09 вересня 2021 року м. ПолтаваСправа № 440/3077/21
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Сич С.С.,
за участю:
секретаря судового засідання - Гринько М.О.,
представника позивача - Недбайло Л.А. ,
представника відповідача - Масюк П.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Селянського фермерського господарства "ПЕРЛИНА" до Головного управління ДПС у Полтавській області як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
31 березня 2021 року Селянське фермерське господарство "ПЕРЛИНА" (надалі - позивач, СФГ "ПЕРЛИНА") звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової служби України (надалі - ДПС України) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області №0000080901 від 02.10.2020.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що наказ про призначення перевірки не відповідає положенням Податкового кодексу України, оскільки не містить повної адреси, за якою мала бути проведена така перевірка, відповідач не мав належних, достатніх та передбачених законом підстав для проведення фактичної перевірки, оформленої актом від 11.09.2020 №152/16-31-32-01/31587358, на підставі якого винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення. Вважає, що оскільки ДПС України у строк, встановлений ст. 56 Податкового кодексу України, не прийнято відповідного рішення за результатами розгляду скарги на податкове повідомлення-рішення, тому скарга позивача на податкове повідомлення-рішення вважається задоволеною.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/3077/21, розгляд справи вирішено проводити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.
26 квітня 2021 року електронною поштою та 19 травня 2021 року через канцелярію до суду надійшов відзив ДПС України на позовну заяву /том 1 а.с. 41-44/, у якому представник ДПС України просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, посилаючись на те, що незважаючи на не зазначення у наказі про призначення фактичної перевірки назви вулиці та номеру будинку, вказаний наказ реалізовано його застосуванням та допуском працівників податкового органу до перевірки, а можливі процедурні порушення не вплинули на можливість платника захистити свої права. За результатами фактичної перевірки встановлено порушення частини 1 статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" в частині зберігання пального з 01.04.2020 по дату завершення перевірки без наявності відповідної ліцензії, за яке до позивача застосовано штраф на підставі абзацу 8 частини 2 статті 17 цього Закону. Пояснює, що Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 13 травня 2020 року № 591-IX у розділі ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України пункт 52-8 у підрозділі 10 викладено у редакції: 52-8. Тимчасово, на період по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків, встановлених: статтею 56 цього Кодексу (в частині процедури адміністративного оскарження) щодо скарг платників податків (крім скарг щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від'ємного значення з податку на додану вартість), що надійшли (надійдуть) по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), та/або які не розглянуті станом на 18 березня 2020 року. Таке зупинення не породжує будь-яких наслідків, передбачених статтею 56 цього Кодексу".
Ухвалою суду від 27 квітня 2021 року підготовче засідання відкладено до 12:00 19 травня 2021 року.
05 травня 2021 року до суду надійшла відповідь позивача на відзив на позовну заяву /том 1 а.с. 86-87/, у якій зазначено, що у наказі на проведення перевірки відповідачем не зазначені підстави для її проведення, а вказана лише норма Податкового кодексу України. Вказує, що незалежно від допуску податкового органу до перевірки, платник податків не позбавлений права оскаржити рішення, прийняте за результатами такої перевірки. Посилається на правову позицію Верховного Суду у справі №826/17123/18. Пояснює, що ліцензія не була отримана до 13.09.2020 з об'єктивних причин. Зазначає, що Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 13 травня 2020 року № 591-IX не звільняє ДПС України від відповідальності розглядати скарги платників податку в порядку, встановленому Податковим кодексом України.
19 травня 2021 року до суду надійшло клопотання представника відповідача про заміну відповідача у справі №440/3077/21 на ГУ ДПС у Полтавській області (код ЄДРПОУ 44057192) /том 1 а.с. 111-112/.
19 травня 2021 року до суду надійшло клопотання представника відповідача про повернення позовної заяви /том 1 а.с. 104-105/.
