17 вересня 2021 р.м. ХерсонСправа № 540/2546/21
Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пекного А.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Херсонській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Головне управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі, про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення,
встановив:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Головного управління Держпраці у Херсонській області (далі - відповідач, ГУ Держпраці у Херсонській області, Управління), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Головне управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (далі - третя особа, ГУДПС у Херсонській області), в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення в сумі 60000,00 грн. №894/21/22/РРО/3627710661/ДПС/ТД-ФС від 26.05.2021р.
Позовні вимоги мотивує тим, що отримала поштою вказану вище постанову начальника Управління №894/21/22/РРО/3627710661/ДПС/ТД-ФС від 26.05.2021р., яку вважає незаконною, оскільки за її змістом порушення законодавства про працю вчинене іншою особою - ФОП ОСОБА_2 , крім того, постанову прийнято на підставі складеного ГУДПС у Херсонській області акту перевірки, однак позивач була відсутня під час проведення перевірки і знаходилась в іншій місцевості. Висновки податкового органу щодо вчинення саме позивачем порушення є помилковими, оскільки в одному приміщенні разом з нею здійснює діяльність також її мати - ОСОБА_3 , яка зареєстрована як фізична особа-підприємець.
Ухвалою від 11.06.2021р. провадження у вказаній справі відкрите, розгляд справи призначений за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
У період з 29.06.2021р. по 10.08.2021р. та з 13.08.2021р. по 20.08.2021р. головуючий суддя перебував у щорічній плановій відпустці.
Двадцять дев'ятого червня 2021р. відповідачем подано відзив, а третьою особою - пояснення.
Відповідач позов не визнає та вказує, що оскаржену постанову прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, які визначені законодавством України, а отже правомірно. Зазначає, що обставини вчинення позивачем порушення вимог пунктів 2, 3 статті 24 Кодексу законів про працю України та постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015р. №413 «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу» у вигляді не укладення трудового договору з найманим працівником - продавцем ОСОБА_3 та не подання повідомлень про прийняття працівника на роботу установлені в складеному ГУДПС у Херсонській області акті фактичної перевірки від 23.03.2021р. №894/21/22/РРО/ НОМЕР_1 , який був надісланий відповідачу для реагування. За твердженням відповідача, акт перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю, є належною підставою для накладення штрафу згідно із приписами затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013р. № 509 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення. Крім того, у відповідності із цим Порядком позивача повідомлено про надходження акту фактичної перевірки та розгляд справи про накладення штрафу, а також запропоновано їй надати докази, які б спростовували вчинення порушення. Позивач отримала відповідне повідомлення про розгляд справи завчасно, а саме 15.04.2021р. Однак жодного доказу чи пояснень позивач не подавала, у тому числі і в день розгляду справи - 26.05.2021р. Ураховуючи те, що факту вчинення позивачем порушення законодавства про працю не було спростовано, до неї правомірно було застосовано штраф. Відповідач акцентує увагу, що позивачем у позовній заяві не спростовано, а підтверджено, що в момент перевірки ГУДПС у Херсонській області за місцем господарської діяльності позивача, розрахунки здійснювала її мати, тобто в порушення частини 3 статті 24 Кодексу законів про працю України. Стосовно того, що в описовій частині постанови вказано про вчинення порушення ФОП ОСОБА_2 , відповідач вказує, що ним допущено описку лише в описовій частині постанови та ОСОБА_4 порушника, однак така помилка жодним чином не впливає на весь зміст постанови та вчиненого правопорушення позивачем.
Третя особа у поясненнях просить відмовити у задоволенні позову, вказуючи, що проведеною фактичною перевіркою ФОП ОСОБА_1 достовірно установлено порушення нею вимог законодавства про працю, а складений акт фактичної перевірки є належним і самостійним доказом вчиненого порушення, який згідно із законодавством є правомірною підставою для накладення штрафу, оскільки контроль за додержанням законодавства про працю на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування покладено також і на податкові органи.
Ухвалою від 10.08.2021р. замінено в порядку процесуального правонаступництва третю особу з Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі на Головне управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі відокремлений підрозділ без права юридичної особи (код ЄДРПОУ ВП 43995495).
Дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов такого висновку.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець 10.11.2020р., номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 200400000000001453, перебуває в податковому обліку на загальній системі оподаткування та здійснює господарську діяльність в кафетерії в приміщенні магазину, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
За вказаною адресою 02.08.2017р. зареєстровано право власності ОСОБА_3 на житловий будинок загальною площею 73,3 кв.м., що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 02.08.2017р. №93446781.
