Ухвала
20 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 265/1998/21
провадження № 61-14515ск21
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Воробйової І. А. розглянув касаційну скаргу та доповнення до касаційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 30 квітня 2021 року та ухвалу Донецького апеляційного суду від 22 липня 2021 року у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Азовгаз» про видачу судового наказу про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 ,
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області 30 квітня 2021 року заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу повернуто без розгляду.
Ухвалою Донецького апеляційного суду від 22 липня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 у цивільній справі №265/1998/21 за заявою ТОВ «Азовгаз» про видачу судового наказу про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 повернуто заявнику.
До Верховного Суду у серпні 2021 року ОСОБА_1 , подано касаційну скаргу та доповнення до касаційної скарги на ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 30 квітня 2021 року та ухвалу Донецького апеляційного суду від 22 липня 2021 року.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
У порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Згідно зі статтею 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги на ухвалу суду фізичною особою справляється судовий збір, який відповідно до підпункту 9 пункту 1 частини другої цієї статті становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Тому за подання касаційної скарги особа, яка подала касаційну скаргу, має сплатити 454,00 грн.
Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або сплачено до ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102, код ЄДР: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), номер рахунку отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007; ККДБ: 22030102, найменування податку, збору, платежу: Судовий збір (Верховний Суд, 055).
Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату.
Разом з тим, до касаційної скарги заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору, в якій заявник посилається на відсутність коштів.
Дослідивши клопотання та додані матеріали, суд дійшов висновку,
що відсутні підстави для звільнення від сплати судового збору, з огляду на таке.
Згідно із частинами першою та третьою статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до оплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.
Відповідно статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але
не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або позивачами
є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком
до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої
чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх
чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними
чи дієздатність яких обмежена; або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати
на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Відмовляючи у задоволенні клопотання ОСОБА_1 , про звільнення від сплати судового збору, суд бере до уваги, предмет спору.
Обставини, зазначені у клопотанні, не є безумовною підставою для звільнення від сплати судового збору, оскільки не підтверджують з достовірністю скрутний матеріальний стан заявника, що перешкоджає йому виконати вимоги законодавства щодо оплати поданої касаційної скарги судовим збором.
Констатація заявником скрутного матеріального становища без надання доказів на підтвердження цих обставин не може вважатися достатньою підставою для звільнення від сплати судового збору, що узгоджується
із статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою судові процедури повинні бути справедливі для всіх учасників процесу.
Статтею 129 Конституції України визначено, що однією із основних засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом
і судом.
За таких обставин, у задоволенні клопотання ОСОБА_1 , про звільнення від сплати судового збору слід відмовити.
Крім того, частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною другою статті 392 ЦПК України визначено, що у разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у пунктах 2 і 3 частини першої статті 389 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Касаційна скарга ОСОБА_1 , не відповідає зазначеним вище вимогам закону.
Частиною першою статті 10 Конституції України встановлено, що державною мовою в Україні є українська мова.
У рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 1999 року (справа №10-рп/99) зазначено, що українська мова як державна є обов'язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом (частина п'ята статті 10 Конституції України).
Відповідно до частини першої, другої статті 14 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» у судах України судочинство провадиться, а діловодство здійснюється державною мовою. У судовому процесі може застосовуватися інша мова, ніж державна, у порядку, визначеному процесуальними кодексами України та Законом України «Про судоустрій і статус суддів».
Відповідно до частини першої статті 9 ЦПК України та частини першої статті 12 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» цивільне судочинство і діловодство в судах України провадиться державною мовою.
Відповідно до частини четвертої статті 9 ЦПК України учасники судового процесу, які не володіють або недостатньо володіють державною мовою, мають право робити заяви, надавати пояснення, виступати в суді і заявляти клопотання рідною мовою або мовою, якою вони володіють, користуючись при цьому послугами перекладача, в порядку, встановленому цим Кодексом.
Таким чином, заявнику необхідно надати касаційну скаргу, яка повинна бути викладена державною (українською) мовою.
Керуючись статтями 136, 185, 389, 390, 392, 393 ЦПК України,
Відмовити у задоволенні клопотанняОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги.
Касаційну скаргу та доповнення до касаційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 30 квітня 2021 року та ухвалу Донецького апеляційного суду від 22 липня 2021 року, залишити без руху і надати для усунення зазначених вище недоліків строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя І. А. Воробйова