 Положення №129 Фонд утворює, ліквідовує та реорганізовує територіальні відділення Фонду в межах граничної чисельності працівників Фонду і коштів, передбачених на утримання Фонду, за погодженням з Мінсоцполітики.
Зі змісту п. 6 Положення №129 вбачається, що Фонд відповідно до покладених на нього завдань:
1) спрямовує, координує та контролює роботу територіальних відділень Фонду з питань діяльності, визначеної в положеннях про відділення, у тому числі щодо:
організації прийому звітів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, зарахування кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю до нормативу таких робочих місць, їх аналізу та перевірки правильності в них розрахунків;
збору сум адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю;
обліку заборгованості зі сплати сум адміністративно-господарських санкцій і пені, які нараховані підприємствам, установам, організаціям, у тому числі підприємствам, організаціям громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичним особам, які використовують найману працю;
ведення претензійно-позовної роботи в судах різних інстанцій.
Аналіз вказаних норм свідчить про те, що територіальні відділення Фонду соціального захисту інвалідів наділені повноваженнями здійснювати аналіз та перевірку правильності розрахунків у звіті про зайнятість та працевлаштування інвалідів, а також займатися збором сум адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, в тому числі шляхом звернення до суду.
Законом, що визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами є Закон України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні від 21.03.1991 №875-XII (далі - Закон № 875).
Статтею 18 Закону № 875 передбачено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобовязані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно зі ст. 19 Закону № 875 для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.
Так, згідно частини третьої статті 18 Закону №876 підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Наказом Державного комітету статистики № 420 від 19.12.2005 та наказом Міністерства соціальної політики України №316 від 31.05.2013 затверджена форма статистичної звітності №3-ПН „Звіт про наявність вакансій, яка подається підприємствами, установами та організаціями щомісячно на адресу державної служби зайнятості.
Судом встановлено, що згідно Звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2019 рік середньооблікова кількість штатних працівників відповідача у 2019 році становила 38 осіб, кількість інвалідів-штатних працівників, які повинні працювати на створених робочих місцях для інвалідів становить є 2 особи.
У звітному 2019 році в період з 01.01.2019 по 15.11.2019 у відповідача працювала одна особа з інвалідністю, а саме ОСОБА_2 .
Вказана обставина підтверджується копією наказу №47/23681200087 від 01.03.2012, копією трудового договору від 01.03.2019 б/н та копією довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 10 ААВ №855012 про встановлення ОСОБА_2 ІІІ групи інвалідності безтерміново.
В період з 15.11.2019 по 31.12.2019 у відповідача працювали дві особи з інвалідністю ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , яка прийнята 11.05.2016, але інвалідність якій встановлена 15.11.2019, що підтверджується копією наказу №7 від 11.05.2016, копією трудового договору від 11.05.2016 б/н, та копією довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААБ №468140 про встановлення ОСОБА_3 ІІ групи інвалідності безтерміново.
Таким чином, відповідач не виконав вимоги Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» щодо забезпечення працевлаштування однієї особи з інвалідністю у період з 01.01.2019 по 15.12.2019.
Відтак, позовні вимоги підлягають задоволенню за період з 01.01.2019 по 15.12.2019.
Відповідно до статті 20 Закону № 875 підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю.
Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю.
Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.
Процедура сплати підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, що використовують найману працю, в яких за основним місцем роботи працює вісім і більше осіб (далі - роботодавці), суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів (далі - сума адміністративно-господарських санкцій) визначається Порядком сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 р. №70 (далі Порядок №70).
Відповідно до п. 2 Порядку №70 роботодавці сплачують суму адміністративно-господарських санкцій відділенням Фонду соціального захисту інвалідів за місцем їх державної реєстрації як юридичних осіб або фізичних осіб - підприємців на рахунки, відкриті в органах Державного казначейства, до 15 квітня року, що настає за роком, в якому відбулося порушення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Обчислення суми адміністративно-господарських санкцій проводиться роботодавцями самостійно згідно з порядком заповнення звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів, затвердженим Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.
Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача 34768 грн 42 коп адміністративно-господарських санкцій за незайняте робоче місце для особи з інвалідністю за період з 01.01.2019 по 15.12.2019 та пені у сумі 2 141 грн 73 коп.
Розрахунок суми адміністративно-господарських санкцій: 52 152, 63 коп. / 12 місяців х 8 місяців = 34 768 грн 42 коп.