Ухвалами суду від 19 травня 2021 року витребувано докази від відповідача та встановлено строк для їх надання до суду, продовжено строк підготовчого провадження у справі №440/3077/21 на тридцять календарних днів з метою належної підготовки справи для розгляду по суті, задоволено клопотання представника позивача про відкладення підготовчого засідання та підготовче засідання відкладено до 14:00 09 червня 2021 року.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 09 червня 2021 року клопотання представника відповідача про заміну відповідача у справі №440/3077/21 задоволено. Замінено первісного відповідача Державну податкову службу України належним відповідачем Головним управлінням ДПС у Полтавській області як відокремленим підрозділом Державної податкової служби України (ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 44057192). Витребувано докази від відповідача та встановлено строк для їх надання до суду.
Ухвалами суду від 09 червня 2021 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про повернення позовної заяви, підготовче засідання відкладено до 09:30 12 серпня 2021 року.
05 липня 2021 року до суду надійшов відзив відповідача Головного управління ДПС у Полтавській області як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України на позовну заяву /том 2 а.с. 174-176/, у якому представник відповідача просить у задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі, посилаючись на те, що незважаючи на не зазначення у наказі про призначення фактичної перевірки назви вулиці та номеру будинку, вказаний наказ реалізовано його застосуванням та допуском працівників податкового органу до перевірки, а можливі процедурні порушення не вплинули на можливість платника захистити свої права. За результатами фактичної перевірки встановлено порушення частини 1 статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" в частині зберігання пального з 01.04.2020 по дату завершення перевірки без наявності відповідної ліцензії, за яке до позивача застосовано штраф на підставі абзацу 8 частини 2 статті 17 цього Закону.
12 липня 2021 року до суду надійшла відповідь позивача на відзив на позовну заяву /том 2 а.с. 178-179/, у якій позивачем зазначено, що в наказі на перевірки не зазначена інформація про порушення позивачем вимог законодавства, у зв'язку з якими призначена фактична перевірка, хоча наявність таких відомостей є обов'язковою умовою для видачі наказу на проведення фактичної перевірки, про що зазначено у постанові Верховного Суду від 08.09.2020 у справі №640/21536/19. Вказує, що незалежно від допуску податкового органу до перевірки, платник податків не позбавлений права оскаржити рішення, прийняте за результатами такої перевірки. Посилається на правову позицію Верховного Суду у справі №826/17123/18. Вважає, що відповідачем були порушені вимоги п. 56.2 ст. 56 Податкового кодексу України та не враховано, що ДПС України з 05.03.2021 призупинила проведення фактичних перевірок щодо зберігання пального до законодавчого вирішення цього питання, що свідчить про те, що такі перевірки не відповідають законодавству України.
11 серпня 2021 року до суду надійшли додаткові пояснення відповідача /том 2 а.с. 184-185/, у яких вказано, що під час виконання функцій, визначених Податковим кодексом України, за допомогою АІС "Податковий блок" встановлено факти придбання позивачем дизельного пального за відсутності відповідної ліцензії на зберігання пального, наявність такої інформації у відповідності до п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України стала підставою для призначення та проведення фактичної перевірки позивача. Зазначає, що наказ ГУ ДПС у Полтавській області №1226 від 01.09.2020 відповідає вимогам п.п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України.
Ухвалою суду від 12 серпня 2021 року задоволено клопотання представника позивача про відкладення підготовчого засідання та підготовче засідання відкладено до 14:00 26 серпня 2021 року.
25 серпня 2021 року до суду надійшли заперечення позивача проти додаткових пояснень /том 2 а.с. 196-197/, у якій представником позивача вказано, що факт придбання пального не свідчить про порушення законодавства України, а придбане паливо мало бути використовуватись у господарській діяльності шляхом розливу його у паливні баки транспорту та сільгосптехніки безпосередньо з бензовозу. Контролюючий орган взагалі не з'ясував обставин фізичного зберігання пального у спірних правовідносинах з врахуванням напрямків господарської діяльності господарства та наявної у користуванні позивача техніки. Крім того, позивач посилається на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 22.09.2020 у справі №520/8836/18.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу №440/3077/21 до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 11:00 09 вересня 2021 року.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Суд, заслухавши вступне слово представників сторін, дослідивши письмові докази, встановив наступні обставини та спірні правовідносини.
