Україна
Донецький окружний адміністративний суд
20 вересня 2021 р. Справа№200/7462/21
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Ушенка С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) до Держави Україна в особі Донецької обласної прокуратури (Відповідач-1) (ЄДРПОУ 25707002; 87500, Донецька область, м.Маріуполь, вул. Університетська, буд. 6), Чернігівської обласної прокуратури (Відповідач-2) (ЄДРПОУ 02910114; 14000, м. Чернігів, вул. Князя Чорного, буд. 9) про зобов'язання нарахувати та виплатити частину заробітної плати, -
ОСОБА_1 (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Держави Україна в особі Донецької обласної прокуратури, Чернігівської обласної прокуратури про зобов'язання нарахувати та виплатити недоотриману частину заробітної плати у розмірі 5 011 781,68 грн. та 282 337,68 грн. відповідно, що була не виплачена внаслідок дії положень пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного Кодексу України, які визнані неконституційними за період з 01.07.2015 по 24.09.2019 включно.
В обґрунтування позову посилається на те, що в період з 01.07.2015 по 24.09.2019 включно його посадовий оклад, розмір якого визначено ст. 81 Закону України «Про прокуратуру», відповідності до п. 26 Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу визначався у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування. Зазначає, що в подальшому п. 26 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України визнано неконституційним, у зв'язку з чим вважає, що має право на відшкодування матеріальної шкоди у вигляді недотриманої заробітної плати у відповідності до ч. 3 ст. 152 Конституції України.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 22.06.2021 вказану позовну заяву залишено без руху та надано десятиденний строк з дня отримання ухвали для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 30.06.2021 продовжено процесуальний строк для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 12.07.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Чернігівською обласною прокуратурою 10.08.2021 подано до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що відповідач не наділений правом самостійно без правового врегулювання та фінансової можливості щодо збільшення видатків з Державного бюджету України, здійснювати перерахунок посадового окладу позивача та виплату заробітної плати у іншому розмірі, ніж це передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 №505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури».
11.08.2021 від Донецької обласної прокуратури на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що за період роботи з 05 лютого 2016 року по 24 вересня 2019 ОСОБА_1 займав посаду прокурора відділу прокуратури Донецької області, посадовий оклад за посадою складав: з 05.02.2016 по 05.09.2017 - 2083,00 грн.; з 06.09.2017 по 24.09.2019 - 5730,00 грн. На теперішній час ОСОБА_1 не переведено до Донецької обласної прокуратури, він займає посаду прокурора відділу прокуратури Донецької області з посадовим окладом 5730,00 гривень. Заробітну плату за час перебування на посадах в прокуратурі Донецької області ОСОБА_1 отримував (отримує) у повному обсязі, відповідно до норм чинного законодавства України.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 23.07.2021 відмовлено у задоволенні заяв позивача і представника Чернігівської обласної прокуратури про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , про що свідчить наявна в матеріалах справи копія паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 , є громадянином України, працює на посаді прокурора відділу прокуратури Донецької області.
Відповідачі в даних правовідносинах є суб'єктами владних повноважень у відповідності до приписів п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України.
Згідно записів у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_3 , копія якої наявна в матеріалах справи, в спірний період він працював на наступних посадах в органах прокуратури України: в період з 20.08.2014 по 01.02.2016 - на посаді прокурора прокуратури міста Чернігова, з 05.02.2016 по теперішній час - на посаді прокурора відділу прокуратури Донецької області (том 1 а.с. 87-93).
Згідно розрахункових листів Чернігівської обласної прокуратури за 2015, 2016 роки у період з 01.07.2015 по 01.02.2016 посадовий оклад позивача становив 1865 грн. Крім посадового окладу заробітна плата позивача складалась із надбавки за вислугу років у розмірі 18% посадового окладу, надбавки за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи у розмірі 60% посадового окладу з урахуванням надбавки за вислугу років, щомісячної премії, надбавки за класний чин. У вересні - грудні 2015 року, січні 2016 року посадовий оклад позивача збільшувався на 10 % як працівнику, який здійснює нагляд за додержанням законів під час виконання судових рішень у кримінальних справах та інших примусових заходів, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян (том 1 а.с 117-118 ).
