Україна
Донецький окружний адміністративний суд
17 вересня 2021 р. Справа№200/7191/21
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кониченка Олега Миколайовича, розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
до Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради - відповідач 1
та Донецького обласного центру по нарахуванню здійсненню соціальних виплат - відповідач 2
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії
Позивач, ОСОБА_1 , звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради та Донецького обласного центру по нарахуванню здійсненню соціальних виплат, в якому просила суд:
- визнати протиправною бездіяльність Донецького обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат і Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради, щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі десять мінімальних пенсій за віком;
- зобов'язати Донецький обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат і Департамент соціального захисту населення Маріупольської міської ради в межах своїх повноважень нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоотриману грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік у розмірі десять мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо визначеної суми допомоги.
12 липня 2021 року ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
01 червня 2021 року до суду від відповідача 1 надійшла заява, якою повідомлено, що Департамент соціального захисту населення Донецької облдержадміністрації не є належним відповідачем по справі, оскільки спірна допомога за 2021 рік була перерахована позивачу Департаментом соціального захисту населення Маріупольської міської ради.
22 липня 2021 до суду від відповідача 2 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якої відповідач просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.
04 серпня 2021 року до суду засобами поштового зв'язку від відповідача 1 надійшло клопотання про залучення в якості співвідповідача Міністерства соціальної політики України та відзив на позовну заяву згідно якого відповідач 1 просив відмовити в задоволенні позовних вимог.
З 16 серпня 2021 року по 03 вересня 2021 року суддя перебував в щорчній черговій відпустці.
06 вересня 2021 року ухвалою суду клопотання відповідача про залучення співвідповідача повернуто без розгляду.
Дослідивши матеріали адміністративного позову та відзиву на позовну заяву, суд дійшов висновку про їх достатність для вирішення адміністративного спору.
Суд дослідивши подані матеріали справи встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, про що свідчить паспорт громадянина України НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Позивач має статус особою з інвалідністю 1 групи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_3 від 06.02.2020 року, виданим Департаментом соціального захисту населення Маріупольської міської ради.
В обґрунтування адміністративного позовупозивач зазначила, що в квітні 2021 року їй було виплачено одноразову грошову допомогу до 5 травня в розмірі 4421 грн передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 08.04.2021рокуза №325.
На звернення до Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради по нарахування і виплату згаданої допомоги у 2021 році в розмірі 10-ти мінімальних пенсій за віком з посиланням на ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту», позивач отримала відповідь від 21.05.2021р про відмову в здійсненні доплати не виплаченої частини одноразової грошової допомоги до 5 травня.
07.05.2021 року позивач звернулась до Донецького обласного центру по нарахуванню здійсненню соціальних виплатз проханням перерахувати і здійснити доплати до виплаченої грошової допомоги до 5 травня.
25.05.2021р. позивач отримала відповідь про відмову в здійсненні доплати невиплаченої частини одноразової грошової допомоги до 5 травня з посиланням на обмеження даних відповідачу 2 повноважень.
Позивач вважає, що відповідач-1 при бездіяльності відповідача-2, провів нарахування і виплату їй одноразової грошової допомоги до 5 травня в 2021 році не в повному обсязі без урахування рішення Констітуційного суду України від 27.02.2020р. За №3-р/2020, яким визнано неконституційним окреме положення п.26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12,13,14,15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом міністрів України, виходячі з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідач 1 - Департамент соціального захисту населення Маріупольської міської ради, зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань за кодом ЄДРПОУ 41336065, адреса зареєстрованого місцезнаходження: 87500, Донецька обл., м. Маріуполь, пр. Миру, будинок 70, організаційно-правова форма - орган місцевого самоврядування.
Відповідач з позовом не погоджуються у повному обсязі та зазначає, що статтею 95 Конституції України встановлено, що виключно Законом «Про Державний бюджет України» визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.
Статтею 23 Бюджетного кодексу України передбачено, що будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.
Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України.
Відповідач 1 вказує на те, що виплата разової грошової допомоги у 2021 році здійснювалась на підставі постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання виплати у 2021 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» від 08.04.2021 № 325.
Виплата разової грошової допомоги у 2021 році здійснювалась на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 08.04.2021 №325 “Деякі питання виплати разової грошової доппомоги, передбаченої Законами України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” і “Про жертви нацистських переслідувань”.
Відповідач 1 посилається на те, що вказаною постановою передбачена виплата разової грошової допомоги до 5 Травня у 2021 році для осіб з інвалідністю 1 групи внаслідок війни в розмірі 4421,00 грн.