СФГ "ПЕРЛИНА" зареєстроване як юридична особа 28.01.2002 з місцезнаходженням: вул. Миру, будинок 2, с. Карпилівка, Лубенський район, Полтавська область, 37521 та основним видом економічної діяльності позивача є 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур /том 2 а.с. 211/.
01.09.2020 начальником Головного управління ДПС у Полтавській області О.Лавровим на підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 75.1 ст. 75, п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80, п. 82.3 ст. 82 Податкового кодексу України, статті 16 Закону України від 19.12.1995 №481-ВР "Про державне регулювання виробництва обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" з метою контролю за обігом спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального, наявності ліцензій, свідоцтв прийнято наказ №1226 "Про проведення фактичної перевірки", яким наказано провести з 04.09.2020 фактичну перевірку тривалістю 10 діб СФГ "ПЕРЛИНА" (код ЄДРПОУ 31587358) за місцем фактичного провадження діяльності за адресою: Полтавська область, Лубенський район, с. Карпилівка, за період з 01.01.2020 по дату закінчення перевірки у порядку, встановленому Податковим кодексом України /том 1 а.с. 150/.
04.09.2020 перед початком проведення фактичної перевірки бухгалтеру СФГ "ПЕРЛИНА" ОСОБА_1 вручено копію наказу Головного управління ДПС у Полтавській області №1491 від 15.09.2020 та пред'явлено службові посвідчення та направлення на перевірку від 15.09.2020 №1452, №1453, що підтверджується відповідними відмітками про вручення та підписом бухгалтера СФГ "ПЕРЛИНА" ОСОБА_1 у направленнях, копії яких містяться у матеріалах справи /том 1 а.с. 151, 152/.
У термін з 04.09.2020 до 11.09.2020 посадовими особами ГУ ДПС у Полтавській області проведено фактичну перевірку СФГ "ПЕРЛИНА", за результатами якої складено акт про результати фактичної перевірки, що був зареєстрований 11.09.2020 за №152/16-31-32-01/31587358 /том 1 а.с 139-145, 139-149/.
В акті перевірки від 11.09.2020 за №152/16-31-32-01/31587358 зазначено, що за результатами фактичної перевірки СФГ "ПЕРЛИНА" відповідно наданих облікових документів та пояснень встановлено порушення частини 1 статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" в частині зберігання пального в період з 01.04.2020 по дату завершення перевірки без наявності відповідної ліцензії /том 1 а.с. 145/.
Акт перевірки підписаний керівником позивача із запереченнями 11.09.2020 /том 1 а.с. 145/.
Позивачем подано до ГУ ДПС у Полтавській області заперечення на акт перевірки від 11.09.2020 №152/16-31-32-01/31587358 /том 1 а.с. 154-155/, за результатами розгляду яких листом ГУ ДПС у Полтавській області від 29.09.2020 №36382/10/16-31-09-01-15 позивача повідомлено, що висновки перевірки, викладені в акті про результати фактичної перевірки від 11.09.2020 за №152/16-31-32-01/31587358, свідчать про порушення СФГ "ПЕРЛИНА" частини 1 статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" в частині зберігання пального в період з 01.04.2020 по дату завершення перевірки без наявності відповідної ліцензії, за яке передбачена відповідальність відповідно до абзацу 8 частини 2 статті 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" /том 1 а.с. 12-13, 146-149/.
02.10.2020 на підставі акту фактичної перевірки від 11.09.2020 за №152/16-31-32-01/31587358 ГУ ДПС у Полтавській області прийнято податкове повідомлення-рішення №0000080901, яким до СФГ "ПЕРЛИНА" за порушення частини 1 статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в розмірі 500000 грн. /том 1 а.с. 14, 136/.
Не погодившись з податковим повідомленням-рішенням ГУ ДПС у Полтавській області від 02.10.2020 №0000080901 позивач оскаржив його в адміністративному порядку до ДПС України, надіславши скаргу до ДПС України 12.10.2020 /том 1 а.с. 15-17/.
