Рішення від 20.09.2021 по справі 922/2611/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" вересня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/2611/21

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавренюк Т.А.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Комунального підприємства "Жилкомсервіс" (61052, м. Харків, вул. Конторська, 35, код ЄДРПОУ 34467793)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімп - Трейд" (61035, м. Харків, вул. Каштанова, 10, код ЄДРПОУ 32135104)

про про стягнення 121 246,84грн.

без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача 66 454,70грн. основного боргу, 4 843,53грн. 3% річних, 49 514,98грн. збитків від інфляції, 433,63грн. пені. Судові витрати позивача просить суд покласти на відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору № 6/361/14 від 19.03.2014 в частині здійснення своєчасної оплати за надані послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій з посиланням на ст.ст.322, 525, 527, 530, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст.173, 174, 193, 224 Господарського кодексу України.

Ухвалою суду від 08.07.2021 позовну заяву Комунального підприємства "Жилкомсервіс" залишено без руху. Надано позивачу для усунення недоліків строк 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Після усунення позивачем недоліків, позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, позивачу визначено строк для подання відповіді на відзив протягом 5 днів з дня його отримання, про що постановлено ухвалу суду від 20.07.2021.

Відповідач у відзиві на позов позовні вимоги визнає частково, а саме: за період з червня 2018 року по 01.11.2019.

Що стосується заборгованості, яка утворилась в період з 01.03.2014 по червень 2018 року, відповідач посилається на те, що позивачем пропущено строк позовної давності, а тому в задоволенні позовних вимог в цій частині, на думку відповідача, слід відмовити. Нарахування 3% річних, збитків від інфляції за період часу з 01.03.2014 по 15.06.2018 відповідач також не визнає з підстав пропуску позивачем строку позовної давності.

Також відповідач заперечує проти позовних вимог в частині стягнення заборгованості за період часу з 01.11.2019 по травень 2021 року, посилаючись на те, що в жовтні 2019 року між ним та власником приміщень, які відповідач орендував на підставі договору оренди, вказаний договір розірвано та на підставі акту приймання-передачі відповідач 31.10.2019 повернув власнику приміщення з орендного користування, а тому в цей період не був споживачем наданих позивачем послуг. Тобто відбулась заміна однієї зі сторін договору № 6/361/14 від 19.03.2014, зокрема, споживача, що свідчить про припинення умов договору № 6/361/14 від 19.03.2014 на підставі п.7.1.

З цих же підстав відповідач заперечує проти нарахування позивачем 3% річних та збитків від інфляції за період часу з 01.11.2019 по травень 2021 року.

Одночасно з поданням відзиву на позов, відповідач звернувся до суду з клопотанням, в якому просить застосувати строк позовної давності до вимоги позивача про стягнення з відповідача нарахованої заборгованості з 01.03.2014 по 15.06.2018.

Позивач 18.08.2021 направив поштою на адресу суду заперечення на відзив, які за своєю правовою природою є відповіддю на відзив відповідача.

За приписами ч.2 ст.251 Господарського процесуального кодексу України позивач має право подати до суду відповідь на відзив протягом строків, встановлених судом в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Так, ухвалою суду від 20.07.2021 позивачу встановлено строк на подання до суду відповіді на відзив протягом 5 календарних днів з дня його отримання. Як вбачається з офіційного сайту Укрпошти, позивачем відзив на позов отримано 12.08.2021, у зв'язку з чим останнім днем подачі відповіді на відзив відповідача є 17.08.2021.

Таким чином суд дійшов висновку, що позивач подав відповідь на відзив після закінчення процесуального строку, встановленого судом для її подання.

Відповідно до ч.2 ст.118 Господарського процесуального кодексу України заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи те, що відповідь на відзив подано позивачем з порушенням строку, встановленого судом для її подання, клопотання або заяви про поновлення такого строку на адресу суду від позивача не надходило, суд дійшов висновку про залишення відповіді на відзив без розгляду.