Маріупольським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України за №0580-05-9/14290 від 12.04.2021 були надані списки в електронному вигляді ветеранів війни для виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, у яких ОСОБА_1 була зазначена з розміром разової допомоги - 4421,00 грн.
Відповідач 1 зазначає, що рішенням департаменту від 27.07.2021 № 02.3.18-3659 здійснено нарахування щорічної разової грошової допомоги до 5 Травня за 2021 рік у розмірі 10 мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми, в розмірі 13269,00 грн. та направлено на адресу департаменту соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації заявку на здійснення фінансування за програмою КПКВК 2501150 «Щорічна разова грошова допомога ветеранам війни і жертв нацистських переслідувань та соціальна допомога особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною». Після надходження бюджетних асигнувань на рахунок департаменту буде здійснено виплату.
Враховуючи викладене відповідач 1 вважє, що в межах своїх повноважень вжив всіх заходів щодо нарахування та здійснення виплати допомоги позивачу в розмірах, визначених Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції Закону від 25.12.1998 № 367-XIV (4421,00 грн. виплачено в квітні 2021 року + 13269,00 грн донараховано відповідно до рішення департаменту №02.3.18-3659 від 27.07.2021 з урахуванням висновків Конституційного суду України від 27.02.2020 по справі З-р/2020=17690,00 грн., що відповідає розміру 10 мінімальних пенсій за віком).
Враховуючи викладене, відповідач 1 просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Відповідач 2 - Донецький обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань за кодом ЄДРПОУ 02770038, адреса зареєстрованого місцезнаходження: 84025, Донецька обл., місто Дружківка, вул. Тверська, буд. 6, організаційно-правова форма - державна організація (установа, заклад).
Відповідач 2 проти задоволення адміністративного позову заперечує, вказуючи на те, що ОСОБА_1 звернулася до Центру з заявою від 07.05.2021, зазначена заява отримана Центром 12.05.2021, з метою отримання доплати до виплаченої щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік та отримала відповідь Центру від 25.05.2021 № Б-0095/50/1.1./12-21//132, що за результатами проведеного Центром аналізу інформації з програмного комплексу автоматизованої системи обробки пенсій та допомог Донецької області встановлено, що департамент соціального захисту населення Маріупольської міської ради відповідно до Постанови № 325 здійснив нарахування одноразової грошової допомоги до 5 травня в розмірі 4421,00 грн. на виплатні відомості основного періоду квітня 2021 року для подальшого зарахування на банківський рахунок позивача ОСОБА_1 , відкритий в АТ КБ «Приватбанк» відповідно до норм чинного законодавства України в межах асигнувань з державного бюджету.
Відповідач 2 зазначає, що одноразова грошова допомога до 5 травня у квітні 2021 року була нарахована саме департаментом соціального захисту населення Маріупольської міської ради на банківський рахунок ОСОБА_1 у розмірі 4421,00 грн., а не Центром про що наголошує позивач.
Відповідач 2 вказує, що зазначена виплата здійснюється управліннями соціального захисту населення міських рад та райдержадміністрацій області за кодом програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету 2501150 «Щорічна разова грошова допомога ветеранам війни і жертвам нацистських переслідувань та соціальна допомога особам, які мають особливі та особливі трудові заслуги перед Батьківщиною», натомість кошторисом видатків Центру не передбачені витрати на виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, Центром зазначена виплата не здійснюється.
Відповідач 2 зазначає, що незважаючи на назву, Донецький обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, Центр здійснює функцію контролю та не здійснює функцію з нарахування та виплати державних допомог, та вважає, що не порушував прав позивача, у зв'язку з чим, зазначені позивачем позовні вимоги до Центру, як до відповідача, вважає необгрунтованими.
Щодо визначення розміру спірної допомоги відповідач 2 зазначив, що Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України, проте до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», який регулює спірні правовідносини, відповідні зміни на виконання рішення Конституційного суду України від 27.02.2020 за № З-р/2020 не внесено.
Згідно ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства, кожна сторона повинна довести тіобставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Отже, обставини справи щодо виплати позивачу щорічної грошової допомоги до 5 травня як особі з інвалідністю 1 групи внаслідок війни у 2021 році у розмірі 4421,00 грн, а не у розмірі 10 мінімальних пенсій за віком, визнаються відповідачами 1 та 2 і підтверджуються відповідними доказами, а тому не викликають у суду обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання, що відповідно до ч. 1 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства, є підставою для звільнення від доказування.