Вказана скарга на податкове повідомлення-рішення отримана ДПС України 16.10.2020, що підтверджено рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення /том 1 а.с. 19/.
Станом на час звернення до суду з даним позовом рішення за результатами розгляду цієї скарги позивача не було прийняте.
Позивач не погодився з податковим повідомленням-рішенням ГУ ДПС у Полтавській області від 02.10.2020 №0000080901, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.
Після звернення позивача до суду з позовом ДПС України прийнято рішення від 19.05.2021 №11128/6/99-00-06-03-01-06, яким скарга СФГ "ПЕРДИНА" від 12.10.2020 №133 на податкове повідомлення рішення ГУ ДПС у Полтавській області від 02.10.2020 №0000080901 залишена без розгляду у зв'язку з оскарженням податкового повідомлення-рішення в судовому порядку /том 2 а.с. 105/.
Надаючи правову оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню ГУ ДПС у Полтавській області від 02.10.2020 №0000080901, суд дійшов наступних висновків.
Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (надалі - ПК України).
Відповідно до п.п. 14.1.157 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності;
Підпунктом 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України передбачено, що Контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв'язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо: згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
Згідно з п. 55.1 ст. 55 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов'язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства.
Відповідно до приписів пунктів 56.1-56.3 ст. 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
У разі якщо платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, такий платник має право звернутися із скаргою про перегляд цього рішення до контролюючого органу вищого рівня.
Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій або електронній формі засобами електронного зв'язку (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.
Пунктом 56.8 ст. 56 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків засобами поштового зв'язку (з повідомленням про вручення) чи електронного зв'язку (з дотриманням вимог, визначених пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу) або надати йому під розписку.
Пунктом 56.9 ст. 56 Податкового кодексу України встановлено, що керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово або в електронній формі засобами електронного зв'язку (з дотриманням вимог, визначених пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу) повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті.
Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків.
Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення 20-денного строку, зазначеного в абзаці першому цього пункту.
Разом з тим, Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 13 травня 2020 року № 591-IX у розділі ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України пункт 52-8 у підрозділі 10 викладено в такій редакції: "52-8. Тимчасово, на період по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків, встановлених:
статтею 56 цього Кодексу (в частині процедури адміністративного оскарження) щодо скарг платників податків (крім скарг щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від'ємного значення з податку на додану вартість), що надійшли (надійдуть) по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), та/або які не розглянуті станом на 18 березня 2020 року. Таке зупинення не породжує будь-яких наслідків, передбачених статтею 56 цього Кодексу;
статтями 52 і 53 цього Кодексу щодо надання контролюючими органами індивідуальних податкових консультацій в письмовій формі;
статтями 73 і 78 цього Кодексу щодо надання платниками податків відповідей на запити контролюючих органів (крім запитів контролюючих органів щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від'ємного значення з податку на додану вартість), що надійшли (надійдуть) платникам податків по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19).
З першого календарного дня місяця, наступного за місяцем, в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), перебіг строків, які зупинялися відповідно до цього пункту, продовжується з урахуванням часу, що минув до такого зупинення".
Таким чином, до першого календарного дня місяця, наступного за місяцем, в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків, встановлених статтею 56 цього Кодексу (в частині процедури адміністративного оскарження) щодо скарг платників податків (крім скарг щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від'ємного значення з податку на додану вартість), що надійшли (надійдуть) по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), та/або які не розглянуті станом на 18 березня 2020 року, та таке зупинення не породжує будь-яких наслідків, передбачених статтею 56 цього Кодексу.
Відтак, суд відхиляє доводи позивача про те, що його скарга до ДПС України є задоволеною внаслідок не прийняття рішення у строки, встановлені статтею 56 Податкового кодексу України.
Згідно підпункту 19-1.1.16 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України контролюючі органи здійснюють заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та пального.
Відповідно до підпункту 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право здійснювати контроль за додержанням законодавства з питань регулювання обігу готівки (крім банків), порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб'єктами господарювання установлених законодавством обов'язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів.
