29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"13" вересня 2021 р. Справа № 924/491/21
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Гладюка Ю. В., при секретарі с/з Сарело Р.О., розглянувши матеріали справи
за позовом акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ
до комунального підприємства "Славутське житлово комунальне об'єднання", м. Славута, Хмельницька обл.
про стягнення грошей
за участю представників сторін:
від позивача - Безпалюк О.Л.
від відповідача - Шишова Ю.С.
встановив:
Позивач у позові просить суд стягнути з відповідача заборгованість, яка виникла внаслідок неналежного виконання договору постачання природного газу від 09.10.19 № 3229/1920-КП-34 в розмірі 829 535, 71 грн., з яких: 729 584, 38 грн. основний борг, 16 063, 54 грн. пеня, 24 109, 84 грн. 3% річних, 59 777, 95 грн. інфляційні.
Обгрунтовуючи позов, позивач зазначає, що передавши відповідачу, у період з жовтня 2019 року по квітень 2020 року природний газ у передбаченому договором об'ємі, він виконав свої зобов'язання належним чином. Відповідач же, не здійснивши повної оплати за поставлений газ у передбачені договором строки, порушив свої зобов'язання. Стягнення річних та інфляційних заявлено з посиланням на ст. 625 ЦК України. Нарахування пені обумовлено наявністю відповідної умови договору щодо її застосування в разі прострочення.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, наполягав на його задоволенні.
Представник відповідача в судовому засіданні та відповідач у відзиві позов не визнають, зазначають таке.
1. Розрахунок інфляційних здійснено позивачем з порушенням порядку його нарахування, передбаченого чинним законодавством, за яким нарахування інфляційних здійснюється виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути виконаний та за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мала місце інфляція. При цьому, найменшим періодом нарахування інфляційних є місяць.
2. Споживач теплової енергії здійснює оплату за спожитий газ шляхом перерахування коштів на розподільчий рахунок, з якого вони автоматично перераховуються на рахунок позивача. За таких обставин відповідач технічно не має можливості впливати на перерахунок коштів позивачу. Відповідач активно проводить претензійно-позовну роботу щодо стягнення з кінцевого споживача заборгованості за газ.
3. Наслідки у вигляді застосування штрафних санкцій та ст. 625 ЦК України, виходячи з вимог чинного законодавства, підлягають застосуванню у випадку прострочення виконання зобов'язання з вини контрагента. Проте, жодних умисних дій чи ухилення від виконання договору відповідач не вчиняв. Навпаки, він всіма можливими способами намагався здійснити оплату за договором в визначені терміни. Зазначено, що згідно діючого законодавства суд вправі зменшити розмір штрафних санкцій.
4. Правовідносини щодо проведення розрахунків за спожитий газ зазнають імперативного регуляторного впливу держави, яка приймає законодавчі положення щодо виділення відповідних субвенцій на фінансування пільг та субсидій. До таких законодавчих положень відноситься зокрема постанова КМУ № 20 від 11.01.05 „Про затвердження порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій”. Отже, незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов'язання між сторонами даного договору в частині, яку держава має компенсувати за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, чинність яких не залежить від того, чи передбачили сторони у договорі відповідні умови.
Матеріалами справи встановлено.
09.10.19 між позивачем (постачальник) та відповідачем (споживач) укладено договір постачання природного газу № 3229/1920-КП-34 в силу якого постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору.
За п. 1.2. договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб'єктами господарювання, які не є бюджетними установами/організаціями. Постачальник передає споживачу у жовтні 2019 року - квітні 2020 року замовлений споживачем обсяг (об'єм) природного газу в кількості 228, 7 тис. куб. м. (п. 2.1.).
Згідно п. 3.1. договору право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання акта приймання-передачі. Ціна за 1000 куб.м. газу визначається сторонами щомісяця шляхом підписання додаткової угоди на підставі прейскуранту (п. 4.2.).
В силу п. 5.1. договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100 відсоткової поточної оплати протягом розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу. Згідно п. 7.2. договору у разі прострочення споживачем оплати згідно пунктів 5.1, 5.6. договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 17, 8% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Згідно п. 11.1. договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою і діє в частині постачання природного газу до 30 квітня 2020 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
Договір підписаний обома сторонами та скріплений їх печатками.
