Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"07" вересня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/1454/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Чистякової І.О.
за участю секретаря судового засідання Мороз Ю.В.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Фермерського господарства "АЛМАЗ" (64401, Харківська область, Зачепилівський район, смт. Зачепилівка, вул. Жовтнева, 72 ідентифікаційний код 22673099)
до Зачепилівської селищної ради (64401, Харківська область, Зачепилівський район, смт. Зачепилівка, вул. Паркова, 37, ідентифікаційний код 04397856) 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Держгеокадастру у Харківській області (61145, м. Харків, вул. Космічна, буд. 21, 8-9 поверх, ідентифікаційний код 39792822)
про визнання права постійного користування земельними ділянками
за участю представників учасників справи:
позивача - адвоката Кужелєвої С.В., згідно ордеру серії СА №1003840 від 01.04.2021;
відповідача - адвоката Камінської А.А., згідно ордеру серії ВІ №1045247 від 08.06.2021;
3-ї особи - не з'явився;
Фермерське господарство "АЛМАЗ" (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області до відповідача - Зачепилівської селищної ради, в якій просить визнати за Фермерським господарством "АЛМАЗ" право постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер 6322255100:03:000:0161, площею 11,29 га, розташованою на території Зачепилівської селищної ради, призначеною для ведення фермерського господарства, яка була надана на ім'я ОСОБА_1 відповідно до Державного акта на право постійного користування землею серії ХР-11-00- 000008 від 19.04.1994, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №8, а також право постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер 6322282000:12:000:0017, площею 8,083 га, розташованою на території Малоорчицької сільської ради, яка була надана на ім'я ОСОБА_1 відповідно до Державного акта на право постійного користування землею серії ХР-11-00-000753 від 08.08.1996, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №35 та право постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер 6322282000:12:000:0018, площею 7,5871 га, розташованою на території Малоорчицької сільської ради, яка була надана на ім'я ОСОБА_1 відповідно до Державного акта на право постійного користування землею серії ХР-11-00-000753 від 08.08.1996, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №35.
В якості правових підстав позивач посилається на ст. 7, 22, ч.1 ст. 23, ч.1 ст. 51, 80, 83 Земельного кодексу України, ст. 2, 5, ч.1-3 ст. 9, 10, 11, 14, 18 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство".
Ухвалою господарського суду Харківської області від 23.04.2021 залишено позовну заяву Фермерського господарства "АЛМАЗ" без руху. Встановлено позивачу для усунення недоліків позовної заяви 10-денний строк з дня вручення даної ухвали. Позивачу запропоновано у встановлений строк подати до господарського суду Харківської області: засвідчені відповідно до вимог чинного законодавства копії додатків до позову.
11.05.2021 від позивача у справі надійшли документи на виконання ухвали господарського суду Харківської області про залишення позовної заяви без руху від 23.04.2021 у даній справі за вх.№ 10525. До поданої заяви позивачем надані засвідчені відповідно до вимог чинного законодавства копії додатків до позову.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 12.05.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/1454/21. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на "08" червня 2021 р. о 10:00.
02.06.2021 до суду від представника 3-ої особи надійшли письмові пояснення (вх. №12966), в яких 3-я особа заперечує проти позову, зокрема посилаючись на те, що позивачем не доведено того, що стосовно земельної ділянки площею 15,61 га (Державний акт на право постійного користування землею від 08.06.1996 Серія ХР-11-00-000753) було дотримано процедуру відведення земельної ділянки для ведення селянського (Фермерського) господарства, передбачену Законом України від 20 грудня 1991 року №2009-ХІІ "Про селянське (фермерське) господарство".
08.06.2021 до суду від представника відповідача надійшли письмові пояснення (вх. №13351), в якій останній заперечує проти доводів 3-ої особи викладених у письмових поясненнях.
В підготовчому засіданні 08.06.2021 без виходу до нарадчої кімнати судом постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання від 08.06.2021 про відкладення підготовчого засідання на 14.06.2021 о 12:00.
В підготовчому засіданні 14.06.2021 без виходу до нарадчої кімнати судом постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання від 14.06.2021 про задоволення клопотання відповідача про відкладення підготовчого засідання та про відкладення підготовчого засідання на 22.06.2021 о 14:30.
