Справа № 500/4764/21
20 вересня 2021 рокум. Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Баб'юка П.М. розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
До Тернопільського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, в якій просить:
визнати протиправними дії відповідача щодо незарахування періодів роботи з 26.05.1982 по 15.04.1983 в управлінні сільського господарства Бережанського райвиконкому та з 04.06.1986 по 01.04.1992 в Бережанському агропромисловому об'єднанні до стажу державної служби;
зобов'язати відповідача зарахувати періоди роботи з 26.05.1982 по 15.04.1983 в управлінні сільського господарства Бережанського райвиконкому та з 04.06.1986 по 01.04.1992 в Бережанському районному агропромисловому об'єднанні до стажу державної служби;
зобов'язати відповідача призначити та виплатити позивачу пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ від 16.12.1993, пункту 10 "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України "Про державну службу" №889-VIII від 10.12.2015 з 14.04.2021 з врахуванням виплачених сум.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 14.04.2021 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про переведення із пенсії за віком на пенсію державному службовцю. Проте, листом №1900-0306-8/12071 від 16.04.2021 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області відмовлено позивачу в переведенні на пенсію за віком як державному службовцю, оскільки, періоди роботи позивача з 26.05.1982 по 15.04.1983 в управлінні сільського господарства Бережанського райвиконкому та з 04.06.1986 по 01.04.1992 в Бережанському районному агропромисловому об'єднанні до стажу державної служби не зараховані, відтак стаж державної служби прийнятий до зарахування, становить менше 10 років. Позивач вважає відмову в призначені пенсії за віком як державному службовцю протиправною та такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства, що слугувало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 09.08.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідач 03.08.2021 подав до суду відзив на позов, в якому заперечив проти позовних вимог та вказав, що періоди роботи позивача з 26.05.1982 по 15.04.1983 в управлінні сільського господарства Бережанського райвиконкому та з 04.06.1986 по 01.04.1992 в Бережанському районному агропромисловому об'єднанні не було враховано до стажу державної служби, який би давав право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу», оскільки дана посада не віднесена до відповідних категорій посад державної служби визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України.
На момент звернення із заявою про призначення пенсії, стаж позивач складав 6 років 02 місяці 15 днів. З огляду на наведене, у позивача недостатньо стажу державної служби, а тому, у відповідача не було підстав для призначення позивачу пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу».
Частиною п'ятою статті 262 КАС України визначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Тернопільській області, пенсійна справа №961010138045, отримує пенсію за віком.
Позивач 14.04.2021, після досягнення віку 62 років, звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про переведення його із пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком як державному службовцю відповідно до Закону України "Про державну службу" (аркуш справи 19).
Листом №1900-0306-8/12071 від 16.04.2021 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області відмовлено позивачу в задоволенні такої заяви. Відмова обґрунтована тим, що стаж державної служби позивача, прийнятий до зарахування, становить менше 10 років (6 років 02 місяці 15 днів), оскільки періоди роботи позивача з 26.05.1982 по 15.04.1983 в управлінні сільського господарства Бережанського райвиконкому та з 04.06.1986 по 01.04.1992 в Бережанському районному агропромисловому об'єднанні до стажу державної служби не зараховані (аркуш справи 22).
Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03.05.1996, ратифікована Законом України від 14.09.2006 № 137-V, яка набрала чинності з 01.02.2007 (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов'язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.
Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов'язаннями України.
01.05.2016 набув чинності Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII (далі - Закон №889-VIII), згідно з ч.2 Прикінцевих та перехідних положень якого визнано такими, що втратили чинність, зокрема, Закон України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ (далі - Закон №3723-ХІІ), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Відповідно до частини першої статті 37 Закону №3723-ХІІ, на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Тобто до 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом №889-VIII) право на пенсію державного службовця мали особи, які:
а) досягли певного віку та мають передбачений законодавством страховий стаж;
б) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Після 01.05.2016, відповідно до статті 90 Закону №889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
При цьому, законодавець визначив певні умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ.
