Україна
Донецький окружний адміністративний суд
20 вересня 2021 р. Справа№200/9907/21
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Смагар С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні без повідомлення сторін) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса за довідкою ВПО: АДРЕСА_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_2 )
до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, 84122, м. Слов'янськ, пл. Соборна, 3)
про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиплати пенсії за віком за період з 1 травня 2018 року по 31 жовтня 2018 року, з 1 грудня 2018 року по 31 грудня 2018 року, з 1 жовтня 2019 року по 31 жовтня 2019 року у сумі 99260 грн., зобов'язання відповідача виплатити заборгованість пенсії за віком за період з 1 травня 2018 року по 31 жовтня 2018 року, з 1 грудня 2018 року по 31 грудня 2018 року, з 1 жовтня 2019 року по 31 жовтня 2019 року у сумі 99260 грн.
Ухвалою від 9 серпня 2021 року суд залишив без руху позовну заяву позивача та надав десятиденний строк з дня отримання копії ухвали для усунення виявлених судом недоліків, зокрема, надання (надіслання) суду оригінал документу про сплату судового збору у сумі 908 грн.
26 серпня 2021 року на адресу суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою від 30 серпня 2021 року суд прийняв до розгляду позовну заяву та відкрив провадження в адміністративній справі № 200/9907/21 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).
Ухвалою від 13 вересня 2021 року суд заяву Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про заміну відповідача в адміністративній справі № 200/9907/21 - задовольнив, замінив відповідача - Маріупольське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 42171861, 87548, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Зелінського, 27а) на правонаступника - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, 84122, м. Слов'янськ, пл. Соборна, 3) у справі № 200/9907/21.
За правилами пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.
Згідно з нормами частини третьої статті 263 КАС України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.
Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що з 1 травня 2018 року по 31 жовтня 2018 року та з 1 грудня 2018 року по 31 грудня 2018 року, з 1 жовтня 2019 року по 31 жовтня 2019 року виплата позивачу пенсії була безпідставно зупинена і до теперішнього часу заборгованість по пенсійним виплатам не здійснена і становить 99260 грн.
Відповідач у відзиві зазначає, що заборгованість пенсії позивача за період з 1 травня 2018 року по 31 жовтня 2018 року та з 1 грудня 2018 року по 31 грудня 2018 року виникла ще під час перебування в Волноваському ОУ ПФУ Донецької області. Поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 відбулось у листопаді 2019 року через відділення АТ «Ощадбанк». З листопада 2019 року по теперішній час Маріупольським ОУ ПФУ Донецької області ОСОБА_1 нараховується пенсія щомісячно та сплачується поточна пенсія, розмір якої 1 липня 2021 року складає 18540 грн. Заборгованість пенсії за період з 1 жовтня 2019 року по 31 жовтня 2019 року виникла під час постановки пенсійної справи позивач на облік в Маріупольське ОУ ПФУ Донецької області.
Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, про що свідчить паспорт серії НОМЕР_2 , виданого 23 травня 2008 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 . Позивач є внутрішньо переміщеною особою, про що свідчить довідка від 11 вересня 2019 року № 1414-5000191174/24565. Позивач є пенсіонером за віком, про що свідчить пенсійне посвідчення серії НОМЕР_3 .
Судом встановлено та не заперечується сторонами по справі, що позивач перебуває на обліку у відповідача.
З листа відповідача від 11 березня 2021 року № 0580-02-8/9854 вбачається, що 11 вересня 2019 року ОСОБА_1 , як внутрішньо переміщена особа, тимчасово зареєстрована за адресою АДРЕСА_3 , звернувся до нашого управління з заявою про взяття на облік його пенсійної справи.
11 вересня 2019 року управлінням було здійснено запит до Волноваського ОУ ПФУ щодо висилки макета його пенсійної справи та вивантаження її електронної версії. 12 вересня 2019року ОСОБА_1 було включено до реєстру, який було направлено до Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради щодо підтвердження дії довідки про реєстрацію ВПО.
19 вересня 2019 року до управління надійшов лист Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради, яким було підтверджено дію довідки про реєстрацію ВПО, виданої ОСОБА_1 . Після отримання макета пенсійної справи ОСОБА_1 та вивантаження її електронної версії, його заява та документи були передані на подальше опрацювання до відділу призначення, перерахунку та виплати пенсій. Отже, в жовтні 2019 пенсійну справу ОСОБА_1 було взято на облік в Маріупольському ОУ ПФУ з 1 жовтня 2019 року.
Поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 відбулося в листопаді 2019 року через відділення АТ „Ощадбанку”. Дата виплати 21 число.
З листопада 2019 і по теперішній час Маріупольським ОУ ПФУ ОСОБА_1 щомісячно нараховується та сплачується поточна пенсія, розмір якої з 1 березня 2021 року складає 17690 грн.
Заборгованість пенсії ОСОБА_1 за період з 1 травня 2018 року по 31 жовтня 2018 року (13730,00 грн.*6 міс) та з 1 грудня 2018 року по 31 грудня 2018 року (доплата по уточненню розміру пенсії - 1240,00 грн.) виникла ще під час його перебування в Волноваському ОУ ПФУ. Заборгованість пенсії за період з 1 жовтня 2019 року по 31 жовтня 2019 року (15640,00 грн.* 1 міс.) виникла під час постановки його пенсійної справи на облік в Маріупольському ОУ ПФУ.
Також зазначає, що відповідно до Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 №365, контроль за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам здійснюють структурні підрозділи з питань соціального захисту населення.
Отже, територіальні органи Пенсійного фонду України здійснюють тільки соціальні виплати внутрішньо переміщеним особам у відповідності до Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, та не являються органом, що здійснює контроль за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх проживання.
Враховуючи вищезазначене, Маріупольським ОУ ПФУ виплата пенсії ОСОБА_1 не припинялась, тому надати рішення про зупинення пенсійних виплат ОСОБА_1 у управління не має можливості.
Загальна сума заборгованості пенсії ОСОБА_1 облікована управлінням (загальна сума 99260 грн.) та спрямована на виплату, яка буде здійснюватися за окремим фінансуванням на означені цілі та на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.
Надаючи правову оцінку правовідносинам суд виходив з наступного.
Відповідно до положень частини 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості.
Згідно з положеннями статті 4 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, одним з видів загальнообов'язкового державного соціального страхування є пенсійне страхування. При цьому відносини, що виникають за цим видом соціального страхування, регулюються законами, прийнятими відповідно до цих Основ. Разом з цим, положення частини першої статті 27 Основ передбачають, що виплати та надання соціальних послуг, на які має право застрахована особа за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, може бути припинено: якщо виплати призначено на підставі документів, що містять неправдиві відомості, якщо страховий випадок стався внаслідок дії особи, за яку настає кримінальна відповідальність, якщо страховий випадок стався внаслідок умисної дії особи, внаслідок невиконання застрахованою особою своїх обов'язків щодо загальнообов'язкового державного соціального страхування, в інших випадках, передбачених законами.
Отже, Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування вичерпних випадків припинення таких страхових виплат, як пенсія, не передбачають, але встановлюють, що вони можуть бути передбачені іншими законами.
Статус внутрішньо переміщеної особи врегульований Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII (надалі - Закон № 1706-VII).
Згідно з нормами статті 7 Закону № 1706-VII для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав, зокрема, на пенсійне забезпечення здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.
Питання виплати пенсій врегульовані нормами статті 47 Закону № 1058, згідно з якою пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.
Порядок припинення та поновлення виплати пенсії визначений нормами статті 49 Закону № 1058-IV. Так, згідно з положеннями частини першої зазначеною статті виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості, на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, у разі смерті пенсіонера, у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд, в інших випадках, передбачених законом.
Судом встановлено, підтверджено наявними матеріалами справи та не спростовано відповідачем, що всупереч зазначеним вимогам чинного законодавства, відповідного рішення про припинення виплати пенсії позивачу управлінням не приймалось.
З аналізу норм статті 49 Закону № 1058-IV вбачається, що визначені законодавством підстави припинення виплати пенсії не є вичерпними. Проте, суд зауважує, що зі змісту наведеної норми законодавства вбачається, що «інші випадки» для припинення виплати пенсії повинні також бути передбачені саме законом. Ознакою, яка відрізняє закон від інших нормативно-правових актів, є критерій регулювання найбільш важливих суспільних відносин. Статтею 92 Конституції України визначено коло питань (суспільних відносин), які можуть бути врегульовані виключно законами України, зокрема, права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основні обов'язки громадянина, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення, засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім'ї, охорони дитинства, материнства, батьківства, виховання, освіти, культури і охорони здоров'я, екологічної безпеки. Вища юридична сила закону полягає також у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України.