22.06.2021 до господарського суду Харківської області від відповідача у справі надійшов відзив на позовну заяву за вх.№ 14599. Крім того, у відзиві на позовну заяву відповідачем викладено клопотання, в якому він просить суд поновити йому строк на подання відзиву.
У відзиві на позовну заяву відповідач заперечує проти позову, зокрема посилаючись на те, що позивачем не доведено та не надано доказів того, що ФГ "АЛМАЗ" набув права користування на спірні земельні ділянки за кадастровими номерами 6322255100:03:000:0161, 6322282000:12:000:0017, 6322282000:12:000:0018, у наслідок створення ФГ на підставі держаних актів ХР-11-00-000008 від 19.04.1994 та ХР-11-00-000753 від 08.08.1996 на право постійного користування землею, що були видані на ім'я ОСОБА_1 за життя останнього. Крім того, діюче законодавство на час створення ФГ "АЛМАЗ" не передбачало автоматичний перехід права постійного користування земельною ділянкою до фермерського господарства після державної реєстрації останнього. Також, законодавство 1994-1996 років не передбачало такого поняття, як розширення селянського (фермерського) господарства.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 22 червня 2021 року відмовлено в задоволенні клопотання про поновлення строку для надання відзиву на позов та продовжено строк для подання відзиву на позов до 22.06.2021 включно та прийнято його до розгляду.
В підготовчому засіданні 22.06.2021 без виходу до нарадчої кімнати судом постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання від 22.06.2021 про відкладення підготовчого засідання на 06.07.2021 о 12:20.
В підготовчому засіданні 06.07.2021 без виходу до нарадчої кімнати судом постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання від 06.07.2021 про відкладення підготовчого засідання на 19.07.2021 о 12:30.
У судовому засіданні без виходу до нарадчої кімнати судом було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання від 19 липня 2021 року про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 09.08.2021 року об 15:20 год.
В судовому засіданні без виходу до нарадчої кімнати судом було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання від 09 серпня 2021 року про відкладення судового засідання з розгляду справи по суті на 25.08.2021 о 12:30 год.
Ухвалою повідомленням від 31 серпня 2021 року було повідомлено учасників справи про те, що судове засідання, яке було призначене на 25.08.2021 о 12:30 год. не відбулось, у зв'язку з перебуванням судді Чистякової І.О. на лікарняному, а тому судове засідання з розгляду справи по суті відбудеться 07 вересня 2021 р. о 15:20 год.
Представник позивача в судовому засіданні 07.09.2021 підтримав позов та просив суд його задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти позову.
Представник 3-ої особи у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце цього засідання був повідомлений належним чином.
3-ою особою було подано до суду 20.08.2021 клопотання про розгляд справи за відсутності його представника.
Враховуючи те, що явка представників учасників справи в судове засідання, що призначене на 07.09.2021 судом обов'язковою не визнавалась, суд вважає за необхідне клопотання 3-ої особи про розгляд справи за його відсутності задовольнити.
Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно з п.1 ч.3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглядати справу за відсутністю представника 3-ої особи.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Рішенням Зачепилівської районної ради народних депутатів Харківської області від 25 лютого 1994 року надано гр. ОСОБА_1 земельну ділянку площею 11,0 га для ведення селянського (фермерського) господарства в постійне користування (арк.спр.88, т.1).
На підставі вказаного рішення ОСОБА_1 було видано Державний акт на право постійного користування землею серії ХР-11-00-000008 від 19.04.1994, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №8 (арк. спр. 89, т.1).
Державний акт посвідчує право постійного користування земельною ділянкою площею 11,29 гектарів, розташованою на території Зачепилівської селищної ради, призначеною для ведення селянського (фермерського) господарства.
Відповідно до ст. 9 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" в ред. від 23.07.1993, після одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування землею або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, селянське (фермерське) господарство підлягає у 30-денний термін державній реєстрації у Раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку.
Для державної реєстрації селянського (фермерського) господарства до відповідної Ради народних депутатів подається заява, статут, якщо це необхідно для створюваної організаційної форми підприємництва, список осіб, які виявили бажання створити його (із зазначенням прізвища, імені та по батькові голови), і документ про внесення плати за державну реєстрацію.