Згідно довідки про складові заробітної плати за період з лютого 2016 року по лютий 2021 року Донецької обласної прокуратури за спірний період роботи з 05 лютого 2016 по 24 вересня 2019 року ОСОБА_1 займав посаду прокурора відділу прокуратури Донецької області, посадовий оклад за посадою складав: з 05.02.2016 по 05.09.2017 - 2083,00 грн.; з 06.09.2017 по 24.09.2019 - 5730,00 грн. (том 1 а.с. 104-107).
Зазначені оклади були встановлені не у відповідності до положень ч. 3 ст. 81 Закону України «Про прокуратуру», а у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів, що підтверджується відповідачами.
Рішенням Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Спірним питанням у даній справі є наявність у позивача права на відшкодування частини заробітної плати, недоплаченої внаслідок дії закону, який визнано неконституційним.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України установлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
15.07.2015 набрав чинності Закон України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1697-VII), який визначає правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України.
Відповідно до ст. 81 Закону № 1697-VII заробітна плата прокурора регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Заробітна плата прокурора складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) виконання обов'язків на адміністративній посаді та інших виплат, передбачених законодавством.
Частиною 3 ст. 81 Закону № 1697-VII було передбачено, що посадовий оклад прокурора місцевої прокуратури встановлюється у розмірі 12 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно: з 1 липня 2015 року - 10 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2016 року - 11 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2017 року - 12 мінімальних заробітних плат.
Відповідно до ч. 3 ст. 81 Закону № 1697-VII, у редакції, чинній з 01.01.2017, посадовий оклад прокурора місцевої прокуратури з 1 січня 2017 року становить 12 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Згідно з ч. 3 ст. 81 Закону № 1697-VII, у редакції, чинній з 25.09.2019, установлено, що посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Також ч. 4 ст. 81 Закону № 1697-VII передбачено, що посадові оклади інших прокурорів установлюються пропорційно до посадового окладу прокурора окружної прокуратури з коефіцієнтом: 1) прокурора обласної прокуратури - 1,2; 2) прокурора Офісу Генерального прокурора - 1,3.
Відповідно до ч. 9 ст. 81 Закону № 1697-VII установлено, що фінансування оплати праці прокурорів здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Частиною 2 ст. 8 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» передбачено, що умови розміру оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті, та частиною першою статті 10 цього Закону.
Приписами ст. 13 вказаного Закону встановлено, що оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі актів Кабінету Міністрів України в межах бюджетних асигнувань.
Статтею 90 Закону № 1697-VII установлено, що фінансування прокуратури здійснюється згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими Генеральним прокурором, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний бюджетний період.
Зі змісту п. 9 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» випливає, що норми і положення, зокрема, статті 81 Закону України «Про прокуратуру» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного бюджету.
Законом № 79-VIII від 28.12.2014 розділу VI Бюджетного кодексу України доповнено п. 26, яким установлено, що норми і положення, зокрема, статті 81, частин шістнадцятої, сімнадцятої, вісімнадцятої статті 86, пунктів 13, 14 розділу XIII «Перехідні положення» Закону України від 14 жовтня 2014 року «Про прокуратуру» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Схема посадових окладів працівників органів прокуратури затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року № 505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури».
Оклад позивача за спірний період відповідає наведеній Постанові.
Рішенням Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року № 6-р/2020 (у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремого положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Також зазначено, що положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Суд в контексті спірних правовідносин вважає за доцільне зауважити, що за загальним правилом конкуренція правових норм у часі повинна вирішуватися на користь норми, прийнятої пізніше, оскільки найновіше законодавство демонструє способи та форми правового регулювання, які на даний етап розвитку суспільства, на думку законодавця, є більш доцільними.
Закон України від 28 грудня 2014 року №80-VIII «Про Державний бюджет України на 2015 рік» та Закон України від 28 грудня 2014 року № 79-VIII «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» прийняті пізніше Закону України 14 жовтня 2014 року №1697-VII «Про прокуратуру», а тому в спірний період норми і положення Закону України «Про прокуратуру» щодо заробітної плати прокурора застосовувалися у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, а не статтею 81 цього Закону.
