Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"20" вересня 2021 р. Справа № 922/2878/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Байбака О.І.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування", м. Київ
до Акціонерного товариства "Страхова компанія "Мега-Гарант", м. Харків
про стягнення 38818,16 грн.
без виклику учасників справи
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Арсенал Страхування", м. Київ (далі за текстом - позивач) звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Акціонерного товариства "Страхова компанія "Мега-Гарант", м. Харків (далі за текстом - відповідач) боргу в сумі 38818,16 грн.
Крім того, позивач також просить суд покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору в сумі 2270 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5000,00 грн., які позивач поніс у зв'язку з розглядом даної справи.
Позов обґрунтовано з посиланням те на що 06.05.2021 сталась ДТП, внаслідок якої зазнав ушкодження застрахований позивачем автомобіль. В подальшому, позивачем, як страхувальником, відповідно до договору добровільного страхування наземного транспорту № 1977/20-Т/Ц2-1328 від 27.10.2020 виплачено страхувальнику страхове відшкодування в розмірі 41418,16 грн, внаслідок чого до позивача в порядку ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 228 Господарського кодексу України перейшло право вимоги (регресу) в межах здійснених фактичних затрат до відповідача, оскільки саме з вини особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована у відповідача, сталася ДТП, наслідки якої визнано позивачем страховим випадком та здійснено виплату страхової суми страхувальнику.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 21.07.2021 відкрито провадження у справі № 922/2878/21; справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін, за наявними в справі матеріалами; запропоновано відповідачу подати відзив на позов в п'ятнадцятиденний строк з дня отримання даної ухвали; встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив протягом трьох днів з дня отримання відзиву на позов; встановити відповідачу строк для подання заперечень на відповідь протягом трьох днів з дня отримання відповіді на позов.
З метою повідомлення сторін про відкриття провадження у справі та надання останнім можливості реалізувати власні процесуальні права, судом засобами поштового зв'язку на їх юридичні адреси, зазначені у позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань направлено копію вищевказаної ухвали від 21.07.2021.
Копії зазначеної ухвали сторони отримали, про що свідчать залучені до матеріалів справи зворотні поштові повідомлення, згідно з якими направлялась поштова кореспонденція (а. с. 37-38).
Відповідач надіслав на адресу суду відзив на позовну заяву (вх. № 18533 від 09.08.2021), в якому просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Відповідач вказує, що в силу положень ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язковою умовою для отримання страхового відшкодування є подання потерпілим або іншою особою саме страховику (а не до суду) заяви про страхове відшкодування (а не позовної заяви), до якої законодавцем встановлені чіткі вимоги (відмінні від вимог, встановлених до позовної заяви). В даному ж випадку звернення позивача з даним позовом у даній справі до суду є передчасним, адже позовна заява не містить доказів настання обставин, з якими законодавство України, що регулює спірні правовідносини, надає можливість для висновку про існування порушених прав позивача, оскільки позивач попередньо не звертався до відповідача з заявою про страхове відшкодування. Відповідач зазначає, що зазначене не позбавляє його можливості звернутись з відповідною заявою до відповідача про виплату спірного страхового відшкодування у визначеному законом порядку і, у випадку нездійснення ним такої виплати у визначені строки або повідомлення про прийняття рішення щодо відмови у її виплаті, повторно звернутись з позовом до суду.
Позивач надав суду заяву про надання доказів на підтвердження розміру судових витрат (вх. № 18001 від 03.08.2021), в якій просить вирішити питання про судові витрати, понесені позивачем у справі № 922/2878/21 та стягнути з відповідача на користь позивача 5000 грн витрат на професійну правничу допомогу, які поніс позивач у зв'язку з розглядом даної справи.
Також позивач надав суду відповідь на відзив (вх. № 19142 від 16.08.2021) в якій наполягає на задоволенні позовних вимог у повному обсязі, та зазначає про безпідставність доводів відповідача про необхідність попереднього звернення з заявою про страхове відшкодування, оскільки відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 16.06.2021 по справі № 756/3004/18, потерпіла особа не зобов'язана попередньо звертатися до особи, у якої застраховано цивільно-правову відповідальність заподіювача шкоди з заявою про страхове відшкодування, оскільки таке право може бути реалізоване безпосередньо шляхом звернення до суду з відповідним позовом.
.
Відповідач не скористався своїм правом щодо подання заперечень у порядку та строки, встановлені ухвалою господарського суду Харківської області від 21.07.2021.
Розглянувши подані на розгляд суду матеріали справи, суд визнає їх достатніми для прийняття судового рішення по суті спору.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд встановив.
