Господарський суд Харківської області
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"16" вересня 2021 р. Справа № 922/313/20
вх. № 313/20
Господарський суд Харківської області у складі: судді: Усатого В.О. при секретарі судового засідання П'ятак А.С.
та за участю:
ліквідатора боржника - арбітражного керуючого Мухітдінова Р.Д. (свідоцтво № 1759 від 30.03.2016);
від уповноваженої особи засновників (учасників) боржника - адвокат Сасіна К.О. (ордер АХ № 1061920, свідоцтво ЛВ № 001059 від 26.06.2018);
від кредитора ТОВ "Агріі Україна" - адвокат Савченко В.С. (довіреність від 04.01.2021, свідоцтво ПТ № 2289 від 24.07.2018),
від ТОВ "Профагро2007" - адвокат Пакін А.В. (ордер АІ № 1138523),
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Господарського суду Харківської області заяву (вх. 2784/21 від 13.07.2021) ліквідатора боржника у справі
за заявою : Товариство з обмеженою відповідальністю "Профагро"
до Товариство з обмеженою відповідальністю "Профагро"
про визнання банкрутом,
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 14.05.2020 відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ "Профагро", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та процедуру розпорядження майном боржника, призначено розпорядником майна ТОВ "Профагро" арбітражного керуючого Дейнеку В.М.
15.05.2020 опубліковано оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Профагро".
Ухвалою суду від 30.07.2020 за результатами попереднього засідання задоволено заяву Головного управління ДПС у Харківській області з кредиторськими вимогами (вх. 13356 від 12.06.2020) та заяву ТОВ "Агроскоп Інтернешнл" з грошовими вимогами до боржника (вх. 13467 від 15.06.2020).
Визнано вимоги наступних кредиторів, що підлягають внесенню розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів ТОВ "Профагро": Головного управління ДПС у Харківській області в розмірі 6270699,00 грн - третя черга реєстру вимог кредиторів, 9471,90 грн - шоста черга реєстру вимог кредиторів та 4204,00 грн - перша черга реєстру вимог кредиторів; ТОВ "Агроскоп Інтернешнл" в розмірі 1397002,51 грн - четверта черга реєстру вимог кредиторів, 137999,72 грн - шоста черга реєстру вимог кредиторів та 4204,00 грн - перша черга реєстру вимог кредиторів.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 04.11.2020 ухвала Господарського суду Харківської області від 30.07.2020 залишена без змін. Постановою Верховного Суду від 09.02.2021 ухвала Господарського суду Харківської області за результатами попереднього засідання та постанова Східного апеляційного господарського суду від 04.11.2020 залишені без змін.
Розпорядженням в.о. керівника апарату суду № 574/2020 від 31.08.2020, у зв'язку зі звільненням з посади судді ОСОБА_1 , відповідно до п. 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи № 922/313/20.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для розгляду даної справи визначено суддю Усатого В.О.
Постановою Господарського суду Харківської області від 21.04.2021, крім іншого, задоволено клопотання Головного управління ДПС у Харківській області (вх. 28351 від 03.12.2020), подане на виконання рішення зборів кредиторів та зборів комітету кредиторів, про перехід до ліквідаційної процедури.
Процедуру розпорядження майном ТОВ "Профагро" (код ЄДРПОУ 34955297, м. Харків, пров. Іванівський, буд. 5, корп. Г-2, кімн. 3) та повноваження розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Дейнеки В.М. (свідоцтво № 1770 від 30.11.2016) припинено.
Визнано юридичну особу Товариство з обмеженою відповідальністю "Профагро" (код ЄДРПОУ 34955297, м. Харків, пров. Іванівський, буд. 5, корп. Г-2, кімн. 3) банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців.
Ліквідатором боржника призначено арбітражного керуючого Мухітдінова Рустама Джурайовича свідоцтво на право здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) від 30.03.2016 № 1759.
13.07.2021 до Господарського суду Харківської області надійшла заява ліквідатора боржника вх. 2784/21, в якій просить суд:
- визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлових будівель від 02.02.2018 укладений між боржником ТОВ "Профагро" і ТОВ "Профагро 2007" та зареєстрований в реєстрі за № 763;
- визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлової будівлі від 02.02.2018, укладений між боржником ТОВ "Профагро" та ТОВ "Профагро 2007" та зареєстрований в реєстрі за № 759;
- визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлової будівлі від 02.02.2018, укладений між боржником ТОВ "Профагро" та ТОВ "Профагро 2007" та зареєстрований в реєстрі за № 771;
- визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлової будівлі від 02.02.2018, укладений між боржником ТОВ "Профагро" та ТОВ "Профагро 2007" та зареєстрований в реєстрі за № 767;
- застосувати наслідки недійсності зазначених договорів купівлі-продажу шляхом скасування та припинення рішень у сфері державної реєстрації щодо реєстрації права власності, а саме:
1) рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 39499935 від 03.02.2018 приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Лучнікової Ю.В.;
запис щодо гаражу № 1 літ "В", загальною площею 1264,20 кв.м шлакоблочний; майстерні літ "Г" загальною площею 486,10 кв.м; шлакоблочна; гаражу № 2 літ "Д" загальною площею 344,1 кв.м шлакоблочний, що розташовані за адресою: Харківська область, Зачепилівський район, с. Миколаївка, вул. Харківська, 99-А (реєстраційний № об'єкта нерухомого майна: 1206206363222; номер запису про право власності/довірчої власності 24665717);
2) рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 39500243 від 03.02.2018 приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Лучнікової Ю.В.;
запис щодо телятника МФТ-1 літ "В" загальною площею 860,50 кв.м; корівника МФТ-1 літ "К" загальною площею 902,50 кв.м, що розташовані за адресою: Харківська область, Зачепилівський район, с. Миколаївка, вул. Харківська, 99 В (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1187953263222, номер запису про право власності/довірчої власності 24666021);
3) рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 39500042 від 03.02.2018 приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Лучнікової Ю.В.;
запис щодо нежитлових будівель: критий тік літ "Б" загальною площею 2414,80 кв.м; вісова літ "В" загальною площею 17,40 кв.м; кладової літ "Г" загальною площею 514,40 кв.м; крупорушка літ "Д" загальною площею 280,40 кв.м; склад сімейних літ "Ж", загальною площею площею 901,80 кв.м; склад № 3 літ "Е" загальною площею 889,80 кв.м, що розташовані за адресою : Харківська область, Зачепилівський район, с. Миколаївка, вул. Харківська, 99 Б (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1187921363222, номер запису про право власності/довірчої власності 24665928);
4) рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 39499751 від 03.02.2018 приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Лучнікової Ю.В.;
запис щодо нежитлових будівель: контори літ "А-1" загальною площею 44,9 кв.м, цегляна, розташована за адресою: Харківська область, Зачепилівський район, с. Миколаївка, вул. Харківська, 99-А/1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1206182763222, номер запису про право власності/довірчої власності 24666547);
В обґрунтування заяви ліквідатор зазначає про те, що в ході реалізації своїх повноважень ліквідатору стало відомо про укладення договорів, про недійсність яких заявлені вимоги у заяві вх. 2784/12. Ліквідатор вважає, що укладення оспорюваних договорів відбулось на вкрай невигідних умовах при наявності заборгованості перед кредиторами, що є підставою для визнання їх недійсними. Зауважує на тому, що ціна оспорюваних договорів не відповідає ринковій вартості відчуженого майна. В обґрунтування таких тверджень посилається на консультативний звіт від 13.12.2019, в якому зазначено, що ймовірна ринкова вартість нежитлових будівель, сукупною загальною площею 9 129,0 кв м, що розташовані за адресою: Харківська область, Зачепілівський район, с. Миколаївка, вул. Харківська становить 7 267 320,00 грн. Отже, ліквідатор зазначає про те, що ціна продажу нерухомого майна не відповідає ринковій вартості.
