20 вересня 2021 року м.Кропивницький Справа № 398/1579/21
провадження № 2-іс/340/42/21
Кіровоградський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Пасічника Ю.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Олександрійської міської ради (пр. Соборний, 59, м.Олександрія, Олександрійський район, Кіровоградська область, 28000, код ЄДРПОУ 33423535); Олександрійської районної державної адміністрації Кіровоградської області (вул. Шевченка, 132, м.Олександрія, Кіровоградська область, 28000) про сксування рішення щодо надання в оренду та щодо держзавної реєстрації земельнї ділянки,-
13.08.2021р. до Кіровоградського окружного адміністративного суду з Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області надійшли матеріали справи за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Олександрійської міської ради та Олександрійської районної державної адміністрації, в якому позивач просить:
- скасувати рішення Олександрійської міської ради щодо передачі в оренду земельної ділянки 0,15 га «суміжної з ділянкою по АДРЕСА_2 »;
- скасувати держану реєстрацію (запис № 36249182), як винесену всупереч нормам земельного кодексу України та судовій практиці Великої Палати Верховного Суду (справа № 925/642/19) та без урахування Постанови ВС по справі № 912/2484/16 від 01.12.2020р. конкретно по земельній ділянці, що перебуває в постійному користуванні ВАТ завод «Агромаш».
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що згідно даних державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру Олександрійською РДА Кіровоградської області 13.04.2020р. вчинено запис про право №36249182, згідно якого земельну ділянку площею 0,15 га розташовану у м. Олександрії, просп. Будівельників, суміжно з ділянкою №39, змінено цільове призначення та передано в оренду.
Позивача зазначив, що про це йому стало відомо 29.03.2021р. При цьому позивач вказує, що земельна ділянка кадастровий номер 3510300000:09:338:0004 площею 0,15 га є часткою земель, що входять до цілісного майнового комплексу ВАТ завод «Агромаш» на підставі Державного акту про право постійного користування землею КР №101 від 20.06.1994р.
Відповідач вказує на протиправність рішення Олександрійської міської ради оскільки на спірній земельній ділянці згідно з договором від 30.12.2019р. б/н укладеного позивачем та ВАТ завод «Агромаш», має бути збудовано типову підстанцію ТП 35-110/6-10 за проектом « 407-3-192». Перенос будівництва неможливий, так як ТП 35-110/6-10 може бути збудовано тільки над силовою лінією №13 та 14, які і проходять під спірною земельною ділянкою.
Вказані обставини стали підставою для звернення до суду з даними позовом.
Ухвалою суду від 19.08.2021р. відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін (а.с.60).
Відповідач, заперечуючи проти позову, 17.09.2021р. надав відзив на позов та вказав, що позовні вимоги є безпідставними оскільки оскаржуване рішення (від 31.01.2020р. №879) щодо земельної ділянки кадастровий номер 3510300000:09:338:0004, прийнято в межах повноважень та у спосіб визначені Земельним кодексом України та Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні». При цьому відповідач вказує, що земельна ділянка кадастровий номер 3510300000:09:338:0004 не входить до земель, які використовує ВАТ завод «Агромаш», а позивач не довів належними доказами порушення його прав у зв'язку з прийняттям оскаржуваного рішення (а.с.85-90).
Ухвалою суду від 06.09.2021р. відмовлено у задоволенні клопотання ВАТ завод «Агромаш» про залучення до участі у справі на стороні позивача, через його необґрунтованість.
Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.
З матеріалів справи вбачається, що ВАТ завод «Агромаш» є землекористувачем земельної ділянки площею 8,520 га у м. Олександрія Кіровоградської області за адресою м. Олександрія, вул. Нагірна, 106, з метою використання для обслуговування будівель та господарських споруд, на підставі Державного акту про право постійного користування землею КР №101 від 20.06.1994р. (а.с. 6,7).
30.12.2019р. між позивачем та ВАТ завод «Агромаш» укладено договір про сумісне використання земельної ділянки 0,15 га, з метою вчинення дій щодо будівництва типової підстанції ТП 35-110/6-10 за проектом « 407-3-192» (а.с.5).
Рішенням відповідача (пункти 27, 28) від 31.01.2021р. №879 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для продажу на аукціоні права оренди на 5 років по просп. Будівельників (суміжно з ділянкою №39) та зареєстровано право комунальної власності на земельну ділянку кадастровий номер 3510300000:09:338:0004 (а.с.91).
Позивач, вважаючи вказане рішення протиправним, оскільки воно впливає на виконання договірних зобов'язань за договором від 30.12.2019р., звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, у тому числі й рішення органу місцевого самоврядування, що є предметом цього спору.
Положеннями частини першої статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Отже, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав, свобод чи інтересів особи, що звернулася до суду з позовом, у публічно-правових відносинах.
Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в своєму Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
Це означає, що обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.
Таке порушення має бути реальним, обґрунтованим, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи - позивача з боку відповідача, яка стверджує про їх порушення.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12 червня 2018 року у справі № 826/4406/16.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, фактично спір в даній справі виник у зв'язку з порушенням, на переконання позивача, права ВАТ завод «Агромаш» на користування земельною ділянкою, яке здійснюється на підставі Державного акту про право постійного користування землею КР №101 від 20.06.1994р.
Але при цьому правовідносин між позивачем та ВАТ завод «Агромаш» виникли на підставі цивільно-правового договору, та жодним чином не вказують на порушення прав позивача, у зв'язку з прийнятим оскаржуваного рішення, на користування земельною ділянкою кадастровий номер 3510300000:09:338:0004, оскільки оскаржуване рішення стосується прав ВАТ завод «Агромаш», яке не позбавлено права самостійно звернутись до суду, як землекористувача, з приводу порушеного права землекористування.
Положеннями частини другої статті 264 КАС України передбачено, що право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.
Матеріали справи не містять жодного доказу, які би свідчили про застосування чи бодай можливе застосування рішення Олександрійської міської ради Кіровоградської області від 31.01.2020р. №879 у правовідносинах, в яких бере участь позивач.
За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.139, 246, 382, 255, 292-297, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року..
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду Ю.П. Пасічник