Справа № 500/2708/21
15 вересня 2021 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі: головуючого судді Осташа А. В. за участю: секретаря судового засідання Шаблій Ю.П., представника позивача - Яська І.В., представника відповідача - Живчик В.Т.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОЮНІТ ЗАХІД" до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.04.2021 року №00021310701 та від 26.04.2021 року №0021400701,
Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРОЮНІТ ЗАХІД" (надалі також - Позивач, ТОВ "АГРОЮНІТ ЗАХІД") звернулось до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Тернопільській області (надалі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Тернопільській області від 26.04.2021 року №00021310701;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Тернопільській області від 26.04.2021 року №0021400701.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що відповідачем в порушення норм податкового законодавства України, прийняті протиправні податкові повідомлення-рішення, якими ТОВ "АГРОЮНІТ ЗАХІД" неправомірно завищено суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 122693,00 грн за грудень 2020 року, та занижено суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в загальній сумі 797616, 00 грн, що призвело до порушення прав та законних інтересів позивача.
Ухвалою суду від 19.05.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі і призначено її до розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 11.06.2021.
Через канцелярію суду 08.06.2021 відповідачем подано письмовий відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що висновки акту перевірки та оскаржувані податкові повідомлення-рішення є законними та обґрунтованими, прийнятими на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений законодавством України. За таких обставин, відповідач просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі (том 2, аркуш справи 10-19).
Позивачем подано 22.06.2021 відповідь на відзив відповідача, в якій проти доводів у відзиві заперечує та просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі (том 2, аркуш справи 27-43).
Ухвалою суду від 30.07.2021 проголошеною в судовому засіданні без виходу до нарадчої кімнати та занесеної до протоколу судового засідання продовжено процесуальний строк підготовчого провадження до 19.08.2021.
Ухвалою суду від 11.08.2021 проголошеною в судовому засіданні без виходу до нарадчої кімнати та занесеної до протоколу судового засідання закрито у справі підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 09.09.2021 та продовжено процесуальний строк розгляду справи до 19.09.2021.
В судовому засіданні 09.09.2021 оголошена перерва до 15.09.2021.
В судовому засіданні 15.09.2021 представник позивача просила позовні вимоги задовольнити з підстав зазначених у позовній заяві на відповіді на відзив.
Представник відповідача просила відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі з підстав зазначених у відзиві на позов.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, проаналізувавши положення чинного законодавства, судом встановлено наступне.
Головним управлінням ДПС у Тернопільській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Агроюніт Захід» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.03.2018 по 31.12.2020, результати якої оформлено актом від 26.03.2021 №1178/19-00-07-01/39893474 (том 1, аркуш справи 27-89).
Перевіркою встановлено порушення ТОВ "АГРОЮНІТ ЗАХІД" норм податкового законодавства, а саме:
1)п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, 198.3 та п.198.6 ст.198 та п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в загальній сумі 797616 грн. в тому числі за: лютий 2019 року на суму 226196 грн., травень 2019 року на суму 90868 грн., серпень 2019 року на суму 227331 грн., вересень 2019 року на суму 91043 грн., жовтень 2019 року на суму 55898 грн., січень 2020 року на суму 106280 грн;
2) п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, 198.3 та п.198.6 ст.198 та п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України, пп.5 п.4 розділу V «Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 року за №159/28289, в результаті чого завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21 Декларації з ПДВ) на 122693 грн за грудень 2020 року.
За результатами перевірки винесено податкові повідомлення-рішення від 26.04.2021:
- №00021310701 (форма «Р») з ПДВ за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) із збільшеною сумою нарахованого грошового зобов'язання - 997020,00 грн. (том 1, аркуш справи 106);
- №00021400701 (форма «В4») з ПДВ про суму завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в сумі 122693,00 грн (том 1, аркуш справи 109).