Згідно з пунктом 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (підпункт 75.1.3 пункт 75.1 статті 75 ПК України).
За приписами пункту 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, зокрема, копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися.
Порядок проведення фактичних перевірок, в тому числі й підстав їх призначення, регламентовано статтею 80 ПК України.
Так, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом та за наявності хоча б однієї з підстав, визначених підпунктами 80.2.1 - 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 ПК України.
Як встановлено судом зі змісту наказу Головного управління ДПС у Полтавській області від 01.09.2020 №1226 "Про проведення фактичної перевірки" підставою до призначення фактичної перевірки у ньому наведено підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України. У наказі зазначено, що перевірка проводитиметься з метою контролю за обігом спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального, наявності ліцензій.
Відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.
Аналізуючи зміст наказу Головного управління ДПС у Полтавській області від 01.09.2020 №1226 "Про проведення фактичної перевірки" суд дійшов висновку, що у ньому відсутні будь-які посилання на конкретні підстави призначення перевірки, окрім як на норму, що регулює питання призначення перевірки, - підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України; у наказі не відображено, в рамках яких заходів контролюючого органу встановлено невідповідність діяльності Селянського (фермерського) господарства "ПЕРЛИНА" вимогам чинного законодавства, на підставі яких відомостей або документів були встановлені факти про порушення вимог законодавства.
Наведене, на переконання суду, свідчить про відсутність дійсних, фактичних підстав для прийняття наказу та необхідності здійснення податкового контролю за діяльністю Селянського (фермерського) господарства "ПЕРЛИНА" у формі фактичної перевірки.
Таким чином, відповідач не довів наявності підстав у розумінні підпункту 80.2.5 пункту 8.2 статті 80 ПК України для проведення фактичної перевірки Селянського (фермерського) господарства "ПЕРЛИНА".
При виборі й застосуванні норми матеріального права до спірних правовідносин судом враховано висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду від 18 травня 2018 року у справі №813/3977/16, від 08 вересня 2020 року у справі №640/21536/19, від 19 листопада 2020 року у справі №160/7971/19, від 17 грудня 2020 року у справі №520/12028/18, як це передбачено частиною п'ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суд критично оцінює доводи відповідача у письмових поясненнях про те, що під час виконання функцій, визначених Податковим кодексом України, за допомогою АІС "Податковий блок" встановлено факти придбання позивачем дизельного пального за відсутності відповідної ліцензії на зберігання пального, наявність такої інформації у відповідності до п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України стала підставою для призначення та проведення фактичної перевірки позивача /том 2 зворот а.с. 184/, оскільки сам по собі факт придбання пального позивачем не свідчить про порушення ним вимог законодавства, навіть, за відсутності на момент такого придбання ліцензії на зберігання пального.
Крім того, ці пояснення не спростовують і того факту, що в наказі Головного управління ДПС у Полтавській області від 01.09.2020 №1226 "Про проведення фактичної перевірки", на підставі якого контролюючим органом проведено фактичну перевірку, за результатами якої прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, відсутні посилання на конкретні підстави призначення перевірки, окрім як на норму, що регулює питання призначення перевірки, - підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України та не відображено в рамках яких заходів контролюючого органу встановлено невідповідність діяльності Селянського (фермерського) господарства "ПЕРЛИНА" вимогам чинного законодавства. А отже, відсутні підстави вважати, що наказ прийнято саме у зв'язку з наведеними у поясненнях підставами, оскільки надані до суду скриншоти акцизних накладних взагалі не містять дати їх виготовлення /том 2 а.с. 167-170/.
Як зазначено у пункті 86.1 статті 86 ПК України, результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.
Пунктом 86.8 статті 86 ПК України встановлено, що податкове повідомлення-рішення приймається в порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом п'ятнадцяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки, та надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. За наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та додаткових документів і пояснень, зокрема документів, що підтверджують відсутність вини, наявність пом'якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, поданих у порядку, встановленому цією статтею, податкове повідомлення-рішення приймається в порядку та строки, визначені пунктом 86.7 цієї статті.