Також договір містить додаткові угоди (підписані обома сторонами та скріплені їх печатками):
- № 1 від 31.10.19 де вказано, що споживач зобов'язується сплатити за використаний у період з 1 жовтня 2019 року по 31 жовтня 2019 року (включно) природний газ з урахуванням тарифу на послуги транспортування - 4 429, 9504 грн. за 1000 куб.м. без ПДВ, крім того ПДВ 20%. Всього з ПДВ 5 315,9405 грн. за 1000 м. куб.;
- № 3 від 09.12.19, де вказано, що споживач зобов'язується сплатити за використаний у період з 1 грудня 2019 року по 31 грудня 2019 року (включно) природний газ з урахуванням тарифу на послуги транспортування - 4 433, 8858 грн. за 1000 куб.м. без ПДВ, крім того ПДВ 20%. Всього з ПДВ 5 320, 663 грн. за 1000 куб.м.;
- № 4 від 20.12.19, за якою споживач зобов'язується сплатити за використаний у період з 1 січня 2020 року по 30 квітня 2020 року (включно) природний газ з урахуванням тарифу на послуги транспортування - 5 657, 19 грн. за 1000 куб.м. без ПДВ, крім того ПДВ 20%, всього з ПДВ 6 788, 63 грн. за 1000 куб.м.;
- № 5 від 28.01.20 за якою споживач зобов'язується сплатити за використаний з 1 січня 2020 року по 31 січня 2020 року (включно) природний газ з урахуванням тарифу на послуги транспортування - 4 774, 16 грн. за 1000 куб.м. без ПДВ, крім того ПДВ 20%. Всього з ПДВ 5 728, 99 грн. Крім того, даною угодою п. 7.2. договору викладено в новій редакції: „у разі прострочення споживачем оплати згідно пунктів 5.1, 5.6. договору він зобов'язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі 14, 2% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення”;
- № 6 від 24.02.20, за якою споживач зобов'язаний сплатити за використаний з 1 лютого 2020 року по 29 лютого 2020 року (включно) природний газ з урахуванням тарифу на послуги транспортування 4 072, 16 грн. за 1000 куб.м. без ПДВ, крім того ПДВ 20%. Усього з ПДВ 4 886, 59 грн.;
- № 8 від 23.04.20 за якою споживач зобов'язаний сплатити за використаний з 1 квітня 2020 року по 30 квітня 2020 року (включно) природний газ з урахуванням тарифу на послуги транспортування 3 021, 16 грн. за 1000 куб.м. без ПДВ, крім того ПДВ 20%. Усього з ПДВ 3 625, 39 грн.
Згідно підписаних обома сторонами (та скріплених печатками сторін) актів прийому-передачі природного газу: від 31.10.19 на суму 15 626, 42 грн., від 30.11.19 на суму 145 843, 62 грн., від 31.12.19 на суму 145 861, 50 грн., від 31.01.20 на суму 204 139, 22 грн., від 29.02.20 на суму 142 082, 30 грн., від 31.03.20 на суму 115 090, 74 грн., від 30.04.20 на суму 25 899, 90 грн. позивач поставив, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 794 543, 70 грн.
Також у справу додано: довідку позивача „Сальдо, предтриятие „Славутське ЖКО КП”; відомості „Операции по договору № 3229/1920-КП-34, Предприятие „Славутське житлово-комунальне об'єднання КП”; балансову відомість.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі заяви по суті справи та додані докази, давши їм оцінку в сукупності, при аналізі норм діючого законодавства, що регулює спірні відносини, суд врахував таке.
Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Правовідносини, які виникли між сторонами за своїм характером являються господарськими, виходячи зі змісту ст.ст. 173, 174 ГК України, як такі, що виникли з господарського договору, і відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України є предметом його регулювання.
Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач та відповідач уклали договір поставки природного газу, визначивши умови, права та обов'язки сторін, які є обов'язковими для них.
Згідно ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковий для виконання сторонами.
З позовних матеріалів вбачається, що позивач на виконання умов договору поставив відповідачу, у період з жовтня 2019 року по квітень 2020 року, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 794 543, 70 грн., що підтверджується підписаними обома сторонами (та скріплених печатками сторін) актами прийому-передачі природного газу: від 31.10.19 на суму 15 626, 42 грн., від 30.11.19 на суму 145 843, 62 грн., від 31.12.19 на суму 145 861, 50 грн., від 31.01.20 на суму 204 139, 22 грн., від 29.02.20 на суму 142 082, 30 грн., від 31.03.20 на суму 115 090, 74 грн., від 30.04.20 на суму 25 899, 90 грн. При цьому, прийняття газу відповідачем підтверджується підписом та печаткою останнього на актах у графі „від споживача” та не заперечується в суді.
Обов'язок оплати (остаточний розрахунок) поставленого газу, відповідно до договору, виникає у відповідача кожного місяця до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. Тобто, враховуючи місяці поставки за актами прийому-передачі (з жовтня 2019 року по квітень 2020 року) оплата мала бути здійснена: 25 листопада 2019 року за жовтень 2019 року, 25 грудня 2019 року за листопад 2019 року, 25 січня 2020 року за грудень 2019 року, 25 лютого 2020 року за січень 2020 року, 25 березня 2020 року за лютий 2020 року, 25 квітня 2020 року за березень 2020 року, 25 травня 2020 року за квітень 2020 року. Станом на 25 травня 2020 року весь обсяг поставленого газу мав бути оплачений.
Проте, як вбачається з матеріалів справи (розрахунок/балансова відомість) оплата станом на вказаний вище строк, та станом на час розгляду справи проведена лише частково на суму 64 959, 32 грн. Докази повної оплати у справі відсутні.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Статтею 525 Цивільного кодексу України обумовлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Враховуючи, що строк оплати газу пропущено (докази повної оплати відсутні), у відповідача виникла заборгованість, розмір якої підтверджується документально та становить (794 543, 70 грн. вартість поставленого газу за заявлений період мінус 64 959, 32 грн. часткової оплати) 729 584, 38 грн.
