Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код 34390710
20 вересня 2021 р. справа № 520/13593/21
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Бідонько А.В., розглянувши клопотання Головного управління ДПС у Харківській області про залишення без розгляду адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46,м. Харків,61057), Головного управління ДС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46,м. Харків,61057 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, Головного управління ДФС у Харківській області , в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд :
- Визнати протиправною бездіяльність посадових осіб Державної податкової служби України в Харківській області, які полягають у невиплаті позивачу при його звільненні з вини власника чи уповноваженого ним органу належної звільненому працівникові (позивачу) суми одноразової грошової допомоги при його звільненні у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України.
- Зобов'язати Головне управління Державної податкової служби в Харківській області виплатити, працівникові, ОСОБА_1 , його середній заробіток за весь час затримки з 04 березня 2008 року по день фактичного розрахунку 16 липня 2021 року у відповідності до ст. 117 КЗпП України.
- Звернути до негайного виконання рішення суду в частині стягнення з Головного управління Державної податкової служби в Харківській області на користь позивача перерахованої суми його середнього заробітку в межах одного місяця.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 10.08.2021 року відкрито провадження в адміністративній справі.
Представником першого відповідача - Головним управлінням ДПС у Харківській області подано до суду клопотання про залишення позовних вимог без розгляду, в обґрунтування якого стороною відповідача зазначається, що позивач пропустив строки звернення за захистом порушеного прав, а тому вимоги заявленого позову, на думку відповідача, підлягають залишенню без розгляду.
Суд, розглянувши клопотання відповідача, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.
Пунктом 8 частини 1 статті 240 КАС України встановлено, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Встановлений ст. 122 КАС України строк звернення до суду обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
З аналізу вищезазначених норм вбачається, що процесуальне законодавство пов'язує початок перебігу строку на звернення до адміністративного суду з моментом коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ч. 1 ст. 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
При визначенні початку цього строку суд з'ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльність), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
Відповідно до статті 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Згідно з частиною 1 статті 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Відповідно до правової позиції, наведеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16, за змістом приписів статей 94, 116, 117 КЗпП і статей 1, 2 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР "Про оплату праці" середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати.
Суд зазначає, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. В разі невиконання такого обов'язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.
Закріплені у статтях 116, 117 Кодексу законів про працю України норми спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними, відповідно до законодавства, всіх виплат в день звільнення та, водночас, стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов'язання в частині проведення повного розрахунку із працівником.
Суд відмічає, що предметом даного адміністративного спору є стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, який не входить до структури заробітної плати.
За правилами частини першої статті 122 КАС адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини третьої статті 122 КАС для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини першої статті 233 КЗпП працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
За змістом частини другої статті 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Аналіз наведених положень свідчить про те, що для середнього заробітку за затримку розрахунку при звільнені застосовуються положення статті 233 КЗпП України, а невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням та для встановлення початку перебігу строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.
З наведеного вбачається, що звернення працівника до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні обмежено строками позовної давності.
Разом з тим, оскільки спірні правовідносини пов'язані із стягненням середнього заробітку за час затримку виплати позивачу грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки при звільненні, то під час обчислення строку звернення до суду із позовом цієї категорії застосуванню підлягають положення КАС України, як норми спеціального закону, а не положення КЗпП України.
Зазначеного висновку, дійшов Верховний Суд у постанові від 22.01.2020 у справі №620/1982/19 та постанові від 04 грудня 2019 року у справі № 815/2681/17.
Відповідно до ч. 5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
У даній категорії справ законодавець визнав строк в один місяць достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.
Зі змісту позовної заяви та доданих до неї документів вбачається, що підставою для звернення позивача з даним позовом до суду стала виплата йому одноразової грошової допомоги не в день його звільнення з військової служби - 03.03.2008, а 16.07.2021 року, тобто із затримкою повного розрахунку при звільненні. З огляду на що, позивач вважає, що він має право на отримання середнього заробітку за час затримки з ним повного розрахунку.
Таким чином, саме з 16.07.2021 року - з моменту отримання фактичного розрахунку суми одноразової грошової допомоги, без виплати при цьому середнього заробітку за час затримки повного розрахунку, для позивача розпочався перебіг процесуального строку на звернення з даним позовом до суду, оскільки саме з цього дня позивач дізнався (мав реальну можливість дізнатися) про те, що відповідач з вини якої сталась затримка виплати всіх належних йому при звільненні сум, фактично з ним розрахувався, однак не виплатив при цьому середнього заробітку за час затримки виплати грошової допомоги.
Відтак, перебіг строку звернення з даним позовом до суду розпочався для позивача 17.07.2021 року, з наступного дня після дати коли позивач дізнався про порушення свого права на виплату середнього заробітку за час затримки виплати суми одноразової грошової допомоги.
Матеріалами, доданими до позовної заяви підтверджується, що остаточний розрахунок з позивачем було проведено 16.07.2021, з вказаним адміністративний позовом до суду ОСОБА_1 звернувся лише 23.07.2021, тобто в межах строку встановленого в ч. 5 ст. 122 КАС України місячного строку звернення до суду.
З врахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для залишення адміністративного позову без розгляду.
Керуючись ст.ст. 48, 121, 248, 250, 256, 294, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Харківській області про залишення без розгляду адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46,м. Харків,61057), Головного управління ДС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46,м. Харків,61057 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Копію ухвали направити сторонам по справі.
Ухвала оскарженню не підлягає
Суддя Бідонько А.В