Вирішуючи спірні правовідносини суд виходив з наступного.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" №3551-XII від 22 жовтня 1993 року (далі - Закон №3551-XII), визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.
Відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону №3551-XII (в редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25 грудня 1998 року №367-XIV) Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком.
Підпунктом "б" підпункту 1 пункту 20 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" №107-VI від 28 грудня 2007 року (набрав чинності 01 січня 2008 року) статтю 13 частину 5 Закону України №3551-XII викладено у такій редакції: ""Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України".
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення підпункту "б" підпункту 1 пункту 20 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" №107-VI від 28 грудня 2007 року.
Законом України від 28 грудня 2014 року №79-VІІІ "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" (набрав чинності 01 січня 2015 року) розділ VІ "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким встановлено, що норми і положення, зокрема статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Для забезпечення виконання цих приписів Бюджетного кодексу України та з метою забезпечення виплати разової грошової допомоги ветеранам війни, особам, на яких поширюється дія Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", Кабінетом Міністрів України щороку приймалися відповідні щодо окремого бюджетного року постанови, а саме: №147 від 31 березня 2015 року, №141 від 02 березня 2016 року, №233 від 05 квітня 2017 року, №170 від 14 березня 2018 року, №237 від 20 березня 2019 року, №112 від 19 лютого 2020 року та від 08.04.2021 року №325 якими визначався, у тому числі, розмір та порядок виплати разової грошової допомоги учасникам бойових дій.
Відтак, у постанові Кабінету Міністрів України "Деякі питання виплати у 2021 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" №325 від 08 квітня 2021 року визначено разова грошова допомога до 5 травня у 2021 році виплачується особам з інвалідністю внаслідок війни та колишнім малолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 14 років) в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, визнаним особами з інвалідністю внаслідок загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин I групи в розмірі 4421 гривня.
Поряд з цим, рішенням Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року №3-р/2020 у справі №1-247/2018(3393/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №45, ст. 425) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
У цьому ж рішенні зазначено, що окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №45, ст. 425) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Таким чином, з 28 лютого 2020 року норми і положення, зокрема статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", не застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Таким чином, з 28 лютого 2020 року застосовуються положення статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25 грудня 1998 року №367-XIV (з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10рп/2008), а саме: щорічно до 5 травня особам з інвалідністю 1 групи виплачується разова грошова допомога у розмірі десяти мінімальних пенсій за віком.
Стаття 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09 липня 2003 року визначає, що мінімальна пенсія - це державна соціальна гарантія, розмір якої визначається цим Законом.
Відповідно до статті 28 частини 1 вказаного Закону мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" встановлено у 2021 році прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня 2021 року - 1769 гривень.
Таким чином, розмір щорічної разової грошової допомоги особам з інваліднітю в наслідок війни 1 групи до 5 травня у 2021 році становить 17690,00 грн (1769 грн х 10).
Такий висновок суду кореспондує правовій позиції викладеній у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 29.09.2020 року по справі №440/2722/20 (залишена без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2021 року), що є зразковим рішенням для справ, у яких предметом спору є оскарження дій (бездіяльності) органу, уповноваженого здійснювати виплату разової щорічної грошової допомоги до 5 травня (Управління соціального захисту населення за місцем проживання особи та/або Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат) щодо нарахування і виплати разової грошової допомоги до 5 травня у 2020 році у розмірі, передбаченому статтею 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" тобто в аналогічних спорах.
З огляду на те, що разову грошову допомогу позивачу виплачено у розмірі, меншому ніж передбачено ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", суд дійшов висновку про порушення прав позивача на отримання такої допомоги у належному розмірі.
Щодо позовних вимог заявлених позивачем до відповідача 2 суд зазначає наступне.
Суд також звертає увагу, що Верховний суд в рішенні у зразковій справі №440/2722/20, дійшов висновків, що згідно із підпунктом 41 пункту 4 вказаного Положення Мінсоцполітики відповідно до покладених на нього завдань організовує виплату до 5 травня разової грошової допомоги ветеранам війни, особам, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Відповідно до абзаців 1 та 2 пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 19.02.2020 за №112 Міністерство соціальної політики виплати організовує шляхом перерахування коштів структурним підрозділам з питань соціального захисту населення обласних, Київської міської державних адміністрацій (далі - регіональні органи соціального захисту населення), які розподіляють їх між структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - районні органи соціального захисту населення), центрами по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат
Районні органи соціального захисту населення, центри по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат перераховують кошти через відділення зв'язку або установи банків на особові рахунки громадян за місцем отримання пенсії (особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання).