Перевіркою достовірності відображених показників у поданих податкових деклараціях з податку на додану вартість (рядок 10.1 «Придбання (виготовлення) товарів/послуг та необоротних активів на митній території України за основною ставкою») у загальній сумі 40957580,00 грн. за період з 01.03.2018 по 31.12.2020 встановлено, що на формування сум податкового кредиту істотно вплинуло придбання свиней, с/г продукції, добавок, основних засобів, та запасних частин, пального, придбання супутніх послуг, енергоносіїв, тощо.
Проведеною перевіркою відображеного показника за період з 01.03.2018 по 31.12.2020 у загальній сумі 40957580 грн. на підставі аналізу оборотно-сальдових відомостей по бухгалтерських рахунках №301 «Каса в національній валюті», №311 «Поточні рахунки в національній валюті», №20 «Виробничі запаси», №21 «Поточні біологічні активи», №23 «Виробництво», №372 «Розрахунки з підзвітними особами», №631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», №632 «Розрахунки з іноземними постачальниками», №64 «податок на додану вартість», реєстрів одержаних податкових накладних, а також первинних документів (виписок банку, приходних та податкових накладних), що підтверджують дані зазначених рахунків, встановлено завищення позивачем показників у рядку 10.1 Декларацій «Придбання (виготовлення) товарів/послуг та необоротних активів на митній території України за основною ставкою» на загальну суму 920309,00 грн.
Позивач, вважаючи, що спірні податкові повідомлення-рішення протиправними та підлягають скасуванню, звернувся із даним позовом до суду.
Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, суд прийшов до наступних висновків. Всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив, відповідь на відзив, заперечення, додаткові пояснення по суті справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами і доповненнями) (далі також - ПК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Ознайомившись з висновками, викладеними Контролюючим органом в Акті перевірки та в письмовому відзиві на позовну заяву, на підставі яких здійснено висновки акту перевірки, суд зазначає, що в межах даного спору слід встановити саме факт здійснення (реальність) господарських операцій між позивачем та його контрагентами з урахуванням умов спірних правовідносин.
Як вбачається з матеріалів справи Позивачем до позовної заяви були додані копії первинних та інших документів, які підтверджують що господарські правовідносини між Позивачем та ТОВ «АГРО-ОПТ» ЄДРПОУ 42119534, ТОВ «ДІАЛТ» ЄДРПОУ 41903250, ТОВ «ІНКОМ К» ЄДРПОУ 43157759 та ТОВ «МОСТГРЕЙ» ЄДРПОУ 42864401, які виникли на підставі підписаних Договорів та додатків до них.
На думку Контролюючого органу таке заниження відбулось за рахунок завищення податкового кредиту по фінансово-господарських операціях з наступними контрагентам.
Щодо ТОВ «АГРО-ОПТ» (ЄДРПОУ 42119534), суд зазначає наступне.
30 листопада 2018 року між ТОВ «АГРОЮНІТ ЗАХІД» та ТОВ «АГРО-ОПТ» було укладено Договір поставки № ЗОЇ 1-18 від 30.11.2018.
Відповідно до предмету зазначеного Договору, Постачальник зобов'язувався поставити та передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити товар на умовах, передбачених даним Договором.
В рамках Договору поставки № 3011-18 від 30.11.2018, ТОВ «АГРОЮНІТ ЗАХІД» здійснювало операції з придбання макухи соєвої, а саме:
1.1. 01.12.2018 Товариство здійснило придбання макухи соєвої на загальну суму 382200,00 гривень з ПДВ, що підтверджують наступні документи: Специфікація № 1 від 30.11.2018 року, Видаткова накладна № 2 від 01.12.2018 року, Рахунок на оплату № 2 від 01.12.2018 року, Товарно-транспортна накладна № 0112/1 від 01.12.2018 року, Якісне посвідчення від 27.11.2018.