Не заважаючи на те, що позивач надав відповідь на відзив з порушенням строків, встановлених судом на її подання, відповідач у встановлені судом строки надав заперечення на відповідь на відзив, в яких заперечуючи проти доводів позивача, викладених ним у відповіді на відзив, посилається на те, що власником спірних приміщень є Товариство з обмеженою відповідальністю Універмаг “Ювілейний”, а тому, як вважає відповідач, споживачем послуг, які надає позивач, за період з 01.11.2019 по теперішній час може бути власник приміщення або інша особа, яка за згодою власника користується цим приміщенням. Таким чином позивач безпідставно просить стягнути з відповідача заборгованість за період часу з 01.11.2019 по травень 2021 року, а нарахована заборгованість на 508,6кв.м. не відповідає площі приміщень, якими фактично користувався відповідач у період часу з 01.01.2016 по 31.10.2019. Що стосується застосування строку позовної давності на нарахування за цей період 3% річних та інфляційних втрат, які просить стягнути позивач, відповідач підтримує міркування, викладені ним у відзиві на позов.

На підставі викладеного, відповідач просить суд в задоволенні позову відмовити в повному обсязі та задовольнити клопотання про застосування строку позовної давності щодо позовної вимоги в частині стягнення заборгованості за період 3 01.03.2014 по 15.06.2018.

13.09.2021 на адресу суду від позивача надійшли заперечення на заперечення відповідача.

Відповідно до ч. З ст.252 Господарського процесуального кодексу України якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи те, що заперечення позивача подано після строку, встановленого ч. З ст.252 Господарського процесуального кодексу України, з клопотанням про поновлення або продовження строку для їх подання до суду не звертався, суд також залишає ці заперечення без розгляду.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

19.03.2014 між Комунальним підприємством "Жилкомсервіс" (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Олімп-Трейд” (відповідач) укладено договір № 6/361/14 про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибуткових територій (далі - договір), відповідно до умов якого позивач прийняв на себе обов'язок забезпечити шляхом укладення відповідних договорів з виконавцями послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, який знаходиться в комунальній власності територіальної громади м. Харкова, а відповідач оплатити надані послуги за встановленими тарифами у строки та на умовах, передбачених договором.

За умовами п.1.2 договору перелік послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, визначається на підставі рішення виконавчого комітету Харківської міської ради “Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій”, відповідно до встановленого тарифу.

Розмір щомісячної оплати за надані послуги визначається та здійснюється відповідно до рішень органів місцевого самоврядування “Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій” (п.1.3 договору).

Відповідно до п.2.1 договору розрахунковим періодом є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється відповідачем не пізніше 15 числа місяця, що настає за розрахунковим, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача.

У п.2.2 договору сторони погодили, що щомісячна оплата послуг з утримання будинків становить 684,58грн.

У випадку зміни тарифу на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій позивач в односторонньому порядку змінює ціну договору, про що письмово повідомляє відповідача протягом 30 днів з моменту прийняття нового тарифу.

Тариф на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій в подальшому неодноразово коригувався, а саме: з 01.010.2015 на підставі рішення виконавчого комітету Харківської міської ради № 569 від 16.09.2015 “Про внесення змін до рішення виконавчого комітету Харківської міської ради № 893 від 20.12.2011 “Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, що знаходяться у комунальній власності м. Харкова”, з 01.06.2017 на підставі рішення виконавчого комітету Харківської міської ради № 283 від 10.05.2017 “Про коригування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, що знаходяться у комунальній власності територіальної громади м. Харкова”, з 01.06.2018 на підставі рішення виконавчого комітету Харківської міської ради № 318 від 11.05.2018 “Про коригування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, що знаходяться у комунальній власності територіальної громади м. Харкова”.

Відповідач, за умовами п.3.2 договору взяв на себе зобов'язання оплачувати послуги в установлені договором строки.

Строк дії договору сторони погодили у п.71, а саме: відповідно до ч.3 ст.631 Цивільного кодексу України цей договір набирає чинності з моменту підписання сторонами цього договору та поширюється на відносини, що виникли з 01.03.2014 та діє до моменту зміни однієї зі сторін договору (переходу права власності чи користування на нежитлове приміщення, ліквідації суб'єкта господарювання).

Позивач за період з 01.03.2014 по 31.05.2021 на виконання умов договору надав послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій своєчасно та в повному обсязі, про що свідчить відсутність з боку відповідача жодних претензій щодо порушення позивачем умов договору.