Отже, органами, уповноваженими здійснювати виплату разової щорічної грошової допомоги до 5 травня, є Управління соціального захисту населення за місцем проживання позивача.
Відповідно до Типового положення про центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, Наказ Міністерства праці та соціальної політики України від 25.04.2006 N 147, Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат (далі - Центр) є державною установою і підпорядковується Департаменту соціального захисту населення обласної, Київської міської державних адміністрацій.
Головними завданнями Центру є:
- забезпечення реалізації державної політики у сфері соціального захисту та обслуговування населення, надання соціальної допомоги громадянам, які потребують підтримки з боку держави;
- підготовка документів на виплату всіх видів соціальної допомоги, житлових субсидій у готівковій формі на придбання твердого і рідкого пічного палива та скрапленого газу, компенсаційних виплат інвалідам, виплат громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших грошових виплат (далі - соціальна допомога, інші грошові виплати);
- здійснення контролю за правильністю призначення, перерахунку, нарахування і виплати всіх видів соціальної допомоги, інших грошових виплат;
- здійснення державного нагляду за правильністю призначення (перерахунку) та виплати пенсій і цільової грошової допомоги органами Пенсійного фонду в разі, якщо такі функції здійснювалися Центрами на момент набрання чинності цим Положенням;
- упровадження в органах праці та соціального захисту населення уніфікованих комп'ютерних технологій, підтримка функціонування їх апаратно-програмних засобів у складі єдиної відомчої інформаційної системи, підтримка єдиного інформаційного і телекомунікаційного середовища з питань надання всіх видів соціальної допомоги, інших грошових виплат, організація збору, опрацювання, систематизації інформації про пільгові категорії громадян. Підтримка та зберігання електронної інформації в актуальному стані;
- здійснення моніторингу даних єдиної відомчої інформаційної системи з метою відстеження фінансових операцій щодо здійснення соціальних виплат; аналіз та оцінка тенденцій у співвідношеннях показників виплат соціальної допомоги та факторами соціального рівня життя, а також розробка та впровадження соціально направлених рекомендацій стосовно функціонування цієї системи та її супроводу.
Виходячи з системного аналізу викладеного, суд дійшов висновку, що на відповідача 2 покладено функції з контролю та мониторінгу правильності призначення та виплати соціальних виплат.
Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги заявлені до відповідача 2 безпідставними.
З огляду на те, що разову грошову допомогу позивачу виплачено у розмірі, меншому ніж передбачено ч. 5 ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", суд дійшов висновку про порушення прав позивача на отримання такої допомоги у належному розмірі, тому бездіяльність відповідача 1 щодо невиплати позивачу щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2021 рік в загальному розмірі 17690,00 грн є неправомірними.
Недоплачена частина щорічної грошової допомоги до 05 травня 2021 року становить 13269,00 грн.
Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд зазначає наступне.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі “Чахал проти Об'єднаного Королівства” (Chahalv. TheUnitedKingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Афанасьєв проти України” від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02). Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.
Таким чином, враховуючи те, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом та сприяти реальному відновленню порушеного права, беручи до уваги приписи ст. 9 КАС України, приймаючи до уваги відзив на позовну заяву відповідача, докази наявні у матеріалах справи, а також з аналізу норм чинного законодавства, суд приходить висновку, що ефективним спосом захисту права позивачає стягнення нарахованої, але невиплаченої частини допомоги у розмірі 13269,00 грн з відповідача 1.
Позивача звільнено від сплати судового збору відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
Відповідно до ч. 5 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Враховуючи викладене, підстави для розподілу судових витрат щодо сплати судового збору відсутні.
Керуючись Конституцією України та Кодексом адміністративного судочинства України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, про що свідчить паспорт громадянина України НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 )до Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради (ЄДРПОУ 41336065, адреса зареєстрованого місцезнаходження: 87500, Донецька обл., м. Маріуполь, пр. Миру, будинок 70) та Донецького обласного центру по нарахуванню здійсненню соціальних виплат (ЄДРПОУ 02770038, адреса зареєстрованого місцезнаходження: 84025, Донецька обл., місто Дружківка, вул. Тверська, буд. 6) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії- задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі меншому ніж десять мінімальних пенсій за віком.
Стягнути з Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради на користь ОСОБА_1 недоотриману грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік у розмірі десять мінімальних пенсій за віком у розмірі 13269 (Тринадцять тисяч двісті шістдесят дев'ять) гривен 00 копійок.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Повний текст рішення складено та підписано 17 вересня 2021 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя О.М. Кониченко