Так, відповідно до пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII, державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Таким чином, обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною 1 статті 37 Закону №3723-ХІІ та "Прикінцевих та перехідних положень" Закону №889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Аналогічна позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права висловлена у рішенні Верховного Суду від 04.04.2018 у справі №822/524/18.
Суд встановив із записів у трудовій книжці НОМЕР_1 (аркуш справи 13-18) наступні відомості що трудової діяльності позивача в спірні періоди роботи:
- 26.05.1982 - прийнятий на посаду старшого інженера по техніці безпеки управління сільського господарства Бережанського райвиконкому;
- 15.04.1983 - звільнений з посади старшого інженера по техніці безпеки в зв'язку із переведенням на іншу роботу;
- 04.06.1986 - зарахований в порядку переведення на посаду старшого інженера групи по технагляду відділу капітального будівництва Бережанського районного агропромислового об'єднання;
- 01.04.1992 - звільнений з роботи по переведенню в міжколгоспну групу управління сільського господарства райвиконкому за п. 5 ст. 36 КЗпП України.
Також суд звертає увагу на те, що станом на 01.05.2016 року (день набрання чинності Законом № 889-VIII) позивач займав посаду державної служби, що підтверджується відомостями трудової книжки: в період з 06.11.2012 по 28.04.2017 перебував на посаді завідуючого сектору землеустрою, моніторингу, охорони та ринку земель відділу Держземагентства в Бережанському району.
Зі змісту оскаржуваного рішення судом встановлено, що відповідачем при обчисленні трудового стажу, що дає право на призначення пенсії державного службовця не враховано наведені спірні періоди роботи позивача.
Відповідно до пункту 6 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 № 229, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом №889-VIII обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII.
Згідно з пунктом 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
З аналізу наведених норм та фактичних обставин справи суд приходить до висновку, що, в даному випадку, слід керуватися нормами Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ та Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283 (далі - Порядок №283).
Статтею 25 Закону №3723-XII передбачено, що основними критеріями класифікації посад державних службовців є організаційно-правовий рівень органу, який приймає їх на роботу, обсяг і характер компетенції на конкретній посаді, роль і місце посади в структурі державного органу. Віднесення існуючих посад державних службовців, не перелічених у цій статті, а також віднесення до відповідної категорії нових посад державних службовців проводиться Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 2 Порядку № 283 передбачено, що до стажу державної служби включається час роботи, зокрема на посадах керівних працівників і спеціалістів державних органів колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР, у тому числі у виконавчих комітетах місцевих Рад депутатів трудящих, Рад народних депутатів, їх управліннях, самостійних відділах, інших структурних підрозділах.
Так, у вказаному Додатку міститься перелік державних органів колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР, періоди роботи в яких на посадах керівних працівників і спеціалістів зараховується до стажу державної служби, до яких віднесено серед іншого, виконавчі комітети місцевих Рад депутатів трудящих, Рад народних депутатів, їх управління, самостійні відділи, інші структурні підрозділи.
Зокрема, серед вказаного переліку є Міністерства і відомства УРСР (включаючи головні управління, управління, що відповідно до затвердженої Урядом структури входили до центрального апарату цих міністерств і відомств).
Статтею 25 Закону № 3723-ХІІ, як у редакції станом на 26.10.2001, так і в подальшому було передбачено сім категорій посад державних службовців.
Постановою Кабінету Міністрів України від 18.04.1994 №239 «Про віднесення посад працівників місцевих Рад народних депутатів та їх виконавчих комітетів і присвоєння їм рангів державних службовців» (втратила чинність 27.10.2001), на яку, - як на підставу для відмови зарахувати позивачу період роботи з 26.05.1982 по 15.04.1983 в управлінні сільського господарства Бережанського райвиконкому посилається відповідач, передбачено, що до сьомої категорії посад відносяться посади радників, консультантів, спеціалістів секретаріатів районних, районних у містах Києві та Севастополі Рад народних депутатів; спеціалістів апаратів виконкомів районних у містах, міських Рад міст районного підпорядкування, селищних і сільських Рад народних депутатів та інші прирівняні до них посади.