1.2. 15.12.2018 Товариство здійснило придбання макухи соєвої на загальну суму 383149,85 гривень з ПДВ, що підтверджують наступні документи: Специфікація № 2 від 15.12.2018 року, Видаткова накладна № 21 від 15.12.2018 року, Рахунок на оплату № 21 від 15.12.2018 року, Товарно-транспортна накладна № 1512/1 від 15.12.2018 року, Якісне посвідчення від 11.12.2018
1.3. 06.01.2019 Товариство здійснило придбання макухи соєвої на загальну суму 399639,84 гривень з ПДВ, що підтверджують наступні документи: Специфікація № 3 від 06.01.2019 року, Видаткова накладна № 4 від 06.01.2019 року Рахунок на оплату № 4 від 06.01.2019 року, Товарно-транспортна накладна № 0601-19 від 06.01.2019 року, Якісне посвідчення від 03.01.2019.
1.4. 27.01.2019 Товариство здійснило придбання макухи соєвої на загальну суму 364000,00 гривень з ПДВ, що підтверджують наступні документи: Специфікація № 4 від 27.01.2019 року, Видаткова накладна № 45 від 27.01.2019 року Рахунок на оплату № 45 від 27.01.2019 року, Товарно-транспортна накладна № 2701-19 від 27.01.2019 року, Якісне посвідчення від 19.01.2019.
1.5.11.05.2019 Товариство здійснило придбання макухи соєвої на загальну суму 398272,16 гривень з ПДВ, що підтверджують наступні документи: Специфікація № 5 від 11.05.2019 року, Видаткова накладна № 8 від 11.05.2019 року Рахунок на оплату № 8 від 11.05.2019 року, Товарно-транспортна накладна № 1105-19 від 11.05.2019 року, Якісне посвідчення від 08.05.2019.
1.6. 14.06.2019 Товариство здійснило придбання макухи соєвої на загальну суму 391879,84 гривень з ПДВ, що підтверджують наступні документи: Специфікація № 6 від 14.06.2019 року, Видаткова накладна № 5 від 14.06.2019 року Рахунок на оплату № 5 від 14.06.2019 року, Товарно-транспортна накладна № 1406-19 від 14.06.2019 року, Якісне посвідчення.
Обсяги поставки та суми розрахунків підтверджується Актом звірки з ТОВ «АГРО-ОПТ» за період з 01.03.2018 по 31.12.2020.
ТОВ «АГРОЮНІТ ЗАХІД» здійснило оплату за поставлений товар в повному обсязі на загальну суму 2319141,69 гривень, що підтверджується Платіжними дорученнями (які досліджувались під час проведення перевірки) та Реєстром документів за період з 01.03.2018 року до 04.10.2020.
Щодо ТОВ «ДІАЛТ» (ЄДРПОУ 41903250) суд зазначає наступне.
01 березня 2019 року між ТОВ «АГРОЮНІТ ЗАХІД» та ТОВ «ДІАЛТ» було укладено Договір поставки № 0103-19 від 01.03.2019.
Відповідно до предмету зазначеного Договору, Постачальник зобов'язувався поставити та передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити товар на умовах, передбачених даним Договором.
В рамках Договору поставки № 0103-19 від 01.03.2019, ТОВ «АГРОЮНІТ ЗАХІД» здійснювало операції з придбання макухи соєвої, а саме:
2.1. 02.03.2019 Товариство здійснило придбання макухи соєвої на загальну суму 366520,15 гривень з ПДВ, що підтверджують наступні документи: Специфікація № 1 від 01.03.2019, Видаткова накладна № 1 від 02.03.2019 Рахунок на оплату № 1 від 02.03.2019, Товарно-транспортна накладна № 0203 від 02.03.2019, Якісне посвідчення від 01.03.2019.
2.2. 10.11.2019 Товариство здійснило придбання макухи соєвої на загальну суму 197232,00 гривень з ПДВ, що підтверджують наступні документи: Специфікація № 1 від 10.11.2019, Видаткова накладна № 14 від 10.11.2019 Рахунок на оплату № 10 від 10.11.2019, Товарно-транспортна накладна №1011 від 10.11.2019, Якісне посвідчення від 10.11.2019.