За державну реєстрацію справляється плата, розмір якої встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Після відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування або укладання договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набуває статусу юридичної особи, одержує печатку із своїм найменуванням і адресою, відкриває розрахунковий та інші рахунки в установах банку і вступає у відносини з підприємствами, установами та організаціями, визнається державними органами та органами місцевого самоврядування як самостійний товаровиробник при плануванні економічного і соціального розвитку регіону.
Сільська, селищна, міська Рада народних депутатів заносить до спеціальної погосподарської книги дані про склад господарства, передану у власність та надану у користування господарству земельну ділянку.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 зареєстрував юридичну особу - Фермерське господарство "Алмаз", у строк встановлений ст. 9 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство", що підтверджується довідкою ДПІ по Зачепилівському району Харківської області від 16.03.1995, в якій зазначено про те, що Фермерське господарство "Алмаз" створене 19.04.1994 та зареєстровано виконавчим комітетом Ради народних депутатів під № 8 від 19 квітня 1994 р. (арк.спр. 7-9, т.2). Також, відповідно до розпорядження виконавчого комітету Зачепилівської районної ради народних депутатів від 31.10.1994 за № 83 вбачається про прийняття рішення перереєструвати, зокрема Фермерське господарство "Алмаз" та присвоїти йому відповідний ідентифікаційний код 22673099. Крім того, з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (арк.спр. 19-25, т.1) вбачається, що Фермерське господарство "Алмаз" вперше стало на облік як платник податків ще 16.05.1994. Отож, вказані докази всукупності дають підстави дійти висновку суду про те, що Фермерське господарство "Алмаз" створено, у строк встановлений ст. 9 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство", а не як стверджує відповідач 31.10.1994 виходячи з дати видачі Свідоцтва про реєстрацію юридичної особи серії А00 №162876. Адже, вказане Свідоцтво, видане у зв'язку з перереєстрацією Фермерського господарства "Алмаз" та присвоєння йому ідентифікаційного коду 22673099 на підставі розпорядження виконавчого комітету Зачепилівської районної ради народних депутатів від 31.10.1994 за № 83.
Також, судом встановлено, що 28 грудня 1995 року Розпорядженням Зачепилівської районної державної адміністрації №57 було додатково передано гр. ОСОБА_1 в постійне користування земельну ділянку площею 15,61 га на території Малоорчицької сільської ради для ведення селянського (фермерського) господарства, що підтверджується Державним актом на право постійного користування землею серії ХР-11-00-000753 від 08.08.1996, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №35 (арк. спр. 98-99, т.1).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 помер, що підтверджується Свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 , виданим 06.06.2019 (арк.спр.100, т.1).
Як зазначає позивач з листа Зачепилівської селищної ради від 28.09.2020 №1145/02.01-25, йому стало відомо, що земельній ділянці площею 11,29 гектарів (Державний акт на право постійного користування землею серії ХР-11-00-000008 від 19.04.1994) в ході інвентаризації земель було присвоєно кадастровий номер 6322255100:03:000:0161.
Земельна ділянка площею 15,61 га (Державний акт на право постійного користування землею серії ХР-11-00-000753 від 08.08.1996) була розділена на дві ділянки: кадастровий номер 6322282000:12:000:0017, площа 7,5871 га; кадастровий номер 6322282000:12:000:0018, площа 8,0830 га.
Як вбачається із цього ж листа Зачепилівської селищної ради від 28.09.2020 №1145/02.01-25, Державні акти на право постійного користування землею (серії ХР-11-00- 000008 та ХР-11-00-000753) є дійсними, рішення про їх скасування в селищній раді відсутнє (арк. спр.112, т.1).
Як вбачається з листа ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 05.10.2020 №29-20-14-7756/0/19-20, Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області не приймалось жодних рішень щодо припинення права постійного користування на вищевказані земельні ділянки.
На даний час земельні ділянки кадастровий номер 6322255100:03:000:0161; 6322282000:12:000:0017; 6322282000:12:000:0018 перебувають у комунальній власності Зачепилівської селищної ради, що підтверджується інформацією із ДЗК.
Зі статуту Фермерського господарства "АЛМАЗ" вбачається, що вказані земельні ділянки були передані ОСОБА_1 до статутного фонду Господарства (арк.спр.101-111, т.1).