Крім того, вважає, що ТОВ "Профагро" умисно доведено до банкрутства, щоб не задовольняти вимоги кредиторів. На думку ліквідатора наявні підстави вважати, що ТОВ "Профагро 2007", яке на підставі оспорюваних договорів набуло нерухоме майно, є пов'язаною з ТОВ "Профагро" юридичною особою. Наводить доводи на підтвердження викладених обґрунтувань та обставин.
Судові витрати просить покласти на відповідача.
Ліквідатор посилається на положення цивільного законодавства, а саме статті 3, 13, 232, 234 ЦК України та статтю 42 Кодексу України з процедур банкрутства.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 14.07.2021 заяву ліквідатора вх. 2784/21 прийнято до провадження та призначено до розгляду. Залучено до участі у розгляді заяви ліквідатора ТОВ "Профагро2007", як особу щодо прав та обов'язків якої існує спір.
Від уповноваженої особи засновників ТОВ "Профагро" надійшов відзив вх.17916 від 02.08.2021 на заяву ліквідатора, в якому вважає заяву ліквідатора необґрунтованою, а підстави для її задоволення - відсутніми. Наводить заперечення на доводи, викладені в заяві ліквідатора. Вказує на те, що на момент відчуження майна за оспорюваними договорами ТОВ "Профагро" було законним власником майна, майно не перебувало під обтяженнями та обмеженнями. Вважає, що ліквідатором не наведено та не доведено підстав, передбачених статтею 232 ЦК України (зловмисна домовленість). На думку уповноваженої особи засновників посилання ліквідатора на консультативний висновок в обґрунтування доводів щодо невідповідності ціни відчуження майна його ринковій вартості є безпідставним, а такий висновок не може бути належним та допустимим доказом, оскільки він не відповідає вимогам Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженим Постановою КМ України від 10.09.2003 № 1440.
Крім того, уповноважена особа засновників звертає увагу на висновок щодо застосування статті 42 КУзПБ, викладений судовою палатою з розгляду справ про банкрутство Верховного Суду у постанові від 02.06.2021 № 904/7905/16, а саме, що підстави для визнання правочинів недійсними, передбачені статтею 42 КУзПБ НЕ можуть застосовуватись до правочинів, які укладені ДО введення в дію Кодексу України з процедур банкрутства.
До суду від ТОВ "Профагро2007" надійшов відзив вх. 18270 від 05.08.2021, в якому також посилається на висновок щодо застосування статті 42 КУзПБ, викладений судовою палатою з розгляду справ про банкрутство Верховного Суду у постанові від 02.06.2021 № 904/7905/16. Вказує на те, що оспорювані правочини укладені, більше ніж за рік до до відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Профагро". Крім того, ТОВ "Профагро2007" просить суд застосувати наслідки спливу позовної давності щодо вимог ліквідатора про визнання недійсними договорів.
ТОВ "Профагро2007" звертає увагу на те, що рішенням Господарського суду Харківської області від 23.03.2020 у справі № 922/12/20, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 13.05.2020, відмовлено в задоволенні позовних вимог ТОВ "Агроскоп Інтернешнл" про визнання недійсними тих самих договорів, які просить визнати недійсним ліквідатор у заяві вх.2784/21. Отже, за твердженням ТОВ "Профагро2007" судом надано оцінку відповідності зазначених договорів вимогам цивільного законодавства.
Також ТОВ "Профагро2007" повідомляє суду про те, що постановою Східного апеляційного господарського суду від 25.02.2020 у справі № 922/2613/19 позовні вимоги ТОВ "Профагро2007" про зняття арештів з майна, яке є предметом оспорюваних ліквідатором договорів, задоволені. Під час розгляду таких вимог судом надано оцінку правомірності набуття ТОВ "Профагро2007" права власності та щодо наявності (відсутності) порушень прав ТОВ "Агроскоп Інтернешнл" ("Агріі Україна").
Враховуючи наведене, ТОВ "Профагро2007" зазначає про те, що судами різних інстанцій під час розгляду різних справ надано оцінку оспорюваним ліквідатором договорів.
Просить відмовити у задоволенні заяви ліквідатора.
До суду від ТОВ "Профагро2007" надійшла заява вх. 18801 від 11.08.2021, в якій просить суд застосувати наслідки спливу позовної давності щодо вимог ліквідатора про визнання недійсними договорів від 02.02.2018.