2.3. 26.03.2019 Товариство здійснило придбання макухи соєвої на загальну суму 398 574,00 гривень з ПДВ, що підтверджують наступні документи: Специфікація № 1 від 25.03.2019 року, Видаткова накладна № 16 від 26.03.2019 Рахунок на оплату № 18 від 26.03.2019 року, Товарно-транспортна накладна № 2603 від 26.03.2019, Якісне посвідчення від 25.03.2019.
2.4. 27.09.2019 Товариство здійснило придбання макухи соєвої на загальну суму 348524.16 гривень з ПДВ, що підтверджують наступні документи: Специфікація № 1 від 26.09.2019, Видаткова накладна № 30/1 від 27.09.2019 Рахунок на оплату № 30/1 від 27.09.2019, Товарно-транспортна накладна № 2709 від 27.09.2019, Якісне посвідчення від 26.09.2019.
2.5. 21.10.2019 Товариство здійснило придбання макухи соєвої на загальну суму 335 385,00 гривень з ПДВ, що підтверджують наступні документи: Специфікація № 1 від 20.10.2019, Видаткова накладна № 37 від 21.10.2019 Рахунок на оплату № 39 від 20.10.2019, Товарно-транспортна накладна № 2110 від 21.10.2019 року, Якісне посвідчення від 20.10.2019.
2.6. 24.08.2019 Товариство здійснило придбання макухи соєвої на загальну суму 379 872,00 гривень з ПДВ, що підтверджують наступні документи: Специфікація № 1 від 24.08.2019, Видаткова накладна № 45 від 24.08.2019 Рахунок на оплату № 44 від 24.08.2019, Товарно-транспортна накладна № 2408 від 24.08.2019, Якісне посвідчення від 24.08.2019.
Обсяги поставки та суми розрахунків підтверджується Актом звірки з ТОВ «ДІАЛТ» за період з 01.03.2018 року по 31.12.2020.
ТОВ «АГРОЮНІТ ЗАХІД» здійснило оплату за поставлений товар в повному обсязі на загальну суму 2026107,31 грн, що підтверджується Платіжними дорученнями (які досліджувались під час проведення перевірки) та Реєстром документів за період з 01.03.2018 року до 04.10.2020.
Щодо ТОВ "ІНКОМ К» (ЄДРПОУ 43157759) суд зазначає наступне.
29 листопада 2019 року між ТОВ «АГРОЮНІТ ЗАХІД» та ТОВ «ІНКОМ К» було укладено Договір поставки № 2911-19 від 29.11.2019.
Відповідно до предмету зазначеного Договору, Постачальник зобов'язувався поставити та передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити товар на умовах, передбачених даним Договором.
В рамках Договору поставки № 2911-19 від 29.11.2019, ТОВ «АГРОЮНІТ ЗАХІД» здійснювало операції з придбання макухи соєвої, а саме:
3.1. 30.11.2019 Товариство здійснило придбання макухи соєвої на загальну суму 215220,20 грн з ПДВ, що підтверджують наступні документи: Специфікація № 1 від 29.11.2019, Видаткова накладна № 36 від 30.11.2019 року Рахунок на оплату № 36 від 30.11.2019, Товарно-транспортна накладна № 3011/2-19 від 30.11.2019, Якісне посвідчення від 29.11.2019.
3.2. 14.12.2019 Товариство здійснило придбання макухи соєвої на загальну суму 225225,20 грн з ПДВ, що підтверджують наступні документи: Специфікація № 2 від 12.12.2019, Видаткова накладна № 28 від 14.12.2019 року Рахунок на оплату № 22 від 14.12.2019, Товарно-транспортна накладна (яка не перевірялась Контролюючим органом та не була взята до уваги) № 1412/9 від 14.12.2019 (перевізник ТОВ «АГРОЮНІТ ЗАХІД»), Якісне посвідчення від 12.12.2019.
Обсяги поставки та суми розрахунків підтверджується Актом звірки з ТОВ «ІНКОМ К» за період з 01.03.2018 року по 31.12.2020.
