09.09.2021 Справа № 920/544/21
м. Суми
Господарський суд Сумської області у складі судді Котельницької В.Л., при секретарі судового засідання Чепульській Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду матеріали справи №920/544/21
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Красноколядинське” (17210, Чернігівська область, Талалаївський район, с. Красний Колядин, вул. 30-річчя Перемоги, 20, код ЄДРПОУ 34271235),
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтерагростандарт” (40007, Сумська область, м. Суми, вул. Промислова, 2, код ЄДРПОУ 37052520)
про стягнення 831217,00 грн,
за участю представників сторін:
від позивача: Ганненко О.С. (адвокат, ордер серії ВМ №1016002 від 07.05.2021),
від відповідача: не прибув,
справа розглядається у порядку загального позовного провадження
встановив:
20.05.2021 позивач звернувся до суду з позовною заявою, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 831217,00 грн авансу, а також понесені судові витрати, а саме: судовий збір у розмірі 12468,25 грн та 14000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвалою суду від 25.05.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №920/544/21 в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 12.08.2021, установлено сторонам строки для надання заяв по суті справи.
Ухвалою суду від 12.08.2021 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті в судове засідання на 09.09.2021.
У судовому засіданні 09.09.2021 судом встановлено:
Представник позивача в судове засідання прибув.
Представник відповідача у судове засідання не прибув, будь-яких клопотань чи заяв по суті справи суду не подав, відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення копію ухвали від 25.05.2021 про відкриття провадження у справі №920/544/21 отримав 28.05.2021, в той час як копія ухвали від 12.08.2021 у даній справі, направлена судом на адресу відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю “Інтерагростандарт”, вул. Промислова, 2, м. Суми, Сумська область, 40007, - 25.08.2021 повернута на адресу суду поштовим відділенням з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Відповідно до Витягу з ЄДРПОУ, сформованого за електронним запитом суду від 25.05.2021 №519524905991 місцезнаходження відповідача - 40007, Сумська обл., м. Суми, вул. Промислова, буд. 2. Тобто та ж, що зазначена позивачем у позовній заяві.
Частиною четвертою статті 89 Цивільного кодексу України визначено, що відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.
За приписами частини першої статті 7 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань”, Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Згідно з пунктами 4, 5 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення, зокрема, є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 за № 270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою “Судова повістка” з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п'ять календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.
У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Сам лише факт неотримання кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17).
Таким чином, відповідач вважається таким, що належним чином повідомлений про розгляд справи Господарським судом Сумської області.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки та подання заяв по суті справи, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам були створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами.
Судом розпочато розгляд справи по суті.
Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити та до судових дебатів заявив заяву в порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України.
Судовий процес на виконання ч. 1 ст. 222 ГПК України фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Відповідно до статті 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
В судовому засіданні 09.09.2021 на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне:
28.02.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерагростандарт» (далі - відповідач, орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Красноколядинське» (далі - позивач, суборендар) укладено договір суборенди с/г техніки з екіпажем № 2802-2020/6 (далі - договір).
Відповідно до цього договору орендар передає, а суборендар приймає у строкове господарське відання та платне користування с/г техніку, з екіпажем (механізатори та обслуговуючий персонал) - (надалі Об'єкт суборенди) для здійснення суборендарем виробничої діяльності по виконанню технологічних операцій по механізованому обробітку землі (оранка, культивування, внесення в грунт рідкого аміаку) - (надалі - Роботи) (п. 1.1. договору).
Згідно з п. 1.2. та п. 1.3. право на розпорядження об'єктом суборенди, що передається суборендарю належить орендарю згідно договору оренди №26.02.20 від 26.02.2020. Передача орендарем об'єкта суборенди в суборенду не спричиняє передачу суборендарю права власності на це майно. Об'єкт суборенди знаходиться у господарському віданні суборендаря без права розпорядження.
Пунктом 2.1. договору встановлено, що прийом-передача Об'єкта суборенди у користування (господарське відання) суборендаря здійснюється після підписання цього договору.