До суду від ліквідатора боржника надійшла відповідь вх. 20258 від 01.09.2021 на відзив ТОВ "Профагро2007". У відповіді не погоджується з доводами, викладеними у відзиві ТОВ "Профагро2007", та зауважує на тому, що ліквідатор в обґрунтування підстав для визнання оспорюваних правочинів недійними посилався НЕ на статтю 42 КУзПБ, а посилався на норми цивільного законодавства, а саме: ст. ст. 3, 13, 215, 232, 234 ЦК України. Також вважає, що ліквідатором не пропущений строк позовної давності для звернення з вимогами про визнання недійсними правочинів, оскільки на території України діяли карантинні заходи, з урахуванням яких вважаються продовженими на строк дії карантину процесуальні строки.
Ліквідатор не погоджується з твердженнями ТОВ "Профагро2007" про те, що під час розгляду справ № 922/2613/19 та № 922/12/20 досліджено відповідність оспорюваних договорів вимогам цивільного законодавства. Ліквідатор вважає, що судовими рішеннями у зазначених справах не встановлено, що оспорювані правочини є законними та не фіктивними з урахуванням доказів та фактів, наведених ліквідатором у заяві вх. 2784/21. Доводи ліквідатора, викладені у заяві вх. 2784/21 під час розгляду вищезазначених справ судами не розглядались та не досліджувались.
Ліквідатором подано до суду заяву вх. 20259 від 01.09.2021, в якій просить суд визнати поважними причини пропуску позовної давності для звернення з вимогами про визнання недійсними договорів купівлі-продажу нерухомого майна. Ліквідатор зазначає про те, що дійсно станом на момент введення ліквідаційної процедури та призначення ліквідатора у справі загальний строк позовної давності для звернення з вимогами про визнання недійсними договорів купівлі-продажу нерухомого майна був пропущений. Ліквідатор звертає увагу на те, що фактично з такими вимогами ДО моменту призначення ліквідатора повинні були звертатись керівні органи боржника. Разом з тим, ліквідатор наголошує на тому, що саме узгоджені дії керівників боржника з керівниками ТОВ "Профагро2007" мали наслідком укладення оспорюваних правочинів. Наведене, на думку ліквідатора, свідчить про те, що керівні органи боржника мали на меті укладення таких договорів, тому звернення з вимогами про визнання цих договорів недійсними суперечило б намірам керівників боржника, оскільки, за твердженням ліквідатора, вони (керівники боржника) були зацікавленими особами в таких договорах. Тому, до моменту призначення ліквідатора були відсутні особи, які б могли оспорити такі договори.
З урахуванням наведеного, просить визнати поважними причини пропуску строк позовної давності для звернення з вимогами про визнання недійсними договорів купівлі-продажу.
Крім того, від уповноваженої особи засновників ТОВ "Профагро" надійшли додаткові пояснення вх. 5313 від 08.09.2021, в яких він зазначає про обставини, що зумовили прийняття рішень про відчуження нерухомого майна. Так, в поясненнях вказано про те, що земельні ділянки, на яких розташоване нерухоме майно, що є предметами оспорюваних ліквідатором договорів купівлі-продажу, перебули в оренді. Строк дії договорів оренди станом на момент укладення оспорюваних договорів закінчувався, товариство не мало наміру та потреби у використанні цієї нерухомості в подальшій господарській діяльності. Утримання такої нерухомості потребувало додаткових матеріальних затрат, тому керівництво прийняло рішення про економічну недоцільність залишення цієї нерухомості у власності товариства.
В судових засіданнях з розгляду заяви ліквідатора вх. 2784/21 оголошувалась перерва.
В судовому засіданні 16.09.2021 ліквідатор боржника підтримав вимоги заяви в повному обсязі.
В судовому засіданні 16.09.2021 представник ТОВ "Профагро2007" заперечував проти заяви ліквідатора та просив застосувати до неї наслідки пропуску позовної давності. Представник уповноваженої особи засновників боржника також заперечував проти вимог ліквідатора.
Ліквідатор боржника просив визнати поважними причини пропуску строку позовної давності та задовольнити заяву про визнання недійсними договорів. Ліквідатор боржника наголошує на тому, що заявляючи про застосування наслідків пропуску позовної давності ТОВ "Профагро2007" фактично погоджується з наявністю порушеного права боржника і кредиторів та законністю вимог ліквідатора.
Представник ТОВ "Профагро2007" пояснив суду, що заява про застосування наслідків спливу позовної давності, не означає визнання вимог ліквідатора законними. Представник ТОВ "Профагро2007" зазначив про те, що товариство не визнає вимоги ліквідатора та не вважає їх доведеними законним та обґрунтованими, але у разі, якщо суд дійде висновку про правомірність вимог ліквідатора, просить застосувати наслідки пропуску спливу позовної давності щодо таких вимог.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи та заяву ліквідатора, суд встановив наступне.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Профагро" (продавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Профагро2007" (покупцем) 02 лютого 2018 року укладено договір купівлі-продажу нежитлової будівлі, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Лучніковою Ю.В., зареєстровано в реєстрі за №759, за яким Товариство з обмеженою відповідальністю "Профагро2007" прийняло нерухоме майно, а саме: нежитлова будівля контора літ. "А-1" загальною площею 44,9 кв.м, цегляна, розташована за адресою: Харківська область, Зачепилівський район, с. Миколаївка, вулиця Харкіська, будинок 99-А/1.
Відповідно до розділу 3 Договору ціна продажу погоджена сторонами у розмірі 1705,67 грн. При цьому, балансова вартість майна становить 14321,39 грн.
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності право власності зареєстровано за ТОВ "Профагро2007" за №24665547.
02 лютого 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Профагро" (продавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Профагро2007" (покупцем) укладено договір купівлі-продажу нежитлових будівель, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Лучніковою Ю.В., зареєстровано в реєстрі за №763, за яким Товариство з обмеженою відповідальністю "Профагро2007" прийняло нерухоме майно, а саме наступні нежитлові будівлі: гараж №1 літ. "Б" загальною площею 1264,20 кв.м, шлакоблочний, склад літ. "В" загальною площею 208,10 кв. м, шлакоблочний, майстерня літ. "Г" загальною площею 486,10 кв.м, шлакоблочна, гараж №2 літ. "Д" загальною площею 344,10 кв.м, шлакоблочний, розташовані за адресою: Харківська область, Зачепилівський район, с. Миколаївка, вулиця Харківська, будинок 99-А.
Відповідно до розділу 3 Договору ціна продажу погоджена сторонами у розмірі 35583,27 грн. При цьому, балансова вартість майна становить 29652,81 грн.