Як свідчать матеріали справи, 27.10.2020 між позивачем, як стартовиком, та Товариством з обмеженою відповідальністю “УЛФ-Фінанс”, як страхувальником, укладено генеральний договір страхування наземного транспорту № 140/17-Т/Ц2 предметом якого є майнові інтереси страхувальника (вигодонабувача), що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом та додатковим обладнанням ТЗ, що зазначений у додатку № 2 «Реєстр застрахованих ТЗ» до цього договору, та вказаний у розділах 6-8 цього договору, щодо яких страхувальником/вигодонабувачем укладено договір/договори фінансового лізингу. Відповідний додаток 2 є невід'ємною частиною цього договору.
Згідно з даним додатком, страхувальник взяв на себе зобов'язання компенсувати будь-яке пошкодження або знищення, зокрема, автомобіля марки Fiat Doblo” д/н НОМЕР_1 , його окремих складових частин чи додаткового обладнання.
06.05.2021 в смт. Требовля Тернопільської обл., сталась ДТП за участю автомобілів “Daewoo Sens” д/н НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 та “Fiat Doblo” д/н НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 , внаслідок якого останній автомобіль зазнав механічних ушкоджень.
Відповідно до постанови Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20.05.2021 у справі № 607/8151/21 під час зазначеної ДТП водій ОСОБА_1 порушив п. п. 2.3 (б), 10.1 та 10.3 Правил дорожнього руху України, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП України. Як наслідок, водій ОСОБА_1 визнаний винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Дана постанова набрала законної сили.
07.05.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю “УЛФ-Фінанс” звернулось до позивача із заявою б/н (а. с. 16) про настання події, що має ознаки страхового випадку за договором добровільного страхування транспортного засобу.
За змістом акту огляду колісного транспортного засобу (дефектна відомість) б/н від 07.05.2021 (а. с. 19) працівником позивача встановлено факт наявності у автомобіля “Fiat Doblo” д/н НОМЕР_1 механічних пошкоджень.
Згідно з рахунком на оплату № 0000002771 від 08.05.2021 (а. с. 26), складеним ТОВ “Автопалац Тернопіль”, а також розрахунку суми страхового відшкодування визначено загальну вартість відновлювального ремонту зазначеного автомобіля в розмірі 41418,16 грн.
Позивачем на підставі заяви страхувальника про виплату страхового відшкодування від 07.05.2021 та рахунку на оплату № 0000002771 від 08.05.2021, виставленого ТОВ “Автопалац Тернопіль”, визнано ДТП за участі автомобілів “Fiat Doblo” д/н НОМЕР_1 та “Daewoo Sens” д/н НОМЕР_2 , страховим випадком, про що складено страховий акт № 006.00941321-1 від 05.07.2021 (а. с. 24).
Враховуючи викладені обставини позивачем на підставі умов генерального договору страхування наземного транспорту № 140/17-Т/Ц2 від 17.03.2017 виплачено страхувальнику суму страхового відшкодування у загальному розмірі 41418,16 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 37122657 від 05.07.2021 (а. с. 27).
Разом з тим, як свідчать матеріали справи, цивільно-правова відповідальність водія автомобіля “Daewoo Sens” д/н НОМЕР_2 ОСОБА_1 застрахована відповідачем згідно з полісом серії АР № 004570567 діючим станом на 06.05.2021, яким також передбачено ліміт відповідальності за шкоду майну в розмірі 130000 грн.
При зверненні до суду з позовом у даній справі позивач зазначає, що внаслідок зазначених вище обставин, до нього в порядку ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 228 Господарського кодексу України перейшло право вимоги (регресу) в межах здійснених фактичних затрат до відповідача, оскільки саме з вини особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована у відповідача, сталася ДТП, наслідки якої визнано позивачем страховим випадком та здійснено виплату страхової суми страхувальнику.
За таких обставини позивач просить суд стягнути з відповідача 38818,16 грн. сплаченого страхового відшкодування (за виключенням 2600 грн. франшизи).
При цьому, як свідчать матеріали справи, попередньо з заявою про страхове відшкодування в порядку визначеному ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» позивач до відповідача не звертався.
Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що стали предметом спору, суд виходить з наступного:
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з вимогами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з п. 1 ст. 76, п. 1 ст. 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Частиною 1 ст. 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Пунктом 2 ст. 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Тобто, у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання із відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого.
Особою, відповідальною за завдану шкоду, може бути як безпосередній її заподіювач, так і страхова компанія, відповідальна за останнього.
