Україна
Донецький окружний адміністративний суд
20 вересня 2021 р. Справа№200/10137/21
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Хохленкова О.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Управління соціального захисту населення Волноваської районної державної адміністрації (85700, Донецька область, місто Волноваха, вулиця Гагаріна, 36, код ЄДРПОУ 03197227) про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Управління соціального захисту населення Волноваської районної державної адміністрації про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що вона у червні 2021 року разом з дітьми була взята на облік та отримала статус внутрішньо перемішеної особи.
04.06.2021 року звернулась до Управління соціального захисту населення Волноваської районної державної адміністрації із заявою про призначення державної допомоги при народженні дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Рішенням про призначення допомоги сім'ям з дітьми від 12.07.2021 року ОСОБА_1 було призначено допомогу при народженні на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ..
Рішенням про призначення допомоги сім'ям з дітьми від 12.07.2021 року ОСОБА_1 було відмовлено у призначенні допомоги при народженні дитини на ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки на момент звернення пройшло більше 12 місяців з дати народження дитини.
Вважаю, зазначене рішення відповідача щодо відмови в наданні державної допомоги при народженні ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , протиправним та просить суд:
1. Визнати протиправною відмову Управління соціального захисту населення Волноваської районної державної адміністрації в наданні державної допомоги при народженні дитини ОСОБА_1 .
2. Скасувати рішення Управління соціального захисту населення Волноваської районної державної адміністрації від 12.07.2021 року про відмову в призначенні допомоги при народженні дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
3. Зобов'язати Управління соціального захисту населення Волноваської районної державної адміністрації призначити та виплатити ОСОБА_1 допомогу при народженні дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , передбачену ст. 10 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».
Ухвалою від 11 серпня 2021 року суд відкрив провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.
25 серпня 2021 року відповідач надав через канцелярію суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив суд відмовити у задоволені позовних вимог.
Відповідно до статті 11 Закону №2811-ХІІ та Порядку №1751 - Допомога при народженні дитини призначається за умови, що звернення за її призначенням надійшло не пізніше ніж через 12 місяців з дня народження дитини.
Так, 04.06.2021року громадянка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка перебуває на обліку в управлінні соціального захисту населення Волноваської районної державної адміністрації (далі - управління), як внутрішньо переміщена особа (довідка від 04.06.2021 року № 1438-5000364535) в інтересах дітей ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_2 , (довідка від 04.06.2021 року № 1438-5000364546) та ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_3 , (довідка від 04.06.2021 року № 1438-5000364557) звернувлась до управління із заявою про призначення усіх видів соціальної допомоги, компенсацій та пільг, а саме про призначення допомоги при народженні дитини.
У разі звернення одного з батьків дитини (опікуна) за призначенням допомоги при народженні дитини орган соціального захисту населення за місцем проживання одного з батьків (опікуна), з яким постійно проживає дитина, має право отримувати від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій відомості, необхідні для призначення допомоги при народженні дитини.
Так, згідно відповіді з ДП "Інформаційно-Обчислювальний Центр Міністерства соціальної політики України" від 17.06.2021р. № 013-187438/п заявниця ОСОБА_1 на обліку в органах соціального захисту населення, як отримувач допомоги не перебуває, отже за призначенням вищезазначеної допомоги на дітей ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_3 , не зверталась.
Відповідно до свідоцтва про народження дитини на ОСОБА_2 , отриманого у відділі державної реєстрації актів цивільного стану Волноваського районного управління юстиції у Донецькій області 05.11.2015 року, батьки мали змогу скористатися правом на звернення до органу соціального захисту населення за призначенням допомоги при народженні дитини.
Рішенням про призначення допомоги сім'ям з дітьми від 12.07.2021 року в призначенні допомоги при народженні дитини - ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_2 , позивачу було відмовлено, оскільки немає права на призначення допомоги, в зв'язку із порушенням строку звернення за її призначенням.
На підставі вищевикладеного, управління просить відмовити в повному обсязі в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до управління соціального захисту населення Волноваської райдержадміністрації про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є громадянкою України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_2 , виданого Тельманівським РВ УМВС України в Донецькій 10.01.2006 року, РНОКПП НОМЕР_1 , та є внутрішньо переміщеною особою згідно Довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 1438-5000364535 від 04.06.2021р.
