про залишення позовної заяви без руху
20 вересня 2021 року СєвєродонецькСправа № 360/4998/21
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Чернявська Т.І., перевіривши матеріали позовної заяви адвоката Кузнєцової Ганни Петрівни в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
15 вересня 2021 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява адвоката Кузнєцової Ганни Петрівни (далі - представник позивача) в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі - відповідач), в якій представник позивача просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, яка полягає у не зарахуванні ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком № 1 періодів роботи з 11 жовтня 1994 року по 01 березня 1995 року, з 01 травня 1995 року по 05 червня 1996 року, з 10 червня 1996 року по 31 грудня 1998 року, з 19 травня 2002 року по 31 грудня 2005 року, з 01 квітня 2016 року по 30 червня 2016 року, з 01 січня 2017 року по 31 січня 2017 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком № 1 періоди роботи з 11 жовтня 1994 року по 01 березня 1995 року, з 01 травня 1995 року по 05 червня 1996 року, з 10 червня 1996 року по 31 грудня 1998 року, з 19 травня 2002 року по 31 грудня 2005 року, з 01 квітня 2016 року по 30 червня 2016 року, з 01 січня 2017 року по 31 січня 2017 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області провести перерахунок та виплатити (з урахуванням раніше виплачених сум) ОСОБА_1 пенсію у розмірі 80 % заробітної плати (доходу) на підставі статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», починаючи з 18 квітня 2018 року.
За приписами пунктів 3 та 6 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу, чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Розглянувши матеріали адміністративного позову, суддя дійшов висновку, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 КАС України, у зв'язку з чим вона має бути залишена без руху з таких підстав.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
У разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску (частина шоста статті 161 КАС України).
Згідно з частинами першою та другою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
На думку суду, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, яка звертається до суду, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами.
Згідно з частинами першою та другою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Тобто, за змістом наведеної процесуальної норми законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.
Процесуальна природа та призначення строків звернення до суду зумовлюють при вирішенні питання їх застосування до спірних правовідносин необхідність звертати увагу не лише на визначені в нормативних приписах відповідних статей загальні темпоральні характеристики умов реалізації права на судовий захист - строк звернення та момент обчислення його початку, але й природу спірних правовідносин щодо захисту прав, свобод та інтересів, у яких особа звертається до суду.
Визначення строку звернення до адміністративного суду в системному зв'язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб'єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв'язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень.
Частиною першою статті 123 КАС України визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (частина друга статті 123 КАС України).
КАС України не пов'язує право суду поновити пропущений строк звернення до адміністративного суду з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Таким чином, у кожному випадку, суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення, та робить висновок щодо поважності чи не поважності причин пропуску строку.
Заява про поновлення строку звернення до адміністративного суду повинна містити роз'яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості. Відповідно з цим, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
До позовної заяви представником позивача додано заяву про поновлення строку звернення до суду.
В обґрунтування зазначеної заяви представник позивача зазначила, що позовні вимоги ОСОБА_1 мають ознаки як ретроспективного характеру, так і спрямовані на майбутнє, адже порушення пенсійних прав позивача продовжує тривати у часі, не проведення належного розрахунку пільгового стажу має наслідком недоотримання пенсії кожного місяця. Тому представник позивача вважає, що вимоги про зобов'язання зарахувати до пільгового стажу періоди роботи та провести перерахунок пенсії на майбутнє є такими, які заявлені своєчасно. Непроведення належного розрахунку пільгового стажу є триваючим у часі правопорушенням, адже спричинені цим негативні наслідки є причиною недонарахування пенсії не тільки у минулому, таке недонарахування продовжується щомісяця.
Щодо позовної вимоги відносно перерахунку та виплатити (з урахуванням раніше виплачених сум) пенсії у розмірі 80 % заробітної плати (доходу) на підставі статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», починаючи з 18 квітня 2018 року, представник позивача зазначила таке.
Відповідно до поданої заяви пенсійні виплати позивачу призначено з 18 квітня 2018 року, розмір щомісячної пенсійної виплати жодного разу не зменшувався. Тобто зовнішні прояви дій пенсійного органу мали послідовний і очікуваний, тобто звичайний характер. Після призначення пенсійних виплат у позивача не було жодних підстав сумніватися у правомірності дій Пенсійного фонду, адже відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Враховуючи наведену конституційну гарантію і враховуючи звичайний характер зовнішнього прояву дій відповідача, у позивача не існувало підстав ставити під сумнів законність дій Пенсійного фонду. Легітимне очікування кожної особи у демократичній державі є те, що суб'єкти владних повноважень у правовідносинах діють добросовісно і у законний спосіб, адже демократичний правовий режим гарантує відсутність повсюдного прояву свавілля, порушення прав особи є виключними випадками.
Відповідно до пункту 4.7. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі - Порядок № 22-1), право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.
Наведений припис є імперативною вимогою, яку має виконати саме пенсійний орган, після виконання якої правомірно стверджувати, що пенсіонер «знав» або «повинен був дізнатись» про порушення свого права. Отже, позивач повинен був дізнатися про порушення його прав за умови: виконання з боку Пенсійного фонду імперативного припису про направлення повідомлення або рішення про призначення пенсії, яке містило би в собі конкретні дані, хоча б про кількість років, які враховано до пільгового стажу, адже кожна особа має більш-менш приблизне уявлення про кількісні ознаки свого трудового стажу; якщо б від дати подання заяви пенсію було спочатку обчислено правильно, але згодом її було б перераховано у бік зменшення, що було б достатньою зовнішньою ознакою, за наявності якої необхідно своєчасно реагувати. Жодного рішення, повідомлення тощо з боку відповідача пенсіонеру направлено не було, з якого можливо було дізнатися про неправильне обчислення пільгового стажу. Пенсійні виплати не перераховувались у бік зменшення. Вперше позивачу стало відомо про не включення до пільгового стажу роботи деяких періодів від адвоката, якого повідомлено листом від 04 серпня 2021 року за № 1200-0202-8/27744 у якості відповіді на адвокатський запит. Раніше за отримання відповіді на адвокатський запит позивач з боку Пенсійного фонду не отримував жодних конкретних даних відносно обчислення його пільгового стажу.
