вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"14" вересня 2021 р. м. Рівне Справа № 918/556/21
Господарський суд Рівненської області у складі судді Романюк Ю.Г. при секретарі судового засідання Рижій А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом фізичної особи-підприємця Демчука Миколи Володимировича до Спільного підприємства "МЕХАГРОБУД" про стягнення інфляційних втрат та 3% річних в розмірі 22 660,28 грн.
представники сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився.
08 липня 2021 року фізична особа-підприємець Демчук Микола Володимирович (далі - позивач) звернувся до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до Спільного підприємства "МЕХАГРОБУД" (далі - відповідач) про стягнення інфляційних втрат та 3% річних в розмірі 22 660,00грн.
Разом з цим, в п. 2 прохальної частини позовної заяви фізична особа-підприємець Демчук Микола Володимирович просить суд, з метою забезпечення судового позову: накласти арешт на все рухоме майно ТОВ "Мехтехнобуд" (код ЄДР 43120425, адреса реєстрації 33001. Рівненська обл., місто Рівне, вул. Нижньодворецька, будинок 31) в тому числі, але не виключно: транспортні засоби; машини; механізми; грошові кошти, які знаходяться на банківських рахунках ТОВ "Мехтехнобуд" (код ЄДР 43120425) до виконання рішення суду у даній справі та заборонити державним реєстраторам та нотаріусам вчиняти дії з реєстрації переходу (внесення змін) щодо прав на корпоративні права на підприємство - ТОВ "Мехтехнобуд" (код ЄДР 43120425) (33001. Рівненська обл., місто Рівне, вул. Нижньодворецька, будинок 31,), які належать Спільному підприємству "МЕХАГРОБУД" (код ЄДР 23302092, вул. Нижньодворецька, 31, м. Рівне, 33001) до виконання рішення суду у даній справі відповідно до ч. 7 ст. 145 ГПК України, оскільки стовідсотковим власником ТОВ "Мехтехнобуд" (код ЄДР 43120425) є відповідач Спільне підприємство "МЕХАГРОБУД" (код ЄДР 23302092, вул. Нижньодворецька. 31, м. Рівне, 33001), що підтверджується даними з ЄДР.
Ухвалою суду від 09.07.2021 року заяву фізичної особи-підприємця Демчука Миколи Володимировича про забезпечення позову, викладену в пункті 2 прохальної частини позовної заяви повернуто заявникові.
Також, ухвалою суду від 09.07.2021 року позовну заяву фізичної особи-підприємця Демчука Миколи Володимировича залишено без руху. Запропоновано фізичній особі - підприємцю Демчуку Миколі Володимировичу подати господарському суду через відділ канцелярії та документального забезпечення у 10-денний строк з дня отримання даної ухвали через відділ канцелярії та документального забезпечення Господарського суду Рівненської області докази сплати судового збору в розмірі 2 270,00 грн. та докази зарахування цих коштів до спеціального фонду державного бюджету.
20 липня 2021 року від фізичної особи - підприємця Демчука Миколи Володимировича через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви та заява про забезпечення позову.
Ухвалою суду від 22.07.2021 року в задоволенні заяви фізичної особи - підприємця Демчука Миколи Володимировича про забезпечення позову відмовлено.
Ухвалою суду 23.07.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання у справі призначено на "31" серпня 2021 року.
Ухвалою суду від 31.08.2021 року розгляд справи відкладено на 14.09.2021 року
Представник позивача у судове засідання 14.09.2021 року не з'явився, однак 30.08.2021 року подавав через канцелярію суду заяву про розгляд справи за відсутності позивача та зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання 14.09.2021 року не з'явився, відзиву не надав. Про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України).
Справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами відповідно до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 вказаної статті).
Враховуючи належне повідомлення учасників справи про судове засідання, призначене на 14.09.2021 року, суд дійшов висновку про можливість розгляду даної справи у судовому засіданні за відсутності представників сторін на підставі наявних у суду матеріалів.
Відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України, враховуючи неявку в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу при розгляді даної справи не здійснюється.
Дослідивши у судовому засіданні подані позивачем документи і матеріали справи в сукупності, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги обґрунтовані несвоєчасним виконанням відповідачем рішення суду, відповідно до якого з останнього на користь позивача було стягнуто кошти, а саме рішенням Господарський суд Рівненської області від 07.05.2019 року № 918/33/19 позов задоволено частково та стягнуто з Спільного підприємства "МЕХАГРОБУД" (33001, м. Рівне, вул. Нижньодворецька, 31, код ЄДРПОУ 23302092) на користь Фізичної особи-підприємця Демчука Миколи Володимировича ( АДРЕСА_1 , ідент. код НОМЕР_1 ) - 116 093 (сто шістнадцять тисяч дев'яносто три) грн. 48 коп. майнового збитку від падіння крану, 2 734 (дві тисячі сімсот тридцять чотири) грн. 00 коп. вартість послуг по оцінці автомобіля та повідомлення про проведення оцінки та 1 782 (одна тисяча сімсот вісімдесят дві) грн. 41 коп. витрат по сплаті судового збору (а.с. 8-14).