З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності вбачається, що право власності за вказане майно зареєстровано за ТОВ "Профагро2007" за №24665717.
02 лютого 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Профагро" (продавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Профагро2007" (покупцем) укладено договір купівлі-продажу нежитлових будівель, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Лучніковою Ю.В., зареєстровано в реєстрі за №767, за яким Товариство з обмеженою відповідальністю "Профагро2007" прийняло нерухоме майно, а саме наступні нежитлові будівлі: критий тік літ. "Б" загальною площею 2414,80 кв.м, вісова літ. "В" загальною площею 17,40 кв.м, кладова літ. "Г" загальною площею 514,40 кв.м, крупорушка літ. "Д" загальною площею 280,40 кв.м, склад сіменний літ. "Ж" загальною площею 901,80 кв.м, склад №3 літ. "Е" загальною площею 889,80 кв.м, розташовані за адресою: Харківська область, Зачепилівський район, с. Миколаївка, вулиця Харківська, будинок 99Б.
Відповідно до розділу 3 Договору ціна продажу погоджена сторонами у розмірі 40298,21 грн. При цьому, балансова вартість майна становить 35581,84 грн.
Реєстрація права власності ТОВ "Профагро2007" на зазначене нерухоме майно підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності номер запису про право власності 24665928.
02 лютого 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Профагро" (продавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Профагро2007" (покупцем) укладено договір купівлі-продажу нежитлових будівель, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Лучніковою Ю.В., зареєстровано в реєстрі за № 771, за яким Товариство з обмеженою відповідальністю "Профагро2007" прийняло нерухоме майно, а саме наступні нежитлові будівлі: телятник МФТ-1 літ. "В" загальною площею 860,50 кв.м, корівник МФТ-1 літ. "К" загальною площею 902,50 кв.м, розташовані за адресою: Харківська область, Зачепилівський район, с. Миколаївка, вулиця Харківська, будинок 99В.
Відповідно до розділу 3 Договору ціна продажу погоджена сторонами у розмірі 7616,86 грн. При цьому, балансова вартість майна становить 6347,38 грн.
Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності право власності на вказане нерухоме майно зареєстровано за ТОВ "Профагро2007" номер запису про право власності 24666021.
Зміст умов договорів купівлі продажу є аналогічним. У пункті 1.4 всіх договорів зазначено, що продавець (ТОВ "Профагро") гарантує, що відчужуване майно на момент укладення договору під забороною (арештом) та в податковій заставі не перебуває, права третіх осіб щодо нього відсутні.
ТОВ "Профагро2007" сплачено за отримане за договорами купівлі-продажу майно в повному обсязі обумовлену договорами ціну. Зазначений факт не заперечується представниками сторін та заявником. Крім того, факт оплати ТОВ "Профагро2007" за отримане за договорами майно встановлено господарськими судами першої та апеляційної інстанції під час розгляду справи № 922/12/20. Як встановлено та зазначено вище право власності на нерухоме майно у встановленому законом порядку зареєстровано за ТОВ "Профагро2007".
Як встановлено та зазначено вище, до суду у липні 2021 року звернувся ліквідатор ТОВ "Профагро" із заявою, в якій просить визнати недійсними вищевказані договори та застосувати наслідки їх недійсності.
Відповідно до статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства до повноважень ліквідатора, крім іншого, відноситься подання до суду заяв про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника.
Отже, заява вх. 2784/21 про визнання недійсними договорів боржника та застосування наслідків їх недійсності подана ліквідатором в межах наданих йому повноважень.
Звертаючись із заявою про визнання недійсними зазначених вище договорів та застосування наслідків такої недійсності, ліквідатор боржника зазначає наступні підстави:
1. Оспорювані правочини є фраудаторними (вчинені на шкоду кредиторів).
Мотивуючи свою позицію ліквідатор посилається на положення статті 3 ЦК України (дії учасників цивільних правовідносин повинні бути добросовісними) та статті 13 ЦК України (не допускається дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі).
В обґрунтування таких посилань ліквідатор зазначає про наступне:
- з 2017 року відбувались зміни керівників ТОВ "Профагро" (Стрельцов Д.М., Шиванов Л.С. (саме він уклав оспорювані договори), Величко О.О. (який також здійснював відчуження нерухомого майна), ОСОБА_2 (який подав заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство);
- ТОВ "Профагро" та ТОВ "Профагро2007" зареєстровані за однією адресою: АДРЕСА_1 ;
- Головним бухгалтером ТОВ "Профагро" та ТОВ "Профагро2007" була одна і та сама особа ОСОБА_3
- продаж майна здійснено за балансовою вартістю. Посилається на Консультативний висновок, відповідно до якого станом на 02.02.2018 ймовірна ринкова вартість відчужених за оспорюваними договорами нежитлових будівель складає 7 267 320,00 грн.
Наведені обставини, на думку ліквідатора, свідчать про те, що ТОВ "Профагро" та ТОВ "Профагро2007" є пов'язаними особами.
На момент укладення оспорюваних договорів було наявне судове рішення про стягнення з ТОВ "Профагро" на користь ТОВ "Агроскоп Інтеренешнл" ("Агріі Україна") грошових коштів.
За висновком ліквідатора, укладаючи оспорювані договори ТОВ "Профагро" мало на меті уникнення виконання зобов'язань зі сплати грошових коштів кредитору ТОВ "Агроскоп Інтеренешнл" ("Агріі Україна").
Крім того, вважає, що договори укладені всупереч меті діяльності товариства: без наміру отримання прибутку.
Надаючи оцінку зазначеним ліквідатором підставам та доводам в її обґрунтування, суд зазначає про наступне.
Судовою палатою з розгляду справи про банкрутство Верховного Суду проаналізовано застосування положень статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства до правочинів, які укладені ДО моменту введення в дію Кодексу.
У постанові Верховного Суду від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16 за результатами такого аналізу викладені наступні висновки: "приписи статті 42 КУзПБ у частині підстав для визнання недійсними правочинів боржника не підлягають застосуванню до правочинів, що були вчинені боржником до дати введення в дію КУзПБ, тобто до 21.10.2019. До правовідносин, що склалися до 21.10.2019, - підлягають застосуванню приписи статті 20 Закону про банкрутство".
