Ухвала
17 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 448/820/15-к
провадження № 51-4365 ск 21
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження у суді апеляційної інстанції, на вирок Пустомитівського районного суду Львівської області від 05 листопада 2018 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 04 червня 2021 року щодо ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
Обставини справи
1. Зазначеним вироком, залишеним без змін апеляційним судом,
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Російської Федерації та жителя м. Львова,
визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статтею 289 Кримінального кодексу України (далі - КК) та виправдано.
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця та жителя м. Львова,
визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статтею 289 КК та виправдано.
2. Згідно обвинувального акту, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 обвинувачувалися в тому, що на початку травня 2015 року вони вступили у злочинну змову з ОСОБА_6 , спрямовану на незаконне заволодіння автомобілем марки «Міцубісі Паджеро», який належить потерпілому ОСОБА_7 .
Відповідно до попередньої домовленості, 02 травня 2015 року, близько 20:00 ОСОБА_6 , шляхом обману заманив потерпілого на вказаному автомобілі до лісового масиву, розташованого неподалік с. Княжий Міст у Мостиському районі Львівської області, де разом з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 застосували до ОСОБА_7 фізичне насильство, яке виразилось у нанесенні ударів руками по тілу, зв'язуванні клейкою стрічкою рук та ніг, прив'язуванні до дерева і заклеюванні рота клейкою стрічкою, що позбавило потерпілого можливості самостійно пересуватися та вільно дихати, а подальшому залишили ОСОБА_7 прив'язаним до дерева, чим створили реальну загрозу його життю і здоров'ю.
Після цього, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , спільно з ОСОБА_6 незаконно заволоділи автомобілем марки «Міцубісі Паджеро», вартістю 79 772,26 грн та покинули місце вчинення кримінального правопорушення.
Доводи касаційної скарги
3. У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати оскаржені судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
4. На обґрунтування своєї позиції прокурор зазначає, що судом першої інстанції всупереч вимогам частини 2 статті 314 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) підготовче судове засідання проведено без участі потерпілого ОСОБА_7 чи його представника ОСОБА_8 , яких судом не повідомлялялося належним чином про судове засідання, яке було призначено на 08 грудня 2017 року, що є порушенням пункту 5 частини 2 статті 412 КПК.
5. Крім того, суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки діям виправданих ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які були допитані у суді першої інстанції та частково визнали свою вину у вчиненні протиправних дій стосовно потерпілого ОСОБА_7 , та повідомили, що саме вони в'язали руки та ноги потерпілого, прив'язали його до дерева у лісі та повернулись до м. Львова автомобілем «Міцубісі Паджеро», яким керував ОСОБА_6 . Факт розуміння своїх протиправних дій обвинувачені підтвердили у судовому засіданні.
6. Прокурор, посилаючись на правові позиції, висловлені у постановах Касаційного кримінального суду у справах № 462/3929/13-к від 05 липня 2016 року та № 439/428/17 від 31 березня 2021 року зазначає, що зважаючи на ухвалу Львівського апеляційного суду від 25 квітня 2019 року, якою змінено вирок Сихівського районного суду м. Львова від 28 березня 2018 року стосовно ОСОБА_6 та виключено з обвинувачення кваліфікуючу ознаку «вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб», а відтак діє принцип обмеженої преюдиціальності вироку в кримінальному провадженні, суд апеляційної інстанції, усупереч вимогам частини 2 статті 404 КПК, не вийшов за межі вимог апеляційної скарги прокурора та не перекваліфікував дії виправданих, призначивши покарання за менш тяжке кримінальне правопорушення.
7. Крім того, прокурор зазначає, що поза увагою судів залишилось і те, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 прикладали ряд зусиль для забезпечення ОСОБА_6 можливості незаконно керувати автомобілем всупереч волі потерпілого, а також прийняли пропозицію ОСОБА_6 щодо поїздки на вказаному транспортному засобі.
8. Також, судами не спростовано та не надано належної оцінки протоколам слідчого експерименту від 23 травня 2015 року зі свідками ОСОБА_9 та ОСОБА_10 про те, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 чекали ОСОБА_6 біля сільського магазину і коли автомобіль марки «Міцубісі Паджеро» проїхав повз них та зупинився, вони пішли до авто, в якому уже перебував ОСОБА_6 . Прокурор вважає, що вказане підтверджує їхню попередню домовленість та розподіл ролей щодо незаконного заволодіння транспортним засобом потерпілого ОСОБА_7 .
9. Крім цього, у своїй касаційній скарзі прокурор заявляє про недотримання апеляційним судом частини 3 статті 404 КПК у частині допиту потерпілого, свідків, а також дослідження ряду процесуальних документів. Ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам статті 419 КПК.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга подана належною особою, протягом визначеного законом строку на касаційне оскарження, передбаченого статтею 426 КПК, її зміст відповідає вимогам, зазначеним у статті 427 КПК. Зі змісту касаційної скарги та доданих копій судових рішень убачається, що є підстави для відкриття касаційного провадження.
Ураховуючи викладене та керуючись статтями 424-428 КПК, Суд постановив:
Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження у суді апеляційної інстанції, на вирок Пустомитівського районного суду Львівської області від 05 листопада 2018 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 04 червня 2021 року щодо ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3