ТОВ «АГРОЮНІТ ЗАХІД» здійснило оплату за поставлений товар в повному обсязі на загальну суму 440 445,20 гривень, що підтверджується Платіжними дорученнями (які досліджувались під час проведення перевірки) та Реєстром документів за період з 01.03.2018 року до 04.10.2020.
Щодо ТОВ «МОСТГРЕЙ» (ЄДРПОУ 42864401) суд зазначає наступне.
22 грудня 2020 року між ТОВ «АГРОЮНІТ ЗАХІД» та ТОВ «МОСТГРЕЙ» було укладено Договір поставки № 2212-20 від 22.12.2020.
Відповідно до предмету зазначеного Договору, Постачальник зобов'язувався поставити та передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити товар на умовах, передбачених даним Договором.
В рамках Договору поставки № 2212-20 від 22.12.2020, ТОВ «АГРОЮНІТ ЗАХІД» здійснювало операції з придбання макухи соєвої, а саме:
4.1. 23.12.2020 Товариство здійснило придбання макухи соєвої на загальну суму 736 160,34 гривень з ПДВ, що підтверджують наступні документи: Специфікація № 1 від 22.12.2020, Видаткова накладна № 12 від 23.12.2020, Рахунок на оплату № 12 від 23.12.2020, Товарно-транспортна накладна № 2312 від 23.12.2020, Якісне посвідчення від 12.11.2019.
Обсяги поставки та суми розрахунків підтверджується Актом звірки з ТОВ «МОСТГРЕЙ» за період з 01.03.2018 по 05.01.2021.
ТОВ «АГРОЮНІТ ЗАХІД» здійснило оплату за поставлений товар в повному обсязі на загальну суму 736160,34 гривень, що підтверджується Платіжними дорученнями (які досліджувались під час проведення перевірки) та Реєстром документів за період з 01.12.2020 року до 05.01.2021.
Надаючи правову оцінку зазначеним обставинам, суд виходить з настпного.
Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (із змінами та доповненнями). Відповідно до ст. 9 розділу 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в п.5 ст.9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.
Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Згідно підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. Підпунктом 14.1.181. пункту 14.1. статті 14 ПК України закріплено, що податковим кредитом визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу. Відповідно до підпункту «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно з пунктом 198.3. статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1. статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Пунктом 198.6. статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11. статті 201 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України для виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Податковий кодекс України передбачає лише такі випадки для не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), як не підтвердження податковими накладними та/або відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, та/або порушення порядку заповнення податкової накладної оформлення їх з порушенням вимог (пункт 198.6 статті 198, пункт 201.10 статті 201). Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) з
За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагент Позивача, був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку послуг (товар); в свою чергу, податкові накладні, на підставі яких Позивач формував податковий кредит, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1статті 201 Податкового кодексу України. Частиною першою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Згідно із пунктом 2.1 Розділу 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704 первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Відповідно до пункту 2.4 Розділу 2 зазначеного Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Із зазначених правових норм вбачається, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, що стала підставою для формування податкового обліку платника податку.
Також, згідно пунктів 36.1, 36.5 статті 36, пункту 38.1 статті 38, пункту 44.1 статті 44, пункту 47.1 статті 47, пункту 49.2 статті 49 Податкового кодексу України, обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку.
Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів. Отже, формування суб'єктом господарювання податкового кредиту та витрат не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, законодавство України, не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальності та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між Позивачем та вказаними Контрагентами, складені за результатами проведених операцій та з дотриманням вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», статті 44, статті 201 Податкового кодексу України, пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704) і містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, які узгоджуються між собою. Отже, фактичні обставини об'єктивно засвідчують правомірність формування Позивачем податкового кредиту та віднесення відповідних сум до складу витрат, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податкових накладних, які виписані на виконання умов, викладених вище, договірних відносин.
Також, як вбачається з Акту перевірки, в якості доказу не підтвердження реальності господарських операцій, є твердження Контролюючого органу про неможливість реального виконання контрагентом Позивача (по ланцюгу) договірних зобов'язань через відсутність у останніх необхідних умов для ведення господарської діяльності. Однак, зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, оскільки податкове законодавство України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи.
