Ухвала
08 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 522/5513/19
провадження № 61-16844св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Київського районного суду м. Одеси від 29 листопада 2019 року у складі судді Салтан Л. В. та постанову Одеського апеляційного суду від 22 жовтня 2020 року у складі колегії суддів: Дрішлюка А. І., Громіка Р. Д., Драгомерецького М. М.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») про стягнення грошових коштів.
Уточнену позовну заяву мотивовано тим, що 18 квітня 2013 року між нею та Публічним акціонерним товариством комерційним банком (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк»), правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», укладено договір банківського вкладу № SАМDN80000734686673 на суму 4 000,00 євро зі сплатою 7 % річних строком на 184 дні.
У 2018 році вона неодноразово направляла на адресу ПАТ КБ «ПриватБанк» заяви про розірвання договору депозиту та повернення внесених сум вкладів, нарахованих відсотків, однак ПАТ КБ «ПриватБанк» не виконало взяті на себе зобов'язання та не повернуло зазначені кошти.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» на її користь суму вкладу в розмірі 4 000,00 євро, відсотки за період розміщення коштів на депозитному рахунку в розмірі 1 521,69 євро за період з 18 квітня 2013 року до 12 серпня 2019 року, пеню в розмірі 34 200,00 євро у вигляді 3 % від вартості послуги за кожен день прострочення виконання зобов'язання за період з 30 жовтня 2018 року до 12 серпня 2019 року за курсом Національного банку України (далі - НБУ), станом на день прийняття рішення у справі, та моральну шкоду в розмірі 26 000,00 грн.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 29 листопада 2019 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 22 жовтня 2020 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 4 000 євро - за депозитним договором № SAMDN80000734686673 від 18 квітня 2013, відсотків за період розміщення коштів на депозитному рахунку - 1 521,69 євро за період з 18 квітня 2013 року до 12 серпня 2019 року.
Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 пеню у розмірі 34 200,00 євро, що за курсом НБУ на день ухвалення рішення суду становить 904 590,00 грн, за період з 30 жовтня 2018 року до 12 серпня 2019 року.
Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 2 000,00 грн.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що оскільки відповідно до статей 2, 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк має право здійснювати банківську діяльність на підставі банківської ліцензії шляхом надання банківських послуг, а клієнтом банку є будь-яка фізична чи юридична особа, що користується послугами банку, то до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення частини п'ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів». Відмова банку виконати розпорядження клієнта з видачі належних йому за договором банківського рахунку сум свідчить про невиконання банком своїх зобов'язань та має наслідком настання відповідальності, передбаченої законом у вигляді сплати пені у розмірі 3 % від суми утримуваних банком коштів за кожен день з моменту звернення клієнта з вимогою про видачу коштів до дня фактичної видачі. Зобов'язання за договором банківського вкладу має виконувати саме ПАТ КБ «ПриватБанк» як юридична особа, а не його Кримська філія. Ліквідація філій або припинення у будь-який спосіб їх діяльності не звільняє відповідача від виконання обов'язків за укладеними і дійсними договорами. Тому ПАТ КБ «ПриватБанк» зобов'язаний виплатити позивачу суму вкладу, проценти та пеню в розмірі, заявленому позивачем. Щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди, то відповідно до положень діючого законодавства України та з врахуванням обставин справи з відповідача підлягає стягненню моральна шкода в розмірі 2 000,00 грн, з врахуванням характеру майнових витрат позивача.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2020 року до Верховного Суду, АТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, просило скасувати рішення Київського районного суду м. Одеси від 29 листопада 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 22 жовтня 2020 року в частині стягнення відсотків, ухвалити нове рішення з урахуванням розрахунку банку, в частині стягнення пені - ухвалити нове рішення про його зменшення, в частині стягнення моральної шкоди - ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовної вимоги.
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначив застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 05 червня 2019 року у справі № 757/32522/17-ц (провадження № 61-461св19), від 02 жовтня 2019 року у справі № 201/18575/17-ц (провадження № 61-9759св19), від 20 грудня 2019 року у справі № 757/18977/18-ц (провадження № 61-19786св19), від 29 січня 2020 року у справі № 757/53464/18 (провадження № 61-14248св19), від 19 лютого 2020 року у справі № 757/49408/18-ц (провадження № 61-13488св19) та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 761/26293/16-ц (провадження № 14-64цс19).
Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди першої та апеляційної інстанцій належним чином не встановили фактичні обставини справи, оскільки не перевірили позовні вимоги щодо стягнення пені, яка відповідно до вимог частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) може бути зменшена, якщо її розмір значно перевищує розмір збитків, а також щодо нарахування відсотків та дати, з якої їх потрібно нараховувати.
Крім того, суди попередніх інстанцій не врахували, що між сторонами склалися договірні правовідносини, які регулюються зобов'язальним правом, вони не передбачають стягнення моральної шкоди. Також позивач на підтвердження своїх страждань та причинного зв'язку між діями банку і своїми переживаннями не надала до суду жодних належних та допустимих доказів.
Короткий зміст позиції інших учасників справи
У відзивах на касаційну скаргу ОСОБА_1 зазначила, що касаційна скарга АТ КБ «ПриватБанк» не підлягає задоволенню, оскільки не містить підстав неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 01 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою АТ КБ «ПриватБанк» на рішення Київського районного суду м. Одеси від 29 листопада 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 22 жовтня 2020 року, зупинено виконання рішення Київського районного суду м. Одеси від 29 листопада 2019 року та постанови Одеського апеляційного суду від 22 жовтня 2020 року до закінчення касаційного провадження і витребувано із Київського районного суду м. Одеси цивільну справу № 522/5513/19.
Ухвалою Верховного Суду від 19 липня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Колегія суддів вважає за необхідне зупинити провадження у справі, виходячи з такого.
Ухвалою Верховного Суду від 19 серпня 2020 року передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу № 320/5115/17 (провадження № 61-38234св18) за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про стягнення процентів, трьох процентів річних та неустойки (пені) за договорами банківських вкладів, за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 18 жовтня 2017 року та постанову Апеляційного суду Запорізької області від 07 червня 2018 року.
Великою Палатою Верховного Суду у справі № 320/5115/17 зареєстровано провадження № 14-133цс20.
Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року справу за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про стягнення процентів, трьох процентів річних та неустойки (пені) за договорами банківських вкладів призначено до судового розгляду на 06 жовтня 2020 року.
Розгляд справи перенесено на 28 вересня 2021 року.
Правовідносини, спір з приводу яких вирішується у цій справі (№ 522/5513/19, провадження № 61-16844св20) є подібними до правовідносин, які є предметом розгляду у справі № 320/5115/17 (провадження № 61-38234св18).
Пунктом 10 частини першої статті 252 ЦПК України визначено, що суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
Відповідно до пункту 14 частини першої статті 253 ЦПК Україниу випадку, встановленому пунктом 10 частини першої статті 252 цього Кодексу, провадження у справі зупиняється до закінчення перегляду в касаційному порядку судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі).
Частиною другою статті 415 ЦПК України передбачено, що процедурні питання, пов'язані з рухом справи, клопотання та заяви учасників справи, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення провадження у справі, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом касаційної інстанції шляхом постановлення ухвал в порядку, визначеному цим Кодексом для постановлення ухвал суду першої інстанції.
Колегія суддів вважає за необхідне зупинити касаційне провадження у справі № 522/5513/19 (провадження № 61-16844св20) до закінчення перегляду у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 320/5115/17 (провадження № 14-133цс20).
Керуючись статтями 252, 253, 260, 402 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Зупинити касаційне провадження у справі № 522/5513/19 (провадження № 61-16844св20) за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про стягнення грошових коштів, за касаційною скаргою Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Київського районного суду м. Одеси від 29 листопада 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 22 жовтня 2020 року до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 320/5115/17 (провадження № 14-133цс20) за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про стягнення процентів, трьох процентів річних та неустойки (пені) за договорами банківських вкладів, за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 18 жовтня 2017 року та постанову Апеляційного суду Запорізької області від 07 червня 2018 року.
Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її постановлення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: І. А. Воробйова
Б. І. Гулько
Р. А. Лідовець
Ю. В. Черняк