Постановою Північно-Західного господарського суду рівненської області у справі №918/33/19 від 23.07.2019 року апеляційну скаргу Спільного підприємства "МЕХАГРОБУД", м.Рівне залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Рівненської області від 07.05.2019р. у справі №918/33/19 - без змін.
На виконання рішення Господарського суду від 07.05.2019 року, яке набрало чинності 23.07.2019 року видано відповідний наказ (а.с. 15).
21 серпня 2019 року відкрито виконавче провадження №59858521 (а.с. 16).
Як зазначає позивач, що станом на момент подання позовної заяви боржник - СП "Мехагробуд" добровільно не сплатив боргу згідно рішення господарського суду Рівненської області у справі №918/33/19 від 07.05.2019 року, ігнорує законні вимоги державного виконавця, вивів активи до ТОВ "Мехтехнобуд" (ЄДРПОУ 43120425).
З огляду на викладене, в зв'язку з не виконанням відповідачем вищезазначеного рішення, позивачем нараховано інфляційні втрати у розмірі 15 413,83 грн. за період від 23.07.2019 року по 23.07.2021 року та три відсотки річних у розмірі 7 246,45 грн. за період від 23.07.2019 року по 23.07.2021 року.
Наведені обставини стали причиною звернення позивача з позовом до суду та є предметом спору у даній справі.
Вказані обставини підтверджуються наданими суду та дослідженими у судовому засіданні матеріалами справи.
Дослідивши матеріали справи, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав заявлених вимог учасників судового процесу, дотримуючись принципів об'єктивної істини, добросовісності, розумності та справедливості суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають до задоволення частково, виходячи з наступного.
Розглядаючи спір по суті, господарський суд враховує таке.
Як встановлено судом, між сторонами виникли правовідносини, пов'язані з невиконанням судового рішення, регулювання яких здійснюється ГК України, ЦК України, тощо.
Відповідно до ч. 2 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Зобов'язання перестає діяти в разі його припинення на підставах, передбачених договором або законом (частина 1 статті 598 ЦК України).
Також, підстави припинення зобов'язання визначені статтями 599, 600, 601, 604-609 ЦК України.
За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.
Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При цьому, за змістом статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від ухвалення рішення суду про присудження суми боргу, відкриття виконавчого провадження чи його зупинення.
Індекс інфляції та 3% річних від простроченої суми підлягають сплаті до моменту фактичного повернення боргу.
Як встановлено судом, що рішенням Господарський суд Рівненської області від 07.05.2019 року № 918/33/19 позов задоволено частково та стягнуто з Спільного підприємства "МЕХАГРОБУД" на користь Фізичної особи-підприємця Демчука Миколи Володимировича - 116 093 грн. 48 коп. майнового збитку від падіння крану, 2 734 грн. 00 коп. вартість послуг по оцінці автомобіля та повідомлення про проведення оцінки та 1 782 грн. 41 коп. витрат по сплаті судового збору.
Постановою Північно-Західного господарського суду рівненської області у справі №918/33/19 від 23.07.2019 року апеляційну скаргу Спільного підприємства "МЕХАГРОБУД", м.Рівне залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Рівненської області від 07.05.2019р. у справі №918/33/19 - без змін.
На виконання рішення Господарського суду від 07.05.2019 року, яке набрало чинності 23.07.2019 року видано відповідний наказ.
Відповідно до частини 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у яких беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Так, преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.
Водночас суд зауважує, що за змістом наведеної норми преюдицію утворюють лише ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта.
Отже, наявність вказаного рішення суду у справі № 918/33/19 впливає на обґрунтованість вимог позивача, а тому враховується при розгляді спірних позовних вимог у даній справі.
Таким чином, факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 118 827,48 грн. не потребує повторного доведення.
Доказів того, що відповідачем в період після винесення судового рішення у зазначеній справі та станом на теперішній час повністю виконав рішення суду в матеріалах справи відсутні.
Враховуючи те, що відповідач станом на день звернення до суду з даним позовом не виконав рішення суду та не повернув позивачу заборгованість у розмірі 118 827,48 грн. позивач набув права на нарахування та стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних , а тому вказані вимоги є обґрунтованими.