З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування податкового кредиту з податку на додану вартість обов'язковому з'ясуванню підлягають обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. В обов'язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.
Податковим органом зазначено, що контрагенти позивача, а саме: ТОВ «Агро-Опт», ТОВ "Діалт", ТОВ "Інком К", ТОВ "Мостгрей" не могли виробити макуху соєву, оскільки: не мали в користуванні або володінні виробничих потужностей необхідних для виробництва макухи соєвої та зберігання продукції; відсутні дані (за даними ЄРПН та звітність форми 1-ДФ), щодо отримання послуг з переробки на давальницьких умовах; відсутні дані (за даними ЄРПН та звітність форми 1-ДФ), щодо отримання послуг із зберігання продукції.
Також, неможливість постачання контрагентами макухи соєвої зумовлено тим, що: перевіркою не встановлено наявність у товариства власних транспортних засобів (фінансова звітність та дані, АІС «Автомобіль»); перевіркою не встановлено факту отримання в оренду транспортних засобів, перевіркою не встановлено факту отримання послуг з перевезення (за даними ЄРПН та і-ДФ), що унеможливлює факт транспортування макухи соєвої від контагентів до ТОВ «Агроюніт Захід».
Крім цього, відносно всіх контрагентів позивача наявні негативні податкові інформації та дані суб'єкти господарювання є фігурантами кримінальних проваджень.
З приводу цього, суд зазначає, що відповідна податкова інформація не є підставою для того, щоб вважати правочин таким, що не відбувся, та не спростовує реальності виконання господарської операції, оскільки при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Крім того, судом встановлена наявність підтверджуючих документів, що свідчать про реальність здійснених господарських операцій, рух активів та зміну стану зобов'язань суб'єкта господарювання. В акті перевірки відсутні посилання на ухилення контрагентів позивача від сплати податків та зборів, визначення їм податкових зобов'язань, винесення вироків посадовим особам підприємств, або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угоди з метою, що порушує публічний порядок. В свою чергу, вищезазначні договора були виконаний, послуги надано, сторони претензій одна до одної не мають.
Факт придбання та оплати послуг підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку позивача та податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними. Наявність певної податкової інформації, одержаної від інших підрозділів податкового органу чи з інформаційних систем державної податкової служби, що не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації, може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, однак не є беззаперечним доказом того факту, що в дійсності ніякі послуги (роботи, товари) не отримувались платником податків від його контрагентів
При цьому, податкові повідомлення-рішення, на підставі яких визначаються податкові зобов'язання платника податків, приймаються податковим органом за результатами оцінки фінансово-господарських документів, активів та інших обставин господарської діяльності особи, з дотриманням визначеної законом процедури, висновки податкового органу не можуть ґрунтуватися на неперевірених припущеннях чи суб'єктивних думках посадових осіб інших податкових органів, а повинні доказуватись як факт і підтверджуватись документально.
Факт неподання контрагентом податкової звітності чи відсутності певної інформації в податковій звітності товариства, зокрема щодо наявності найманих працівників, основних засобів, сам по собі не може свідчити про відсутність факту здійснення ним господарської діяльності, а лише може бути підставою для висновку щодо допущення останнім порушення вимог законодавства при складанні податкової звітності.
При цьому, вищенаведені норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та витрат, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.
Виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на податковий кредит, можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи. Таким чином, наданими позивачем первинними документами підтверджується реальність здійснених господарських операцій при придбанні послуг у контрагентів.
При цьому, посилання відповідача на те, що слідчим управлінням Головного управління ДФС у місті Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №420200000000000934 від 27.05.2020 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.27, ч.3 ст.212, ч.2 ст.205-1 КК України, судом не береться до уваги, оскільки саме по собі внесення кримінальних проваджень до Єдиного реєстру досудового розслідувань не може бути підставою для висновків про фіктивність тих чи інших господарських операцій.