Відповідач взяті на себе зобов'язання за договором належним чином не виконав, за період з 01.03.2014 по 31.05.2021 в повному обсязі не розрахувався, у зв'язку з чим у нього за вказаний період утворилась заборгованість в розмірі 66 454,70грн.

Оскільки відповідач до теперішнього часу заборгованість в повному обсязі не сплатив, такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення також закріплені в ст.ст.173-175 Господарського кодексу України.

Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст.ст.525, 526, 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За приписами ст.ст.627, 628 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Заборгованість, яку позивач просить стягнути з відповідача, виникла з 01.03.2014, тобто під час дії Закону України "Про житлово-комунальні послуги" № 1875-IV від 24.06.2004 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), яким регулювалися основні засади організаційних, господарських відносин, що виникали у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки.

Суб'єктами цього Закону є органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг, а також власники приміщень або будинків та балансоутримувачі, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачами, виконавцями або виробниками послуг.

За приписами ч.1 ст.13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (№ 1875-IV від 24.06.2004 в редакції чинній на момент виникнення правовідносин) залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на:

1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо);

2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо);

3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо);

4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Відповідно до ч.1 ст.19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (№ 1875-IV від 24.06.2004 в редакції чинній на момент виникнення правовідносин), відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором про надання послуг.

Частиною 1 ст.901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Позивач взяті на себе зобов'язання за договором виконав належним чином та в повному обсязі.

Даний факт відповідачем не спростований, в матеріалах справи такі докази також відсутні.

Відповідно до ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Крім того, обов'язок відповідача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом визначений і у п.5 ч.3 ст.20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (№ 1875-IV від 24.06.2004 в редакції чинній на момент виникнення правовідносин).

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону відповідач зобов'язаний оплатити отримані ним послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Проте, в порушення зазначених вище правових норм та умов договору, відповідач взяті на себе зобов'язання з оплати за надані позивачем послуги в повному обсязі не здійснив, за отримані послуги розрахувався частково, у зв'язку з чим у нього перед позивачем утворилась заборгованість в розмірі 66 454,70грн. за період з 01.03.2014 по 31.05.2021, яка до теперішнього часу є несплаченою.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач просить суд застосувати строк позовної давності до позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу за період часу з 01.03.2014 по червень 2018 року.

Розглянувши заяву відповідача щодо застосування строку позовної давності, суд дійшов висновку, що вона підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

За приписами ст.ст.256 257 Цивільного кодексу України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст. 261 Цивільного кодексу України).

У цивільному законодавстві закріплені об'єктивні межі застосування позовної давності. Вони: (а) прямо (ст.268 Цивільного кодексу України); (б) опосередковано, тобто з урахуванням сутності заявленої позовної вимоги.

Глава 63 Цивільного кодексу України, яка передбачає загальні положення надання послуг, не вказує на те, що приписи про позовну давність не застосовуються до правовідносин, врегульованих приписами вказаної глави, та не передбачає, що вимога про стягнення заборгованості за надані послуги належить до вимог, на які позовна давність не поширюється.

Законом України "Про житлово-комунальні послуги" (№ 1875-IV від 24.06.2004 в редакції чинній на момент виникнення правовідносин) також не передбачено, що вимога про стягнення заборгованості за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій належить до вимог, на які позовна давність не поширюється.

Суд зазначає, що сутність вимоги про стягнення заборгованості за надані послуги не виключає застосування до неї позовної давності, а тому перебіг позовної давності для позивача почався від дня, коли він довідався або міг довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Умовами договору (п.2.1) чітко визначений обов'язок відповідача здійснити розрахунки за отримані послуги не пізніше 15 числа місяця, що настає за розрахунковим, а тому, своєчасно не отримавши оплату, позивач був обізнаний, що відповідач з 16-го числа наступного місяця допустив прострочення платежу, та саме з цього часу для позивача почався перебіг строку позовної давності в межах якого він мав право звернутися до суду за захистом свого порушеного права.