За таких обставин, позов, в частині стягнення основного боргу підлягає задоволенню.
При цьому, не приймаються до уваги доводи відповідача щодо того, що заборгованість виникла внаслідок неналежної оплати газу кінцевими споживачами (населенням), оскільки зазначене спростовується п. 1.2. договору, де вказано, що вироблена теплова енергія використовується виключно для споживання підприємствами, організаціями та іншими суб'єктами господарювання, які не є бюджетними установами. Тобто, кінцеві споживачі газу є такими, що використовують його в комерційних цілях, в зв'язку з чим вирішення питання щодо невиконання ними своїх зобов'язань перед відповідачем лежить в площині загально господарських ризиків та не може бути підставою для невиконання відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем.
Крім того, слід зазначити, що укладений між сторонами договір (з усім обсягом вказаних у ньому умов) є законодавчо визначеними правилами поведінки сторін господарського зобов'язання, які є обов'язковими для них. Відхід від умов договору (в тому числі щодо оплати), без попереднього внесення відповідних змін, не допускається, оскільки це суперечить фундаментальним принципам зобов'язального права, та має наслідком застосування передбачених законом і/або договором наслідків (санкцій). Суд (при оцінці умов договору) та сторони договору (при його виконанні) не можуть відступати від умов останнього, оскільки він є укладеним, та, в частині здійснення розрахунків - діючим (чинним). Таким чином, доводи відповідача щодо відсутності можливості впливати на розподіл коштів, не можуть бути прийняті судом та оцінені як обґрунтовані.
В доповнення до вказаного, слід також зазначити, що підстави припинення зобов'язання визначені главою 50 ЦК України, за якою такими підставами є: припинення зобов'язання виконанням (ст. 599); припинення зобов'язання переданням відступного (ст. 600); припинення зобов'язання зарахуванням (ст. 601); припинення зобов'язання за домовленістю сторін (ст. 604); припинення зобов'язання прощенням боргу (ст. 605); припинення зобов'язання поєднанням боржника і кредитора в одній особі (ст. 606); припинення зобов'язання неможливістю його виконання (ст. 607); припинення зобов'язання смертю фізичної особи (ст. 608); припинення зобов'язання ліквідацією юридичної особи (ст. 609).
Враховуючи, що жодна з вищевказаних законодавчих підстав припинення зобов'язання у спірних правовідносинах відсутня, зобов'язання, яке виникло між сторонами в даній справі підлягає виконанню.
Також відповідач посилається на те, що незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, останні (відносини) можуть зазнавати імперативного впливу держави, який змінює умови договору. При цьому, відповідач послався на постанову КМУ від 11.01.05 № 20 „Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій”. Однак, слід зазначити, що дана постанова на момент спірних правовідносин втратила чинність (на підставі постанови КМУ від 08.11.17 № 951 Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України).
Таким чином, враховуючи наявність заборгованості за поставлений газ, позивач вправі застосувати нарахування, передбачені ст. 625 ЦК України. Так, згідно зазначеної норми боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Розмір даних нарахувань підтверджується поданим розрахунком, зробленим з урахуванням законодавчо визначеного порядку такого нарахування, що перевірено судом. В зв'язку з цим, доводи відповідача щодо невірного нарахування інфляційних необґрунтовані.
Наявність заборгованості також дає право позивачу для нарахування пені, яка передбачена п. 7.2. договору (з урахуванням змін). При цьому, суд керується ст. ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” за якими платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня та ст. 549 Цивільного кодексу України, в силу якої неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Розмір цих нарахувань підтверджується розрахунком.
Отже, позов обґрунтований і підлягає задоволенню.
Судові витрати, згідно ст. 129 ГПК України, покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд
ухвалив:
Позов задовольнити.
Стягнути з комунального підприємства "Славутське житлово комунальне об'єднання" (30000, Хмельницька область, м. Славута, вул. Миру, 14А, ЄДРПОУ 34432514) на користь акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, ЄДРПОУ 20077720) 729 584, 38 грн. (сімсот двадцять дев'ять тисяч п'ятсот вісімдесят чотири грн. 38 коп.) основного боргу, 16 063, 54 грн. (шіснадцять тисяч шістдесят три грн. 54 коп.) пені, 24 109, 84 грн. (двадцять чотири тисячі сто дев'ять грн. 84 коп.) 3% річних, 59 777, 95 грн. (п'ятдесят дев'ять тисяч сімсот сімдесят сім грн. 95 коп.) інфляційних, а також 12 443, 04 грн. (дванадцять тисяч чотириста сорок три грн. 04 коп.) судових витрат.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. (ч.1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. (ч.1 ст. 256 ГПК України).
Повний текст рішення складено 20.09.2021р.
Суддя Ю.В. Гладюк
Від друк 3 прим:
1 - до справи
2 - позивачу (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6)
3 - відповідачу (30000, Хмельницька область, м. Славута, вул. Миру, 14А)
Всім рек. з пов.