Суборендар на день закінчення строку суборенди, але не пізніше ніж в 5-денний термін, повертає, а орендар приймає Об'єкт суборенди. Повернення (передання) Об'єкта суборенди орендарю оформлюється відповідним Актом (Додаток №2), який підписується сторонами та підтверджує фактичну передачу Об'єкта суборенди орендарю з визначенням його технічного стану на дату повернення. З цього моменту орендні відносний між Сторонами припиняються (п. 2.4. договору)
Відповідно до п. 3.1. договору орендна плата є договірною і зазначається у Акті (додаток №3). Вартість оренди, розраховується з урахуванням вартості паливо-мастильних матеріалів (дизельне пальне), необхідних для виконання робіт. Загальна вартість оренди визначається в залежності від строків перебування техніки в open.ті в період дії Договору.
Згідно з п. 3.2. договору підставою внесення орендних платежів є рахунок-фактура від орендаря. Орендний платіж за цим Договором має бути здійснений суборендарем, протягом 5 (п'яти) календарних днів, з моменту виставлення рахунку-фактури орендарем, шляхом перерахуванням коштів на розрахунковий рахунок орендаря. За згодою сторін, орендний платіж може бути здійснений авансом, підставою для авансового платежу є виключно рахунок-фактура від орендодавця.
Орендна плата сплачується суборендарем з моменту прийняття Об'єкту суборенди і до дня фактичного повернення орендарю на підставі Акту прийому-передачі (п. 3.5. договору).
Пунктом 5.1. договору визначено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язані, за цим Договором, у тому числі за зміну порядку виконання або розірвання Договору в односторонньому порядку без попередження, сторони несун, відповідальність, передбачену чинним законодавством України
Відповідно до п. 6.1. договору термін дії даного договору встановлюється в моменту його підписання сторонами по "31” грудня 2020 року та може бути продовжений за взаємною згодою сторін.
Згідно з п. 7.1. договору усі суперечки та розбіжності, які виникають при виконанні цього Договору або з його приводу, вирішуються в установленому порядку в Господарському суді відповідно до вимог законодавства України.
28.02.2020 відповідачем виставлено позивачу ранок №161 в сумі 1453134,00 грн, визначивши умову оплати як авансовий платіж в розмірі 100% плати від ціни товару.
30.03.2020 відповідно до платіжного доручення №2591 позивач перерахував відповідачу 1000000,00 грн з призначенням платежу «суборенда техніки з екіпажем, рах №161 від 28.02.2020, ПДВ 20% 166666,67 грн».
02.04.2020 між позивачем та відповідачем складено акт прийому-передачі в суборенду с/г техніки відповідач передав, а позивач прийняв трактор CASE IH QUADTRAC 500, реєстраційний номер НОМЕР_1 з культиватором BLU-JET AT 5000.
03.04.2020 позивач повернув з суборенди, а відповідач без претензій прийняв сільськогосподарську техніку з екіпажем, про складено відповідний акт.
03.04.2020 між представникам сторін договору підписано акт надання послуг №ИАС 0403-04, згідно з якого загальна вартість послуг з суборенди техніки з екіпажем за 2 дні склала 168783,00 грн. з ПДВ.
Отже, матеріалами справи підтверджується, що за період дії договору відповідачем було надано позивачу послуг з суборенди с/г техніки з екіпажем на суму 168783,00 грн. з ПДВ.
Водночас, за платіжним дорученням від 30.03.2020 №2591 позивачем було перераховано 1000000,00 грн авансу, що на 831217,00 грн більше за фактично надані за договором послуги.
14.12.2020 між позивачем та відповідачем підписано та скріплено печатками товариств акт звірки взаєморозрахунків за період з 28.02.2020 по 14.12.2020 за договором від 28.02.2020 №2802-2020/6. Відповідно до даного акту, борг відповідача перед позивачем склав 831217,00 грн.