Враховуючи викладене, дослідивши матеріали справи та період заборгованості з 01.03.2014 по 31.06.2018 судом вбачається, що позивачем пропущено строк позовної давності за період з 01.03.2014 по 31.01.2017.

Статтею 267 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

При цьому, суд зазначає, що позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Враховуючи факт порушення відповідачем умов договору в частині здійснення своєчасної оплати за надані позивачем послуги в період з 01.03.2014 по 31.01.2017, а також те, що позивач пропустив строк позовної давності, в межах якого він мав право звернутися до суду з вимогою про стягнення з відповідача заборгованості за період з 01.03.2014 по 31.01.2017 на загальну суму 6 846,70грн., суд дійшов висновку, що заява відповідача про застосування строку позовної давності в цій частині підлягає задоволенню.

Що стосується заяви відповідача про застосування строків позовної давності за період з лютого 2017 року по червень 2018 року, суд керується наступним.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" з 12.03.2020 на всій території України установлено карантин.

На підставі зазначеного, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-ІХ від 30.03.2020 внесено зміни до законодавчих актів, зокрема п.5 Закону Розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено п.12 такого змісту:

"12. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину".

Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-ІХ від 30.03.2020 на даний час є чинним.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19.12.2020 до 01.10.2021 на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. N 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", від 20 травня 2020 р. N 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 22 липня 2020 р. N 641 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".

Таким чином, враховуючи те, що строк перебігу позовної давності за заборгованість, яка утворилась у лютому 2017 року починається з 16.03.2017 (15.03.2017 - останній строк оплати за надані у лютому 2017 року послуги, відповідно до п.2.1 договору), а строк позовної давності закінчується 16.03.2020 року, а також те, що на всій території України запроваджено карантин, який продовжено до 01.10.2021, а під час дії цього карантину строки, визначені, зокрема, ст.257 Цивільного кодексу України, продовжуються на строк дії такого карантину, суд дійшов висновку, що період заборгованості (лютий 2017 року по червень 2018 року) не виходить за строки позовної давності, позивачем такий строк не пропущено, у зв'язку з чим суд відмовляє в задоволенні заяви відповідача про застосування строку позовної давності за цей період.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення суми боргу за надані послуги в період з 01.11.2019 по 31.05.2021 суд дійшов висновку, що вони не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається із змісту договору № 6/361/14 про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій від 19.03.2014 відповідач є орендарем нежитлового приміщення, розташованого за адресою: вул. 2-ї П'ятирічки, 18, загальною площею 508,6 кв.м.

Вказані приміщення відповідач орендував на підставі договорів оренди від 01.0.2014 та від 01.01.2016, укладених між ним та власником приміщення - Товариством з обмеженою відповідальністю Універмаг “Ювілейний”.

Як зазначає відповідач, договір оренди від 01.01.2014 було розірвано, проте 01.01.2016 укладено новий договір оренди, який 15.10.2019 також було розірвано, що підтверджується додатковою угодою до договору оренди нежитлового приміщення від 01.01.2016, відповідно до умов якої (п.1) відповідач та Товариство з обмеженою відповідальністю Універмаг “Ювілейний” вирішили припинити дію даного договору з 01.11.2019.

31.10.2019 між відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю Універмаг “Ювілейний” складено та підписано Акт прийому-передачі приміщень, відповідно до якого відповідач повернув, а Товариство з обмеженою відповідальністю Універмаг “Ювілейний” прийняв з орендного користування приміщення, що є предметом оренди і знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Бібліка, 18 (колишня назва - вул. 2-ї П'ятирічки, 18).

Таким чином, з 01.11.2019 відповідач припинив користуватися орендованими приміщеннями та, відповідно, отримувати послуги які надавались позивачем на умовах договору № 6/361/14 про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій від 19.03.2014.

Як вже було встановлено судом, сторони у договорі № 6/361/14 про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій від 19.03.2014, погодили, що цей договір набирає чинності з моменту підписання сторонами цього договору та поширюється на відносини, що виникли з 01.03.2014 та діє до моменту зміни однієї зі сторін договору (переходу права власності чи користування на нежитлове приміщення, ліквідації суб'єкта господарювання).