Також, факт користування означеними вище земельними ділянками Фермерським господарством "АЛМАЗ" підтверджується довідками відділу Держземагентства у Зачепилівському районі Харківської області від 12.02.2015 № 209/в, від 08.02.2016 № 229/в, виконавчого комітету Малоорчинської сільської ради Зачепилівського району Харківської області від 30.01.2019 № 102, від 30.01.2019 № 02-20/550. (арк.спр. 148-152, т.1).
Як зазначає позивач, з метою внесення інформації про право постійного користування на вищевказані земельні ділянки до ДЗК в березні 2021 року ФГ "АЛМАЗ" звернулось до Зачепилівської селищної ради із заявами про надання Фермерському господарству "АЛМАЗ" згоди на відновлення меж земельної ділянки площею 15,61 гектарів, розташованої на території Малоорчицької сільської ради, призначеної для ведення селянського (фермерського) господарства, наданої в постійне користування на ім'я ОСОБА_1 відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії ХР-11-00-000753 та надання Фермерському господарству "АЛМАЗ" згоди на відновлення меж земельної ділянки площею 11,29 гектарів, розташованої на території Зачепилівської селищної ради, призначеної для ведення селянського (фермерського) господарства, наданої в постійне користування на ім'я ОСОБА_1 відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії ХР-11-00-000008.
Зачепилівська селищна рада у відповідь на заяви ФГ "Алмаз" надало листи від 15.03.2021 №503/02.01-25 та від 22.03.2021 №549/02.01-25, якими відмовила в наданні дозволу на відновлення меж в зв'язку з тим, що ФГ "Алмаз" не є користувачем вказаних земельних ділянок, та не має права на їх використання, так як державні акти на право постійного користування видані на фізичну особу, яка померла, а не на фермерське господарство (арк.спр.117,118, т.1).
Із вказаних листів вбачається, що Зачепилівська селищна рада не визнає право ФГ "Алмаз" на використання зазначених вище земельних ділянок на праві постійного користування на підставі державних актів виданих на ім'я засновника.
Наведені обставини стали причиною звернення позивача до суду з позовом та є предметом спору у даній справі.
Частиною 1 ст. 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів є, зокрема, визнання права.
Частиною 2 ст. 152 Земельного кодексу України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Згідно з п. "а" ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, у тому числі, визнання прав.
Отже, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою у судовому порядку, зокрема у визначений спосіб, є наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтверджений належним доказами факт порушення (невизнання або оспорювання) цього права на земельну ділянку.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 20.03.2018 у справі №910/1016/17, від 17.04.2018 у справі №914/1521/17, від 24.04.2018 у справі №910/79/17.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 та ч. 1 ст. 14 Конституції України земля, її надра, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.
Відносини, пов'язані зі створенням, діяльністю та припиненням селянських (фермерських) господарств регулюються Земельним кодексом України, Законом України "Про селянське (фермерське) господарство", Законом України "Про фермерське господарство" та іншими нормативно-правовими актами України.
Згідно з ч. 1 ст. 51 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент реєстрації державного акта на право постійного користування) громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство (включаючи й тих, хто переїздить з іншої місцевості), для одержання земельної ділянки у власність або користування подають до сільської, селищної, міської, районної Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки заяву, яку підписує голова створюваного селянського (фермерського) господарства.
Відповідно до положень ст. 7 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент реєстрації державного акта на право постійного користування) користування землею може бути постійним або тимчасовим. У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства.
Згідно з ч. 1 ст. 23 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент реєстрації державного акта на право постійного користування) право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.
З наведеного нормативного регулювання випливає, що на момент надання земельної ділянки гр. ОСОБА_1 , земельна ділянка на праві постійного землекористування для ведення фермерського господарства надавалася не як громадянину України, а як спеціальному суб'єктові - голові створюваного селянського (фермерського) господарства.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 9 Закону України №2009-ХІІ від 20 грудня 1991 року "Про селянське (фермерське) господарство" (у редакції Закону на день реєстрації ФГ "АЛМАЗ"; втратив чинність 29 липня 2003 року - з моменту набрання чинності Законом України №973-ІV від 19 червня 2003 року "Про фермерське господарство") після одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування землею або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, селянське (фермерське) господарство підлягає у 30-денний термін державній реєстрації у Раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку.