ОСОБА_1 згідно із свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 є донькою ОСОБА_3 .
Крім того, ОСОБА_3 зареєстрована як фізична особа-підприємець 21.10.2014р., номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 24900000000001042, перебуває в податковому обліку на спрощеній системі оподаткування та здійснює господарську діяльність за адресою: АДРЕСА_1 .
Також судом встановлено, що ГУДПС у Херсонській області проведено фактичну перевірку ФОП ОСОБА_1 за місцем здійснення нею підприємницької діяльності у відділі кафетерію в магазині за адресою: АДРЕСА_1 , за наслідками якої складено акт від 23.03.2021р. №894/21/22/РРО/ НОМЕР_1 .
У акті зроблені висновки про порушення ФОП ОСОБА_1 вимог пунктів 2, 3 статті 24 Кодексу законів про працю України та постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015р. №413 «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу» у вигляді не укладення трудового договору з найманим працівником - продавцем ОСОБА_3 та не подання повідомлень про прийняття працівника на роботу. Як зазначено в акті, під час перевірки у кафетерії магазину де провадить свою діяльність ФОП ОСОБА_1 на робочому місці знаходився продавець (особа, що проводила розрахункові операції) - ОСОБА_3 , яка здійснювала розрахунки за товари, проте документи щодо офіційного працевлаштування найманої особи ОСОБА_3 до перевірки не надано, а згідно бази даних АІС «Податковий блок» у ФОП ОСОБА_1 відсутній найманий працівник ОСОБА_3 .
Як видно з акту фактичної перевірки та додатків до нього, ОСОБА_3 отримала копії наказу від 02.03.2021р. №194-ж1 «Про проведення фактичних перевірок», направлень на фактичну перевірку від 23.03.2021р. №№408 та 409, що засвідчила власним підписом та зазначила, що вона є продавцем. Також нею здійснено розрахункову операцію та продано перевіряючим пляшку горілки «Пшенична» вартістю 126,00 грн., про що видано розрахунковий документ - чек від 23.03.2021р., у якому продавцем зазначено ФОП ОСОБА_1 . Акт фактичної перевірки підписаний нею без зауважень, а також надано пояснення.
Копію вказаного акту було надіслано з листом від 31.03.2021р. №2864/5/21-22-0706 до ГУ Держпраці у Херсонській області та отримано відповідачем 07.04.2021р. за вх.2583/01-09.
Начальником ГУ Держпраці у Херсонській області 12.04.2021р. прийнято рішення №894/21/22/РРО/3627710661/ДПС/ТД «щодо розгляду справи про накладення штрафу», у якому на підставі акту ГУДПС у Херсонській області від 23.03.2021р. №894/21/22/РРО/3627710661 встановив, що позивач в порушення частини 3 статті 24 Кодексу законів про працю України та постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015р. №413 фактично допустила одного працівника до роботи без укладення трудового договору і у зв'язку з цим призначив розгляд справи про накладення штрафу на 26.05.2021р. з 09:00 по 12:00 год.
На адресу позивача 13.04.2021р. було направлено «повідомлення про розгляд справи про накладення штрафу за порушення законодавства про працю» від 12.04.2021р. №01-09/1/858, яке отримано позивачем 15.04.2021р.. про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №7302102484535.
За наслідками розгляду акту фактичної перевірки від 23.03.2021р. №894/21/22/РРО/ НОМЕР_1 з додатками відповідачем прийнято оскаржене рішення - постанову від 26.05.2021р. №894/21/22/РРО/3627710661/ДПС/ТД-ФС, якою на позивача на підставі абзацу 2 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України накладено штраф у розмірі 60 000,00 грн. за порушення частини 3 статті 24 Кодексу законів про працю України та постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015р. №413, а саме за те, що позивач допускає одного працівника до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого органу.
Оцінюючи правомірність цієї постанови, суд виходить з наступного.
Питання проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання законодавства про працю врегульовано, зокрема, Конвенцією Міжнародної організації праці №81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі ратифіковану Законом №1985-ІV від 08.09.2004 р.
Відповідно до статті 12 вказаної Конвенції інспектори праці, забезпечені відповідними документами, що засвідчують їх повноваження, зокрема мають право здійснювати будь-який огляд, перевірку чи розслідування, які вони можуть вважати необхідними для того, щоб переконатися у тому, що правові норми суворо дотримуються. Інспекції на підприємствах проводяться так часто і так ретельно, як це необхідно для забезпечення ефективного застосування відповідних правових норм (ст. 16 Конвенції).