Згідно з частиною 3 статті 113 Конституції України Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України. Таким чином, підзаконні нормативно-правові акти не можуть змінювати в бік звуження права громадян, які встановлено нормативно-правовими актами вищої юридичної сили.
Нормами статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
Отже, доводи відповідача щодо здійснення звірок з відповідними державними органами, необхідності застосування норм Постанов Кабінету Міністрів, якими визначений порядок припинення виплати пенсії внутрішньо переміщеним особам, а також доводи щодо того, що для подальшого поновлення пенсії, позивачу необхідно звернутися до управління з відповідними документами є безпідставними, оскільки пріоритетними для застосування у спірних правовідносин є саме вимоги статті 49 Закону № 1058-IV.
Аналогічна правова позиція викладена в рішенні Верховного Суду від 6 лютого 2018 року у справі № 263/7763/17 (провадження № К/9901/202/17).
Суд звертає увагу відповідача на те, що в силу вимог частини 5 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Згідно з нормами частини 6 зазначеної статті висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Окрім того, суд зазначає, що у цій справі сам факт існування у позивача права на отримання пенсії не оспорюється сторонами. Суть права позивача є достатньо чіткою і передбачено діючим законодавством. Суд враховує, що в силу положень статті 1 Протоколу №1 до Конвенції, з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини вимоги щодо пенсії безперечно підпадають під дію цієї статті і вважаються майном, а майно, яке має особа-це конвенційне поняття права власності, та як абсолютне тлумачення, це те на що особа може розраховувати.
Перша і найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що буд-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Позбавлення власності можливо тільки «на умовах передбачених законом» і повинно переслідувати легітимну мету. Крім того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції, а тому, при будь-якому втручанні державних органів у право на мирне володіння майном повинно бути забезпечено справедливий баланс між загальними інтересами суспільства та обов'язком захисту основоположних прав конкретної особи.
Як вбачається із матеріалів справи відповідачем не надано достатніх та переконливих доказів для припинення виплати пенсії позивачу, тому суд вважає таке втручання не виправданим з урахуванням вимог статті 1 Першого протоколу до Конвенції.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з нормами частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до вимог частин 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Нормами частини 2 зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п'ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.
Отже, беручи до уваги всі надані сторонами докази в їх сукупності, з урахуванням наданих судом висновків, суд вважає недоведеною законність дій відповідача щодо невиплати позивачу заборгованості з пенсії.
За таких обставин, враховуючи, що наявними матеріалами справи підтверджено не виплата позивачу заборгованості з пенсії, позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Згідно з положеннями частини 1 статті 139 КАС України при задоволені позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Позивачем було сплачено судовий збір у сумі 908 грн. відповідно до квитанції від 20 серпня 2021 року.
Керуючись статтями 2-17, 19-20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224, 225-228, 229-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса за довідкою ВПО: АДРЕСА_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, 84122, м. Слов'янськ, пл. Соборна, 3) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, 84122, м. Слов'янськ, пл. Соборна, 3) щодо не виплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса за довідкою ВПО: АДРЕСА_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_2 ) заборгованості з пенсії за період з 1 травня 2018 року по 31 жовтня 2018 року, з 1 грудня 2018 року по 31 грудня 2018 року, з 1 жовтня 2019 року по 31 жовтня 2019 року у сумі 99260 грн.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, 84122, м. Слов'янськ, пл. Соборна, 3) виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса за довідкою ВПО: АДРЕСА_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_2 ) заборгованості з пенсії за період з 1 травня 2018 року по 31 жовтня 2018 року, з 1 грудня 2018 року по 31 грудня 2018 року, з 1 жовтня 2019 року по 31 жовтня 2019 року у сумі 99260 грн..
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, 84122, м. Слов'янськ, пл. Соборна, 3) судовий збір у розмірі 908 (дев'ятсот вісім гривень) грн. на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса за довідкою ВПО: АДРЕСА_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_2 ).
Рішення ухвалене у нарадчій кімнаті 20 вересня 2021 року. Повне судове рішення складено 20 вересня 2021 року.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.В. Смагар