Після відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування або укладання договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набуває статусу юридичної особи, одержує печатку із своїм найменуванням і адресою, відкриває розрахунковий та інші рахунки в установах банку і вступає у відносини з підприємствами, установами та організаціями, визнається державними органами та органами місцевого самоврядування як самостійний товаровиробник при плануванні економічного і соціального розвитку регіону.
Відтак законодавством, чинним на момент створення ФГ "АЛМАЗ", було передбачено одержання земельної ділянки як обов'язкової умови для набуття правосуб'єктності СФГ як юридичної особи. Водночас, одержання громадянином державного акта, яким посвідчувалося право на земельну ділянку для ведення СФГ, зобов'язувало таку фізичну особу в подальшому подати необхідні документи до відповідної місцевої ради для державної реєстрації СФГ. Тобто Закон не передбачав права громадянина використовувати земельну ділянку, надану йому в користування для ведення СФГ, без створення такого СФГ.
19 червня 2003 року було прийнято новий Закону України №937-ІV "Про фермерське господарство", яким Закон України "Про селянське (фермерське) господарство" №2009-ХІІ визнано таким, що втратив чинність.
У ст. 1 Закону "Про фермерське господарство" вказано, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.
Згідно з ч. 1 ст. 5, ч. 1 ст. 7 Закону України "Про фермерське господарство" право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.
Фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою. (ст. 8 Закону України "Про фермерське господарство").
Отже, можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов'язана з наданням (передачею) такій фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов'язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.
З аналізу приписів ст. 1, 5, 7, 8 Закону України "Про фермерське господарство" можна дійти висновку, що після отримання земельної ділянки фермерське господарство має бути зареєстроване у встановленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов'язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 92 Земельного кодексу України (тут і далі - в редакції на час розгляду справи) право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.
Право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають підприємства, установи та організації, що належать до державної або комунальної власності; громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації. (ч. 2 ст. 92 цього Кодексу).
Пунктом 6 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України, який діяв з 01.01.2002 (момент набрання чинності названим Земельним кодексом України) до 22.09.2005, було встановлено, що громадяни та юридичні особи, які набули земельні ділянки на праві постійного користування до 01.01.2002, але згідно з Кодексом не можуть мати їх на такому праві повинні до 01.01.2008 переоформити право постійного користування на право власності або право оренди.
Проте, Конституційний Суд України рішенням №5-рп/2005 від 22.09.2005 визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 6 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України щодо зобов'язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або на право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення.
Отже, громадяни та юридичні особи, які до 01.01.2002 отримали у постійне користування земельні ділянки, правомочні використовувати отримані раніше земельні ділянки на підставі цього правового титулу без обов'язкового переоформлення права постійного користування на право власності на землю чи на право оренди землі.
З моменту державної реєстрації селянського (фермерського) господарства та набуття ним прав юридичної особи таке господарство на основі норм права набуває як правомочності володіння і користування, так і юридичні обов'язки щодо використання земельної ділянки.
Аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду викладені в постанові від 23.06.2020 у справі №922/989/18.
Велика Палата Верховного суду вже звертала увагу, що у відносинах, а також спорах з іншими суб'єктами, голова фермерського господарства, якому була передана у власність, постійне користування чи оренду земельна ділянка, виступає не як самостійна фізична особа, власник, користувач чи орендар земельної ділянки, а як представник (голова, керівник) фермерського господарства. У таких правовідносинах їх суб'єктом є не фізична особа - голова чи керівник фермерського господарства, а фермерське господарство як юридична особа (постанова Великої Палати Верховного суду від 20.03.2019 у справі №615/2197/15-ц (провадження №14-533цс18).
Право користування земельною ділянкою може бути припинено лише з певних підстав, закріплених у законодавстві.
Так, за приписами ст. 141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є: 1) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; 2) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; 3) припинення діяльності релігійних, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; 4) використання земельної ділянки способами, які суперечать економічним вимогам; 5) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; 6) систематична несплата земельного податку або орендної плати; 7) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; 8) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини; 9) передача приватному партнеру, концесіонеру нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці, що перебуває в користуванні державного або комунального підприємства та є об'єктом державно-приватного партнерства або об'єктом концесії.