Розрахунок пені: ( 34 768 грн 42 коп х 0,02%) х 308 днів = 2 141 грн 73 коп.
Доводи відповідача щодо неподання ним звіту за формою №3-ПН до Державної служби зайнятості у зв'язку з відсутністю вільних вакансій суд вважає необґрунтованими, оскільки їх відсутність не позбавляє обов'язку працевлаштування однієї особи з інвалідністю за період 01.01.2019 по 15.12.2019, що передбачено Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».
Верховний Суд розглядав справи з подібними правовідносинами (постанови від 07.02.2018 у справі П/811/693/17, 02.05.2018 у справі № 804/8007/16, 13.06.2018 у справі №819/639/17, 20.05.2019 у справі № 820/1889/17) та висловлював правовий висновок про те, що закон не покладає обов'язок на підприємство здійснювати самостійний пошук працівників - інвалідів. Доказом, який свідчить про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальних робочих місць, та інформування органів зайнятості про наявність вільних робочих місць для інвалідів, є наказ по підприємству стосовно створення відповідного робочого місця, звіт форми №3-ПН, що подається у порядку, визначеному наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 № 316.
Суд зазначає, що звітність за формою №3-ПН подається не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, тобто передбачено одноразове інформування про кожну вакансію. Тому, якщо роботодавець одноразово подав звітність форми № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» у строк не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, він виконав обов'язок своєчасно та в повному обсязі у встановленому порядку подати інформацію про попит на робочу силу (вакансії). В такому випадку учасник господарських відносин вжив залежних від нього передбачених законодавством заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №806/1368/17, від 20.05.2019 у справі № 820/1889/17, від 13.07.2020 у справі №804/4097/18.
Як встановлено судом та не заперечується відповідачем, протягом 2019 року звітність за формою №3-ПН до Державної служби зайнятості ним не подавалася, наказів по підприємству стосовно створення відповідного робочого місця в матеріалах справи відсутні.
Суд критично оцінює посилання позивача на те, що вказане місце зайняте особою, яка підтверджувала статус особи з інвалідністю, оскільки положеннями Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» встановлено обов'язок роботодавця працевлаштувати особу з інвалідністю, а не особу, яка перебуває в процесі підтвердження такого статусу.
Щодо пропуску позивачем строку звернення до суду суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.
Судом встановлено, що підстави для стягнення несплачених санкцій у позивача виникли починаючи з 16.04.2020.
Позивач звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені 18.12.2020.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 02.02.2021 у справі №580/5896/21 позовну заяву Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені залишено без розгляду.
Позивач повторно звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду 05.04.2021, що вбачається зі штампу ПАТ “Укрпошта” на конверті в якому надійшов позов.
Отже, позивач звернувся до суду поза межами тримісячного строку звернення до суду, встановленого статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
В позовній заяві позивач просив поновити йому строк звернення до суду виходячи з наступного.
Наказами директора Черкаського обласного відділення Фонду для працівників з 19.03.2020 запроваджено дистанційну роботу вдома у зв'язку із встановленням всій території України з 12.03.2021 карантину та запровадженням обмежувальних протиепідемічних заходів.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (СОVID-19)» від 30.03.2020 №540-ІХ доповнено розділ VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України пунктом 3 такого змісту:
"3. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19), визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред'явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.
Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19)".
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19)” від 18.06.2020 № 731 - IX пункт 3 викладено у такій редакції:
"3. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з І метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОУГО-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення".
Постановою Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 09 грудня 2020 № 1236 з 19.12.2020 до 28.02.2021 продовжено дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211, від 20 .05.2020 №392, від 22.06.2020 № 641.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що строк звернення до суду позивачем пропущено з поважних причин.
Відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати зі сплати судового збору розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 2, 6-16, 19, 73-78, 90, 118, 139, 242-246, 255, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) на користь Фонду соціального захисту інвалідів (вул. Благовісна, 269/105, м.Черкаси, 18002) 34 768 (тридцять чотири тисячі сімсот шістдесят вісім) гривень 42 копійки адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця особами з інвалідністю у 2019 році та 2 141 (дві тисячі сто сорок одна) гривня 73 копійки пені за несвоєчасну сплату зазначених санкцій.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Копію рішення направити учасникам справи.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.
Суддя С.О. Кульчицький