Разом з тим, у статті 42 КУзПБ та статті 20 Закону України з процедур банкрутства існує відмінність щодо підозрілого періоду укладення правочинів, про оспорення яких може подаватись заява ліквідатора або кредиторів. Так, відповідно до статті 42 КУзПБ такий підозрілий період визначений у три роки до моменту відкриття провадження у справі про банкрутство, а у статті 20 Закону "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" такий період визначений в один рік до моменту відкриття провадження у справі про банкрутство.
У справі № 922/313/20 провадження про банкрутство ТОВ "Профагро" відкрито 14.05.2020. Як убачається із заяви ліквідатора боржника вх. 2784/21 він просить визнати недійсними правочини, укладені боржником 02.02.2018. Отже, ліквідатор оспорює правочини, укладені боржником за 2 роки та 3 місяці до відкриття провадження у справі.
Тобто, ліквідатор оспорює правочини, укладені боржником ДО введення в дію Кодексу України з процедур банкрутства, при цьому такі правочини, укладені ПОЗА межами підозрілого періоду, визначеного статтею 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Однак, у вищезазначеній постанові Верховного Суду від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16 досліджено питання щодо захисту порушених прав кредиторів та боржника у правовідносинах до яких не підлягають застосуванню приписи статті 42 КУзПБ при укладенні договору боржника поза межами підозрілого періоду, визначеного статтею 20 Закону про банкрутство.
Верховний Суд дійшов такого висновку : "укладення договору боржника поза межами "підозрілого періоду" (одного року, що передував порушенню справи про банкрутство), визначеного статтею 20 Закону про банкрутство, та відсутність підстав для застосування статті 42 КУзПБ з огляду на непоширення її дії на правовідносини, що склалися до вступу в дію КУзПБ, не виключає можливості звернення зацікавлених осіб (арбітражного керуючого або кредитора) з позовами про захист майнових прав та інтересів з підстав, передбачених нормами ЦК України, ГК України чи інших законів".
Відповідно до статті 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що ліквідатор, звернувшись до суду із заявою про визнання недійсними правочинів, укладених боржником поза межами підозрілого періоду, визначеного статтею 20 Закону України про банкрутство, та відсутність правових підстав для застосування підстав недійсності таких правочинів, визначених статтею 42 КУзПБ, має навести та довести загальні підстави недійсності оспорюваних правочинів, передбачені нормами цивільного законодавства.
Визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за статтею 16 ЦК України, статтею 20 ГК України. Загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлені статтею 215 Цивільного Кодексу.
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.
Відповідно до частин 1 - 3 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Як убачається із заяви ліквідатора та його пояснень у відповіді на відзив та у судових засіданнях, він вважає, що сторонами не дотримано вимог статей 3 та 13 Цивільного Кодексу України, а саме справедливості та добросовісності (стаття 3) та утримання від вчинення дій, які б порушували права інших осіб (стаття 13).
Дослідивши та оцінивши такі доводи ліквідатора, суд зазначає наступне.
Твердження ліквідатора про те, що майно відчужено за балансовою вартістю НЕ відповідає дійсності та спростовується наявними в матеріалах справи копіями договорів купівлі-продажу, з яких вбачається, що балансова вартість відчуженого нерухомого майна є НИЖЧОЮ ніж ціна, за якою таке майно відчужено.
За таких же обставин твердження ліквідатора про те, що при відчуженні майна товариство не отримало прибутку також не відповідає дійсності, оскільки при відчуженні майна за ціною, що перевищує балансову вартість, прибутком товариства є розмір отриманих грошових коштів, що перевищує таку балансову вартість.
Надаючи оцінку посиланням ліквідатора в обґрунтування своїх тверджень про те, що майно відчужене за цінами, які не відповідають його ринковій вартості, на консультативний звіт № 131219-1 від 13.12.2019, суд зазначає наступне.
Виконавцем звіту є ТОВ "Юкрейніан Апрейзел" (свідоцтво про державну реєстрацію № 3268 від 21.06.2005, кваліфікаційне свідоцтво оцінювача № 3375 від 26.02.2005; посвідчення про підвищення кваліфікації оцінювача МФ № 6435-ПК від 13.02.2019). Оцінювач Дажук О.М. Замовник оцінки ТОВ "Агроскоп Інтернешнл", він же є користувачем оцінки. Метою проведення дослідження зазначено : "прийняття управлінських рішень".
У звіті зазначено, що він проводиться для визначення ЙМОВІРНОЇ вартості об'єкта дослідження та призначений ВИНЯТКОВО ДЛЯ ЗАМОВНИКА і НЕ може передаватись іншим юридичним і фізичним особам з метою, не передбаченою консультативним звітом.
Виконавець звіту НЕ проводив натурне обстеження об'єкту дослідження, визначення його технічного стану та оздоблення приміщень відбувалось виключно за інформацією замовника, фотографії об'єкта також надані замовником.
Виконавець НЕ проводив спеціальної перевірки вірогідності представленої замовником інформації та її повноту. У звіті зазначено, що виконавець НЕ несе відповідальності за надану замовником інформації та її достовірність.
У висновках, викладених у звіті зазначено, що ЙМОВІРНА ринкова вартість нежитлових будівель загальною площею 9129,0 кв.м, розташованих за адресою Харківська область, Зачепілівський район, с. Миколаївка, вул. Харківська, буд. 99-А/1, 99В, 99Б, власником яких є ТОВ "Профагро" станом на 02.02.2018 становить з урахуванням ПДВ 7267320,00 грн.
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Статтею 73 ГПК України передбачено, що такі дані можуть встановлюватись, крім іншого, висновками експертів.
Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Докази повинні бути належними та допустимими.
Надаючи правову оцінку наданому ліквідатором консультативному звіту, суд зазначає про наступне.
Правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб'єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів визначені у Законі України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".
Згідно із частиною 4 статті 3 зазначеного Закону процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. Вимоги до звітів про оцінку майна та актів оцінки майна встановлено у статті 12 цього Закону.
Підставою для проведення оцінки майна є, зокрема, договір між суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання та замовником оцінки, який укладається в письмовій формі та може бути двостороннім або багатостороннім (частина 1 статті 10, частина 1 статті 11 Закону України Законі України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні").
У частині 1 статті 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" встановлено, що звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.