Відповідно до ч. 1 ст. 27 Земельного кодексу України (у редакції Закону від 13.03.1992, яка діяла до 01.01.2002), право користування земельною ділянкою або її частиною припиняється у разі: 1) добровільної відмови від земельної ділянки; 2) закінчення строку, на який було надано земельну ділянку; 3) припинення діяльності підприємства, установи, організації, селянського (фермерського) господарства; 4) використання землі не за цільовим призначенням; 5) нераціонального використання земельної ділянки; 6) використання земельної ділянки способами, що призводять до зниження родючості ґрунтів, їх хімічного і радіоактивного забруднення, погіршення екологічної обстановки; 7) використання землі не за цільовим призначенням; 8) невикористання протягом одного року земельної ділянки, наданої для сільськогосподарського виробництва, і двох років - для несільськогосподарського виробництва; 9) вилучення земель у випадках, передбачених статтями 31 і 32 цього Кодексу.
З наведеного випливає, що підставою припинення права постійного користування земельною ділянкою, наданою громадянину для ведення фермерського господарства, є припинення діяльності такої юридичної особи як селянське (фермерське) господарство.
Станом на день вирішення спору, позивач ФГ "АЛМАЗ" продовжує здійснювати фермерську діяльність та використовувати земельну ділянку на праві постійного користування. Зокрема, зазначене підтверджується податковим звітом ДПС, згідно з яким вбачається податковий облік спірної земельної ділянки за ФГ "АЛМАЗ". (арк.спр. 70-71, т.1), а також підтверджується довідкою відділу Держземагенства у Зачепилівському районі Харківської області з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власника земель, землекористувачами, угіддями (за даними форми 6-зем) №209/в від 12.02.2015, довідкою відділу Держгеокадастру у Зачепилівському районі Харківської області з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власника земель, землекористувачами, угіддями (за даними форми 6-зем) №228/в від 08.02.2016, довідкою відділу Держгеокадастру у Зачепилівському районі Харківської області з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власника земель, землекористувачами, угіддями (за даними форми 6-зем) №229/в від 08.02.2016, довідкою Малоорчицької сільської ради №102 від 30.01.2019, довідкою Зачепилівської селищної ради №02-20/550 від 30.01.2019 (арк.спр. 76-80, т.1).
Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги доведеними, обґрунтованими, такими, що відповідають фактичним обставинам справи, суд вважає порушеним право позивача, тому позовні вимоги про визнання за Фермерським господарством "АЛМАЗ" право постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер 6322255100:03:000:0161, площею 11,29 га, розташованою на території Зачепилівської селищної ради, призначеною для ведення фермерського господарства, яка була надана на ім'я ОСОБА_1 відповідно до Державного акта на право постійного користування землею серії ХР-11-00-000008 від 19.04.1994, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №8, визнання за Фермерським господарством "АЛМАЗ" право постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер 6322282000:12:000:0017, площею 8,083 га, розташованою на території Малоорчицької сільської ради, яка була надана на ім'я ОСОБА_1 відповідно до Державного акта на право постійного користування землею серії ХР-11-00-000753 від 08.08.1996, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №35 та визнання за Фермерським господарством "АЛМАЗ" право постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер 6322282000:12:000:0018, площею 7,5871 га, розташованою на території Малоорчицької сільської ради, яка була надана на ім'я ОСОБА_1 відповідно до Державного акта на право постійного користування землею серії ХР-11-00-000753 від 08.08.1996, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №35, підлягають задоволенню.
Щодо доводів відповідача, стосовно того, що у матеріалах справи відсутні докази того, що ФГ "АЛМАЗ" було створено в порядку ст.51 Земельного кодексу України в ред. від 15.01.1993 та ст.9 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" в ред. від 23.07.1993 у встановлені законом строки, оскільки згідно свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №162876 ФГ "АЛМАЗ" було зареєстровано 31.10.1994, то як вказано вище судом, надані позивачем докази всукупності дають підстави дійти висновку, що ФГ "АЛМАЗ" створене у встановлений Законом строк та 31.10.1994 є датою перереєстрації, а не первинної реєстрації цього Господарства.
Відповідно до частини 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що відповідачем зроблено не було.
Заперечення відповідача, викладені у відзиві, не приймаються судом до уваги, оскільки останні не спростовують висновків суду.