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, зокрема, порядок виплати такого відшкодування та дії сторін при настанні страхового випадку, регулюються Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Спеціальні норми Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обмежують розмір шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема: межами ліміту відповідальності (пункт 22.1 статті 22); вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29); відповідно до пунктів 32.4, 32.7 статті 32 страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив ДТП; шкоду, пов'язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу; згідно з пунктом 12.1 статті 12 страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розраховану за правилами цього підпункту.
Пунктом 22.1 статті 22 зазначеного Закону передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі.
Статтею 29 цього ж Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Таким чином, відповідач як страховик відповідальності винної у ДТП особи на підставі ст. 29 та п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" здійснює відшкодування витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством та в межах страхових сум, зазначених у страховому полісі.
У справі що розглядається, у відповідача у зв'язку з настанням страхового випадку (ДТП) виник обов'язок відшкодувати позивачеві шкоду в межах ліміту його відповідальності за страховим випадком і в межах суми фактичних затрат, право на вимоги якої перейшло до позивача у зв'язку з виплатою страхового відшкодування, за мінусом франшизи.
В даному випадку, розмір заподіяної та фактично виплаченої матеріальної шкоди в результаті ДТП визначено на підставі рахунку на оплату № 0000002771 від 08.05.2021, виставленого ТОВ “Автопалац Тернопіль”, яким підтверджується фактичний розмір витрат на відновлювальний робіт автомобіля, та становить 43418,16 грн. Сума відшкодована позивачем на користь страхувальника в повному обсязі, а саме: сплачено на його користь 41418,16 грн.
В силу положень ст. 993 ЦК України, та ст. 27 Закону України "Про страхування" відповідач має відшкодувати позивачу сплачене ним страхове відшкодування за виключенням франшизи.
Як свідчать поліс АР № 004570567, згідно з ним розмір франшизи становить 2600 грн. Таким чином, відповідач має відшкодувати позивачу 38818,16 грн.
За таких обставин, заявлений позивачем позов підлягає задоволенню, а з відповідача на користь позивача підлягають стягнення 38818,16 грн. страхового відшкодування.
При цьому, не звільняють відповідача від обов'язку сплатити страхове відшкодування доводи останнього стосовно того, що в силу положень ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язковою умовою для отримання страхового відшкодування є подання потерпілим або іншою особою саме страховику (а не до суду) заяви про страхове відшкодування (а не позовної заяви), до якої законодавцем встановлені чіткі вимоги (відмінні від вимог, встановлених до позовної заяви); що в даному ж випадку позивач попередньо не звертався до відповідача з заявою про страхове відшкодування.
Згідно з п. 35.1. ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування. У цій заяві має міститися:
а) найменування страховика, якому подається заява, або МТСБУ;
б) прізвище, ім'я, по батькові (найменування) заявника, його місце проживання (фактичне та місце реєстрації) або місцезнаходження;
в) зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування заподіяної шкоди та відомості (за наявності), що її підтверджують;
г) інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, або інших осіб, відповідальних за заподіяну шкоду, та потерпілих;
ґ) підпис заявника та дата подання заяви.
35.2. До заяви додаються:
а) паспорт громадянина, а в разі його відсутності інший документ, яким відповідно до законодавства України може посвідчуватися особа заявника, якщо заявником є фізична особа;
б) документ, що посвідчує право заявника на отримання страхового відшкодування (довіреність, договір оренди, свідоцтво про право на спадщину), у разі якщо заявник не є потерпілим або його законним представником;
в) довідка про присвоєння одержувачу коштів ідентифікаційного номера платника податку (за умови його присвоєння), якщо заявником є фізична особа;
г) документ, що підтверджує право власності на пошкоджене майно на день скоєння дорожньо-транспортної пригоди, - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди, заподіяної майну;
ґ) свідоцтво про смерть потерпілого - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди, пов'язаної із смертю потерпілого;
д) документи, що підтверджують витрати на поховання потерпілого, - у разі вимоги заявника про відшкодування витрат на поховання потерпілого;
е) документи, що підтверджують перебування на утриманні потерпілого, його доходи за попередній (до настання дорожньо-транспортної пригоди) календарний рік, розміри пенсій, надані утриманцям внаслідок втрати годувальника, - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди у зв'язку із смертю годувальника;
є) відомості про банківські реквізити заявника (за наявності).
Документи, зазначені у підпунктах "а"-"ґ" цього пункту, надаються для огляду та зняття копії або в копіях, засвідчених заявником. Страховик та МТСБУ мають право вимагати для огляду оригінали зазначених документів. Решта документів надаються в оригіналі або належним чином оформленій копії. Належно оформленою копією документа є копія, посвідчена органом, установою чи організацією, що його видала, або нотаріально посвідчена або посвідчена особою, якій подається заява про страхове відшкодування.