Відповідач - Управління соціального захисту населення Волноваської районної державної адміністрації, яке є юридичною особою код ЄДРПОУ 03197227, 85700 Донецька обл., місто Волноваха, вулиця Гагаріна, 36 та суб'єктом владних повноважень.
Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 , народила сина, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у с. Михайлівка, Тельманівського району, Донецької області, що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_3 , виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстрації служби Волноваського районного управління юстиції у Донецькій області 05.11.2015 року (а.с.7)
Згідно довідки від 04.06.2021 року № 1438-5000364535 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, ОСОБА_1 фактично проживає/перебуває за адресою: АДРЕСА_2 . (а.с.6)
Згідно довідки від 04.06.2021 року № 1438-5000364546 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , фактично проживає/перебуває за адресою: АДРЕСА_2 . (а.с.8)
04.06.2021 року ОСОБА_1 звернулась до Управління соціального захисту населення Волноваської районної державної адміністрації із заявою про призначення державної допомоги при народженні.
Рішенням про призначення допомоги сім'ям з дітьми від 12.07.2021 року ОСОБА_1 було відмовлено у призначенні допомоги при народженні дитини на ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки на момент звернення пройшло більше 12 місяців з дати народження дитини.
Отже, спірним питанням у справі є правомірність відмови відповідача в призначенні допомоги при народженні ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно частини 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до якої громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги встановлює Закон України від 21 листопада 1992 року № 2811-XII «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» (надалі - Закон № 2811-XII). Даний Закон спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім'ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення.
Так, згідно із частиною першою статті 1 зазначеного Закону громадяни України, в сім'ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених Законом та іншими законами України.
Згідно із пунктом 2 частини першої статті 3 Закону № 2811, одним із видів державної допомоги сім'ям з дітьми є допомога при народженні дитини. Така допомога призначається і виплачується органами соціального захисту населення; надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною; покриття витрат на її виплату здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України у вигляді субвенцій до місцевих бюджетів (стаття 4, частина 1 статті 5, частина 1 статті 10 Закону), з урахуванням умов, визначених у статті 11 Закону № 2811-XII.
Таким чином, допомога при народженні дитини є різновидом державної допомоги у загальній системі соціального захисту населення і надається з метою забезпечення відповідного рівня матеріальної підтримки сімей, у яких є діти, створення належних умов для утримання та виховання дітей.
За приписами статті 11 Закону № 2811-XII, для призначення допомоги при народженні дитини до органу соціального захисту населення за умови пред'явлення паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, та свідоцтва про народження дитини подається одним з батьків (опікуном), з яким постійно проживає дитина, заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, та копія свідоцтва про народження дитини. Даний перелік документів є вичерпним. Допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини. У разі народження мертвої дитини допомога при народженні дитини не призначається. Вказані норми Закону кореспондуються з положеннями Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1751 від 27 грудня 2001 року (зі змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 59 від 04 лютого 2009 року).
Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок про те, що заява про призначення допомоги при народженні дитини подається одним із батьків дитини в письмовій формі до органів соціального захисту за формою, затвердженою Мінсоцполітики.
Суд зазначає, що у відповідності до ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради Української РСР від 27.02.1991 року №789-ХІІ, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Держави-учасниці забезпечують, щоб установи, служби і органи, відповідальні за піклування про дітей або їх захист, відповідали нормам, встановленим компетентними органами, зокрема, в галузі безпеки й охорони здоров'я та з точки зору численності і придатності їх персоналу, а також компетентного нагляду.
Окрім того, суд зауважує, що допомога при народженні дитини за своєю природою є допомогою самій дитині, а не її батькам.
У даному випадку несвоєчасність звернення одного з батьків до органу, який здійснює призначення допомоги при народженні дитини, призводить до порушення інтересів саме дитини.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі №591/610/16.
