Ухвала
Іменем України
16 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 335/8956/19
провадження № 61-14455ск21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Коломієць Г. В.,
розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кузнецова Іллі Сергійовича, на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 15 червня 2021 року у справі за позовом концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 16 листопада
2020 року позовні вимоги концерну «Міські теплові мережі» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь концерну «Міські теплові мережі» суму основного боргу за надані послуги за поставлену теплову енергію в розмірі 10 747,63 грн.
У травні 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Кузнецов І. С., оскаржив рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 24 травня 2021 року
у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Кузнецова І. С., про відстрочення сплати судового збору відмовлено. Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кузнецова І. С., на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 16 листопада
2020 року залишено без руху. Надано скаржнику строк терміном десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для направлення до суду апеляційної інстанції заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із викладенням інших поважних причин пропуску останнього та зазначенням підстав для поновлення цього строку, оригіналу квитанції про сплату судового збору в сумі 2 881,50 грн на рахунок банківської установи, яка уповноважена на їх отримання.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 15 червня 2021 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Кузнецова І. С., на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 16 листопада 2020 року
у вищевказаній справі з підстав, передбачених пунктом 4 частини першої статті 358 ЦПК України.
25 серпня 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Кузнецов І. С., звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 15 червня 2021 року, у якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та передати справу до апеляційного суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що повний текст рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 16 листопада 2020 року не було вручено особисто ОСОБА_1 у день його проголошення. У суді першої інстанції інтереси ОСОБА_1 представляли адвокати адвокатського об'єднання «Олешко і Скрипник» Нємна Т. І. та Бєліков О. С., який був присутній
у судовому засіданні 16 листопада 2020 року. Також, у матеріалах справи міститься клопотання адвоката Нємної Т. І. від 25 лютого 2021 року про направлення копії судового рішення, яке вона отримала 03 березня
2021 року засобами поштового зв'язку. Водночас, угодами від 26 лютого 2021 року та від 01 березня 2021 року, тобто до отримання Нємною Т. І. судового рішення, були припинені відносини з адвокатським об'єднанням «Олешко і Скрипник» щодо надання правової допомоги ОСОБА_1 . Ураховуючи викладене, копія судового рішення ОСОБА_1 не передавалась цими представниками у зв'язку з відсутністю таких повноважень, що зумовило надалі отримувати копію судового рішення через іншого представника - адвоката Кузнецова І. С., з яким було укладено договір про надання правової допомоги 30 березня 2021 року. За заявою адвоката Кузнецова І. С. копія судового рішення була отримана тільки
05 травня 2021 року, що є поважною підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження.
1. Касаційна скарга подана до Верховного Суду з пропуском строку на касаційне оскарження, проте представник ОСОБА_1 - адвокат Кузнецов І. С., просить цей строк поновити, посилаючись на те, що строк пропущено з поважних причин, оскільки копію ухвали Запорізького апеляційного суду від 15 червня 2021 року було отримано 26 липня
2021 року, на підтвердження чого надав докази.
Відповідно до статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо
в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.
Ураховуючи наведені заявником обставини та надані на їх підтвердження докази, Верховний Суд вважає, що строк на касаційне оскарження пропущено з поважних причин, а тому його слід поновити.
2. Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК Українипровадження
в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог абзацу 6 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд
у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга є необґрунтованою.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається Цивільним процесуальним кодексом України (далі - ЦПК України) та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав
і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.
Згідно частини четвертої статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до частини першої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, як і пункт 8 частини третьої статті 2 ЦПК України передбачають, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи.
Статтею 354 ЦПК України передбачено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Згідно частини третьої статті 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у апеляційній скарзі, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відповідно до частини четвертої статті 357 ЦПК України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.
Пунктом 4 частини першої статті 358 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави
для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави (рішення Європейського суду з прав людини від 26 квітня 2007 року у справі «Олександр Шевченко проти України» та від 14 жовтня 2003 року у справі «Трух проти України»).