З урахуванням викладеного, представник позивача просить поновити позивачу строк звернення до суду.
Щодо посилань представника позивача на положення пункту 4.7 розділу ІV «Приймання, оформлення і розгляд документів» Порядку № 22-1 суд зазначає, що Порядком № 22-1 не визначено, що в повідомленні органу Пенсійного фонду України про призначення пенсії має бути зазначено стаж, врахований для призначення пенсії. Отже, неотримання позивачем такого повідомлення не впливає на можливість позивача бути обізнаним про порушення своїх прав.
Разом з цим, відповідно до пункту 4.9 розділу ІV «Приймання, оформлення і розгляд документів» Порядку № 22-1 (у редакції, яка діяла на час призначення пенсії позивачу) документом, який підтверджує призначення особі пенсії, є пенсійне посвідчення, що видається органом, що призначає пенсію, відповідно до Порядку обліку, зберігання, оформлення та видачі пенсійних посвідчень у Пенсійному фонді України та його органах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду від 25 березня 2004 року № 4-1, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 06 квітня 2004 року за № 427/9026 (зі змінами). У разі звернення пенсіонера видається виписка з розпорядження про призначення (перерахунок) пенсії з інформацією про періоди страхового стажу та заробітної плати (доходу), яка врахована при розрахунку пенсії.
Отже, позивач мав право на звернення до органу Пенсійного фонду України за отриманням виписки з розпорядження про призначення (перерахунок) пенсії з інформацією про періоди страхового стажу та заробітної плати (доходу), яка врахована при розрахунку пенсії.
В постанові від 21 березня 2021 року у справі № 240/12017/19 Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду Верховного Суду відступила від висновків, викладених, зокрема, у постановах від 29 жовтня 2020 року у справі № 816/197/18 (касаційне провадження № К/9901/50050/18), від 20 жовтня 2020 року у справі № 640/14865/16-а (касаційне провадження № К/9901/36805/18), від 25 лютого 2021 року у справі № 822/1928/18 (касаційне провадження № К/9901/1313/17) щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах, у яких, зокрема, зазначено, що при застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави (постанови Верховного Суду від 29 жовтня 2020 року у справі № 816/197/18 (касаційне провадження № К/9901/50050/18), від 20 жовтня 2020 року у справі № 640/14865/16-а (касаційне провадження № К/9901/36805/18)) а також про те, що строк звернення позивача до суду у випадку спірних правовідносин розпочав перебіг після отримання позивачем листа-відповіді від органу Пенсійного фонду, а не після отримання за відповідний період (постанова Верховного Суду від 25 лютого 2021 року у справі № 822/1928/18 (касаційне провадження № К/9901/1313/17)) та дійшла такого висновку щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАСУ України у спорах цієї категорії:
1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідного встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початковим перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.
Відтак, Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав погодилась із висновками судів попередніх інстанцій про те, що отримання позивачем листа відповідача від 08 листопада 2019 року у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку, оскільки такі дії позивач почав вчиняти більш ніж через 5 років після отримання пенсії за серпень 2014 року.
До того ж Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав звертає увагу на те, що за умови відсутності часових обмежень для звернення до суду за минулі періоди Пенсійний фонд України як центральний орган виконавчої влади був би позбавлений можливості реалізовувати покладені на нього завдання, зокрема здійснювати ефективний розподіл фінансових ресурсів для пенсійного забезпечення; така ситуація не відповідала б принципу юридичної визначеності у правовідносинах щодо пенсійного забезпечення у солідарній системі.
Верховний Суд в постанові від 03 вересня 2021 року у справі № 460/1904/19 висловив правову позицію, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.
Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.
Позивач просить суд зобов'язати відповідача здійснити перерахунок пенсії з 18 квітня 2018 року, тоді як пенсія є періодичним платежем, який виплачується до 25 числа кожного місяця.
У зв'язку з тим, що бездіяльність відповідача мала місце при призначенні позивачу пенсії за віком з 18 квітня 2018 року, отримання відповіді на адвокатський запит у даному випадку не може вважатися датою, коли позивач дізнався про порушення своїх прав, оскільки не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав.
З урахуванням викладеного, підстави, зазначені представником позивача для поновлення строку звернення до адміністративного суду, визнаються судом неповажними.
У разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку (частина перша статті 123 КАС України).
Отже, згідно з частиною першою статті 123 КАС України позивач має право подати суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій вказати інші підстави для поновлення пропущеного строку.
Відповідно до частини першої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись статтями 160, 161, 169, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
Позовну заяву адвоката Кузнєцової Ганни Петрівни в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії залишити без руху.
Запропонувати адвокату Кузнєцовій Ганні Петрівні протягом 10-ти (десяти) календарних днів з дати отримання даної ухвали усунути недоліки позовної заяви шляхом надання суду клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду з обґрунтуванням поважності інших причин пропуску строку звернення до суду та доказами поважності причин пропуску строку звернення до суду.
Якщо недоліки позовної заяви не будуть усунуті у строк, встановлений судом, позовна заява буде повернута позивачу та вважатиметься неподаною.
Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею та оскарженню в апеляційному порядку окремо від рішення суду не підлягає. Заперечення на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
СуддяТ.І. Чернявська