А тому, незарахування відповідачем періоду роботи позивача з 26.05.1982 по 15.04.1983 в управлінні сільського господарства Бережанського райвиконкому (10 місяців 20 днів) є протиправним.
Щодо незарахування до стажу державної служби періоду роботи позивача з 04.06.1986 по 01.04.1992 в Бережанському районному агропромисловому об'єднанні, суд зазначає наступне.
Як встановлено із відомостей трудової книжки позивача (записи № 13, № 16) ОСОБА_1 04.06.1986 зарахований в порядку переводу на посаду старшого інженера групи по технагляду відділу капітального будівництва в Бережанське районне агропромислове об'єднання. 01.04.1992 позивач звільнений з роботи у зв'язку із переводом в міжколгоспну групу управління сільського господарства райвиконкому.
Згідно з архівною довідкою архівного відділу №1 Тернопільської районної державної адміністрації Тернопільської області від 07.06.2021 №03- 05/88 та згідно із рішенням сесії Бережанської районної Ради народних депутатів від грудня 1985 року «Про утворення районного агропромислового об'єднання», керуючись постановами ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР від 14.11.1985 №1114 «Про дальше удосконалення управління агропромисловим комплексом» та ЦК Компартії України і Ради Міністрів Української РСР від 19.11.1985 №412 «Про державний агропромисловий комітет Української РСР» районна Рада народних депутатів вирішила утворити районне агропромислове об'єднання на базі; управління сільського господарства райвиконкому, районного виробничого об'єднання по виробничо-технічному забезпеченню сільського господарства, райоб'єднання «Райсільгоспхімія» районної Інспекції по закупівлях і якості сільгосппродуктів, райміжколгоспбуду, райміжколгоспшляхбуду (аркуші справи 24-25).
Відповідно до рішення виконавчого комітету Бережанської районної ради народних депутатів від 19.02.1991 № 49 «Про припинення діяльності Ради Бережанського районного виробничого агропромислового об'єднання» з метою удосконалення управління агропромисловим виробництвом та здешевлення витрат на утримання робочого апарату районного агропромислового об'єднання, на підставі рішення виконкому Тернопільської обласної ради народних депутатів від 15.01.1991 №14 «Про переведення органів управління агропромислових формувань та утримання за рахунок місцевого бюджету» та рішення ради Бережанського АПО від 14.02.1991 виконком районної ради народних депутатів вирішив припинити з 01.03.1991 діяльність ради Бережанського районного виробничого агропромислового об'єднання; для здійснення державного керівництва діяльністю сільськогосподарських підприємств і організацій утворити управління сільського господарства райвиконкому.
Постановою Центрального комітету Компартії України і Ради Міністрів Української PCP №429 від 19.12.1985 «Про подальше вдосконалення управління агропромисловим комплексом Української PCP» визначено, що Державний агропромисловий комітет Української PCP являється центральним органом державного управління агропромисловим комплексом республіки.
У свою чергу, Держагропром УРСР здійснює свою діяльність під керівництвом Ради Міністрів УРСР, а агропроми областей, районні агропромислові об'єднання - під керівництвом відповідно виконкомів обласних, районних рад народних депутатів.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що Бережанське районне агропромислове об'єднання та управління сільського господарства Бережанського райіиконкому, відносяться до місцевих органів державного управління міністерств і відомств УРСР та інших республік, а також СРСР.
Відповідно до листа Міністерства фінансів України «Про стаж державної служби» від 17.06.1994 №16-102-15, який міститься в матеріалах справи, надано роз'яснення, що у зв'язку із тим, що з 1962 року відбулося ряд змін у структурі управління сільським господарством колишнього УРСР ... враховуючи ці зміни, періоди роботи керівних працівників, керівних працівників і спеціалістів в обласних і районних органах управління сільським господарством підлягають зарахуванню до стажу державної служби, за винятком роботи в агропромислових об'єднаннях, агрокомбінатах, агрофірмах, виробничих об'єднаннях та інших формуваннях, які не реорганізовані в управління сільського господарства і продовольства (аркуш справи 33).
