Україна
Донецький окружний адміністративний суд
17 вересня 2021 р. Справа№200/8710/21
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зінченка О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (юридична адреса: 87555, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Серова, буд. 1а, код ЄДРПОУ 13492430) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, -
14 липня 2021 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі-позивач) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі-відповідач) про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у сумі 63846,15 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що як свідчить поданий відповідачем звіт про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідність за 2020 рік, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу становила 25 осіб.
Таким чином, у 2020 році у відповідача повинно бути працевлаштована 1 особа з інвалідністю, за даними звіту була працевлаштована 1 особа, проте лише у вересні 2020 року, що говорить про невиконання відповідачем нормативу робочих місць, тому що зазначена особа пропрацювала на підприємстві менше півроку. У зв'язку з невиконанням відповідачем нормативу по створенню 1 робочого місця для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2020 році, позивачем нараховано адміністративно-господарські санкції у розмірі 62 791,11 грн. Оскільки зазначена сума не була сплачена у строк до 15 квітня, було нараховано пеню у розмірі 1055,04 грн.
Крім того, року на адресу позивача надійшла відповідь Волноваськогорайонного центру зайнятості з якої вбачається, що у 2020 році відповідач неналежно інформував центр зайнятості, а саме звіти за формою №3-ПН не надав. Також згідно отриманої від центру зайнятості інформації, на заявлену відповідачем вакансію для осіб з інвалідністю було направлено 1 особу, яку було працевлаштовано відповідачем.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 19 липня 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Згідно з нормами частини третьої статті 263 КАС України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.
У встановлений судом термін відповідачем надано відзив на позовну заяву, яким заперечував проти тверджень позивача щодо неналежного інформування центру зайнятості, а саме щодо не надання звітів за формою 3-ПН протягом всього 2020 року та зазначив, що періодичність подання таких звітів законом не встановлена, а передбачено, що така звітність подається не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії. Відповідач направляв до центру зайнятості звітність за формою 3-ПН, де зазначав про наявність вільних (вакантних) робочих місць для інвалідів від 15.07.2020 та від 17.04.2020. Таким чином, вимоги Закону щодо надання державність службі зайнятості інформації, були виконані відповідачем. Крім того, протягом 2020 року на підприємство на заявлену вакансію була направлена центром зайнятості 1 особа з інвалідністю та відповідно була працевлаштована.Відповідач також зауважив на тому, що Закон не покладає обов'язок на підприємство здійснювати самостійний пошук працівників-інвалідів, а лише покладається обов'язок щодо створення робочих місць, звітування перед Фонду соціального захисту інвалідів та центром зайнятості. Підсумовуючи викладене, відповідачем не допущено жодних порушень, а тому підстави для стягнення адміністративно-господарських санкцій відсутні.
Представником позивача через відділ документообігу та архівної роботи суду надано відповідь на відзив, якою зазначено, що відповідач у 2020 році неналежно інформував Волноваський центр зайнятості, а саме у звітах за формою 3-ПН не проставлено відмітки за категорією громадян, які можуть бути влаштовані до нього на підприємство, що свідчить про порушення відповідачем вимог закону.
Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.
Відповідач - фізична особа - підприємець ОСОБА_1 , який зареєстрований та обліковується в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань дата запису 21.01.2015, номер запису 22390000000004598, місцезнаходження: АДРЕСА_2 (арк. справи 14).
Відповідачем направлено Донецькому обласному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів Звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю за 2020 рік, форми №10-ПОІ (річна).
За даними звіту середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу становила 25 осіб, з них:
середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність, - 1 особа;
кількість осіб з інвалідністю - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні” - 1 особа;
фонд оплати праці штатних працівників, - 1131 тис. грн.;
середньорічна заробітна плата штатного працівника, - 45,2 тис. грн. (з одним десятком знаком).
Позивач нарахував відповідачу адміністративно-господарські санкції за нестворені робочі місця для забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю у 2020 році у розмірі 62791,11 грн., що підтверджується відповідним розрахунком (арк. справи 11).
Згідно з розрахунком суми пені на заборгованість по сплаті адміністративно-господарських санкцій за нестворені робочі місця для забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю у 2020 році сума пені за період з 16.04.2021 року по 08.07.2021 року становить 1055,04 грн.
Надаючи правову оцінку правовідносинам суд виходив з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 4 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 19 Закону України від 21 березня 1991 року №875-XII “Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні” (далі - Закон №875-XII) для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Частиною 2 статті 19 Закону №875-XII визначено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Частиною 1 статті 20 Закону №875-XII встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Згідно частини 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Частиною другою наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Спірні у цій справі санкції застосовуються до суб'єктів господарювання уповноваженими органами державної влади за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, а тому є адміністративно-господарськими санкціями. Про це також вказано у статті 20 Закону №875-XII.