Таким чином, в п.7.1 договору сторони передбачили факт переходу права власності чи користування на нежитлове приміщення як момент припинення дії договору.

У п.7.2 договору № 6/361/14 про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій від 19.03.2014 сторони погодили, що у випадках, передбачених п.7.1 цього договору, сторона, яка має намір розірвати договір, повинна не пізніше ніж за 15 днів письмово повідомити про такі зміни іншу сторону.

При цьому суд зазначає, що невиконання відповідачем п.7.2 договору та не повідомлення ним позивача про зміну сторони договору не змінює умови п.7.1 договору, яким сторони чітко визначили строк його дії, а саме: до моменту припинення користування нежитловим приміщенням.

Це також відповідає суті спірних правовідносин, що полягають в наданні однією стороною та споживанні іншою стороною, наданих послуг.

Доказів того, що відповідач до теперішнього часу користується спірними приміщеннями та саме відповідач отримує послуги, що надаються позивачем, останнім суду не надано, в матеріалах справи такі докази також відсутні.

Проте, в матеріалах справи міститься договір купівлі-продажу від 13.12.2013, з якого судом вбачається, що власником нежитлових приміщень за адресою: м. Харків, вул. 2-ї П'ятирічки, 18 загальною площею 508,6 кв.м. є Товариство з обмеженою відповідальністю Універмаг "Ювілейний".

За приписами ст.13 Конституції України власність зобов'язує.

Суд зазначає, що оскільки власником зазначених вище приміщень є Товариство з обмеженою відповідальністю Універмаг "Ювілейний", то з моменту розірвання договору оренди з відповідачем, саме власник приміщення, а у разі здачі вказаних приміщень в оренду іншій стороні, ця особа є споживачем послуг, що надаються позивачем.

Враховуючи викладене, а також те, відповідач з 01.11.2019 повернув орендовані приміщення власнику, що підтверджується актом прийому-передачі приміщень від 31.10.2019, та з 01.11.2019 не є орендатором цих приміщень, та, відповідно не отримував послуги, надані позивачем за договором № 6/361/14 про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій від 19.03.2014, суд дійшов висновку, що позивач безпідставно здійснив нарахування заборгованості за період з 01.11.2019 по 31.05.2021 на суму 23 540,05грн.

Що стосується наданої відповідачем додаткової угоди до договору від 01.01.2016 та акту прийому-передачі приміщень від 31.10.2019, суд зазначає, що відповідач не заперечує факт укладання договору оренди приміщення від 01.01.2014, проте у зв'язку з закінченням термінів зберігання документів не може надати доказів розірвання цього договору з підстав їх знищення.

При цьому суд зауважує, що відповідач визнає отримання наданих позивачем послуг за період з березня 2014 року по жовтень 2019 року, однак заперечує проти стягнення боргу за період з березня 2014 року по червень 2018 року з підстав пропуску позивачем строку позовної давності.

Також відповідачем визнається заборгованість за період часу з червня 2018 року по 01.11.2019 в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України).

Факт наявності заборгованості за надані позивачем послуги на суму 42 914,65грн. за період з 01.03.2014 по 31.10.2019 підтверджується належними доказами, наявними у справі.

Проте, враховуючи вказані вище обставини та те, що відповідач не надав суду доказів на підтвердження сплати ним заборгованості перед позивачем за отримані послуги, часткове задоволення заяви відповідача про застосування строків позовної давності суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 66 454,70грн. підлягають частковому задоволенню в розмірі 36 067,95грн. за період з 01.02.2017 по 31.10.2019.

Позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 30 386,75грн. суд вважає безпідставними, недоведеними та такими, що задоволенню не підлягають.

Суд не приймає заперечення відповідача стосовно того, що позивач невірно визначив площу орендованих приміщень та вважає їх безпідставними, оскільки умовами договору № 6/361/14 про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій від 19.03.2014, загальна площа приміщень за погодженням сторін становить 508,6 кв.м. Зазначений договір підписано з боку відповідача без будь-яких зауважень та заперечень. Доказів того, що відповідач звертався до позивача з пропозицією внести зміни до договору про зменшення розміру площі орендованих приміщень суду не надано, в матеріалах справи такі докази також відсутні. Даний факт відповідачем не спростований.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідачем здійснювались часткові оплати за надані послуги, нараховані позивачем саме на загальну площу 508,60кв.м. без будь-яких заперечень.

