Україна
Донецький окружний адміністративний суд
07 вересня 2021 р. Справа№200/5713/21
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді -Христофорова А.Б., при секретарі судового засідання Нікіфорової В.В.,
за участю:
представника позивача - Аксельрод М.І.
представника відповідача - Головіна О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження заяву представника Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі № 2005713/21 за позовом Приватного акціонерного товариства “Маріупольський Металургійний комбінат імені Ілліча” до Азовської митниці Держмитслужби про визнання протиправним і скасування рішення, -
Приватне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Азовської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UА700100/2020/000025/1 від 09 листопада 2020 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА700100/2020/00058 від 09 листопада 2020 року.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 25 серпня 2021 року адміністративний позов Приватного акціонерного товариства Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча до Азовської митниці Держмитслужби про визнання протиправним і скасування рішення, задоволений.
Визнано протиправними та скасовані рішення Азовської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів № UA 700100/2020/000025/1 від 09.11.2020 року та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 700100/2020/00058 від 09.11.2020 року.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Азовської митниці Держмитслужби на користь Приватного акціонерного товариства Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча судовий збір у сумі 19 147 грн. 37 коп.
Крім того, позивач просив у своєму позові стягнути на його користь суму витрат на професійну правничу допомогу за рахунок бюджетних асигнувань Азовської митниці Держмитслужби.
В рішенні суду від 25 серпня 2021 року дане питання не було розглянуто, оскільки позивачем не було надано доказів щодо витрат на правничу допомогу.
31 серпня 2021 року на адресу суду від представника Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» надійшло клопотання про залучення доказів про понесені судові витрати. Представник позивача просить долучити до матеріалів справи докази понесених витрат Приватним акціонерним товариством «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» на правничу допомогу у розмірі 25 304,92 грн. та вирішити питання про розподіл судових витрат у розмірі 25 304,92 грн., ухваливши додаткове рішення про справі в порядку, визначеному ст. 252 КАС України.
Ухвалою суду від 03 вересня 2021 року, заява представниці Приватного акціонерного товариства «Маріупольський Металургійний комбінат імені Ілліча» та заява представника Азовської митниці Держмитслужби про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції по адміністративній справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Маріупольський Металургійний комбінат імені Ілліча» до Азовської митниці Держмитслужби про визнання протиправним і скасування рішення, задоволені.
Забезпечено участь представників позивача та відповідача у судовому засіданні, яке відбудеться 07 вересня 2021 року о 10 год. 00 хв. по адміністративній справі № 200/5713/21 в режимі відеоконференції із застосуванням сервісу « EASYCON» .
07 вересня представник позивача підтримала клопотання повністю, просила суд стягнути з відповідача понесені позивачем витрати пов'язані із розглядом даної справи у розмірі 25 304,92 грн.
07 вересня 2021 року представник Донецької митниці проти задоволення клопотання заперечував, свою позицію обґрунтував тим, що на розгляді в Донецькому окружному адміністративному суді перебуває декілька справ з аналогічним предметом спірних відносин. Подібність правовідносин по зазначених справах обґрунтовується тотожністю суб'єктного складу, предмет правового регулювання є ідентичним. Вважає, що підготовка цієї справи не вимагала великого обсягу роботи, а мала лише характер технічної роботи
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. (ч. 3ст. 252 КАС України).
Відповідно до ч. ч. 1, 3ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду;
3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;
4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Приписами ст. 134 КАС України встановлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Судом встановлено, що 30.03.2018 року між адвокатським об'єднанням «Всеукраїнська адвокатська допомога» та ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» укладено договір № 845 про надання юридичних послуг (правової допомоги) (а.с. 127-129 т. 1).
Згідно із довідкою Адвокатського об'єднання «Всеукраїнська адвокатська допомога» від 29.12.2017 року адвоката Аксельрод М.І., 29.12.2017 року прийнято до складу учасників Адвокатського об'єднання «Всеукраїнська адвокатська допомога» (а.с. 125 т. 1).
Згідно із п. 3.2 договору № 845 від 30.03.2018 року Адвокатське об'єднання зобов'язується за результатом надання послуг, але не пізніше 2 числа місяця, наступного за звітнім, надавати клієнту Акт надання послуг (Акт прийому-передачі наданих послуг).
Відповідно до п. в) п. 4.1 зазначеного договору, клієнт зобов'язується своєчасно та у повному обсязі оплачувати послуги Адвокатського об'єднання на умовах цього договору.
Пунктом 5.1 Договору передбачено, що загальна вартість послуг по цьому Договору не перевищує 200000,00 грн.