Разом з тим судом встановлено, що позивачем нараховано 3% річних та інфляційні втрати на суму судових витрат (судового збору за подання позову) в загальному розмірі 1 782,41 грн.
Розглядаючи означені вимоги суд зважає на таке.
Виходячи із положень ст. 625 ЦК України, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. При цьому зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.
Отже, у розумінні наведених приписів, позивач, як кредитор, вправі вимагати стягнення в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання.
При цьому, базою (основою) для нарахування 3% річних та інфляційних втрат, згідно з вимогами наведеної норми, є сума основного боргу, необтяжена іншими нарахуваннями.
Як роз'яснив Пленум Вищого господарського суду України в п. 7.1 постанови № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.
Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.
З огляду на наведене, нарахування 3% річних та інфляційних, що передбачено ст. 625 Цивільного кодексу України, можуть здійснюватись на суму основного боргу, без урахування стягнутих цим рішенням сум судових витрат, що виключає підстави для задоволення вимоги позивача про стягнення 3% річних та інфляційних втрат нарахованих на суму судових витрат у справі № 918/33/19.
Крім того, відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. 284 ГПК України постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарський суд Рівненської області від 07.05.2019 року № 918/33/19 позов задоволено частково та стягнуто з Спільного підприємства "МЕХАГРОБУД" на користь Фізичної особи-підприємця Демчука Миколи Володимировича - 116 093 грн. 48 коп. майнового збитку від падіння крану, 2 734 грн. 00 коп. вартість послуг по оцінці автомобіля та повідомлення про проведення оцінки та 1 782 грн. 41 коп. витрат по сплаті судового збору.
Постановою Північно-Західного господарського суду рівненської області у справі №918/33/19 від 23.07.2019 року апеляційну скаргу Спільного підприємства "МЕХАГРОБУД", м.Рівне залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Рівненської області від 07.05.2019р. у справі №918/33/19 - без змін.
При цьому, суд звертає увагу, що у позивача виникає право нарахування 3% річних та інфляційних втрат за прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання з 24 липня 2019 року, тобто з наступного дня, коли зобов'язання мало бути виконано, оскільки рішення господарський суд Рівненської області від 07.05.2019 року № 918/33/19 набрало законної сили 23.07.2019 року. Однак, позивачем помилково визначено, що моментом, з якого у нього виникає право нарахування 3% річних та інфляційних втрат є 23 липня 2019 року.
З огляду на викладене судом, нарахування інфляційних втрат та 3% річних необхідно нараховувати на загальну суму заборгованості за вищезазначеним рішенням Господарського суду без врахування суми судових витрат, а саме в розмірі 118 827,48 та за період з 24.07.2019 року по 23.07.2021 року.
Суд, здійснивши власний розрахунок інфляційних втрат та 3 відсотків річних за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE встановив, що інфляційні втрати на суму 118 827,48 та за період з 24.07.2019 року по 23.07.2021 року становлять - 15 320,97 грн., 3% річних на суму 118 827,48 за період з 24.07.2019 року по 23.07.2021 року становлять - 7 129,65 грн., а тому вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційні втрати підлягають задоволенню в розмірі визначеному судом.
Відповідно до частини 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України дотримуючись принципу змагальності, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За змістом ч. 1, 2 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Відповідно до ч. 1-3 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За результатами з'ясування обставин, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам позивача у їх сукупності та взаємозв'язку, як це передбачено вимогами ст.ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову частково та про стягнення з відповідача 15 320,97 грн. - інфляційних втрат та 7 129,65 грн. - 3% річних.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 13, 73-80, 86, 123, 129, 196, 202, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов фізичної особи-підприємця Демчука Миколи Володимировича - задовольнити частково.
2. Стягнути з Спільного підприємства "МЕХАГРОБУД" (33001, м. Рівне, вул. Нижньодворецька, 31, ЄДРПОУ 23302092) на користь фізичної особи-підприємця Демчука Миколи Володимировича ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 15 320 (п'ятнадцять тисяч триста двадцять) грн. 97 коп. - інфляційних втрат, 7 129 (сім тисяч сто двадцять дев'ять) грн. 65 коп. - 3% річних та 2 248 (дві тисячі двісті сорок вісім) грн. 99 коп. - витрат по сплаті судового збору.
3. В задоволенні позову в частині стягнення 92 грн. 86 коп. - інфляційних втрат та 116 грн. 80 коп. - 3% річних - відмовити
4. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду Рівненської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Північно-Західного апеляційного господарського суду в порядку встановленому ст.ст. 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено та підписано 20 вересня 2021 року
Суддя Романюк Ю.Г.