15 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 363/423/17
провадження № 61-16391св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),
суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 ,
треті особи (за зустрічним позовом): ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», акціонерне товариство «Комерційний банк «ПриватБанк», ОСОБА_5 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи клопотання ОСОБА_2 про участь у судовому засіданні за касаційними скаргами ОСОБА_1 , подану адвокатом Шаповаловим Андрієм Миколайовичем, ОСОБА_2 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 17 грудня 2019 року у складі судді Чіркова Г. Є. та постанову Київського апеляційного суду від 06 жовтня 2020 року у складі колегії суддів: Верланова С. М., Мережко М. В., Савченка С. І.,
У січні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.
Просила провести його поділ, згідно з яким визнати:
- за нею право власності на 1/2 частину земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;
- визнати за нею право власності на 1/2 частину житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ;
- визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;
- визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
У травні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , у якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив:
- поділити між ним та ОСОБА_1 заборгованість перед ОСОБА_4 , що станом на 29 травня 2018 року становить 783 225,00 грн, по 1/2 частині за кожним;
- поділити між ним та ОСОБА_1 заборгованість перед ОСОБА_3 , що станом на 29 травня 2018 року становить 313 290,00 грн, по 1/2 частині за кожним;
- поділити між ним та ОСОБА_1 заборгованість перед ОСОБА_5 , що станом на 29 травня 2018 року становить 130 537,50 грн, по 1/2 частині за кожним;
- поділити між ним та ОСОБА_1 заборгованість перед ТОВ «ОТП Факторинг», що станом на 29 травня 2018 року становить 20 072,15 грн, по 1/2 частині за кожним;
- поділити між ним та ОСОБА_1 заборгованість перед АТ «КБ «ПриватБанк», що станом на 29 травня 2018 року становить 81 750,01 грн, по 1/2 частині за кожним.
Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 17 грудня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Поділено спільне сумісне майно подружжя, а саме: земельну ділянку площею 0,0750 га, яка розташована по АДРЕСА_1 , з кадастровим номером 3221888801:37:052:0702, та визнано за ОСОБА_1 і ОСОБА_2 право власності по 1/2 частині вказаної земельної ділянки за кожним.
У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.
Постановою Київського апеляційного суду від 06 жовтня 2020 року рішення Вишгородського районного суду Київської області від 17 грудня 2019 року залишено без змін.
04 листопада 2020 року представник ОСОБА_1 - адвокат Шаповалов А. М. звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 про поділ житлового будинку, справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2020 року у справі № 496/6067/15-ц, від 28 жовтня 2019 року у справі № 308/2695/16-ц, від 03 грудня 2018 року у справі № 525/511/16-ц, від 20 лютого 2019 року у справі № 556/290/17-ц, від 27 лютого 2019 року у справі № 567/147/16-ц, у постанові Верховного Суду України від 07 вересня 2016 року у справі № 6-47цс16 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
21 грудня 2020 року ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення.
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме судом застосовано норми права без урахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду України від 14 вересня 2016 року у справі № 6-539цс16, постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 638/18231/15-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Ухвалами Верховного Суду від 10 та 23 грудня 2020 року поновлено ОСОБА_2 строк на касаційне оскарження на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 17 грудня 2019 року та постанови Київського апеляційного суду від 06 жовтня 2020 року.
Відкрито касаційне провадження у даній справі.
Витребувано з Вишгородського районного суду Київської області цивільну справу № 363/423/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя; за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», акціонерне товариство «Комерційний банк «ПриватБанк», ОСОБА_5 , про поділ боргових зобов'язань.
Ухвалою Верховного Суду від 31 серпня 2021 року справу № 363/423/17 призначено до судового розгляду в складі колегії з п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
ОСОБА_2 звернувся з клопотанням про участь у судовому засіданні.
Європейський суд з прав людини вказав, що процедура допуску скарг до розгляду та провадження виключно з питань права, на відміну від того, що стосується питань фактів, може відповідати вимогам статті 6 Конвенції, навіть якщо скаржнику не була надана можливість бути особисто заслуханим апеляційним чи касаційним судом, за умови, якщо відкрите судове засідання проводилось у суді першої інстанції і якщо суди вищої інстанції не мали встановлювати факти справи, а тільки тлумачити відповідні юридичні норми (ZHUK v. UKRAINE, № 45783/05, § 32, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. У разі необхідності учасники справи можуть бути викликані для надання пояснень у справі.
Таким чином, питання виклику учасників справи для надання пояснень у справі вирішує Верховний Суд з огляду на встановлену необхідність таких пояснень.
Оскільки суд касаційної інстанції не приймав рішення про виклик осіб, які беруть участь у справі, для надання пояснень у справі і такої необхідності колегія суддів не вбачає, тому підстави для задоволення клопотання відсутні.
Керуючись статтями 7, 260, 401 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
У задоволенні клопотання ОСОБА_2 про участь у судовому засіданні відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий М. Є. Червинська
Судді: С. Ю. Бурлаков
А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
В. М. Коротун