За змістом статті 3 зазначеного Закону оцінка майна - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами з оцінки майна, і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.
Згідно із частиною 6 статті 9 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" положення (національні стандарти) оцінки майна є обов'язковими до виконання суб'єктами оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна всіх форм власності та в будь-яких випадках її проведення.
Національний стандарт № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затверджений постановою Кабінету міністрів України від 10.09.2003 № 1440 (далі - Національний стандарт № 1) є обов'язковим для застосування під час проведення оцінки майна та майнових прав суб'єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна. Поняття, що вживаються у цьому стандарті, використовуються в інших національних стандартах.
Національний стандарт № 2 "Оцінка нерухомого майна", затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2004№ 1442 (далі - Національний стандарт № 2), також є обов'язковим для застосування під час проведення оцінки нерухомого майна (нерухомості) суб'єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна та проводять державну експертизу звітів з експертної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності у разі їх продажу.
Отже, оцінка нерухомого майна має здійснюватись відповідно до Національного стандарту № 2 з урахуванням вимог Національного стандарту № 1, яким визначено загальні засади процедури оцінювання.
Згідно з положеннями пункту 50 Національного стандарту № 1 проведенню незалежної оцінки майна передує підготовчий етап, на якому здійснюється, зокрема, ознайомлення з об'єктом оцінки.
Відповідно до пункту 51 Національного стандарту № 1 незалежна оцінка майна проводиться у такій послідовності: укладення договору на проведення оцінки, ознайомлення з об'єктом оцінки, збирання та оброблення вихідних даних та іншої інформації, необхідної для проведення оцінки; ідентифікація об'єкта оцінки та пов'язаних з ним прав, аналіз можливих обмежень та застережень, які можуть супроводжувати процедуру проведення оцінки та використання її результатів; вибір необхідних методичних підходів, методів та оціночних процедур, що найбільш повно відповідають меті оцінки та обраній базі, визначеним у договорі на проведення оцінки, та їх застосування; узгодження результатів оцінки, отриманих із застосуванням різних методичних підходів; складання звіту про оцінку майна та висновку про вартість об'єкта оцінки на дату оцінки; доопрацювання (актуалізація) звіту та висновку про вартість об'єкта оцінки на нову дату (у разі потреби).
Згідно з пунктами 15, 16 Національного стандарту № 1 методи проведення оцінки, що застосовуються під час визначення ринкової вартості об'єкта оцінки у разі використання порівняльного підходу, повинні ґрунтуватися на результатах аналізу цін продажу (пропонування) на подібне майно. Визначення ринкової вартості об'єкта оцінки за допомогою порівняльного підходу ґрунтується на інформації про ціни продажу (пропонування) подібного майна, достовірність якої не викликає сумнівів в оцінювача. У разі відсутності або недостатності зазначеної інформації у звіті про оцінку майна зазначається, якою мірою це вплинуло на достовірність висновку про ринкову вартість об'єкта оцінки.
Відповідно до пункту 52 Національного стандарту № 1 оцінювач самостійно здійснює пошук інформаційних джерел (за винятком документів, надання яких повинен забезпечити замовник оцінки згідно з договором), їх аналіз та виклад обґрунтованих висновків. При цьому оцінювач повинен проаналізувати всі інформаційні джерела, пов'язані з об'єктом оцінки, тенденції на ринку подібного майна, інформацію про угоди щодо подібного майна, які використовуються у разі застосування порівняльного підходу, та іншу істотну інформацію. У разі неповноти зазначеної інформації або відсутності її взагалі у звіті про оцінку майна зазначається негативний вплив цього факту на результати оцінки.
Зібрані оцінювачем вихідні дані та інша інформація повинні відображатися у звіті про оцінку майна з посиланням на джерело їх отримання та у додатках до нього із забезпеченням режиму конфіденційності згідно з умовами договору на проведення оцінки майна та з дотриманням вимог законодавства (пункт 54 Національного стандарту №1).
За змістом пункту 56 Національного стандарту № 1 звіт про оцінку майна може складатися у повній чи у стислій формі. Звіт про оцінку майна, що складається у повній формі, повинен містити: опис об'єкта оцінки, який дає змогу його ідентифікувати; письмову заяву оцінювача про якість використаних вихідних даних та іншої інформації, особистий огляд об'єкта оцінки (у разі неможливості особистого огляду - відповідні пояснення та обґрунтування застережень і припущень щодо використання результатів оцінки), дотримання національних стандартів оцінки майна та інших нормативно-правових актів з оцінки майна під час її проведення, інші заяви, що є важливими для підтвердження достовірності та об'єктивності оцінки майна і висновку про його вартість.
Виходячи з наведених норм, підготовці та проведенню незалежної експертизи майна передує ознайомлення з об'єктом оцінки шляхом доступу до нього.
Згідно з частиною 1 статті 11 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" замовники оцінки повинні забезпечити доступ суб'єкта оціночної діяльності до майна, що підлягає оцінці на законних підставах, отримання ним необхідної та достовірної інформації про зазначене майно для проведення його оцінки.
Відповідно до пункту 15 Національного стандарту № 1 методи проведення оцінки, що застосовуються під час визначення ринкової вартості об'єкта оцінки у разі використання порівняльного підходу, повинні ґрунтуватися на результатах аналізу цін продажу (пропонування) на подібне майно.
Як убачається з наданого ліквідатором консультативного звіту, він НЕ відповідає наведеним вище нормам Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" та вимогам Національного стандарту проведення оцінки.
Як встановлено та зазначено вище, огляд предмета оцінювання оцінювачем НЕ проводився, звіт проведений на підставі даних та інформації, наданій виконавцю замовником. Інформація, надана замовником, не перевірялась оцінювачем (виконавцем звіту). Звіт не містить підпису оцінювача. У самому звіті зазначено про те, що визначена вартість є ЙМОВІРНОЮ. Оцінювачем не проводились дослідження зносу об'єкта оцінки та його реального технічного стану (у висновку зазначено, що аналіз технічного стану об'єктів визначений за інформацією замовника) .
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що консультативний звіт, наданий ліквідатором, не є належним та допустимим доказом, інформація та висновки, викладені у такому звіті не можуть прийматись судом як достовірні. Крім того, у висновку зазначена мета проведення оцінки "прийняття управлінських рішень", звіт призначений виключно для використання замовника (ТОВ "Агроскоп Інтернешнл").
Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що під час розгляду справи № 922/12/20 за позовом ТОВ "Агроскоп Інтернешнл" до ТОВ "Профагро" та ТОВ "Профагро2007" про визнання недійсними тих самих договорів, про недійсність яких заявлені вимоги ліквідатора у справі про банкрутство, Східним апеляційним господарським судом досліджено, крім інших, доводи позивача про продаж майна за заниженою вартістю. За результатами дослідження таких доводів, у постанові САГС від 13.05.2020 зазначено: "твердження позивача про продаж Товариством з обмеженою відповідальністю "Профагро" нежитлових будівель, які є предметами спірних договорів, за заниженою ціною, є необґрунтованими, так як відповідно до принципу свободи договору, що закріплений у статті 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними у визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, а ціна в договорі, як одна з його істотних умов, встановлюється за домовленістю сторін (частина 1 статті 632 Цивільного кодексу України). Відповідачами було досягнуто згоди щодо ціни продажу нежитлових будівель у належній формі".
Дослідивши доводи ліквідатора про те, що оспорювані правочини, укладені на шкоду кредиторів та з наміром ухилитись від виконання зобов'язання перед ТОВ "Агроскоп Інтернешнл" ("Агріі Україна"), суд зазначає про наступне.
Дійсно, рішенням Господарського суду Харківської області від 14.01.2017 по справі №922/1293/15 присуджено до стягнення з ТОВ "Профагро" на користь ТОВ "Агроскоп Інтернешнл" суму відкоригованого основного боргу в розмірі 603721,44грн, пеню в розмірі 110740,32 грн, штраф в розмірі 27 259,40 грн, 3% річних в розмірі 47 498,55 грн, інфляційні втрати в розмірі 122 667,24грн, витрати зі сплати судового збору в розмірі 18 237,74грн.
Рішення оскаржувалось в апеляційному порядку та переглядалось за нововиявленими обставинами.
Ліквідатор посилається на те, що постанова Східного апеляційного господарського суду щодо перегляду рішення про стягнення грошових коштів з ТОВ "Профагро" набрала законної сили 30.01.2018, а оспорювані договори укладені 02.02.2018.
Суд відхиляє як необґрунтовані та не доведені твердження ліквідатора про те, що оспорювані правочини, укладені на шкоду кредиторам, з огляду на наступне.
По перше, під час розгляду справи № 922/12/20 за позовом ТОВ "Агроскоп Інтернешнл" до ТОВ "Профагро" та ТОВ "Профагро2007" про визнання недійсними тих самих договорів позивач в обґрунтування своїх вимог зазначав, крім іншого, про те, що оспорювані договори укладені на шкоду його прав. Так ТОВ "Агроскоп Інтернешнл" вважав, що відчуження спірного майна спричинить наслідки у вигляді неможливості задовольнити його (ТОВ "Агроскоп Інтернешнл") вимоги до ТОВ "Профагро".
Господарський суд Харківської області дійшов висновку про необґрунтованість такої позиції позивача щодо задоволення своїх кредиторських вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "Профагро" виключно за рахунок проданого майна за спірними договорами купівлі-продажу. З таким висновком погодився Східний апеляційний господарський суд у постанові від 13.05.2020 у справі № 922/12/20. Суди зазначили про те, що рішенням суду передбачено стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Профагро" саме грошових коштів, тобто покладено на ТОВ "Профагро" обов'язок з виконання грошового зобов'язання. Колегія суддів апеляційної інстанції погодилась з висновком суду попередньої інстанції про необґрунтованість позиції позивача щодо задоволення своїх кредиторських вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "Профагро" безпосередньо за рахунок проданого майна за спірними договорами купівлі-продажу.
Крім того, суд зауважує на тому, що майно відчужене ТОВ "Профагро" (боржником) за відплатними договорами. Отже, ТОВ "Ароскоп Інтернешнл" ("Агріі Україна") мали можливість та право звернути стягнення на грошові кошти ТОВ "Профагро" у передбачений законом та визначений рішенням суду спосіб і отримати задоволення своїх вимог. Майно, яке відчужене боржником за оспорюваними договорами, станом на момент їх укладення не перебувало під арештами, не було обтяжене іпотекою та заставою.
Суд відхиляє посилання ліквідатора в обґрунтування заявлених вимог на статтю 234 Цивільного кодексу України (фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином), оскільки під час розгляду справи № 922/12/20 як судом першої так і судом апеляційної інстанції було надано оцінку таким доводам. Так, у постанові Східного апеляційного господарського суду у справі № 922/12/20 від 13.05.2020 встановлено, що позивачем (ТОВ "Агроскоп Інтернешнл") не доведено складових ознак фіктивності оспорюваних правочинів. Майно, отримане за такими договорами, прийнято ТОВ "Профагро2007" та використовується ним у господарській діяльності товариства.
З огляду на викладене, суд зазначає, що ліквідатор намагається здійснити переоцінку обставин, яким вже надана оцінка судами першої та апеляційної інстанції у інших справах, рішення яких набрали законної сили та не скасовані у встановленому законом порядку, що є неприпустимим.
Дослідивши доводи ліквідатора про те, що оспорювані правочини укладені внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною (стаття 232 Цивільного кодексу України), суд зазначає про наступне.
Відповідно до статті 232 ЦК України правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним.
Довіритель має право вимагати від свого представника та другої сторони солідарного відшкодування збитків та моральної шкоди, що завдані йому у зв'язку із вчиненням правочину внаслідок зловмисної домовленості між ними.
Даний вид недійсності правочину є таким, що є з пороком волі, оскільки укладений всупереч волі сторони договору. Норма ст. 232 ЦК має застосовуватися до випадків, коли особа, яка укладає договір від імені іншої сторони в силу відносин представництва, робить це на шкоду інтересам довірителя.
Відносини представництва характеризуються тим, що представник в силу та в межах наданих йому повноважень своїми діями створює, змінює чи припиняє права та обов'язки свого довірителя. При укладенні правочину представник повинен керуватися інтересами свого довірителя, і створювати для нього ті права та обов'язки, яких він бажав.
У таких довірчих відносинах представник має виявляти не свою волю, а волю довірителя, але внаслідок самовільної зміни порядку виконання доручення, відбувається спотворення волі довірителя, правочин відображає волю повіреного, що є відмінною від волі довірителя.