Згідно з пунктом 4 частини 3 статті 50 Закону України від 5 липня 2012 року №5067-VI “Про зайнятість населення” (далі - Закон №5067-VI) роботодавці зобов'язані своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії); заплановане масове вивільнення працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання за два місяці до вивільнення.
Відповідно до пункту 2 “Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 №70 (далі - Порядок №70), інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.
Наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 №316 затверджено форму звітності №3-ПН “Інформація про попит на робочу силу (вакансії)”, яка подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше десяти робочих днів з дати відкриття вакансії(й). Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.
Наведене свідчить про те, що обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов'язком підбирати і працевлаштовувати таких осіб на створені робочі місця.
Такий обов'язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в частині 1 статті 18 Закону №875-XII.
Підприємство не несе відповідальності за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, якщо воно розробило необхідні заходи по створенню для них робочих місць, зокрема, створило робочі місця для таких осіб та своєчасно, достовірно, в повному обсязі проінформувало відповідні установи, але фактично не працевлаштувало інваліда з причин незалежних від нього: відсутність інвалідів, відмова інваліда від працевлаштування на підприємство, бездіяльність державних установ, які повинні сприяти працевлаштуванню інвалідів.
На виконання пункту 2 Порядку №70 наказом Міністерства соціальної політики України від 27.08.2020 №591, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13.10.2020 за №1007/35290, затверджено форми звітності форми звітності № 10-ПОІ (річна) “Звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю”.
Також, відповідно до пункту 4 частини 3 статті 50 Закону №5067-VI роботодавці зобов'язані своєчасно та в повному обсязі подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).
Згідно з пунктом 5 розділу І Порядку надання форми звітності №3-ПН “Інформація про попит на робочу силу (вакансії)”, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 №316 (далі - Порядок №316), форма №3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.
Отже, звітність за формою № 3-ПН подається до центрів зайнятості за наявності попиту на робочу силу (вакансії), і лише у разі наявності на підприємстві чи в організації вільних робочих місць. При цьому періодичності подачі такої звітності не встановлено, оскільки вона подається не пізніше трьох робочих днів з дати відкриття вакансії, тобто передбачено одноразове інформування про кожну вакансію.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 31.01.2018 у справі №824/379/17-а та від 26.06.2018 у справі №806/1368/17.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем надавався звіт форми №3-ПН про попит на робочу силу (вакансії). Зазначене також підтверджується листом Волноваського районного центру зайнятості від 07.06.2021 року № 03/502/01-67-21, відповідно до якого за 2020 рік на підприємство також був направлений 1 безробітний (особа з інвалідністю), який був працевлаштованим до відповідача, відмови в працевлаштуванні з боку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 не було.
Тобто, відповідач інформував Центр зайнятості про наявність вільних робочих місць на підприємстві.
Отже, матеріалами справи підтверджується, що відповідачем у 2020 році виконано вимоги щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю відповідно до нормативів, встановлених ст. 19 Закону України №875-ХІІ, а також інформовано центр зайнятості про наявність вільних робочих місць.
Юридична відповідальність у вигляді виникнення обов'язку здійснити грошовий платіж на користь Фонду соціального захисту інвалідів має наставати або в разі порушення роботодавцем вимог частини 3 статті 18 Закону №875-XII, а саме не виділення та не створення робочих місць, не надання державній службі зайнятості інформації, не звітування перед Фондом соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, так як саме ця бездіяльність має своїм фактичним наслідком позбавлення державної служби зайнятості можливості організувати працевлаштування інвалідів, або у разі порушення роботодавцем вимог частини 3 статті 17, статті 18, частин 2, 3 та 5 статті 19 Закону №875-XII, що полягає у безпідставній відмові у працевлаштуванні інваліда, який звернувся до роботодавця самостійно чи був направлений до нього державною службою зайнятості.
Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 10.07.2018 у справі № 808/2646/15.
На підставі наведеного суд дійшов висновку, що відповідачем виконано вимоги щодо створення робочих місць, працевлаштований інвалід, відповідно до нормативів, установлених статтею 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні”, належно поінформовано центр зайнятості про наявність вільних робочих місць на підприємстві. Таким чином, в діях відповідача відсутній склад правопорушення і на нього не може бути покладена відповідальність за недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Зазначений висновок узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 14.02.2018 у справі № 820/2124/16, від 28.02.2018 у справі №807/612/16, від 11.09.2018 у справі №812/1127/18, від 19.12.2018 у справі №812/1140/18, від 23.07.2019 у справі №820/2204/16, від 31.07.2019 у справі №812/1164/18, від 28.04.2020 у справі №824/643/18-а.
Приймаючи до уваги наведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Розподіл судових витрат у порядку статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судом не здійснюється.
Керуючись статтями 2-17, 19, 20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124, 125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні адміністративного позову Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (юридична адреса: 87555, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Серова, буд. 1а, код ЄДРПОУ 13492430) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю,- відмовити повністю.
Рішення прийнято в порядку письмового провадження 17 вересня 2021 року.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя О.В. Зінченко