Врахувавши наведене, суд дійшов висновку, що періоди роботи позивача з 26.05.1982 по 15.04.1983 в управлінні сільського господарства Бережанського райвиконкому та з 04.06.1986 по 01.04.1992 в Бережанському агропромисловому об'єднанні зараховуються до стажу державної служби.
На момент звернення до відповідача (14.04.2021) із заявою щодо призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» стаж державної служби позивача станом на 01.05.2016 становив 13 років і 3 дні (6 років 2 місяці 15 днів+10 місяців 20 днів +5 років 10 місяців 28 днів).
Таким чином, позивач має право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723-ХІІ після 01.05.2016 відповідно до частини 1 ст. 37 Закону №3723-ХІІ та «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №889-VIII (загальний стаж роботи - 36 років 6 місяців 26 днів при необхідному 35 років; вік - 62 роки; стаж державної служби 13 років і 3 дні станом на 01.05.2016; станом на 01.05.2016 займав посаду державної служби).
Згідно з ч. 3 ст. 45 Закону №1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Пунктом 2.8 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1) визначено, що поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.
Згідно з п. 4.1 Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.
Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.
Відповідно до абзацу першого п. 4.3 Порядку № 22-1 не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Суд зазначає, що відповідачем розглянуто по суті заяву позивача від 14.04.2021 та відмовлено в її задоволенні.
Відповідно до п. 4 ч. 2, ч. 4 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (пункт 4). У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Судом встановлено, що єдиною підставою для відмови у переході на інший вид пенсії стала відсутність необхідного спеціального стажу позивача.
Суд вважає, що дії відповідача щодо незарахування періодів роботи з 26.05.1982 по 15.04.1983 в управлінні сільського господарства Бережанського райвиконкому та з 04.06.1986 по 01.04.1992 в Бережанському агропромисловому об'єднанні до стажу державної служби є протиправними.
За таких обставин, для ефективного захисту порушених прав позивача, суд вважає необхідним зобов'язати відповідача зарахувати періоди роботи позивача з 26.05.1982 по 15.04.1983 в управлінні сільського господарства Бережанського райвиконкому та з 04.06.1986 по 01.04.1992 в Бережанському районному агропромисловому об'єднанні до стажу державної служби; перевести з 14.04.2021 позивача на пенсію за віком, згідно зі статтею 37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ від 16.12.1993, пункту 10 "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України "Про державну службу" №889-VIII від 10.12.2015, та здійснити виплату пенсії з урахуванням виплачених сум.
Згідно з частиною першою статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Оскільки позов підлягає задоволенню повністю, то відповідно до частини першої статті 139 КАС України позивачу слід відшкодувати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у розмірі 908,00 грн, сплачений відповідно до квитанції №0.0.22116640146.1.1 від 27.07.2021.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області щодо незарахування ОСОБА_1 періодів роботи з 26.05.1982 по 15.04.1983 в управлінні сільського господарства Бережанського райвиконкому та з 04.06.1986 по 01.04.1992 в Бережанському агропромисловому об'єднанні до стажу державної служби.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області зарахувати ОСОБА_1 періоди роботи з 26.05.1982 по 15.04.1983 в управлінні сільського господарства Бережанського райвиконкому та з 04.06.1986 по 01.04.1992 в Бережанському районному агропромисловому об'єднанні до стажу державної служби, перевести з 14.04.2021 ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ від 16.12.1993, пункту 10 "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України "Про державну службу" №889-VIII від 10.12.2015, та виплатити перераховану пенсію, з урахуванням виплачених сум.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 908 грн (дев'ятсот вісім гривень).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 );
відповідач:
- Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження: Майдан Волі, 3, м. Тернопіль, 46001; код ЄДРПОУ: 14035769).
Головуючий суддя Баб'юк П.М.