Що стосується позовних вимог частині стягнення 3% річних в розмірі 4 843,53грн. за період з 01.03.2014 по 31.05.2021 та збитків від інфляції в розмірі 49 514,98грн. за період з березня 2014 року по травень 2021 року, суд керується наступним.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі даної статті позивач нарахував відповідачу за період з 01.03.2014 по 31.05.2021 3% річних в розмірі 4 843,53грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, враховуючи те, що в задоволенні позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу за період з 01.03.2014 по 01.01.2017 та з 01.11.2019 по 31.05.2021 судом відмовлено, здійснивши свій розрахунок 3% річних за період з 01.02.2017 по 31.10.2019, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог на суму 1 457,33грн. В задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3% річних в розмірі 3 386,20грн., суд вважає за необхідне відмовити.

Дослідивши розрахунок збитків від інфляції за період з березня 2014 року по травень 2021 на суму 49 514,98грн., суд встановив наступне.

З цих же підстав підлягають частковому задоволенню позовні вимоги в частині стягнення збитків від інфляції за період з лютого 2017 року по травень 2021.

При цьому, перевіривши розрахунок інфляційних втрат, наданий позивачем, судом встановлено, що позивач невірно визначив початок періоду, з якого повинно здійснюватись нарахування збитків від інфляції. Так, оскільки останнім днем здійснення оплати за лютий 2017 року є 15.03.2017, то саме з 16.03.2017 утворилась заборгованість за надані позивачем послуги, а тому, відповідно до "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.97 р. № 62-97р при розрахунку інфляційного збільшення враховується індекс інфляції за квітень 2017 року, тобто вже наступний місяць.

Здійснивши розрахунок збитків від інфляції за кожний період окремо, суд дійшов висновку, що збитки від інфляції за період утворення заборгованості в період з 01.02.2017 по 31.1.2019 становлять 7 474,30грн., та саме ця сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Враховуючи викладене, в задоволенні позовних вимог в частині стягнення збитків від інфляції в розмірі 42 040,68грн. суд відмовляє.

Що стосується позовної вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 433,63грн. за період з 01.07.2020 по 31.05.2021, суд зазначає, що дана вимога є похідною вимогою від вимоги про стягнення 23 540,05грн. за період з 01.11.2019 по 31.05.2021.

Оскільки суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення 23 540,05грн. за період з 01.11.2019 по 31.05.2021, відсутні й правові підстави для задоволення позовних вимог про стягнення пені в розмірі 433,63грн., розрахованої за несплату заборгованості за цей період.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позов Комунального підприємства "Жилкомсервіс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімп - Трейд" по стягнення 121 246,84грн. підлягає частковому задоволенню.

Судові витрати зі сплати судового збору, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вкладене та керуючись ст.ст. 73-74, 76-77, 86, 129, 232, 233, 237- 238, 240, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімп-Трейд" (61035, м. Харків, вул.Каштанова, 10, код ЄДРПОУ 32135104) на користь Комунального підприємства "Жилкомсервіс" (61052, м. Харків, вул. Конторська, 35, код ЄДРПОУ 34467793) - 36 067,95грн. основного боргу, 3 031,43грн. 3% річних, 7 474,30грн. збитків від інфляції, 871,96грн. судового збору..

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 30 386,75грн., 3% річних в розмірі 1 812,10грн., пені в розмірі 433,63грн. та 42 040,68 збитків від інфляції відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено "20" вересня 2021 р.

Суддя Т.А. Лавренюк

Попередній документ
99713580
Наступний документ
99713582
Інформація про рішення:
№ рішення: 99713581
№ справи: 922/2611/21
Дата рішення: 20.09.2021
Дата публікації: 22.09.2021
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Господарське
Суд: Господарський суд Харківської області
Категорія справи: Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Розрахунки за продукцію, товари, послуги; Інші розрахунки за продукцію
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Призначено склад суду (29.12.2021)
Дата надходження: 29.12.2021
Предмет позову: про стягнення 121 246,84грн.