35.3. Особа, якій подається заява про страхове відшкодування, зобов'язана надавати консультаційну допомогу заявнику під час складення заяви і на вимогу заявника зобов'язана ознайомити його з відповідними нормативно-правовими актами, порядком обчислення страхового відшкодування (регламентної виплати) та документами, на підставі яких оцінено розмір заподіяної шкоди.
Статтею 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено 36.1. Страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
У разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників відповідних підрозділів Національної поліції розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, не може перевищувати максимальних розмірів, затверджених Уповноваженим органом за поданням МТСБУ.
36.2. Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний:
у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна;
у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
Якщо дорожньо-транспортна пригода розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, перебіг цього строку припиняється до дати, коли страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) стало відомо про набрання рішенням у такій справі законної сили.
У разі якщо заява про здійснення страхового відшкодування чи інші документи, необхідні для прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), подані з порушенням строку, встановленого цим Законом, строк прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та його виплату збільшується на кількість днів такого прострочення.
Протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення страховик (МТСБУ) зобов'язаний направити заявнику письмове повідомлення про прийняте рішення.
36.3. У разі якщо відповідальними за заподіяння неподільної шкоди взаємопов'язаними, сукупними діями є декілька осіб, розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за кожну з таких осіб визначається шляхом поділу розміру заподіяної шкоди на кількість таких осіб.
Якщо дорожньо-транспортна пригода сталася за участю декількох транспортних засобів, що перебували у з'єднанні між собою (у складі одного транспортного составу або під час буксирування із застосуванням жорсткого зчеплення чи з частковим навантаженням буксируваного транспортного засобу на платформу або на спеціальний опорний пристрій), виплата страхового відшкодування здійснюється страховиком, який уклав договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності щодо тягача, а в разі якщо цей тягач незабезпечений, регламентна виплата здійснюється МТСБУ.
Якщо водії транспортних засобів скористалися правом, передбаченим пунктом 33.2 статті 33 цього Закону, страховик відшкодовує виключно шкоду, визначену статтями 29 та 30 цього Закону.
36.4. Виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
Страховик здійснює компенсацію витрат страхувальника або особи, відповідальність якої застрахована, а МТСБУ компенсує витрати особи, звільненої від цього виду обов'язкового страхування на підставі пункту 13.1 статті 13 цього Закону або відповідальність якої застрахована іноземною страховою компанією відповідно до умов Міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка", за умови, що такі витрати здійснюються за згодою страховика (МТСБУ). У компенсації витрат може бути відмовлено повністю або частково, якщо такі витрати здійснені без попереднього погодження із страховиком (МТСБУ).
Виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється шляхом безготівкового розрахунку.
36.5. За кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
36.6. Страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.
36.7. Рішення страховика (МТСБУ) про здійснення або відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) може бути оскаржено страхувальником чи особою, яка має право на відшкодування, у судовому порядку.
Разом з тим, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 року у справі № 465/4621/16-к (провадження № 13-24кс19), зазначено, що у системному зв'язку зі статтею 36 вимоги підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону щодо неподання заяви про страхове відшкодування впродовж установлених цим пунктом строків як підстави для відмови у відшкодуванні стосуються випадків, коли впродовж цих строків потерпілий взагалі не здійснював волевиявлення, спрямованого на одержання компенсації - не звертався ані до страховика (або МТСБУ), ані до суду. Якщо ж особа впродовж цих строків подала позовну заяву до суду, вона здійснила відповідне волевиявлення, обравши на власний розсуд один з альтернативно можливих способів захисту свого порушеного права.
Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що попереднє звернення потерпілого у випадках, передбачених законом, до МТСБУ із заявою про виплату страхового відшкодування в порядку, визначеному статтею 35 Закону загалом не є обов'язковим та не виключає право особи звернутися безпосередньо до суду із позовом про стягнення відповідного страхового відшкодування.
Велика Палата Верховного Суду при цьому послалася на постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 21.08.2018 року у справі № 227/3573/16-ц, у якій зроблено висновок про необхідність стягнення страхового відшкодування незважаючи на те, що позивач не звертався до страховика із заявою про відшкодування шкоди і за таким відшкодуванням звернувся безпосередньо до суду в межах річного строку.
Аналогічні висновки зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.12.2019 року по справі № 465/4287/15 та Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 21.08.2018 року у справі № 227/3573/16-ц (провадження № 61-15026св 18).