Згідно з частиною першою статті статтею 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.
Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.
Виходячи із зазначених критеріїв, Європейський суд з прав людини визнає легітимними обмеженнями встановленні державами - членів Ради Європи вимоги щодо строків оскарження судових рішень (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Нешев проти Болгарії» від 28 жовтня
2004 року).
При цьому, складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Дія 97» проти України від 21 жовтня 2010 року).
Такий правовий висновок міститься у постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 лютого 2019 року по справі № 361/161/13-ц (провадження № 61-37352сво18).
Судом встановлено, що в суді першої інстанціїінтереси ОСОБА_1 представляли адвокати адвокатського об'єднання «Олешко і Скрипник» Нємна Т. І., що діяла на підставі ордеру на надання правової допомоги
від 05 лютого 2020 року серії ЗП № 126784, виданий адвокатським об'єднанням «Олешко і Скрипка», та Бєліков О. С. , що діяв на підставі ордеру на надання правової допомоги від 10 листопада 2020 року серії АР
№ 1028182, виданий адвокатським об'єднанням «Олешко і Скрипка»
(а. с. 62, 115).
Бєліков О. С. був присутній у судовому засіданні 16 листопада 2020 року.
ОСОБА_1 був особисто повідомлений про судове засідання, призначене на 16 листопада 2020 року, що підтверджується розпискою про отримання судової повістки (а. с. 114).
У матеріалах справи міститься клопотання адвоката Нємної Т. І.
від 25 лютого 2021 року про направлення копії судового рішення, яке вона отримала 03 березня 2021 року засобами поштового зв'язку, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а. с. 126, 129).
В апеляційній скарзі заявник наголошував на тому, що лише 05 травня
2021 року отримав копію оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції через свого представника - адвоката Кузнецова І. С., з яким уклав договір про надання правової допомоги 30 березня 2021 року.
Постановляючи ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження
за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката
Кузнецова І. С., суд апеляційної інстанції виходив із того, що заявник подав апеляційну скаргу із пропуском строку, визначеного процесуальним законодавством. Причини пропуску строку на апеляційне оскарження, пропущеного на 6 місяців після ухвалення рішення суду першої інстанції, визнані судом апеляційної інстанції неповажними. Будучи обізнаним
про існування рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя
від 16 листопада 2020 року ОСОБА_1 не був позбавлений права самостійно звернутися до суду з відповідною заявою про отримання копії судового рішення або звернутися безпосередньо до попередніх представників, або до інших представників, проте таких дій не вчиняв.
Таким чином, суд апеляційної інстанції, врахувавши вимоги наведених норм закону, перевіривши доводи заявника, на які він посилався як на підставу для поновлення строку на апеляційне оскарження, та встановивши, що ці підстави є неповажними, дійшов правильного висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України.
Підстави вважати, що апеляційний суд допустив порушення норм процесуального права, відсутні.
При цьому, апеляційним судом вірно враховано позиції Європейського суду з прав людини згідно з якими, кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у справі за його участю, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Крім того, Верховний Суд зазначає, що така підстава для поновлення строків на апеляційне оскарження як зміна представника - є виключно штучним поновленням строку на апеляційне оскарження, яка порушує право іншого учасника процесу.
Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним
і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Зі змісту касаційної скарги та оскаржуваного судового рішення убачається, що скарга є необґрунтованою, правильне застосовування судом апеляційної інстанції норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені у скарзі доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності судового рішення.
Керуючись статтями 389, 390, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Кузнецова Іллі Сергійовича, про поновлення строку на касаційне оскарження задовольнити.
Поновити представнику ОСОБА_1 - адвокату Кузнецову Іллі Сергійовичу, строк на касаційне оскарження ухвали Запорізького апеляційного суду від 15 червня 2021 року.
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Кузнецова Іллі Сергійовича,
на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 15 червня 2021 року у справі за позовом концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявникові.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: Д. Д. Луспеник
Б. І. Гулько
Г. В. Коломієць