Необхідними атрибутами для визнання такої угоди недійсною є: наявність у представника повноважень на укладення правочину, наявність протиправного умислу у представника однієї сторони та у іншої сторони, наявність змови цього представника з іншою стороною та те, що умови такого правочину не відповідають волевиявленню довірителя.
Поняття "зловмисності" було розкрито у п. 13 роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999 р. № 02-5/111 "Про деякі питання вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними". Зазначається, що "зловмисна домовленість" - це умисна змова представника однієї сторони з іншою стороною, внаслідок чого настають несприятливі наслідки для особи, від імені якої було укладено договір.
Критерій "зловмисності" не залежить від того, чи був направлений умисел повіреного на власне збагачення чи заподіяння шкоди довірителю, важливим є фактор того, що умови договору, укладеного повіреним, суперечать волі довірителя взагалі, тобто підставою для визнання правочину недійсним є розходження волі довірителя та волевиявленням повіреного при укладенні договору, а наслідки, що настали, є такими, що є неприйнятними для довірителя.
Для визнання договору недійсним на підставі ст. 232 ЦК необхідною умовою є доведеність наявності зловмисної домовленості між представником та іншою стороною. Важливим є момент, чи повинен бути умисел іншої сторони договору на укладення договору, що суперечать волі довірителя. Зважаючи на формулювання ч. 1 ст. 232 ЦК "внаслідок зловмисної домовленості" є всі підстави вважати, що умисел при здійсненні таких дій повинен бути, оскільки дія сторони і представника повинна тягти за собою наслідки - невідповідність волі, виявленої представником при підписанні договору, волі довірителя, і внаслідок цього - невигідність договору для довірителя.
У разі відступлення повіреним від волі довірителя і змови з іншою особою, довіритель має право вимагати від свого представника та другої сторони солідарного відшкодування збитків та моральної шкоди, що завдані йому у зв'язку із вчиненням правочину внаслідок зловмисної домовленості між ними.
В даному випадку ліквідатор боржника не довів, що оспорювані правочини суперечать волі довірителя - ТОВ "Профагро". Оспорювані договори укладались з боку ТОВ "Профагро" директором ОСОБА_4 . В наступному керівники боржника змінювались і не один з новопризначених керівників не оспорив зазначені правочини, як і не оспорювали їх і засновники (учасники) товариства. У справі за позовом ТОВ "Агроскоп Інтернешнл" про визнання недійсними правочинів боржника ТОВ "Профагро" в особі керівників, які змінили на цій посаді ОСОБА_4 , заперечувало проти задоволення позовних вимог, що свідчить про визнання таких правочинів, як укладені за наявності волі товариства.
Посилання ліквідатора на те, що оспорювані правочини вчинені на шкоду товариства, оскільки їх укладення призвело до банкрутства товариства, суд вважає не доведеним належними та допустимим доказами. Оспорювані правочини є відплатними, отже товариство отримало грошові кошти за відчужене майно. Крім того, правочини укладені у лютому 2018 року, тоді як із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство керівник товариства звернувся у 2020 році. Отже, відсутні докази того, що саме в наслідок укладення таких правочинів товариство стало неплатоспроможним.
Зміна керівників товариства не може свідчити про незаконність укладених правочинів. Станом на момент укладення оспорюваних договорів у керівника товариства ОСОБА_4 були наявні відповідні повноваження, договори укладені у встановленій законом формі, сторонами досягнуто згоди щодо істотних умов договору.
Крім вищезазначеного, ліквідатор посилається на те, що ТОВ "Профагро" та ТОВ "Профагро2007" є пов'язаними між собою юридичними особами, що, на думку ліквідатора, є підставою визнання таких правочинів недійсними.
Дослідивши такі доводи ліквідатора, суд зазначає про наступне.
Як зазначено вище, оспорювані ліквідатором правочини, укладені більше ніж за рік до відкриття провадження у справі про банкрутство та ДО моменту введенню в дію Кодексу України з процедур банкрутства. Отже, відповідно до висновку, викладеного у постанові судової палати з розгляду справ про банкрутство Верховного Суду від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16, до вимог про визнання недійсними таких правочинів НЕ підлягають застосуванню положення КУзПБ та статті 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Такі правочини можуть бути визнані судом недійсними з підстав, передбачених нормами цивільного та господарського законодавства.
Визнання недійсним правочину, укладеного боржником із заінтересованою особою, як підставу для визнання недійсним такого правочину передбачено статтею 42 Кодексу України з процедур банкрутства. Поняття заінтересованої особи стосовно боржника передбачено статтею 1 Кодексу України з процедур банкрутства.
Однак, на підставі вищевикладеного та з урахуванням висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16, до спірних правовідносин НЕ застосовуються положення статті 42 КУзПБ. Отже, підстави недійсності правочину, передбачені статтею 42 КУзПБ, в даному випадку не розглядаються та не оцінюються судом. Ліквідатор має навести та довести суду ВИКЛЮЧНО підстави недійсності оспорюваних правочинів, передбачених положеннями цивільного та господарського законодавства.
Як встановлено та зазначено вище, ліквідатором не доведено наявності правових підстав, з якими цивільне законодавство пов'язує недійсність правочину.
Враховуючи наведене, відсутні правові підстави для задоволення вимог ліквідатора про визнання недійсними правочинів, укладених боржником 02.02.2018 з ТОВ "Профагро2007". Оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вимог ліквідатора про визнання недійсними правочинів, а вимоги ліквідатора про застосування наслідків недійсності таких правочинів є похідними, то вони також не підлягають задоволенню.
З огляду на те, що суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вимог ліквідатора, то заява про застосування наслідків спливу позовної давності не розглядається.
Керуючись ст. ст. 7, 8, 60, 61 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст. 232-235,240 Господарського процесуального кодексу України, суд
В задоволенні заяви ліквідатора вх. 2784/21 про визнання недійсними правочинів та застосування наслідків їх недійсності відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в порядку та у строки, передбачені статтями 254-258 ГПК України.
Копію ухвали направити ліквідатору, кредиторам та ТОВ "Профагро2007".
Повний текст ухвали складено та підписано 20.09.2021
Суддя Усатий В.О.