Частиною 1 статті 259 Кодексу Законів про працю України (далі - КЗПП України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
На реалізацію цієї правової норми постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019р. № 823 затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - Порядок 823, в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин).
Крім того, частиною 2 статті 259 КЗПП України установлено, що податкові органи мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати контроль за додержанням законодавства про працю на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування.
Частиною 4 статті 265 КЗПП України передбачено, що штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013р. № 509 затверджено Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення (далі - Порядок № 509).
Суд звертає увагу, що постановою Кабміну України «Деякі питання здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю» від 21.08.2019 №823 внесено зміни до Порядку №509 та виключено з нього пункти 5-8, натомість пункти 2-4, 9-12 викладено у визначеній постановою редакції.
Відповідно до пунктів 2, 3, 4 Порядку № 509 (у чинній на час виникнення спірних правовідносин редакції), штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, керівниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами третім - сьомим цього пункту), керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами четвертим - шостим цього пункту) (далі - уповноважені посадові особи).
Штрафи накладаються на підставі:
- рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації;
- акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю або зайнятість населення, здійсненого у зв'язку з невиконанням вимог припису;
- акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю, у ході якого виявлено факти використання праці неоформлених працівників;
- акта про неможливість проведення інспекційного відвідування/ невиїзного інспектування;
- акта перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю.
Справа про накладення штрафу (далі - справа) розглядається у 45-денний строк з дня, що настає за днем одержання уповноваженою посадовою особою документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку.
Про дату одержання документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, уповноважена посадова особа письмово повідомляє суб'єкту господарювання та роботодавцю не пізніше ніж через п'ять днів після їх отримання рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.
Під час розгляду справи досліджуються матеріали і вирішується питання щодо наявності підстав для накладення штрафу. За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.
Постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінекономіки, один з яких залишається в уповноваженої посадової особи, що розглядала справу, другий - надсилається протягом трьох днів з дня складення суб'єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або вручається його представникові, про що на примірнику робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого суб'єкта господарювання або роботодавця чи їх представника. У разі надсилання примірника постанови засобами поштового зв'язку в матеріалах справи робиться відповідна позначка.
У разі відсутності підстав для складення постанови про накладення штрафу уповноважена посадова особа письмово повідомляє про це суб'єкту господарювання чи роботодавцю у строки, визначені абзацом першим пункту 3 цього Порядку.
Оскаржуваним рішенням до позивача застосовано штраф на підставі абзацу другого частини другої статті 265 КЗПП України, якою передбачено відповідальність у вигляді штрафу юридичних та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, у разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків.
Цією ж нормою установлено, що за вказане вище порушення до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується замість штрафу попередження.
Стаття 265 КЗПП України має назву «Відповідальність за порушення законодавства про працю».
Частиною другою цієї статті в абзацах з другого по восьмий визначені випадки, коли юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу.
Згідно частин 3, 4 статті 265 КЗПП України штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України. Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
За змістом частин 5 - 8 статті 265 КЗПП України, у разі сплати юридичною особою або фізичною особою - підприємцем, яка використовує найману працю, 50 відсотків розміру штрафу протягом 10 банківських днів з дня вручення постанови про накладення штрафу за порушення вимог законодавства про працю, передбаченого цією статтею, така постанова вважається виконаною.
У разі виконання припису центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та усунення виявлених порушень, передбачених абзацами четвертим - шостим, дев'ятим частини другої цієї статті, у визначені приписом строки заходи щодо притягнення до відповідальності не застосовуються.
Заходи щодо притягнення до відповідальності за вчинення порушення, передбаченого абзацами другим, третім, сьомим, восьмим, десятим частини другої цієї статті, застосовуються одночасно із винесенням припису незалежно від факту усунення виявлених при проведенні перевірки порушень.
Штрафи, зазначені в абзаці другому частини другої цієї статті, можуть бути накладені центральним органом виконавчої влади, зазначеним у частині четвертій цієї статті, без здійснення заходу державного нагляду (контролю) на підставі рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації.