15.04.2021 відповідно до опису вкладення в цінний лист №4210001724125, фіскального чеку від 15.04.2021 №000215406 00213 та накладної від 15.04.2021 №4210001724125 позивач надіслав відповідачу претензію №1 від 24.03.2021 за вих №90. У зазначеній претензії позивач просив відповідача повернути грошові кошти набуті без достатньої підстави в сумі 831217,00 грн.
Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №4210001724125 відповідач отримав претензію 20.04.2021.
Разом з тим, відповідачем не було сплачено позивачу 831217,00 грн, як сума авансу, яка підлягає поверненню як надлишково сплачена, у зв'язку з чим, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Статтею 174 ГК України визначено, що підставою виникнення господарських зобов'язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.
Відповідно до вимог частини першої статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Статтею 193 ГК України встановлено обов'язок суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Виходячи з правової природи укладеного правочину суд дійшов висновку, що між сторонами склались відносини з найму (оренди) транспортного засобу, що регулюються параграфами 1 та 5 Глави 58 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.
За найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за найм (оренду) майна може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за найм (оренду) майна встановлюється договором найму. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч.ч. 1,2,5 ст. 762 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.
У разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі (ч. 1 ст. 785 ЦК України).
Статтею 798 ЦК України встановлено, що предметом договору найму транспортного засобу можуть бути повітряні, морські, річкові судна, а також наземні самохідні транспортні засоби тощо. Договором найму транспортного засобу може бути встановлено, що він передається у найм з екіпажем, який його обслуговує. Сторони можуть домовитися про надання наймодавцем наймачеві комплексу послуг для забезпечення нормального використання транспортного засобу.
Відповідно до ст. 805 ЦК України управління та технічна експлуатація транспортного засобу, переданого у найм з екіпажем, провадяться його екіпажем. Екіпаж не припиняє трудових відносин з наймодавцем. Витрати на утримання екіпажу несе наймодавець. Екіпаж транспортного засобу зобов'язаний відмовитися від виконання розпоряджень наймача, якщо вони суперечать умовам договору найму, умовам використання транспортного засобу, а також якщо вони можуть бути небезпечними для екіпажу, транспортного засобу, прав інших осіб. Законом можуть встановлюватися також інші особливості договору найму транспортного засобу з екіпажем.
Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно із ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Відповідно до ст. 78 даного Кодексу достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Статтею 79 ГПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином, наявними у справі доказами, поданими позивачем, підтверджується факт перерахування позивачем відповідачу авансу в сумі 1000000,00 грн на виконання договору, згідно з рахунком на оплату №161 від 28.02.2020, а також факт надання відповідачем позивачу послуг за договором на суму 168783,00 грн (акт №ИАС0403-04 від 03.04.2020), а також повернення об'єкту оренди позивачем відповідачу 03.04.2020 за актом повернення с/г техніки з суборенди.
Відповідно до матеріалів справи різниця між перерахованим авансом позивача відповідачу та вартістю наданих послуг відповідача позивачу за договором склала 831217,00 грн. Зазначена сума станом на 14.12.2020 за актом звірки взаєморозрахунків визнана відповідачем як заборгованість за договором від 28.02.2020 №2802-2020/6.
Отже, на підставі досліджених матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 831217,00 грн авансу за надані послуги за договором суборенди с/г техніки з екіпажем від 28.02.2020 №2802-2020/6 є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує питання розподілу між сторонами судових витрат.
Нормою статті 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись ст. ст. 2, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтерагростандарт” (40007, Сумська область, м. Суми, вул. Промислова, 2, код ЄДРПОУ 37052520) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Красноколядинське” (17210, Чернігівська область, Талалаївський район, с. Красний Колядин, вул. 30-річчя Перемоги, 20, код ЄДРПОУ 34271235) 831217,00 грн (вісімсот тридцять одна тисяча двісті сімнадцять грн 00 коп.) заборгованості, а також 12468,25 грн (дванадцять тисяч чотириста шістдесят вісім грн 25 коп.) судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
Повний текст рішення складено та підписано 20.09.2021.
Суддя В.Л. Котельницька