З аналізу наведених норм законодавства вбачається, що здійснення перевірки є необхідною передумовою для винесення податкових повідомлень-рішень у разі встановлення контролюючим органом порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється податковими органами. Тому за відсутності проведеної перевірки як юридичного факту у контролюючого органу відсутня компетенція на винесення податкового повідомлення-рішення.
Така компетенція не виникає в силу самого лише факту вчинення платником податків податкового правопорушення. Для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платникові податків шляхом прийняття податкового повідомлення-рішення в зв'язку допущеними таким платником порушеннями необхідно дотриматися певних умов, а саме: спочатку провести податкову перевірку.
Нормами Податкового кодексу України, з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. Невиконання цих вимог призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.
Таким чином, у випадку незаконності перевірки, прийнятий за її результатами акт індивідуальної дії підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Аналогічна правова позиція висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 16 лютого 2016 року (справа № 826/12651/14), від 27 січня 2015 року (справа № 21-425а14) та у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17 березня 2018 року (справа № 1570/7146/12), від 24 жовтня 2018 року (справа № 808/1746/15) та від 04 лютого 2019 року (справа № 807/242/14).
У постанові від 21 лютого 2020 року у справі № 826/17123/18 судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду сформулювала правовий висновок, відповідно до якого незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.
Таким чином, порушення контролюючим органом вимог щодо призначення та проведення перевірки призводить до відсутності правових наслідків такої, а у випадку незаконності перевірки, прийнятий за її результатами акт індивідуальної дії підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Суд також вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до абзацу першого преамбули Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19.12.1995 № 481/95-ВР (далі - Закон №481/95-ВР) в редакції Закону України від 23.11.2018 р. N 2628-VIII цей Закон визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України.
Статтею 1 Закону № 481/95-ВР (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) розкрито, серед інших, наступні поняття: ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку; місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування; зберігання пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик.
Єдиний державний реєстр суб'єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним (далі - Єдиний реєстр ліцензіатів та місць обігу пального) - перелік суб'єктів господарювання (у тому числі іноземних суб'єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва), які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним у розрізі суб'єктів господарювання (у тому числі іноземних суб'єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва), які здійснюють діяльність на таких місцях на підставі виданих ліцензій.
За приписами п.п. 14.1.141-1 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України пальне - нафтопродукти, скраплений газ, паливо моторне альтернативне, паливо моторне сумішеве, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, інші товари, зазначені у підпункті 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 цього Кодексу.
Порядок здійснення імпорту, експорту, оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, пальним та зберігання пального встановлено ст. 15 Закону № 481/95-ВР.
Згідно з приписами статті 15 Закону № 481/95-ВР імпорт, експорт алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, здійснюються суб'єктами господарювання (у тому числі іноземними суб'єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності без наявності ліцензії. Оптова торгівля на території України алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, здійснюється за наявності у суб'єктів господарювання (у тому числі іноземних суб'єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності ліцензії на оптову торгівлю алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах. Оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб'єктами господарювання (у тому числі іноземними суб'єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії.
Встановлено річну плату за ліцензії на право зберігання пального у розмірі 780 гривень.
Суб'єкти господарювання (у тому числі іноземні суб'єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва.
Ліцензії на право зберігання пального видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем розташування місць зберігання пального терміном на п'ять років.
Суб'єкт господарювання (у тому числі іноземний суб'єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії.
Ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються:
підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету;
підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву;
суб'єктами господарювання (у тому числі іноземними суб'єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.
Суб'єкти господарювання, які здійснюють роздрібну, оптову торгівлю пальним або зберігання пального виключно у споживчій тарі до 5 літрів, ліцензію на роздрібну або оптову торгівлю пальним або ліцензію на зберігання пального не отримують.
Для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів:
документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об'єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об'єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення;
акт вводу в експлуатацію об'єкта або акт готовності об'єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об'єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об'єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального;
дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.
За порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами, пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством (ч. 1 ст. 17 Закону України №481/95-ВР).