Верховний Суд у постанові від 28 січня 2021 року у справі №380/1116/20 сформулював правові висновки про те, що самостійною підставою для накладення штрафу за порушення законодавства про працю є також акт перевірки ДПС, її територіального органу, а також про те, що частиною 8 статті 265 КЗПП України використовується формулювання «може», що надає суб'єкту владних повноважень можливість на свій розсуд здійснювати власні активні дії. При цьому вказана норма не вказує про те, що тільки рішення суду є єдиним виключенням при накладенні штрафу без проведення перевірки, тому її положення не забороняють накладати штрафи лише на підставі акта перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю, як це передбачено Порядком №509.
Доречно згадати, що Податковим кодексом України передбачено право контролюючого органу (органів Державної фіскальної служби) проводити фактичну перевірку дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
У пункті 80.6 статті 80 Податкового кодексу України передбачено, що під час проведення фактичної перевірки в частині дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), в тому числі тим, яким установлено випробування, перевіряється наявність належного оформлення трудових відносин, з'ясовуються питання щодо ведення обліку роботи, виконаної працівником, обліку витрат на оплату праці, відомості про оплату праці працівника. Для з'ясування факту належного оформлення трудових відносин з працівником, який здійснює трудову діяльність, можуть використовуватися документи, що посвідчують особу, або інші документи, які дають змогу її ідентифікувати (посадове посвідчення, посвідчення водія, санітарна книжка тощо).
Судом встановлено, що відповідачем прийнято постанову про накладення штрафу на підставі акту фактичної перевірки від 23.03.2021р. №894/21/22/РРО/ НОМЕР_1 , у якому зафіксовано порушення позивачем вимог законодавства про працю, а саме фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту).
Слід підкреслити, що це порушення в достатній мірі підтверджується актом фактичної перевірки від 23.03.2021р. №894/21/22/РРО/ НОМЕР_1 з додатками, оскільки від імені позивача розрахункову операцію та видачу покупцям товару здійснила інша особа - ОСОБА_3 , яка представилась продавцем, про що в зазначила в усіх документах, складених в ході перевірки. Позивач також не спростовує ці обставини.
Доводи позивача про те, що за змістом оскарженої постанови встановлено порушення законодавства іншою особою, а саме ФОП ОСОБА_2 (як зазначено в описовій частині постанови), не приймаються судом, оскільки як зазначив відповідач, це є технічною помилкою (опискою). З врахуванням того, що постанову прийнято на підставі акту фактичної перевірки, складеного за наслідками перевірки саме ФОП ОСОБА_1 , а також того, що справа про накладення штрафу розглядалась саме відносно позивача, немає підстав стверджувати, що відповідачем не було допущено описки.
Твердження позивача, що під час фактичної перевірки вона була відсутня і виїхала в іншу місцевість, як і твердження про те, що в одному приміщенні разом з нею здійснює підприємницьку діяльність ФОП ОСОБА_3 , жодним чином не спростовує того факту, що остання від імені позивача здійснювала розрахункові операції та вказувала свій правовий статус як «продавець» у ході здійснення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 .
Інших доводів позивач не наводить.
Отже, з урахуванням вищевикладеного та правових позицій Верховного Суду у справі №380/1116/20, акт фактичної перевірки від 23.03.2021р. №894/21/22/РРО/ НОМЕР_1 з додатками є належною та самостійною підставою для накладення відповідачем на позивача штрафу за порушення законодавства про працю.
Оскільки цим актом зафіксовано порушення позивачем вимог законодавства про працю, то у відповідача були всі підстави для застосування до неї штрафу відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України. Так як позивач перебуває на загальній системі оподаткування, застосування до неї попередження замість штрафу є неможливим.
Також суд вважає, що відповідачем дотримано установлену Порядком №509 процедуру накладення штрафу, так як з матеріалів справи видно, що позивача своєчасно було ознайомлено про надходження акту фактичної перевірки, прийнято рішення про розгляд справи, призначено дату її розгляду і повідомлено про це позивача, якій також запропоновано було надати докази на спростування обставин порушення законодавства про працю.
Позивач не скористалась своїм правом спростувати вчинення нею порушення, як довела цього і при розгляді цієї справи.
Згідно із статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
На переконання суду, відповідач довів належними і допустимими доказами правомірність свого рішення - оскарженої постанови №894/21/22/РРО/3627710661/ДПС/ТД-ФС від 26.05.2021р. про накладення на позивача штрафу.
При таких обставинах у задоволенні позову слід відмовити.
За правилами статті 139 КАС України розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Відмовити у задоволенні позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Херсонській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Головне управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі, про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя А.С. Пекний
кат. 112040100