Суд звертає увагу, що відповідно до частини сьомої статті 7 Сімейного Кодексу України, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно із п. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року (в редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року), яку ратифіковано постановою Верховної Ради України №789-XII від 27.02.1991, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до правової позиції Європейського Суду з прав людини, викладеної у п. 23 рішення «Кечко проти України» від 08 листопада 2005 року, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримані всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними.
Таким чином, з урахуванням інтересів дитини та обставин, встановлених судом, право позивачки на отримання допомоги при народженні дитини є безперечним, а забезпечення цього права становить суть взятих на себе державою зобов'язань.
Отже, беручи до уваги необхідність захисту інтересів малолітньої дитини, виходячи із завдань адміністративного судочинства, суд доходить висновку, що рішення про відмову у призначенні допомоги при народженні дитини, прийнято відповідачем без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття відповідного рішення, у зв'язку із чим є протиправним, та таким, що підлягає скасуванню.
Відповідно до положень статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із вимогами частин першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно із ч. 2. ст. 77 КАС України, адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Нормами статті 2 КАС України встановлено, що адміністративні суди при оскарженні рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, серед іншого, перевіряють чи прийняті (вчинені) вони пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь - якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) та з урахуванням принципу верховенства права.
Відповідно до вимог пунктів 2, 4 частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Нормами частини четвертої статті 245 КАС України встановлено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи вказано, що адміністративний орган може здійснювати "дискреційні повноваження", користуючись певною свободою розсуду у разі ухвалення будь-якого рішення. Такий орган в силу (за) наявності у нього дискреційних повноважень може вибирати з декількох варіантів припустимих рішень той, який він вважає найбільш відповідним у даному випадку. За цього надано рекомендацію судам не втручатися у дискреційні повноваження державних органів.
На переконання суду, з боку державних органів відбувається підміна понять, оскільки не будь-які повноваження органів влади з ухвалення рішень, є дискреційними. Дискреція діє тільки у разі, коли у рамках закону держорган може приймати різні рішення.
Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, кожен, чиї права і свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02).
Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними). Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 21 травня 2013 року № 21-87а13.
Суд наділений повноваженнями щодо зобов'язання відповідача вчинити певні дії, і це прямо вбачається з норм Кодексу адміністративного судочинства України. При цьому спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Враховуючи обставини справи, вимоги позивача про скасування рішення Управління соціального захисту населення Волноваської районної державної адміністрації від 12.07.2021 року про відмову в призначенні допомоги при народженні дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та зобов'язання Управління соціального захисту населення Волноваської районної державної адміністрації призначити та виплатити ОСОБА_1 допомогу при народженні дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , передбачену ст. 10 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 11 серпня 2021 року суд відстрочив позивачеві сплату судового збору в розмірі 908 грн. до ухвалення судового рішення по справі.
Нормами частини другої статті 133 КАС України встановлено, якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.
Згідно з положеннями частини першої статті 139 КАС при задоволені позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, судовий збір в розмірі 908 грн. підлягає стягненню на користь Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись Конституцією України та Кодексом адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Управління соціального захисту населення Волноваської районної державної адміністрації (85700, Донецька область, місто Волноваха, вулиця Гагаріна, 36, код ЄДРПОУ 03197227) про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправною відмову Управління соціального захисту населення Волноваської районної державної адміністрації в наданні державної допомоги при народженні дитини ОСОБА_1 на малолітнього сина - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Скасувати рішення Управління соціального захисту населення Волноваської районної державної адміністрації від 12.07.2021 року про відмову в призначенні допомоги при народженні дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Зобов'язати Управління соціального захисту населення Волноваської районної державної адміністрації (85700, Донецька область, місто Волноваха, вулиця Гагаріна, 36, код ЄДРПОУ 03197227) призначити та виплатити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) допомогу при народженні дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , передбачену ст. 10 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Управління соціального захисту населення Волноваської районної державної адміністрації (85700, Донецька область, м. Волноваха, вул.Гагаріна, 36, код ЄДРПОУ 03197227) на користь Державного бюджету України суму судового збору в розмірі 908 (дев'ятсот вісім) гривень.
Повний текст рішення складено та підписано суддею головуючим 20 вересня 2021 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Суддя О.В. Хохленков