Аналіз наведених правових норм та обставин справи дає підстави для висновку, що відповідач не наділений правом самостійно без правового врегулювання та фінансової можливості щодо збільшення видатків з Державного бюджету України, здійснювати перерахунок посадового окладу позивача та виплату заробітної плати у іншому розмірі, ніж це передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року №505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» .
Аналогічні висновки відображені в постановах Верховного Суду від 14 березня 2018 року у справі № 825/575/16, від 19 березня 2020 року у справі № 806/3314/17, від 9 вересня 2020 року у справі №807/1171/16, від 27 жовтня 2020 року у справі № 826/18228/16.
Водночас, як частиною другою статті 152 Конституції України, так і частиною першою статті 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» передбачено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
У Рішенні від 30 вересня 2010 року № 20-рп/2010 у справі за конституційним поданням 252 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України «Про внесення змін до Конституції України» від 8 грудня 2004 року № 2222-IV (справа про додержання процедури внесення змін до Конституції України) Конституційний Суд України вказав, що незалежно від того, наявні чи відсутні в рішеннях, висновках Конституційного Суду України приписи щодо порядку їх виконання, відповідні закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за цими рішеннями неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Відтак, враховуючи викладене, суд наголошує, що дія окремого положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України, згідно рішення Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року № 6-р/2020 у справі № 1-223/2018(2840/18), втратила чинність 26 березня 2020 року.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 листопада 2020 року у справі №4819/49/19 зазначила, що аналіз норм розділу ХІІ Конституції України («Конституційний Суд України») та Закону України від 13 липня 2017 року № 2136-VIII «Про Конституційний Суд України» дає підстави дійти висновку про те, що рішення КСУ має пряму (перспективну) дію в часі і застосовується щодо тих правовідносин, які тривають або виникли після його ухвалення. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення рішення КСУ, однак продовжують існувати після його ухвалення, то на них поширюється дія такого рішення КСУ.
Тобто рішення КСУ поширюється на правовідносини, які виникли після його ухвалення, а також на правовідносини, які виникли до його ухвалення, але продовжують існувати (тривають) після цього. Водночас чинним законодавством визначено, що Конституційний Суд України може безпосередньо у тексті свого рішення встановити порядок і строки виконання ухваленого рішення.
Отже, рішення Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року № 6-р/2020 на спірні правовідносини до 26.03.2020 не може вплинути, оскільки такі виникли до прийняття вказаного рішення Конституційного Суду України, а останнє не містить положень, які б поширювали його дію на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності.
Пунктом 3 розділу ІІ Закону України від 19 вересня 2019 року № 113-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» (далі - Закон № 113-IX), який набув чинності 25.09.2019, установлено, що до дня початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур їх повноваження здійснюють відповідно Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури.
Після початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур забезпечення виконання функцій прокуратури призначеними до них прокурорами здійснюється з дотриманням вимог законодавства України та особливостей, визначених Генеральним прокурором.
За прокурорами та керівниками регіональних, місцевих і військових прокуратур, прокурорами і керівниками структурних підрозділів Генеральної прокуратури України зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури. На зазначений період оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури.
Дія цього пункту не поширюється на випадок, передбачений підпунктом 4 пункту 21 цього розділу.
Позивач у спірний період працював у місцевій прокуратурі з 01.07.2015 по 01.02.2016 та з 05.02.2016 по 24.09.2019 у регіональній прокуратурі, а тому відповідно до наведених приписів Закону № 113-IX оплата його праці в зазначений період мала здійснюватися відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року № 505, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури.
За таких обставин, беручи до уваги всі надані сторонами докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до приписів ст. 139 КАС України судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 9, 77, 139, 242, 244-250, 255, 262, 295, 297, 371, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) до Держави Україна в особі Донецької обласної прокуратури (ЄДРПОУ 25707002; 87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Університетська, буд. 6), Чернігівської обласної прокуратури (ЄДРПОУ 02910114; 14000, м. Чернігів, вул. Князя Чорного, буд. 9) про зобов'язання нарахувати та виплатити частину заробітної плати, - відмовити у повному обсязі.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 20 вересня 2021 року.
Суддя С.В. Ушенко