До суб'єктів господарювання (у тому числі іноземних суб'єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі оптової торгівлі пальним або зберігання пального без наявності ліцензії - 500000 гривень (ч. 2 ст. 17 Закону України №481/95-ВР).
При цьому, частиною 22 статті 18 Закону України №481/95-ВР передбачено, що до суб'єктів господарювання (у тому числі іноземних суб'єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) не застосовується фінансова санкція у вигляді штрафу, передбачена статтею 17 цього Закону, у разі зберігання пального до 31 березня 2020 року без наявності відповідної ліцензії.
В акті перевірки від 11.09.2020 за №152/16-31-32-01/31587358 зазначено, що за результатами фактичної перевірки СФГ "ПЕРЛИНА" відповідно наданих облікових документів та пояснень встановлено порушення частини 1 статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" в частині зберігання пального в період з 01.04.2020 по дату завершення перевірки без наявності відповідної ліцензії /том 1 а.с. 145/.
Разом з тим, як визначено п.п. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника.
Отже, фактичною перевіркою є перевірка, що здійснюється саме за місцем фактичного провадження платником діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника, а тому не обмежується виключно дослідженням документів на відміну від документальної перевірки, яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Однак, під час проведення фактичної перевірки перевіряючими взагалі не встановлено факту зберігання пального, зокрема не встановлено місця чи місць зберігання позивачем пального, не виявлено ємностей, у яких би позивачем зберігалося пальне, не здійснено обстеження (перевірку) вмісту таких ємностей, а твердження відповідача про те, що позивачем зберігалося пальне є лише припущеннями контролюючого органу, які зроблено виключно на підставі аналізу документів та не підтверджено жодними належними та допустимими доказами.
Тобто замість фактичної перевірки контролюючим органом було проведено документальну виїзну перевірку платника податків.
Висновки перевіряючими зроблені виключно за результатом дослідження документів та свідчать про здійснення певної господарської діяльності підприємства з придбання пального та його використання у власній господарській діяльності, проте не свідчать про зберігання позивачем пального, у тому числі станом на момент проведення перевірки за місцем фактичного провадження діяльності Селянського (фермерського) господарства "ПЕРЛИНА".
З огляду на вищевикладене, зважаючи на частину 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, суд дійшов висновку, що Головним управлінням ДПС у Полтавській області не доведено факту порушення позивачем частини 1 статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального", за яке до позивача застосовано фінансову санкцію у вигляді штрафу в розмірі 500000 грн.
Підсумовуючи все вищевикладене, зважаючи на встановлені обставини справи та наведені вище норми законодавства, якими врегульовані спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення від 02 жовтня 2020 року №0000080901, прийняте Головним управлінням ДПС у Полтавській області не на підставі, що визначені Конституцією та законами України, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.
При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах “Салов проти України” (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), “Проніна проти України” (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та “Серявін та інші проти України” (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Таким чином, позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду з позовом у цій справі позивачем сплачено судовий збір у сумі 7500 грн., що підтверджується платіжним дорученням №593 від 29.03.2021 /том 1 а.с. 29/ та випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України /том 1 а.с. 33/.
Таким чином, при задоволенні позову Селянського фермерського господарства "ПЕРЛИНА" суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України на користь Селянського фермерського господарства "ПЕРЛИНА" витрати зі сплати судового збору в розмірі 7500 грн. (сім тисяч п'ятсот гривень).
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 3, 6-10, 139, 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,-
Адміністративний позов Селянського фермерського господарства "ПЕРЛИНА" (ідентифікаційний код 31587358, вул. Миру, 2, село Карпилівка, Лубенський район, Полтавська область, 37521) до Головного управління ДПС у Полтавській області як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 44057192, вул. Європейська, 4, м. Полтава, 36000) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 02 жовтня 2020 року №0000080901.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України на користь Селянського фермерського господарства "ПЕРЛИНА" витрати зі сплати судового збору в розмірі 7500 грн. (сім тисяч п'ятсот гривень).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Другого апеляційного адміністративного суду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII.
Повне рішення складено 20 вересня 2021 року.
Суддя С.С. Сич