Так, досудовим розслідуванням встановлено, що невстановлені особи використовуючи реквізити підконтрольних підприємств (контрагентів позивача) упродовж 2019-2020 років здійснювали пособництво в ухиленні від сплати податків підприємствами вигодонабувачам в особливо великих розмірах на суму понад 400 млн. грн. Суд зазначає, що такі факти не вказують на дослідження господарських операцій та взаємовідносин позивача, не встановлено фактів порушення саме посадовими або службовими особами позивача податкового законодавства чи вчинення інших протиправних дій.
Верховний Суд в постанові від 27 березня 2018 року у справі №816/809/17 (адміністративне провадження №К/9901/1349/170), зазначив, що сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб'єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.
Окрім того, під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб'єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства. Здійснення господарської діяльності контрагентами не може мати наслідків для позивача, оскільки законодавством не передбачений обов'язок суб'єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента. Відомості, що є обов'язковими для перевірки підприємством стосовно свого контрагента, це включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також наявність свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій. На період господарських взаємовідносин між позивачем та контрагентами, останні були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також платником податку на додану вартість. Відповідачем не надано жодних належних доказів на підтвердження фактичної відсутності у контрагентів позивача об'єктивної неможливості здійснення господарської діяльності з надання послуг, адже у комерційній діяльності виконання послуг не завжди вимагає наявності власних основних засобів, значної кількості персоналу, оскільки наявна можливість укладення договорів оренди, найму тощо. Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Системний аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.
Відповідні висновки узгоджуються з позицією Верховного Суду України, викладеною в постановах від 22 вересня 2015 року у справах №810/5645/14 та №2а-2717/11/2670. Зокрема, Судовою палатою в адміністративних справах Верховного Суду України було зазначено, що податкова накладна, яка видається платником податку, що поставляє послуги, на вимогу їх отримувача, є підставою для нарахування податкового кредиту останнього лише за умови здійснення самої господарської операції.
Отже, висновки Відповідача, які ґрунтуються лише на податковій інформації та звітності контрагентів Позивача, а не аналізу суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, що, в свою чергу, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних договорів за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи. Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання доходу, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах. Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на включення понесених витрат до складу валових витрат та формування податкового кредиту. Разом з тим, у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.
Відповідно до приписів статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Так, в контексті спірних правовідносин належить відмітити рішення Європейського Суду з прав людини у справах «Інтерсплав» проти України (2007 рік, заява №803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і «Бізнес Супорт Центр» проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), у яких, перевіряючи відповідність позбавлення права на податковий кредит/бюджетне відшкодування вимогам статті 1 Протоколу №1, Європейський суд з прав людини застосовував принцип пропорційності. Цей принцип є складовою частиною принципу верховенства права і вимагає додержання «справедливого балансу» між вимогами публічного інтересу та захистом прав приватних осіб, у реалізацію яких здійснюється втручання держави.
Провівши відповідну оцінку, Європейський Суд з прав людини визнав, що «справедливий баланс» не додержується, коли платника податку на додану вартість позбавляють права на податковий кредит/бюджетне відшкодування за відсутності доказів його залучення до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, чи доказів того, що йому було відомо/повинно було відомо про таку діяльність його постачальників. Таким чином, за змістом норм Податкового кодексу України право покупця на податковий кредит з податку на додану вартість не ставиться в залежність від дотримання контрагентами вимог законодавства та вчинення ймовірних зловживань за ланцюгом постачання товару. Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 30 жовтня 2018 року по справі №826/16134/14 (адміністративне провадження №К/9901/9387/18). Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень. Аналогічна позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 08 серпня 2018 року по справі №816/3144/13-а (№К/9901/507/18). Окрім того, в законодавстві відсутня норма, яка б зобов'язувала підприємство перевіряти наявність таких ресурсів у контрагента та формувати податковий кредит лише за їх наявності.