Отже, відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами, що ФГ "АЛМАЗ" було створено з порушенням ст.51 Земельного кодексу України в ред. від 15.01.1993 та ст.9 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" в ред. від 23.07.1993 у встановлені законом строки та не обгрунтовано припинення права постійного користування позивачем вказаними земельними ділянками внаслідок такого порушення.
Щодо доводів відповідача та 3-ої особи стосовно того, що законодавство 1994-1996 років не передбачало такого поняття, як розширення селянського (фермерського) господарства, суд зазначає наступне.
Так, в Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13 жовтня 2020 року у справі №922/1347/19 за позовом Фермерського господарства Тончинського Володимира Петровича до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про визнання права постійного користування, було встановлено, що рішенням VI сесії Зміївської районної ради народних депутатів XXII скликання, особі було виділено земельну ділянку площею 40 га із земель запасу Зідьківської селищної ради для розширення фермерського господарства. І не зважаючи на це суди першої, апеляційної та касаційної інстанції визнали за фермерським господарством право постійного користування всім обсягом земельних ділянок, враховуючи як ті, що були надані для створення фермерського господарства так і ті що були надані для розширення фермерського господарства.
Також, у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12 січня 2021 року по справі № 915/1707/19, за позовом фермерського господарства "Союз" (далі - ФГ "Союз") до Господарського суду Миколаївської області із позовом до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (далі - Держгеокадастр) про визнання незаконним та скасування наказу Держгеокадастру від 27.12.2018 за №9330/0/14-18-СГ "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою", яким припинено право постійного користування земельною ділянкою 29,00 га, розташованою на території Миколо- Гулаківської ради Казанківського району Миколаївської області та наданою ОСОБА 1 для розширення селянського (фермерського) господарства "Союз" на підставі Державного акта на право постійного користування землею серія І-МК №007623, зареєстрованого 09.10.1996. Суд встановив, що ФГ "Союз" засноване 28.03.1995 громадянином ОСОБА 1. У свою чергу, 14.08.1996 на підставі розпорядження Казанківської районної державної адміністрації Казанківського району Миколаївської області № 305-р ОСОБА 1 надано в постійне користування для розширення селянського (фермерського) господарства земельну ділянку площею 29,0 га, розташовану на території Миколо-Гулаківської сільської ради народних депутатів, згідно з планом зовнішніх меж землекористування, про що 09.10.1996 видано відповідний Державний акт на право постійного користування землею серії І-МК № 007623. Керуючись правовою позицією викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №922/989/18, судом апеляційної та касаційної інстанції були задоволені позовні вимоги.
Дійсно, як зазначає і третя особа, в Державному акті на право постійного користування землею від 08.06.1996 року серії ХР-11-00-000753 не вказано, що вона надавалась для розширення вже створеного ОСОБА_1 селянського (фермерського) господарства (тобто ФГ "Алмаз"). Проте, цей Державний акт виданий на підставі Розпорядження Зачепилівської районної державної адміністрації від 28 грудня 1995 року N 57 в тексті якого зазначено, що земельну ділянку площею 15,61 га на території Малоорчицької сільської ради для ведення селянського (фермерського) господарства, було надано для розширення селянського (фермерського) господарства.
Отже, доводи відповідача та 3-ої особи є безпідставними, необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.
Щодо доводів відповідача стосовно того, що позивачем не підтверджено перехід права користування земельною ділянкою до ФГ "АЛМАЗ" після смерті ОСОБА_1 , суд зазначає наступне.
У разі смерті громадянина - засновника СФГ відповідні правомочності та юридичні обов'язки щодо використання земельної ділянки, яка була надана засновнику саме для ведення фермерського господарства, зберігаються за цією юридичною особою до часу припинення діяльності фермерського господарства у встановленому порядку.
У разі смерті громадянина - засновника селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) право постійного користування земельною ділянкою, наданою для ведення фермерського господарства його засновнику, не припиняється зі смертю цієї особи, а зберігається за фермерським господарством до якого воно перейшло після створення фермерського господарства. Звідси право постійного користування земельною ділянкою саме через перехід його до селянського (Фермерського) господарства (фермерського господарства) не входить до складу спадщини. Спадкувати можна права померлого засновника (члена) щодо селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства), а не земельну ділянку, яка перебуває в користуванні такого господарства.
Аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду викладені в постанові від 23.06.2020 у справі №922/989/18.
Також, відповідач заперечував щодо сплаченої позивачем суми судового збору та зазначав, що за даний спір має бути сплачено судовий збір як за вимогу майнового характеру.
Проте, суд не погоджується з вказаними доводами відповідача, виходячи з наступного.
Вимоги щодо змісту та форми позовної заяви визначені статтею 162 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з п.3 ч.3 ст.162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.
За ч.1 ст.163 Господарського процесуального кодексу України ціна позову визначається: 1) у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку; 2) у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна; 3) у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог.
Даний спір не є спором про визнання права власності на майно або його витребування.
Вирішення цього спору не вплине на склад майна сторін та не замінить власника майна, а тому суд вважає, що вимога про визнання права постійного користування спірними земельними ділянками є вимогою немайнового характеру.
Право постійного користування - це окремий правовий режим використання майна.
Поняття права постійного користування земельною ділянкою визначено у ч.1 ст.92 Земельного кодексу України.
Ним є право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.
Отже, доводи відповідача щодо необхідності сплати судового збору позивачем за подання даного позову до суду як за майнову вимогу є безпідставними та необґрунтованими.
Враховуючи те, що суд задовольнив позов повністю, у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати щодо сплати судового збору у розмірі 6810,00 грн підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись статтями74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити повністю.
Визнати за Фермерським господарством "АЛМАЗ" (64401, Харківська область, Зачепилівський район, смт. Зачепилівка, вул. Жовтнева, 72 ідентифікаційний код 22673099) право постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер 6322255100:03:000:0161, площею 11,29 га, розташованою на території Зачепилівської селищної ради, призначеною для ведення фермерського господарства, яка була надана на ім'я ОСОБА_1 відповідно до Державного акта на право постійного користування землею серії ХР-11-00-000008 від 19.04.1994, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №8.
Визнати за Фермерським господарством "АЛМАЗ" (64401, Харківська область, Зачепилівський район, смт. Зачепилівка, вул. Жовтнева, 72 ідентифікаційний код 22673099) право постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер 6322282000:12:000:0017, площею 8,083 га, розташованою на території Малоорчицької сільської ради, яка була надана на ім'я ОСОБА_1 відповідно до Державного акта на право постійного користування землею серії ХР-11-00-000753 від 08.08.1996, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №35.
Визнати за Фермерським господарством "АЛМАЗ" (64401, Харківська область, Зачепилівський район, смт. Зачепилівка, вул. Жовтнева, 72 ідентифікаційний код 22673099) право постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер 6322282000:12:000:0018, площею 7,5871 га, розташованою на території Малоорчицької сільської ради, яка була надана на ім'я ОСОБА_1 відповідно до Державного акта на право постійного користування землею серії ХР-11-00-000753 від 08.08.1996, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №35.
Судові витрати у справі у вигляді судового збору у розмірі 6810,00 грн. покласти на відповідача: Зачепилівську селищну раду (64401, Харківська область, Зачепилівський район, смт. Зачепилівка, вул. Паркова, буд. 37, ідентифікаційний код 04397856).
Стягнути з Зачепилівської селищної ради (64401, Харківська область, Зачепилівський район, смт. Зачепилівка, вул. Паркова, буд.37, ідентифікаційний код 04397856) на користь Фермерського господарства "АЛМАЗ" (64401, Харківська область, Зачепилівський район, смт. Зачепилівка, вул. Жовтнева, буд. 72 ідентифікаційний код 22673099) судовий збір у розмірі 6810,00 грн.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.
Позивач: Фермерське господарство "АЛМАЗ" (64401, Харківська область, Зачепилівський район, смт. Зачепилівка, вул. Жовтнева, буд.72 ідентифікаційний код 22673099).
Відповідач: Зачепилівська селищна рада (64401, Харківська область, Зачепилівський район, смт. Зачепилівка, вул. Паркова, буд.37, ідентифікаційний код 04397856).
3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Держгеокадастру у Харківській області (61145, м. Харків, вул. Космічна, буд. 21, 8-9 поверх, ідентифікаційний код 39792822).
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Кодексу.
Повне рішення складено "17" вересня 2021 р.
Суддя І.О. Чистякова