Крім того, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 року у справі № 465/4621/16-к (провадження № 13-24кс19), міститься правовий висновок про те, що потерпіла особа не зобов'язана звертатися до особи, у якої застраховано цивільно-правову відповідальність заподіювана шкоди. Таке право, враховуючи висновок, викладений у рішенні Конституційного Суду України від 09 липня 2002 року № 15-рп/2002, може бути реалізоване безпосередньо шляхом подання відповідного позову до суду. Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами в залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту. У підпункті 37.1.3 пункту 37.1 статті 37 Закону № 1961-IV передбачено іншу підставу для відмови у відшкодуванні - невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на його отримання, своїх обов'язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт ДТП, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди.
Аналогічні правові висновки викладені у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2021 по справі №756/3004/18, де, зокрема, зазначено, що в таких правовідносинах втілено загальний принцип недопустимості формального підходу до вирішення питання про здійснення або нездійснення компенсації і надання пріоритету зовнішній формі юридично значущих дій або бездіяльності над їх змістом і наслідками.
Також, відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду Верховного Суду, викладених у постановах від 19.06.2019 року у справі № 465/4621/16-к (провадження № 13-24кс19) та від 24.10.2019 року у справі № 758/2874/16-ц (провадження № 61-29462св18), підставою для відмови у відшкодуванні шкоди визнаються не будь-які порушення регламентованої Законом № 1961-IV процедури, а лише ті, що призвели до неможливості встановлення обставин, які мають істотне значення для вирішення питання про наявність чи відсутність підстав для здійснення виплат і визначення їх розміру.
Отже, твердження відповідача про те, що він не отримував від позивача заяву про виплату страхового відшкодування не може ставитись у залежність до обов'язку відповідача виплатити страхове відшкодування, оскільки позивач має право вибору звернення до відповідача із претензією або ж безпосередньо до суду із позовною заявою.
Здійснюючи розподіл судових витрат суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Згідно з ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з ст. 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).
Як свідчать матеріали справи, в зв'язку з необхідністю звернення до суду з позовом у даній справі позивач звернувся до адвоката з метою надання останнім правової допомоги.
Зокрема, 11.01.2019 між позивачем та адвокатом Даниловим Анатолієм Григоровичем укладено договір про надання правової допомоги № 110119, відповідно до умов якого адвокат бере на себе зобов'язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а довіритель зобов'язаний оплатити замовлення в порядку та строки обумовлені сторонами.
Відповідно до акту виконаних робіт № 922/2878/21 від 26.07.2021 (а. с. 45) сторонами узгоджено, що адвокатом надано позивачу послуги професійної правничої допомоги за договором № 110119 від 11.01.2019 на загальну суму 5000 грн. в судовому спорі (справа № 922/2878/21) про стягнення з АТ "СК "Мега-Гарант" на користь ПрАТ "СК "Арсенал Страхування" заборгованості.
Враховуючи викладене, адвокат виставив позивачу до сплати рахунок № 922/2878/21 від 26.07.2021 на суму 5000 грн.
Позивач платіжним дорученням № 41774052 від 27.07.2021 (а. с. 44) сплатив на користь адвоката Данилова А.Г. 5000 грн. за надані послуги професійної правничої допомоги за договором № 110119 від 11.01.2019 про надання праваою допомоги в межах справи № 922/2878/21.
Саме зазначені витрати за надання послуг професійної правничої допомоги і заявлені позивачем до стягнення з відповідача.
Враховуючи викладене, а також те, що факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу, підтверджується матеріалами справи, що вони є співрозмірними щодо ступеня складності спору та витраченого адвокатом часу на надання правової допомоги, що відповідач не заявляв клопотання про зменшення таких витрат як того вимагає ч. 5 ст. 126 ГПК України та не надав суду доказів їх не співрозмірності, суд приходить до висновку про необхідність розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу виходячи з суми сплачених позивачем витрат на вказані цілі в розмірі 5000 грн.
Згідно з ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.
З огляду на прийняття судом рішення про задоволення позову, за результати розгляду справи, з відповідача на користь позивача також підлягають стягненню 5000 грн. витрат на професійну правничу допомогу та 2270 грн. судового збору.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-80, 123, 126, 129, 232-233, 237-238, 240-241, 247 ГПК України, господарський суд, -
Позов задовольнити.
Стягнути з Акціонерного товариства "Страхова компанія "Мега-гарант" (адреса: 61057, м. Харків, вул. Донця-Захаржевського, буд. 6/8; код ЄДРПОУ: 30035289) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" (адреса: 03056, м. Київ, вул. Борщагівська, 154; код ЄДРПОУ: 33908322):
38818,16 грн. боргу (страхового відшкодування).;
5000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу;
2270,00 грн. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано в строки та в порядку визначеному ст. 256, 257 ГПК України з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Суддя О.І. Байбак