При цьому, аргументи Відповідача ґрунтуються на інформації з ІС "Податковий блок", однак, така інформація не є належним та допустимим доказом у справі, а висновки про відсутність у контрагентів Позивача умов для здійснення фінансово-господарської діяльності зроблені на підставі службової інформації, що є недостатньою для визнання господарських операцій з Позивачем нереальними (безтоварними). Також, не заслуговує на увагу посилання Відповідача на досудове розслідування в кримінальному провадженні за ознаками злочину, передбаченого частинами другої-третьої статті 212 Кримінального кодексу. Згідно з частиною другою статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
За змістом статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Відповідно до частин другої-третьої статті 283 Кримінального процесуального кодексу України прокурор зобов'язаний у найкоротший строк після повідомлення особі про підозру здійснити одну з таких дій: 1) закрити кримінальне провадження; 2) звернутися до суду з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності; 3) звернутися до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру. Відомості про закінчення досудового розслідування вносяться прокурором до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Згідно з частиною першою статті 22 Кримінального процесуального кодексу України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
У відповідності до частини шостої статті 78 КАС України, вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою. В рішенні від 5 липня 2016 року по справі № 21-1793а16 Верховний Суд України вказав, що сам факт заперечення директором контрагента своєї участі у діяльності товариства та у підписанні товариством від його імені первинних облікових та бухгалтерських документів, за умови, що на час встановлення фактичних взаємовідносин сторін керівником цього товариства в Єдиному реєстрі підприємств і організацій України значився саме цей директор, не може бути, на думку суду, свідченням безтоварності спірних операцій, за умови скасування щодо нього постанови про порушення кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України ("Фіктивне підприємництво").
При цьому Суд керується пунктом 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. №9 "Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними": при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі.
Однак, доказів наявності вироку суду відносно будь-кого - позивача та контрагентів за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 205, 212 КК України відповідачем не надано, а договора, укладені позивачем з даними товариствами до теперішнього часу у судовому порядку не визнано недійсними.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 28.08.2018 року по справі №826/11298/14 (№К/9901/48398/18), від 25.05.2018 року по справі №2а-8687/09/2270/16 (№К/9901/2772/18), постанові Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2016 р. по справі №К/800/11516/16; в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 25.03.2008 року по справі № К-23642/07.
З аналізу матеріалів справи та норм права, Суд приходить до висновку, що викладені в Акті перевірки висновок Контролюючого органу про порушення Позивачем є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинами справи. Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми та обставини справи, суд дійшов висновку, що взаємовідносини Позивача з зазначеними вище контрагентами, які на момент здійснення господарських операцій були належним чином зареєстровані як платники податку на додану вартість, оформлені договорами, які не були визнані в судовому порядку недійсними, а також підтверджені виданими контрагентами первинними документами, зокрема, податковими накладними, отже Позивачем були виконані передбачені законодавством вимоги для підтвердження права на податковий кредит.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Позивача щодо скасування податкових повідомлень-рішень є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Частиною другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
З урахуванням викладеного, Суд приходить до висновків про задоволення позовних вимог повністю. Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
Відповідно до платіжного доручення від 12.05.2021 №3726 позивачем сплачено суму судового збору за подання позову до суду у розмірі 16795,69 грн.
З огляду на задоволення позову в повному обсязі, сплачена сума судового збору підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Тернопільській області на користь позивача.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Тернопільській області від 26.04.2021 року №00021310701.
3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Тернопільській області від 26.04.2021 року №0021400701.
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Тернопільській області в користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агроюніт Захід" понесені судові витрати, а саме судовий збір сплачений за подання позову в сумі 16795 (шістнадцять тисяч сімсот дев'яносто п'ять) грн 69 (шістдесят дев'ять) коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 17 вересня 2021 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРОЮНІТ ЗАХІД" (місцезнаходження/місце проживання: вул. В. Андрійчука, 110 Т,с. Рохманів,Шумський район, Тернопільська область,47105 код ЄДРПОУ/РНОКПП 39893474);
відповідач:
- Головне управління ДПС у Тернопільській області (місцезнаходження/місце проживання: вул. Білецька, 1,м. Тернопіль,46003 код ЄДРПОУ/РНОКПП 44143637);
Головуючий суддя Осташ А.В.