Ухвала
16 вересня 2021 року
м. Київ
справа №740/1678/17
провадження №61-14907ск21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Ткачука О. С. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Петрова Є. В.,
розглянув касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «РІД» на ухвалу Носівського районного суду Чернігівської області від 16 квітня 2021 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 13 серпня 2021 року за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «РІД» про стягнення вартості частки в майні товариства, інфляційних втрат та трьох відсотків річних,
У червні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом доСільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «РІД» (далі -СТОВ «РІД») та просила стягнути з відповідача на її користь вартість частини майна, пропорційно успадкованій нею частці в статутному капіталі товариства у розмірі 61 528 310 грн 20 коп.; суму інфляційних втрат за час прострочення виплати вартості частини майна у розмірі 39 361 248 грн
36 коп.; 3 % річних за час прострочення виплати вартості частини майна в розмірі 10 513 755 грн 36 коп.
Також ОСОБА_1 подала до суду заяву про забезпечення позову, в якій просила накласти арешт та заборону на вчинення будь-яких дій щодо відчуження сільськогосподарської техніки, що належить на праві власності СТОВ «РІД».
Ухвалою Носівського районного суду Чернігівської області від 16 квітня
2021 року, залишеною без змін постановою Чернігівського апеляційного суду від 13 серпня 2021 року,заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у вказаній справі задоволено. З метою забезпечення позову накладено арешт та заборону вчиняти будь-які дії щодо відчуження сільськогосподарської техніки, що належить на праві власності СТОВ «РІД».
У вересні 2021 року СТОВ «РІД» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Носівського районного суду Чернігівської області від 16 квітня 2021 року та постанову Чернігівського апеляційного суду
від 13 серпня 2021 року і ухвалити нове рішення, яким заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову залишити без задоволення.
Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до частин першої та другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Тобто, однією із причин, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов, може бути припущення особи щодо обставин, що несуть загрозу невиконання або утруднення виконання можливого рішення.
При цьому закон не вимагає надання будь-яких доказів існування можливості утруднення чи неможливості виконання рішення суду, а лише вимагає подання відповідної заяви про це у вигляді, передбаченому частиною першою статті 149 ЦПК України.
З точки зору закону, значення цих заходів полягає в тому, що ними захищаються законні інтереси (права) позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли неприйняття заходів може призвести до невиконання судового рішення.
Позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, забороною вчиняти певні дії (пункти 1, 2 частини першої статті 150 ЦПК України).
Згідно з частиною третьою статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
При розгляді заяв про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Метою забезпечення позову за оскаржуваною ухвалою є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивачки від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивачки, в тому числі, задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Судами встановлено, що ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача вартість частки у майні товариства пропорційно успадкованій частці у статутному капіталі, інфляційні втрати та три відсотки річних у загальному розмірі 111 403 313 грн 92 коп.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов вірного висновку, що заява про забезпеченню позову є обґрунтованою і підлягає задоволенню у повному обсязі.
Арешт майна є тимчасовим заходом забезпечення, з метою збереження вказаного майна від подальшого його відчуження, знищення або втрати. Обраний захід забезпечення позову не завдасть непоправної шкоди відповідачу, є достатнім і доцільним.
Крім того, накладення арешту на зазначене майно не перешкоджає використовувати таке майно у господарській діяльності.
З огляду на вищенаведене, доводи касаційної скарги є безпідставними, висновків судів не спростовують та на законність і обґрунтованість ухвалених судових рішень не впливають.
Частиною четвертою статті 394 ЦПК України визначено, що у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Згідно з частиною шостою статті 394 ЦПК України ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.
Оцінивши доводи касаційної скарги та мотиви судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що правильність застосування та мотивування судами норм процесуального права при ухваленні судових рішень про задоволення заяви про забезпечення позову не викликає розумних сумнівів.
Керуючись частинами першою, четвертою та шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «РІД» на ухвалу Носівського районного суду Чернігівської області від 16 квітня
2021 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 13 серпня
2021 року за заявою ОСОБА_1 про забезпечення
позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «РІД» про стягнення вартості частки в майні товариства, інфляційних втрат та трьох відсотків річних.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: О. С. Ткачук
А. А. Калараш
Є. В. Петров