Згідно із п. 5.3 Договору оплата послуг Адвокатського об'єднання здійснюється на підставі Актів надання послуг (Актів прийому-передачі наданих послуг), оформлених у двосторонньому порядку та рахунків, наданих Адвокатським об'єднанням. Оплата наданих послуг здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Адвокатського об'єднання.
Додатковою угодою № 230 від 22.12.2021 року внесено зміни до п. 5.1. до Договору № 845 від 30.03.2018 року, зокрема про те, що загальна вартість послуг по цьому Договору не перевищує 400 000,00 грн. (а.с. 131, т. 1).
Додатковою угодою № 254 від 06.05.2021 року визначено порядок оплати юридичних послуг (гонорару) адвокатського об'єднання у спорі з Азовською митницею Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UA700100/2020/000025/1 від 09.11.2020 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску та пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA700100/2020/00058 від 09.11.2020 року (а.с. 230-231 т. 2).
25.08.2021 року складено акт №1 приймання-передачі наданих послуг (а.с. 233, т. 2). Відповідно до розрахунку розміру винагороди (а.с. 234-235, т. 2), вартість послуг складає 25 304,92 грн., на що було сформовано рахунок на оплату № 374 від 25.08.2021 року на суму 25 304,92 грн. (а.с. 236, т. 2).
Розрахунок розміру винагороди на суму 25 304,92 грн. складається з:
- консультація клієнта з вивченням документів, узгодження правової позиції (1 год.) 567,50 грн.;
- підготовка, складання та подання позовної заяви (4 год.) 2270,00 грн.;
- складання та подання відповіді на відзив (2 год.) 1 135,00 грн.;
- складання процесуальних документів (1 год.) 567,50 грн.;
- участь у судових засіданнях (4засідання) 8 000,00 грн;
- гонорар за складність справи майнового характеру (1% від ціни позову) 12 764,92 грн. (а.с. 234-235, том 2).
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не надано доказів оплати правничої винагороди.
Проте, відповідно до практики Верховного Суду (постанова від 29.10.2020 року у справі № 686/5064/20), витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.
Так, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12.02.2020 року у справі № 648/1102/19 аналізувалися аналогічні положення ЦПК України, суд дійшов висновку, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2статті 137 ЦПК України).
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).
Відповідно до ст. 28 Правил адвокатської етики, схвалених Національною асоціацією адвокатів України 09.06.2017 року (далі Правила адвокатської етики), формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту є гонорар. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Вищевказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду від 04.08.2020 року по справі № 810/3213/16.
Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку про те, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Проте, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень відповідача), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
За практикою Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 року, у справі Баришевський проти України, від 10.12.2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України, від 12.10.2006 у справі Двойних проти України, від 30.03.2004 року у справі Меріт проти України заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Тобто, питання розподілу судових витрат пов'язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).
Вказаної позиції також дотримується й Перший апеляційний адміністративний суд, у своїй Постанові від 27 липня 2020 року у справі № 200/731/21-а.
Суд дійшов висновку стосовно зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу з огляду на те що, участь у судових засіданнях по цій справі оцінена адвокатом у сумі 8 000 грн. не є виправданою та значно завищена, оскільки участь у судових засіданнях відбувалась в режимі відеоконференції із застосуванням сервісу «EASYCON» поза межами приміщення суду, а, самі засідання не займали значної кількості часу, а тому підлягає задоволенню у розмірі 4 000 грн.
Виходячи з принципу пропорційності, суд вважає, що сума яка заявлена до стягнення на оплату витрат на професійну правничу допомогу є неспівмірною із складністю справи та обсягом наданих послуг адвокатом, а тому на користь позивача має бути стягнуто 21 304, 92 грн. понесених ним судових витрат на професійну правничу допомогу.
У зв'язку із вищевикладеним, суд вважає за можливе частково задовольнити заяву представника приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» про стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись статями 243, 246, 252, 255, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Заяву Приватного акціонерного товариства Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча про ухвалення додаткового судового рішення в адміністративний справі 200/5713/21-а, - задовольнити частково.
Стягнути з бюджетних асигнувань Азовської митниці Держмитслужби (ЄДРПОУ: 43333684, 87510, Донецька область, м. Маріуполь, проспект Луніна, буд. 1) на користь Приватного акціонерного товариства Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча (ЄДРПОУ: 00191129, 87504, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Левченка, буд. 1) судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 21 304, 92 (двадцять одна тисяча триста чотири) грн. 92 коп.
В іншій частині у задоволенні заяви відмовити.
Повний текст додаткового рішення складено та підписано 17 вересня 2021 р.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя А.Б. Христофоров